Ухвала

від 21.09.2020 по справі 672/1531/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 672/1531/18

провадження № 61-13366ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Поділля про розірвання договорів оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати з врахуванням наслідків прострочення виконання зобов`язання та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 20 березня 2015 року він є власником трьох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4909 га, кадастровий номер: 6821280700:05:004:0166; площею 1,8645 га, кадастровий номер: 6821280700:05:004:0046 та площею 0,5956 га, кадастровий номер: 6821280700:05:004:1171, що розташовані на території Сатанівської селищної ради Городоцького району Хмельницької області. 04 травня 2012 року між ТОВ Мрія Поділля та матір`ю позивача ОСОБА_2 були укладені три договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які були зареєстровані в управлінні Держкомзему у Городоцькому районі, про що у державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 21 листопада 2012 року за № 682120004004045; від 23 листопада 2012 року за № 682120004004030 та від 22 листопада 2012 року за № 682120004004066.

У зв`язку із невиконання орендарем ТОВ Мрія Поділля обов`язку по своєчасній виплаті орендної плати 27 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовими заявами, у яких просив вищевказані договори оренди землі припинити в односторонньому порядку на підставі пункту 36 договору та вжити заходів щодо скасування записів про інше речове право, на що отримав відмову. Посилаючись на те, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельними ділянками в 2015-2017 роках і не виплачує позивачу, як спадкоємцю та орендодавцю зазначених земельних ділянок, орендну плату за 2018 рік та відповідно нехтує терміном, зазначеним в пункті 10 договору оренди землі, який є його істотною умовою, позивач просив розірвати договори оренди землі, що укладені 05 травня 2012 року між ОСОБА_1 , спадкоємець ОСОБА_2 та ТОВ Мрія Поділля щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6821280700:05:004:0166, 6821280700:05:004:0046, 6821280700:05:004:1171; стягнути з ТОВ Мрія Поділля на його користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 17 220,45 грн; суму інфляційного збільшення боргу 3 474,73 грн; пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 9 505,69 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 947 грн, а всього 31 147,42 грн. Збільшивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивач просив стягнути із ТОВ Мрія Поділля на його користь заборгованість по виплаті орендної плати за три земельні ділянки за 2018 рік у розмірі 5 242,14 грн, суму інфляційного збільшення боргу 2 924,44 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 739 грн, пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 13 258,35 грн; 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем, як спадкоємцем покладеного на нього законом обов`язку щодо повідомлення орендаря про перехід права власності на земельні ділянки, які є предметом договорів оренди, що є простроченням кредитора. А прострочення боржника, в даному випадку у ТОВ Мрія Поділля не настало, оскільки зобов`язання по оплаті орендної плати відповідачем не могло бути виконане внаслідок не вчинення позивачем дій щодо надання необхідної інформації та документів, перелік яких визначений частиною третьою статті 148-1 ЗК України, і, крім того, орендну плату позивачу було виплачено 21 січня 2019 року.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2019 року в частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені скасовано та в цій частині постановлено нове судове рішення. Стягнуто із ТОВ Мрія Поділля на користь ОСОБА_1 345,52 грн - інфляційних втрат, 63,30 грн - 3% річних та 17,50 грн пені, а всього 426,30 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені відмовлено. В решті рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 02 жовтня 2018 року ТОВ Мрія Поділля отримало від ОСОБА_1 належне повідомлення щодо зміни власника та орендодавця земельних ділянок з кадастровими номерами 6821280700:05:004:0166, 6821280700:05:004:0046, 6821280700:05:004:1171, а тому з 03 жовтня 2018 року ТОВ Мрія Поділля повинно було виплатити нараховану, але не виплачену оренду плату за користування земельними ділянками, однак виплата була здійснена 18 січня 2019 року.

01 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Ціна позову у даній справі становить 42 163,93 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210 200).

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Поділля про розірвання договорів оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати з врахуванням наслідків прострочення виконання зобов`язання та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська