Постанова

від 16.09.2020 по справі 915/689/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/689/13 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Буковська Л.В., довіреність;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 23 січня 2019 року (повний текст складено 08.02.2019р.)

по справі № 915/689/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт"

2. Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат"

про звернення стягнення на майно,-

суддя суду першої інстанції: Алексєєв А.П.,

час та місце винесення рішення: 23.01.2019р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.09.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Позивач, Банк, ПАТ Укрексімбанк ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" (далі - Відповідач-1, ТОВ Євролакт ) та Публічного акціонерного товариства (ПАТ) "Вознесенський сиркомбінат" (далі - Відповідач-2), в якому просило суд першої інстанції в рахунок погашення наявної перед Позивачем заборгованості позичальника - ТОВ "Каскад Продакшн ЛТД (далі - позичальник) за кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та кредитним договором №151208К54 від 08.10.2008 року, які укладені в рамках генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року, в розмірі 29 294 285,29 дол. США (еквівалентно станом на 26 березня 2013 року - 234 149 222,32 грн.) та 548 969,64 грн., звернути стягнення на рухоме/нерухоме майно, що є предметом застави/іпотеки за іпотечними договорами №151208Z127 від 08.10.2008 року, №151208Z128 від 05.12.2008 року та за договорами застави №151208Z131 від 08.10.2008 року, №151208Z132 від 08.10.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням основного зобов`язання за Генеральною угодою № 151208N4 від 08.10.2008 року, укладеною між Позивачем та позичальником.

В рамках даної Генеральної угоди між Позивачем та позичальником було підписано кредитний договір №151208К54 від 08.10.2008 року та кредитний договір № 151208К53 від 08.10.2008 року, на забезпечення виконання яких між Позивачем та Відповідачами були укладені договори іпотеки та застави.

В зв`язку із тим, що обов`язки за кредитними договорами позичальником не виконані позивач вирішив задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого рухомого та нерухомого майна, належного відповідачам.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. у справі №915/689/13 (суддя Алексєєв А.П.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"; в рахунок погашення наявної перед ПАТ "Укрексімбанк заборгованості за кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та кредитним договором №151208К54 від 08.10.2008 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року, в розмірі 29130763,48 дол. США та 548969,64 грн. звернуто стягнення на рухоме і нерухоме майно, що є предметом застави та іпотеки за:

- договором застави № 151208Z131 від 08.10.2008 року, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Євролакт", а саме - обладнання та інші основні засоби, транспортні засоби та спецтехніка, які належать на праві власності ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт";

- іпотечним договором № 151208Z127 від 08.10.2008 року, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Євролакт", а саме нерухоме майно - частину головного виробничого комплексу літ. "Д-2", загальною площею 1372,9 кв.м., що становить 7/100 частин комплексу розташованого у м. Вознесенську, вул. Молодогвардійська, 58а і яке належить на праві власності ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт";

- договором застави № 151208Z132 від 08.10.2008 року, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВАТ Вознесенський сиркомбінат", а саме рухоме майно - обладнання та інші основні засоби, що належать на праві вланості ПАТ "Вознесенський сиркомбінат";

- іпотечним договором № 151208Z128 від 05.12.2008 року, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВАТ "Вознесенський сиркомбінат", а саме нерухоме майно - частину головного виробничого комплексу літ. "Д-2", загальною площею 19467,20 кв.м., що становить 93/100 частин комплексу розташованого у м. Вознесенську, вул. Молодогвардійська, 58а, яке належить на праві власності ПАТ "Вознесенський сиркомбінат",

з визначенням способу реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України. В решті позову - відмовлено.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, зокрема, що Позивачем було доведено належними та допустимими доказами обставини щодо:

- отримання позичальником кредитних коштів за кредитними договорами №151208К53, №151208К54 на загальну суму 20 088 300 доларів США;

- невиконання позичальником - ТОВ "Каскад-Продакшн ЛТД умов кредитних договорів по поверненню кредитних коштів та сплаті передбачених платежів;

- утворення заборгованості, у зв`язку із неповерненням кредитів, сплаті відсотків за користування кредитом.

Враховуючи вищевказане, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, беручи до уваги, що Позивачем було отримано частину коштів внаслідок ліквідації позичальника, суд першої інстанції частково задовольнив позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. у справі №915/689/13 повністю та ухвалити нове рішенні, яким відмовити у задоволенні позову.

Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено факт чинності укладених між Позивачем та Відповідачами забезпечувальних договорів, проте суд не взяв до уваги те, що позичальник - ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД ліквідовано в процедурі банкрутства (судова справа господарського суду Волинської області №903/623/13) без правонаступництва. 14.03.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

Посилаючись на приписи ст. 598, 609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 91, 205 Господарського кодексу України, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, апелянт наполягає на тому, що зобов`язання ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД перед АТ "Укрексімбанк" за кредитними договорами №151208К53 від 08.10.2008 року та №151208К54 від 08.10.2008 року, Генеральною угодою №151208N4 від 08.10.2008 року припинились 14.03.2016 року та вважаються погашеними, в силу ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", внаслідок ліквідації (припинення) ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД як юридичної особи, без правонаступництва.

Також, враховуючи норми ст.ст. 593, 598, 609 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 28 Закону України "Про заставу", ТОВ "Євролакт" вважає, що внаслідок припинення основного зобов`язання, 14.03.2016р. (день припинення ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД як юридичної особи), з огляду на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, припинились зобов`язання Позивачів перед Відповідачем за забезпечувальними договорами.

ТОВ Євролакт також вказує, що законодавча норма, за якою майновий поручитель залишається відповідальним перед кредитором у разі ліквідації боржника - юридичної особи, якщо кредитор реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подачі позову або пред`явлення вимоги, виникла лише із введенням в дію 04.02.2019 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який набув чинності 4.11.2018 року.

Таким чином, апелянт наполягає на тому, що до правовідносин між Відповідачами та Позивачем застосовується правило за яким: ліквідація (припинення) боржника - припиняє основне зобов`язання: припинення основного зобов`язання - припиняє похідні (акцесорні) зобов`язання (заставу, іпотеку) майнового поручителя, у зв`язку з тим, що відповідні спори повинні вирішуватись із застосуванням норм законодавства, яке діяло на день виникнення спору, що в календарному значенні відповідає даті подачі позову до суду і порушення (відкриття) провадження у справі.

Крім того, Відповідач-1 стверджує, що оскаржуване рішення прийнято без належного розрахунку заборгованості, зокрема, у зв`язку з відсутністю відображення в останньому отримання позивачем коштів у розмірі 4 559 691,88 грн. в ході проведення ліквідаційної процедури у справі №903/623/13 про банкрутство ТОВ Каскад - Продакшн ЛТД.

Також, апелянт вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості є некоректними, що унеможливлює перевірку їх обґрунтованості.

Водночас, апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні докази обліку заявленого боргу на балансі позивача, що унеможливлює списання такої заборгованості як безнадійної, однак, суд першої інстанції не взяв це до уваги.

Разом з тим, враховуючи норми чинного законодавства, припинення ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД як юридичної особи у зв`язку з його ліквідацією, є обставиною, яка за законом має наслідком визнання заборгованості безнадійною щодо її отримання та списання за рахунок спеціальних резервів. У свою чергу, списання заборгованості за рахунок спеціальних резервів означає, що її стягнення, а відтак і задоволення позову у даній справі є незаконним.

Також, апелянт зазначив про пропущення позивачем строків позовної давності.

Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. у справі №915/689/13.

10.04.2019р. від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким Позивач не погоджується з доводами останньої та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019р. справу №915/689/13 призначено до розгляду на 15.05.2019р.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019р. розгляд справи відкладено на 22.05.2019р.

21.05.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р., зокрема, призначено по справі №915/689/13 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, в розпорядження судового експерту надано матеріали господарської справи №915/689/13, зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. у справі №915/689/13 на час проведення експертизи.

У зв`язку з надходженням касаційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. судом апеляційної інстанції було витребувано з відповідної експертної установи матеріали справи №915/689/13, які, після повернення до Південно-західного апеляційного господарського суду, були скеровані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2019р. ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. у справі №915/689/13 залишена без змін.

25.09.2019р. Південно-західним апеляційним господарським судом, у зв`язку з поверненням матеріалів справи №915/689/13 із Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, справу №915/689/13 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертизи.

10.02.2020р. від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/689/13 разом з висновком експерта.

Експертами встановлено, що згідно наданих на дослідження документів, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД перед АТ Укрексімбанк за кредитними договорами №151208К53 від 08.10.2008р. та №151208К54 від 08.10.2008р., станом на 26 березня 2013 року, відповідає умовам останніх.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020р. поновлено апеляційне провадження у справі №915/689/13 з 18.03.2020р.; судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" призначено на 18 березня 2020 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020р. розгляд справи №915/689/13 відкладено до відміни обмежувальних протиепідемічних заходів, зв`язку зі встановленням на усій території України карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.05.2020р. повідомлено учасників справи №915/689/13 про те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі відбудеться 01.07.2020р.

Однак, у зв`язку з перебуванням суддів-членів колегії Колоколова С.І. та Разюк Г.П. з 23.06.2020р. по 24.07.2020р. у щорічній відпустці, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у щорічній відпустці з 03.08.2020р. по 14.09.2020р., розгляд справи №915/689/13 було перенесено на 16.09.2020 року, про що сторони були повідомлені ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.06.2020р.

25.06.2020р. від ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 01.07.2020р., яке судова колегія залишає без розгляду на підставі вищевказаної ухвали суду від 22.06.2020р.

16.09.2020р. Відповідач-2 також заявив клопотання про відкладення розгляду справи на підставі перебування представника ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" на самоізоляції, у зв`язку з підозрою на інфікування короновірусом.

Проте, жодного доказу у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України щодо вказаної обставини подання відповідного клопотання про відкладення, до останнього додано не було.

Разом з тим, само по собі посилання на знаходження представника на самоізоляції з урахуванням можливості останнього прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, не має безумовним наслідком відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ч.ч.1-4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon").

Згідно з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019р., від 15.05.2019р., від 17.02.2020р., від 20.05.2020р. та від 22.06.2020р., присутність сторони в судовому засіданні 09.09.2019р. не визнавалась обов`язковою.

Судова колегія звертає увагу, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Представник Відповідача-1 у судове засідання також не з`явися, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

З огляду на відсутність доказів щодо вказаної обставини подання клопотання про відкладення, відсутність клопотань Відповідача-2 та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів, а тому відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2020р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні 16.09.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк"), як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД, як позичальником, було укладено Генеральну угоду від 08.10.2008 року №151208N4 (т.1 а.с. 179-195).

Відповідно до умов п.п.1.1., 1.2. Генеральної угоди, остання регулює засади співпраці між Банком та Позичальником щодо фінансування позивачем діяльності ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД шляхом укладання кредитних договорів.

Згідно з пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Генеральної угоди Позичальник взяв на себе обов`язок своєчасно та у повному обсязі погашати Банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитними договорами.

08 жовтня 2008 року, в рамках Генеральної угоди між Банком та Позичальником, було укладено:

- кредитний договір №151208К53, за умовами якого Банк зобов`язувався надати ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД кредит (невідновлювальну відкличну кредитну лінію) з лімітом 8 708 300,00 доларів США до 07 жовтня 2011 року зі сплатою 15,25% річних (п.п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3., 3.2.5. цього кредитного договору) (т.2, а.с. 1-18);

- кредитний договір №151208К54, згідно умов якого Банк зобов`язувався надати ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД кредит (відновлювальну кредитну лінію) з лімітом кредитної лінії 16 291 700,00 доларів США до 07 жовтня 2011 року зі сплатою 14,75% річних. (п.п. 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4., 3.2.6. цього кредитного договору) (т.2, а.с.81-99).

У матеріалах справи наявні додаткові договори до зазначених кредитних договорів, якими неодноразово продовжувались строки сплати відсотків за попередні місяці, змінювалися графіки їх сплати, а також, продовжувались і змінювались графік, порядок та строки сплати комісії за управління кредитом (т.2 а.с. 19-80, 100-165).

За вказаними кредитними договорами Позичальник взяв на себе зобов`язання погасити кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов`язання (п.п. 3.1, 3.2, 3.4 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 кредитних договорів).

Відповідно до п.3.2.6. кредитного договору №151208К53 та 3.2.7. кредитного договору №151208К54 розмір комісії за управління кредитом складає 0,025% від ліміту кредитної лінії, зі щомісячною сплатою.

За п.3.2.9. кредитного договору №151208К53 та 3.2.10. кредитного договору №151208К54 розмір пені за прострочення Позичальником платежів за договорами складає подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачуються пені.

Пунктом 3.5.1. вказаних кредитних договорів сторони визначили, що Позичальник сплачує Банкові відсотки за користування кредитом у відповідних розмірах у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають оплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Пунктом 4.1.1. Кредитних договорів №151208К53 та №151208К54 передбачено, що Позичальник зобов`язаний сплатити Банкові комісію за управління кредитом, розмір якої нараховується за відповідний період управління кредитом у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим. Комісія за управління кредитом за останній період нарахування комісії за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Генеральною угодою №151208N4 08.10.2008 року між ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" (іпотекодавець-1) та ВАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №151208Z127, відповідно до якого іпотекою забезпечуються вимоги, іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди від 08.10.2008р. №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є які від`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між Банком та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник), відповідно до якої Банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000,00 дол. США, терміном користування до 07.10.2013 року (п.1.1. договору№151208Z127) (т.3, а.с.36-42).

05.12.2008 року було укладено аналогічний іпотечний договір №151208Z128 між ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" (іпотекодавець-2) та ВАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) (т.3, а.с. 43-49).

Також, 08.10.2008 року між ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" (заставодавець-1) та ВАТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) було укладено договір застави №151208Z131 (т.3, а.с. 1-9), а також, договір застави №151208Z132, що був укладений між ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" (заставодавець-2) та ВАТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) (т.3 а.с. 10-35).

Згідно з п.1.1. договорів застави, останніми забезпечуються вимоги заставодержателя. що випливають з Генеральної угоди від 08.10.2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є до датками до неї, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між Банком та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник), відповідно до якої Банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000,00 дол. США, терміном користування до 07.10.2013 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання зобов`язань по вищезазначеним кредитним договорам Банком було видано Позичальнику кредитні кошти, а саме:

- за кредитним договором №151208К53 - в розмірі 8708300,00 доларів США, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 (т.1, а.с. 119-178; платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 09.10.2008р., зведеним меморіальним ордером від 09.10.2008р. та меморіальним валютним ордером №1 від 09.10.2008р. (т.3, а.с. 136-138);

- за кредитним договором №151208К54 - в розмірі 11380000,00 доларів США, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_2 (т.1, а.с. 60-118); платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 09.10.2008р., зведеним меморіальним ордером від 09.10.2008р., меморіальним валютним ордером №2 від 09.10.2008р., заявою №2 щодо продажу іноземної валюти за рахунок кредитних коштів від 10.10.2008р., меморіальним ордером №23686 від 10.10.2008р. (т.3, а.с. 139-143).

Як зазначає ПАТ "Укрексімбанк , Позичальником зобов`язання по кредитним договорам не були виконані, у зв`язку з чим, Банк надіслав на адресу ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД від 15.12.2011р. №158-02/10236 про усунення порушення зобов`язань, в якій вимагав протягом 10 банківських днів з моменту отримання зазначеної вимоги усунути порушення відповідних зобов`язань шляхом погашення простроченої заборгованості. У даній вимозі Банк надав дані щодо основного боргу, а також, розрахунки пені, простроченої плати за користування кредитом та прострочених процентів (т.3, а.с. 50-52).

Проте, дана вимога залишилась без задоволення, тому, у червні 2012 року Банк звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД про стягнення 27 189 059,33 доларів США та 497 807,26 грн. з підстав невиконання позичальником умов кредитних договорів №151208К53 та №151208К54 від 08.10.2008 року (справа №5004/742/12).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.09.2012р. по справі №5004/742/12, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р., а відтак - набрало законної сили, позов було задоволено (т.3, а.с. 117-123, 124-127).

У матеріалах справи наявний лист від 21.05.2013р. за №13-0-35-765/5-1 Відділу примусового виконання рішень ДВС України, яким зазначено про винесення наявність відкритого виконавчого провадження №36945995 з примусового виконання наказу №5004/742/12-1, виданого 17.01.2013р. Господарським судом Волинської області щодо відповідного стягнення. Також даним листом повідомлено Банк, що боржник не виконав у добровільному порядку у визначений строк вищезазначене рішення суду, тому державним виконавцем 15.04.2013р. винесено постанову про арешт коштів боржника. При цьому, державний виконавець вказав, що станом на 21.05.2013р. стягнення боргу з ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД не проводилось.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2016 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. та постановою Верховного Суду України від 19.10.2016р. у справі №903/623/13, ліквідовано юридичну особу - ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 14.03.2016р. до державного реєстру внесено запис №11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД.

З огляду на те, що заборгованість за Кредитними договорами від 08.10.2008р. №151208К53 та №151208К54 ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД не була погашена, АТ "Укрексімбанк" у квітні 2013р. звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про звернення стягнення на майно, що є предметом застави та іпотеки за відповідними договорами, укладеними ТОВ Євролакт та ПАТ "Вознесенський сиркомбінат", з метою забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД за Генеральною угодою № 151208N4.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як було зазначено вище, з апеляційної скарги ТОВ Євролакт вбачається, що основна думка апелянта полягає у тому, що ліквідація Боржника припинила зобов`язальні правовідносини сторін, звільнило Боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та, відповідно, припинило договори іпотеки та застави.

У справі, яка розглядається, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.10.2008 року, в рамках Генеральної угоди між ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД та Банком укладено Кредитні договори №151208К53 та №151208К54, згідно з якими Позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі $8 708 300,00 та $16 291 700,00 зі строком погашення до 07.10.2011р.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами, 05.12.2008р. між Банком і ТОВ Євролакт укладено іпотечний договір №151208Z127 та договір застави №151208Z131. Аналогічний іпотечний договір №151208Z128 та договір застави №151208Z132 було укладено між Банком і ПАТ "Вознесенський сиркомбінат". Предметом даних договорів стало рухоме та нерухоме майно вказаних підприємств, а саме:

- за договором застави №151208Z131 - обладнання та інші основні засоби, транспортні засоби та спецтехніка, які належать на праві власності ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт";

- за іпотечним договором №151208Z127 - частина головного виробничого комплексу літ. "Д-2", загальною площею 1372,9 кв.м., що становить 7/100 частин комплексу розташованого у м. Вознесенську, вул. Молодогвардійська, 58а і яке належить на праві власності ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт";

- за договором застави №151208Z132 - обладнання та інші основні засоби, що належать на праві вланості ПАТ "Вознесенський сиркомбінат";

- за іпотечним договором №151208Z128 - частина головного виробничого комплексу літ. "Д-2", загальною площею 19467,20 кв.м., що становить 93/100 частин комплексу розташованого у м. Вознесенську, вул. Молодогвардійська, 58а, яке належить на праві власності ПАТ "Вознесенський сиркомбінат".

Банку передано право за рахунок заставленого майна задовольнять зобов`язання за Кредитними договором.

З матеріалів справи впливає, що у строк, визначений Кредитними договорами, ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД своїх зобов`язань щодо повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними не виконало, у зв`язку із чим утворилася прострочена заборгованість, яка не була погашена.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2016 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. та постановою Верховного Суду України від 19.10.2016р. у справі №903/623/13, ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД ліквідовано у зв`язку з банкрутством.

14.03.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України юридична особа (суб`єкт господарювання) є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Судове рішення про ліквідацію ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД було прийнято на підставі Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. за №2343-XII.

Під ліквідацією Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розуміє припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення ч. 2 ст. 14, ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , вимоги заявлені до боржника за зобов`язаннями останнього, у випадку не задоволення їх у процесі банкрутства цього боржника, вважаються погашеними.

Відтак, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припиненням без правонаступництва.

Згідно із ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналогічне положення закріплено у ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

Таким чином, в зв`язку з ліквідацією ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, зобов`язання вищевказаної юридичної особи, починаючи з 14.03.2016р., в силу приписів ст. 609 Цивільного кодексу України, є припиненими.

Разом з цим, за загальним правилом, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечено виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути у майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

У відповідності до статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України Про іпотеку ).

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 572 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з приписами ст. 1 Закону України Про заставу , встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання Боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, судова колегія зазначає, що укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником у межах вартості предмета застави. Тобто, відповідальність майнового поручителя, як заставодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні, обмежується вартістю майна, переданого в заставу.

При цьому, заставодержатель наділяється перевагою у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Положеннями ст. 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що строк дії застави не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором застави, зокрема і застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання Боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства Боржника.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечуючи єдність судової практики в застосуванні норм матеріального права, 04.12.2019р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №761/39477/16-ц (провадження №61-31954св18) досліджував питання щодо умов за яких припинення дії основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника, не припиняє дії поруки.

У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов.

Таким чином, якщо право на стягнення з поручителя було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом до відповідачів у квітні 2013 року, тобто, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 14.03.2016р. про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД.

Відтак, враховуючи, що своє право заставодержателя/іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет застави/іпотеки за відповідними договорами АТ Укрексімбанк реалізувало до ліквідації Боржника, то зобов`язання поручителів не можуть вважатися припиненими у зв`язку з цією ліквідацією.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справах № 6-216цс14, № 6-84цс15; від 17.02.2016р. у справі № 6-245цс14; від 06.07.2016р. у справі № 3-578гс16; від 12.10.2016р. у справі № 5/25-38; від 29.03.2017р. у справі № 6-2013цс16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №910/9943/17, від 20.06.2018р. у справі №381/3209/16-ц, від 06.03.2018р. у справі №2011/16284/12, від 13.03.2018р. у справі №910/8698/17, від 22.02.2019р. у справі №910/4435/18 і від 20.02.2020р. у справі №910/2815/19.

Колегія суддів не вбачає підстав для відходу від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у зазначених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.

Більш того, саме на вищенаведене послався Верховний суд у постанові від 22.02.2019р., коли залишив в силі Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018р. у справі №910/4435/18, у яких, в свою чергу, судами було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" та Публічному акціонерному товариству "Вознесенський сиркомбінат" у вимогах останніх про визнання припиненими договорів іпотеки та застави.

Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки покладення ризиків, пов`язаних з невиконанням зобов`язання Боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), на особу, яка видала забезпечення, відбулось за договорами, укладеними заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала відповідне забезпечення, і після припинення існування Боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків.

Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами спірних договорів іпотеки та застави ліквідацію Боржника не визначено як підставу для припинення іпотеки/застави та звільнення у зв`язку із цим майнових поручителів від ризиків, пов`язаних із невиконанням Боржником своїх зобов`язань за Кредитними договорами.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає хибними саме у даному випадку твердження апелянта, що зобов`язання ліквідованої юридичної особи не може покладатись на іншу юридичну особу в силу положень статей 598 та 609 Цивільного кодексу України.

Водночас, апеляційний су враховує, що відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

З огляду на те, що факт ліквідації Боржника за Кредитними договорами (основними) із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи, за наявності непогашеної заборгованості ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД за цими договорами, не є підставою для припинення договорів застави/іпотеки, укладених на забезпечення виконання Боржником основного зобов`язання, а позивач у даній справі, шляхом подання відповідного позову, реалізував своє право на звернення стягнення на передане в заставу та іпотеку майно, відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про відновлення кредитування від 03.07.2018р. з огляду на те, що ТОВ Євролакт вже була отримана вичерпна відповідь суду на вказані посилання при розгляді справи №910/4435/18. Крім того, судова колегія вказує, що при розгляді справ, відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, для судів нижчих інстанцій є обов`язковими правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги роз`яснення Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України від 04.07.2018р. № 04-37/10-215, від 12.07.2018р. № 04-37/10-227, а також науково-правовий висновок Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, є необґрунтованими, оскільки останні не є доказами у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають обов`язковому урахуванню судами під час прийняття рішення.

Крім того, відповідно до статті 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Щодо пропуску строку позовної давності.

Як вже було зазначено вище, згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов`язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору".

Частиною п`ятою ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із закінченням строку виконання.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що 13.06.2012р. Банк звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (який поряд з іншими боржниками - ТОВ "СУБП "Євролакт" та ВАТ "Вознесенський сиркомбінат" не виконує зобов`язання за кредитними договорами №151208К53 та №1511208К54 від 08.10.2008р., укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008р.) про стягнення заборгованості за вказаними договорами, у розмірі 27189059,33 дол. США та 497807,26 грн. відповідно.

Таким чином, днем подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитними договорами №151208К5 та №1511208К54 від 08.10.2008р., укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008р. з ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, є 13.06.2012 року.

Отже, судом першої інстанції правильно визначено, що 13.06.2012 року є датою, з якої позовна давність була перервана, та з якої заново почався перебіг позовної давності.

Також, апеляційний суд погоджується із зазначенням місцевим господарським судом того, що кінцевий термін погашення кредиту за кредитними договорами встановлено до 07.10.201р., а з даним позовом позивач звернувся до суду 04.04.2013р., тому, позивачем не пропущений трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Твердження апелянта про невідповідність розрахунку заборгованості спростовується висновками судової економічної експертизи. Крім того, саме з підстав отримання Позивачем частини коштів в розмірі 4 559 691,88 грн. (згідно із меморіальним ордером №1 від 19.12.2017 року (т.13 а.с. 14)) в ході проведення ліквідаційної процедури у справі №903/623/13 про банкрутство ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, порушеної Господарським судом Волинської області, та направлення цих коштів на погашення заборгованості за простроченими процентами позичальника за Кредитним договором від 08.10.2008р. №151208К53 (еквівалент 163 521,81 дол. США), Господарський суд Миколаївської області в оскаржуваному рішенні від 23.01.2019р. позовні вимоги задовольнив частково.

Так, судом першої інстанції визначена сума заборгованості за відповідними Кредитними договорами від 08.10.2008р. в розмірі 29 130 763,48 дол. США та 548 969,64 грн. замість заявлених Банком 29 294 285,29 дол. США та 548 969,64 грн.

Щодо твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів обліку заявленого боргу на балансі Банку, що унеможливлює списання такої заборгованості як безнадійної, то апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що жодної залежності задоволення позовних вимог у справі від факту відшкодування чи невідшкодування Позивачем заборгованості позичальника за рахунок створеного ним страхового резерву, чинним законодавством України не передбачено. Порядок списання банками заборгованості за рахунок створеного ним страхового резерву застосовується з метою ведення податкового обліку та оподаткування доходів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, відповідні зауваження апелянта є безпідставним та таким, що не має відношення до предмету спору у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що наведені ТОВ "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019 року у справі №915/689/13 є обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. В свою чергу, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями Євролакт є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. у справі №915/689/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 21.09.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.