Ухвала

від 21.09.2020 по справі 391/149/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 391/149/19

провадження № 61-11009ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив розірвати укладений між ним та Фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича (далі - ФГ Скляренка Івана Володимировича ) договір оренди землі від 08 листопада 2010 року.

Компаніївський районний суд Кіровоградської області рішенням від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, позов задовольнив. Розірвав договір оренди землі зареєстрований 08 листопада 2010 року Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 між ОСОБА_1 , орендодавцем, та ФГ Скляренка Івана Володимировича , орендарем, зі змінами від 20 грудня 2016 року на підставі додаткової угоди, які зареєстровані приватним нотаріусом Солодовою Л. А., (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 січня 2017 року, індексний номер 77770356), предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 6,93 га, кадастровий номер 3522885900:02:002:0035, що розташована в межах згідно з планом на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Стягнув з ФГ Скляренка Івана Володимировича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4 173 грн.

21 липня 2020 року ФГ Скляренка Івана Володимировича подало засобами поштового звязку касаційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), уточнити прохальну частину касаційної скарги, в якій чітко зазначити, які саме судові рішення він оскаржує з датою їх постановлення та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і встановлено для виконання вищевказаних недоліків строк десять днів з дня вручення ухвали, та роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306305036015 заявник отримав вказану ухвалу 11 серпня 2020 року.

На виконання вимог вказаної ухвали ФГ Скляренка Івана Володимировича подано засобами поштового зв`язку виправлену касаційну скаргу, з якої вбачається, що як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що підставою для скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд є порушення судами норм процесуального права, а саме - суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) зазначаючи при цьому те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, судове рішення можливо оскаржити за умови застосування судом апеляційної інстанції норми права без врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного саме у постанові Верховного Суду, а відтак, посилання заявника на неврахування судом правового висновку, викладеного саме в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2002 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , не може бути підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи наведене, ФГ Скляренка Івана Володимировича не виконало вимоги вказаної норми процесуального закону у повному обсязі, зазначивши лише те, що суди не дослідили належним чином докази у справі, при цьому не вказавши, які саме постанови Верховного Суду не застосовані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Отже, у відведений судом строк та станом на 21 вересня 2020 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуті, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича про розірвання договору оренди землі, повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев