Постанова

від 16.09.2020 по справі 1-400/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа №1-400/11

провадження № 51-3647к19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , засудженої ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_13 на вирок Хортицького районного суду

м. Запоріжжя від 15вересня 2014 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року, засудженої ОСОБА_14 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15вересня 2014 року та вирок Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року, засудженого ОСОБА_15 на вирок Запорізького апеляційного суду від 24червня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 185; ч. 2 ст. 384; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 358 КК України.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Вуглезаводськ Долинського району Сахалінської області, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 358 КК України.

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Запоріжжя, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою:

АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 4, 5 ст. 185; ч. ч. 4, 5 ст. 185;

ч. 2 ст. 384 КК України.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Запоріжжя, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 4, 5 ст. 185 КК України.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Запоріжжя, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 4, 5 ст. 185 КК України.

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Запоріжжя, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15вересня 2014 року засуджено:

- ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_12 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_12 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 2 ст. 384 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження.

- ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження.

Зараховано у строк відбуття покарання перебування під вартою з 21 травня по

16 червня 2008 року.

- ОСОБА_16 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна; за ч. 4

ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців; за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_16 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_16 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 384 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження.

Зараховано у строк відбуття покарання перебування під вартою з 21 травня по 06 червня 2008 року.

- ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_14 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією всього належного їй майна.

Зараховано у строк відбуття покарання перебування під вартою з 21 по 30 травня 2008 року.

- ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 5 ст. 27,

ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_15 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією всього належного йому майна.

- ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна; за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією всього належного їй майна.

Цим же вироком вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року стосовно засуджених ОСОБА_14 і ОСОБА_15 в частині призначеного покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_14 покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_14 звільнено від призначеного покарання за ч. 5 ст.27, ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

Призначено ОСОБА_15 покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_15 звільнено від призначеного покарання за ч. 5 ст.27, ч. 4 ст.185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

У решті вирок суду стосовно ОСОБА_14 і ОСОБА_15 залишено без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року стосовно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_16 в частині призначеного покарання змінено.

ОСОБА_12 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Виключено з вироку вказівку про призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України. Ухвалено вважати ОСОБА_12 засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_16 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Ухвалено вважати ОСОБА_16 засудженою за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років; за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_16 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією всього належного їй майна.

Також, апеляційний суд ухвалив, що за епізодом стосовно будинку АДРЕСА_8 стягненню підлягає солідарно із засуджених

ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 на користь потерпілого ОСОБА_19 75 750 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а не 111 000 грн, як помилково вказано в резолютивній частині вироку.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вказані судові рішення щодо ОСОБА_16 , в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року щодо ОСОБА_17 скасовано, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі п. 8 ч.1 ст. 6 КПК України 1960 року у зв`язку зі смертю засудженого.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_20 , адвокат ОСОБА_14 , менеджер агентства нерухомості «Дніпро-Січ» ОСОБА_16 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою групою осіб, а останній та ОСОБА_17 ще й у складі утвореної ними ж організованої групи до складу якої входила і ОСОБА_13 , яка раніше тривалий час працювала в різних агентствах нерухомості

м. Запоріжжя, з серпня 2005 року по березень 2007 року таємно викрали у

м. Запоріжжі чуже нерухоме майно у великих та особливо великих розмірах за таких обставин.

Для вчинення вищезазначених злочинів ОСОБА_12 і ОСОБА_17 на початку серпня 2005 року утворили із ОСОБА_13 стійке об`єднання з єдиним планом та розподіленням функцій його учасників, спрямоване на досягнення плану, відомого усім вказаним особам.

Такий план передбачав підроблення від імені власників і покупців нотаріально не посвідчених договорів купівлі-продажу житлових будинків, квартир і земельних ділянок («домашніх угод»), довіреностей від їх імені на представництво, зокрема й в судах та органах місцевого самоврядування, довідок про відсутність прописаних осіб у цих будинках та квартирах, заяв та замовлень від імені нових «власників» в ОП «Запорізьке МБТІ» на проведення інвентарних робіт, отримання відповідної технічної документації й використання вказаних «документів» у Шевченківському та Комунарському районних судах м. Запоріжжя, в органах місцевого самоврядування тощо для обґрунтування заяв про зміну власників земельних ділянок та позовів про зміну прав власності на вказані об`єкти нерухомості, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом та анулювання прописок тощо, дачу завідомо неправдивих показань в судах, перереєстрацію вказаних прав на підставі судових рішень на ім`я членів організованої групи та подальший перепродаж вказаних об`єктів із розподілом виручки між співучасниками тощо.

При цьому підшукуванням будинків та квартир, власниками яких за офіційними документами рахувались громадяни, які вже померли, були відсутніми тривалий час чи такими, що зловживали спиртними напоями, а також майбутніх покупців, підробкою документів та їх подачею зокрема й в суди займались ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та невстановлені особи; в якості покупців за «домашніми угодами» залучались особи як поінформовані так і не обізнані про плани членів організованої групи; ці особи брали участь у судових засіданнях в якості позивачів тощо, а в підроблених угодах та інших документах зазначались в якості їх учасників чи свідків вигадані особи, виклик яких в судові засідання був неможливий, чи такі, що давали неправдиві пояснення; одночасно із позовними заявами до судів надавались підроблені заяви від власників нерухомості про нібито згоду з позовними вимогами і проханням розглядати цивільну справу без їх участі; на документах, які подавались до суду, ставились відбитки круглої печатки Житлово-експлуатаційної дільниці № 50 ПРЕЖО № 8 м. Запоріжжя без відома її начальника ОСОБА_21 , з яким ОСОБА_17 і ОСОБА_12 були знайомі; підроблялись та надавались судам розписки про отримання повісток особами, які викликались.

Для забезпечення мобільності при здійсненні спланованих дій учасники злочинної групи використовували автомобіль ОСОБА_12 «Таврія» ЗАЗ 110207, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .

Всього за вказаний період обвинувачені викрали у м. Запоріжжі у вищезазначений спосіб наступне нерухоме майно:

- квартиру ОСОБА_22 АДРЕСА_9 вартістю

80 800 грн, яка 18 листопада 2005 року була остаточно продана добросовісному набувачу ОСОБА_23 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 і ОСОБА_24 , який виконував роль покупця житла за «домашньою розпискою» та кримінальну справу щодо якого закрито через смерть обвинуваченого;

- будинок АДРЕСА_10 /Єднання вартістю 90 900 грн, який був зареєстрований на померлих ОСОБА_25 і ОСОБА_26 за наявності спадкоємців ОСОБА_27 і ОСОБА_28 та остаточно проданий 21 червня 2006 року добросовісному набувачу ОСОБА_29 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , мати якого ОСОБА_30 , не будучи обізнаною про незаконність своїх дій, виконувала роль покупця будинку за «домашньою розпискою»;

- будинок АДРЕСА_8 вартістю 75 750 грн, який був зареєстрований на померлих ОСОБА_31 , ОСОБА_32 і ОСОБА_33 за наявності спадкоємця на виморочне майно територіальної громади в особі Запорізької міської ради, та остаточно проданий 25 лютого 2006 року добросовісному набувачу ОСОБА_34 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , яка виконувала роль покупця будинку за «домашньою розпискою»;

- квартиру АДРЕСА_11 вартістю 121 200 грн, яка була зареєстрована на померлу ОСОБА_35 за наявності спадкоємця на виморочне майно територіальної громади в особі Запорізької міської ради, та остаточно продана 06 лютого 2006 року добросовісному набувачу ОСОБА_36 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 і ОСОБА_11 , яка виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою»;

- будинок АДРЕСА_12 вартістю 90 900 грн, який був зареєстрований на померлого ОСОБА_37 за наявності спадкоємців ОСОБА_38 , ОСОБА_39 і ОСОБА_40 , та земельну ділянку у

АДРЕСА_12 площею 0,0590 га (кадастровий номер 2310100000:07:010:0034) вартістю 119 180 грн, яка була остаточно продана 30 березня 2007 року добросовісному набувачу ОСОБА_41 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_42 , який не будучи обізнаним про незаконність своїх дій виконував роль покупця будинку за «домашньою розпискою» з подальшим переоформленням права власності на вищезазначену земельну ділянку;

- квартиру АДРЕСА_13 вартістю 75 750 грн, яка була зареєстрована на померлого ОСОБА_43 за наявності спадкоємця ОСОБА_44 та остаточно подарована засудженому ОСОБА_15 27 жовтня 2006 року. У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , мати якого ОСОБА_30 , не будучи обізнаною про незаконність своїх дій, виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою»;

- квартиру ОСОБА_45 АДРЕСА_14 вартістю 111 100 грн, яка була остаточно продана 15 березня 2007 року добросовісному набувачу ОСОБА_46 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , невстановлена особа і ОСОБА_16 , яка виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою»;

- квартиру ОСОБА_47 АДРЕСА_15 вартістю 227 250 грн, яка була остаточно продана 09 жовтня 2006 року добросовісному набувачу

ОСОБА_48 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та невстановлена особа, яка від імені ОСОБА_49 виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою»;

- частину (47/100) будинку ОСОБА_50 і ОСОБА_51 № 53/19 на

АДРЕСА_16 вартістю 90 193 грн, право власності на яку було остаточно переоформлено 18 січня 2007 року на засуджену ОСОБА_16 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_16 та невстановлена особа, яка від імені ОСОБА_49 виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою»;

- недобудований будинок ОСОБА_52 АДРЕСА_17 вартістю

45 450 грн, який був остаточно проданий 23 лютого 2007 року добросовісному набувачу ОСОБА_53 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , яка виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою»;

- квартиру ОСОБА_54 , ОСОБА_55 і ОСОБА_56 № 73 в буд. АДРЕСА_18 вартістю 137 500 грн, яку було остаточно продано 14 вересня 2006 року добросовісному набувачу ОСОБА_57 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_42 , який виконував роль покупця житла за «домашньою розпискою» не будучи обізнаним про незаконність своїх дій;

- будинок ОСОБА_58 , ОСОБА_59 і ОСОБА_59 АДРЕСА_19 вартістю 60 600 грн, який було остаточно продано 03 березня 2007 року добросовісному набувачу ОСОБА_60 . У вчиненні цього злочину брали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та невстановлена особа, яка від імені ОСОБА_49 виконувала роль покупця житла за «домашньою розпискою».

21 грудня 2005 року, в ході проведення Шевченківським районним судом м.Запоріжжя судового засідання під час розгляду позовної заяви ОСОБА_11 до Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_11 , в період часу з 14 год 30 хв. до 15 год, виконуючи відведену йому роль, в судовому засіданні ОСОБА_12 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст. 384 КК України, діючи з корисливих мотивів, з метою введення суду в оману і винесення необґрунтованого рішення, дав завідомо неправдиві показання, повідомивши вигаданий факт про нібито наявні відносини між ОСОБА_61 і ОСОБА_11 , в ході яких остання орендувала квартиру

АДРЕСА_11 , вела там господарство.

У січні 2006 року, в ході реалізації плану по заволодінню правом власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 2310100000: 07: 010: 0034) площею 0,0590 га, ОСОБА_17 , маючи умисел на підробку документів та подальше їх використання, з метою звільнення ОСОБА_62 , як формального власника ділянки, від обов`язку встановлення меж землекористування в судовому порядку і спрощення процедури приватизації землі, діючи в складі організованої злочинної групи, узгоджено і за попередньою змовою з ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , сфальсифікував Акт погодження меж землекористування, куди вніс завідомо неправдиві відомості про відсутність претензій до ОСОБА_62 по фактично існуючим кордонам земельної ділянки за вказаною адресою з боку власників сусідніх ділянок. Для додання даному Акту переконливої форми,

ОСОБА_17 навмисне вказав в ньому, як землекористувачів суміжних ділянок ОСОБА_63 , ОСОБА_64 і ОСОБА_65 , які в дійсності не були присутні при узгодженні меж землекористування, а також вигаданих осіб.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які її подали

- захисник ОСОБА_9 , що діє в інтересах засудженої ОСОБА_13 , посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та однобічність й неповноту судового слідства, просить скасувати судові рішення щодо останньої з направленням справи на нове розслідування. Зокрема, вказує на недоведеність участі ОСОБА_13 у складі організованої групи та відсутність у формулюванні обвинувачення мети та мотивів, якими керувалися співучасники. Крім того, кваліфікація дій засудженої за ознаками злочинів, передбачених ст. 185 КК України є неправильною, оскільки в більшій мірі охоплюється диспозицією ст. 190 КК України. При цьому, апеляційний суд, не врахувавши вказівки суду касаційного інстанції, допустив порушення вимог ст. 399 КПК України 1960 року;

- засуджена ОСОБА_11 , посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, однобічність й неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить судові рішення стосовно неї скасувати та закрити кримінальну справу за відсутністю в її діях складу злочину. Вказує, що за епізодами заволодіння квартирами АДРЕСА_11 та

АДРЕСА_20 відсутні потерпілі, а також юридичні особи, на балансі яких знаходилось би вказане майно. Вважає, що судами безпідставно кваліфіковано її дії за ст. 185 КК України, про що було зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.04.2016 року. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують її винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів;

- засуджений ОСОБА_12 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду постановлені відносно нього, із направленням справи на нове розслідування з огляду на їх незаконність і необґрунтованість через допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що допущена неповнота судового розгляду призвела до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ненаданням відповідної правової оцінки висновкам експертиз, а також заперечує вчинення злочину у складі організованої групи. Зазначає щодо неправильної кваліфікації його дій за ст. 185 КК України та невиконання апеляційним судом вказівок суду касаційної інстанції, що свідчить про порушення вимог ст. 399 КПК України 1960 року;

-засуджена ОСОБА_14 , посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суди не надали належної правової оцінки експертним висновкам, неправильно встановили потерпілих по справі, апеляційним судом не виконані вказівки касаційного суду щодо неправильності кваліфікацій її дій за ст. 185 КК України, що є порушенням вимог ст. 399 КПК України 1960 року;

- засуджений ОСОБА_15 просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо нього з направленням справи на новий судовий розгляд у зв`язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та його особі. Вважає, що апеляційний суд не в повній мірі дослідив вимоги його апеляційної скарги та не обґрунтував з яких підстав визнав її такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, судом порушено права потерпілих, а саме не було вирішено питання про заміну потерпілих чи допуску представника потерпілого, оскільки до закінчення судового слідства ІНФОРМАЦІЯ_6 потерпілий ОСОБА_38 помер. Вказує й на те, що апеляційним судом у порушення вимог кримінально-процесуального закону постановлено за результатами перегляду вироку місцевого суду два судових рішення, а саме вирок та ухвалу. Також зазначає, що при призначенні покарання не враховано його тяжкі захворювання.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 частково підтримали доводи касаційних скарг, просили скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити прокурору на нове розслідування.

Захисник ОСОБА_10 та засуджена ОСОБА_11 просили задовольнити касаційну скаргу останньої, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити кримінальну справу за відсутністю в її діях складу злочину.

Прокурор вважав, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи наведені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги,касаційний судзобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371, п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень в касаційному порядку є неправильне застосування кримінального закону, яке полягає в застосуванні кримінального закону, який не підлягає застосуванню.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, кваліфікував дії ОСОБА_12 за ч. ч. 4 та 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_16 за ч. 5 ст. 27, ч. ч. 4, 5 ст. 185 та ч. ч. 4, 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. ч. 4, 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_15 за

ч. 5 ст. 27, ч. ч. 4, 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 та

ч. 5 ст. 185 КК України, а апеляційний суд в ході апеляційного розгляду погодився із вказаною кваліфікацією дій засуджених.

Кваліфікація злочинів проти власності передбачає здійснення кримінально-правової оцінки таких суспільно небезпечних і протиправних діянь, що порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й вчиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Кваліфікуючи ці злочини за об`єктом посягання, слід виходити з того, що родовим і безпосереднім об`єктом вказаних злочинів є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Важливе значення при кваліфікації злочинів проти власності має предмет, до якого належать: майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.

Для більшості злочинів проти власності обов`язковими ознаками об`єктивної сторони є вчинення суспільно небезпечного діяння, настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди і наявність необхідного причинного зв`язку між вчиненим діянням і наслідком, що наступив.

Крім того, для багатьох злочинів проти власності обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є спосіб їх вчинення (таємний для крадіжки, насильницький для розбою, обман для шахрайства).

Відповідно до ст. 185 КК України крадіжка - це таємне викрадення чужого майна, її предметом є чуже майно.

Об`єктивна сторона крадіжки характеризується наступними ознаками: 1) суспільно небезпечна дія; 2) суспільно небезпечний наслідок; 3) причинний зв`язок; 4) спосіб вчинення злочину.

Спосіб вчинення крадіжки таємне викрадення чужого майна, виступаючи обов`язковою ознакою об`єктивної сторони, допомагає відмежувати зазначений злочин від інших злочинних посягань на власність, пов`язаних із заволодінням чужим майном.

За матеріалами кримінальної справи засуджені заволоділи нерухомим майном шляхом підроблення від імені власників і покупців нотаріально не посвідчених договорів купівлі-продажу житлових будинків, квартир і земельних ділянок («домашніх угод»), довіреностей від їх імені на представництво, зокрема й в судах та органах місцевого самоврядування, довідок про відсутність прописаних осіб у цих будинках та квартирах, заяв та замовлень від імені нових «власників» в ОП «Запорізьке МБТІ» на проведення інвентарних робіт, отримання відповідної технічної документації й використання вказаних «документів» у Шевченківському та Комунарському районних судах м. Запоріжжя, в органах місцевого самоврядування тощо для обґрунтування заяв про зміну власників земельних ділянок та позовів про зміну прав власності на вказані об`єкти нерухомості, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом та анулювання прописок тощо, дачу завідомо неправдивих показань в судах, перереєстрацію на них вказаних прав на підставі судових рішень та подальший перепродаж вказаних об`єктів із розподілом виручки між співучасниками.

Як вбачається з вироку, з метою досягнення злочинного наміру засудженими було вчинено ряд самостійних дій: визнання через суд права власності на об`єкти нерухомості на підставі підроблених договорів купівлі-продажу (так званих «домашніх угод»), отримання правовстановлюючих документів на вказане майно, переоформлення цих об`єктів нерухомості на інших (підставних) осіб та подальший їх продаж.

Тобто, в результаті зазначених дій співучасники заволоділи правом на майно об`єкти нерухомості, власники яких померли, а спадкоємці відсутні або не прийняли спадщину, чи власники тривалий час відсутні за місцем мешкання та місцезнаходження їх невідомо, шляхом обману.

У диспозиції частини першої статті 190 КК України міститься визначення шахрайства як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. При цьому шахрайство це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

Суд першої інстанції зазначив у вироку, що співучасники умисно за допомогою сфальсифікованих документів реєстрували своє право власності на чуже майно об`єкти нерухомості, тобто майно яке первісно їм не належало.

У постанові від 24 листопада 2016 року (справа № 5-250 кс(15)16) Верховний Суд України висловив правову позицію, що до суб`єктів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені на вчинення юридично значущих дій стосовно майна. Введення таких осіб в оману дає підстави говорити про опосередковане вчинення шахрайства. Оскільки стаття 190 КК України не вимагає, щоб особа, яка вводиться в оману при вчиненні шахрайства, і потерпілий від цього злочину (тобто той, кому заподіюється шкода) збігались.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 489/4597/14-к (провадження № 51-761км18).

Крім цього, із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19квітня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 рокускасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

При цьому, в ухвалі касаційного суду зазначено, що під час апеляційного розгляду справи слід, крім іншого, вирішити й питання, за наявності для цього відповідних процесуальних підстав, про правильність кваліфікації дій обвинувачених за відповідними частинами статті 185 КК України, як вчинення ними крадіжок, тобто таємного викрадення чужого нерухомого майна. При цьому слід зважити на зміст диспозицій відповідних частин статті 190 КК України, які не передбачають, що обман, як спосіб шахрайства, може бути застосований виключно до потерпілого власника майна тощо.

Апеляційний суд належним чином не виконав зазначені вказівки суду касаційної інстанції, які є суттєвими для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, чим порушив вимоги ст. 399 КПК України 1960 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового розслідування не може бути усунута в судовому засіданні.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року зазначено, що неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

В матеріалах кримінальної справи є постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_66 від 27 квітня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 за ч. ч. 4, 5 ст.185 КК України, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 185 КК України та закриття кримінальної справи за ч. ч. 3. 4 ст. 190 КК України, а щодо адвоката ОСОБА_14 постанова в. о. прокурора Запорізької області ОСОБА_67 від 29 квітня 2011 року про порушення кримінальної справи за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185;

ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України та про закриття кримінальної справи за

ч. ч. 3. 4 ст. 190 КК України (т. 30 а. с. 35-64, 92-107).

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 кримінальну справу не може бути порушено, апорушена справапідлягає закриттю щодо особи, про яку є нескасована постановаоргану дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 396 КПК України, суд касаційної інстанції за результатами касаційного розгляду справи, крім іншого, має право скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що органами досудового розслідування допущена неправильність досудового розслідування, яка не може бути усунута в судовому засіданні, що вплинуло на висновки судів щодо кваліфікації дій засуджених, та потягло за собою постановлення необґрунтованих судових рішень, які підлягають скасуванню на підставах передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, а справа - направленню прокурору на нове розслідування.

Органу досудового слідства під час нового розслідування необхідно усунути зазначені порушення, для чого провести необхідні слідчі дії та прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_15 щодо порушення апеляційним судом кримінально-процесуального закону, оскільки за результатами апеляційного перегляду вироку місцевого суду було ухвалено два судових рішення, а саме вирок та ухвалу, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки справа підлягає направленню на нове розслідування, то ухвалення касаційним судом остаточних висновків стосовно інших доводів касаційних скарг є передчасним.

Керуючись статтями 394-396, 398, 400-2, КПК України1960 року та пунктами 11, 15 Розділу XIПерехідні положення КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_13 задовольнити частково.

Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 і в порядку ч. 2 ст. 395 КПК України 1960 року щодо ОСОБА_16 , ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і в порядку ч. 2 ст. 395 КПК України 1960 року щодо ОСОБА_16 та вирок Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_14 скасувати і направити справу прокурору на нове розслідування.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3