Постанова

від 22.09.2020 по справі 923/122/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/122/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020

по справі №923/122/20

за позовом Малого приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ТОС»

до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України»

про стягнення 27 788,40 грн. збитків

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 02.06.2020 року, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна,18)

В лютому 2020 року Мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" (далі - МПП Виробничо-комерційна фірма ТОС ) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (далі - ДП Адміністрація морських портів України ) про стягнення 27 788,40 грн. збитків.

МПП Виробнича-комерційна фірма ТОС зазначає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача та невиконання з його боку взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг позивач поніс збитки у вигляді прямих фінансових витрат на оплату послуг банку по отриманню банківської гарантії на суму 27788,4 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 (суддя - Литвинова В.В.) позовні вимоги Малого приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» 27 788,40 грн. збитків та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що системний аналіз матеріалів справи та норм чинного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що позивачем доведено належними та вірогідними доказами по справі розмір збитків, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, що є підставою задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 у справі №923/122/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Малому приватному підприємству „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача, при ухваленні рішення було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за результатами проведення процедури відкритих торгів на закупівлю послуг за кодом ДК 021:2015 50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Ремонт теплоходу Браун ) (оголошення UA-2019-05-28-001163-с), Мале приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» було визнано переможцем і, відповідно, між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» , як Замовником, та Малим приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» , як Виконавцем, було укладено договір про надання послуг з ремонту т/х Браун від 21.10.2019 №44-В-ФДФ-19 (далі-Договір).

Апелянт зазначає, що позивачу ще на стадії прийняття участі у закупівлі послуг за кодом ДК 021:2015 50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Ремонт теплоходу Браун ) (оголошення UA-2019-05-28-001163-с) було відомо про необхідність надання банківської гарантії, та шляхом подання тендерної пропозиції у відповідності до тендерної документації Замовника, він погодився з усіма умовами закупівлі. При цьому, як зазначає у скарзі відповідач, прийняття участі суб`єктами господарювання в публічних закупівлях є добровільним та прийняття рішення про згоду чи незгоду з умовами тендерної документації належить виключно до компетенції учасників.

На переконання відповідача, враховуючи, що позивач приймав участь у відкритих торгах на закупівлю послуг за кодом ДК 021:2015 50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Ремонт теплоходу Браун ) (оголошення UA-2019-05-28-001163-с), та став переможцем і підписав за результатами процедури закупівлі договір №44-В-ФДФ-19 від 21.10.2019 він погодився з умовами закупівлі, встановленими відповідачем, як замовником.

Апелянт зазначає, що договір про надання банківської гарантії між МПП „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» та АТ Банк інвестиції та заощаджень №19565/19-ГВ укладений 02.10.2019, тобто до укладання Договору між ДП „Адміністрація морських портів України» в особі філії „Днопоглиблювальний флот» ДП „Адміністрація морських портів України» та МПП „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» від 21.10.2109 №44-В-ФДФ-19.

На переконання відповідача, сплата позивачем коштів на оплату послуг банку в сумі 27 788,40 грн. не була зумовлена невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, та не було витратами, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Апелянт, посилаючись на норми чинного законодавства, зазначає у своїй скарзі, що кошти, сплачені Малим приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „ТОС» за отримання банківської гарантії не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

На думку відповідача, заявлена до стягнення сума витрат оплату послуг банку по отриманню банківської гарантії не містить необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з виконанням/невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №923/122/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04.08.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Філії "Днопоглиблювальний флот" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1, 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Посилання апелянта на необхідність розгляду апеляційної скарги в присутності представників Філії Днопоглиблювальний флот ДП Адміністрація морських портів України не зумовлюють призначення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет спору та ціну позову, судова колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з вискликом сторін.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 28.05.2019 було оголошено процедуру відкритих торгів на закупівлю послуг за кодом ДК 021:2015 50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Ремонт теплоходу «Бурун» - далі - Судно) (оголошення UA-2019-05-28-001163-с).

За результатами проведення даної процедури закупівлі МПП «ВКФ «ТОС» було визнано переможцем і, відповідно, між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» ДП «Адміністрація морських портів України» , як Замовником, та МПП «ВКФ «ТОС» , як Виконавцем, було укладено договір про надання послуг з ремонту т/х «Бурун» від 21.10.2019 №44-В-ФДФ-19 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору предметом договору надання Виконавцем Замовнику послуг з ремонту теплоходу «Бурун» відповідно до попередньої ремонтної відомості, яка є невід`ємною частиною договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Виконавця.

Строк договору - строк надання послуг з ремонту - до 31.12.2019 року, але не більше 70 календарних днів з дати підписання акту приймання судна в ремонт. Дата початку строку - дата підписання акту приймання судна в ремонт. Послуги надаються за письмовою заявкою замовника. Письмова заявка надається замовником після підписання договору. (п.п. 6.1.-6.16 договору)

Згідно з умовами п.4.1 Договору його ціна становить 18525600 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час укладання договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов.

Пунктом 6 розділу VI Тендерної документації та Додатком 6 до Тендерної документації (проект договору) що є невід`ємною частиною тендерної документації)) на закупівлю послуг за кодом ДК 021:2015 50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Ремонт теплоходу «Бурун» ) (оголошення UA-2019-05-28-001163-с), яка знаходиться у вільному доступі на веб-порталі Уповноваженого органу з питань публічних закупівель, передбачено надання переможцем торгів забезпечення виконання договору. Також п. 6 p. VI Тендерної документації встановлено, що усі витрати, пов`язані з наданням забезпечення виконання договору здійснюються за рахунок коштів Переможця.

Відповідно до п.п. 8.1.-8.7. договору не пізніше дати укладання цього договору Виконавець повинен надати забезпечення виконання цього договору в розмірі 5 % від ціни договору, що складає 926280 грн. Забезпечення виконання цього договору надається Замовнику Виконавцем у вигляді оригіналу безумовної банківської гарантії банківської установи на вказану суму, банківська гарантія повинна діяти з моменту підписання договору до 31.01.2020 року включно. У разі ненадання банківської гарантії договір вважається неукладеним з вини Виконавця (п.8.6.).

Згідно з умовами п.6.1. договору Замовник повинен був надати письмову заявку у термін, встановлений за домовленістю сторін після підписання договору.

Судом встановлено, що на виконання вищевикладених вимог договору Виконавець (позивач) 02.10.2019 року уклав договір № 19565/19-ГВ про надання банківської гарантії з АК «Банк інвестицій та заощаджень» (а.с.38-40) та оплатив послугу банку на суму 27788,4 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.10.2019 року №261 (а.с.41).

В порушення умов договору Замовник протягом строку дії договору свої зобов`язання не виконав та не надав письмову заявку на надання послуг, судно в ремонт не направив, що зумовило неможливість підписання Акту приймання судна в ремонт та надання передбачених умовами договору послуг.

МПП Виробничо-комерційна фірма ТОС звернулась до відповідача з претензією-вимогою, в якій зазначило, що відповідно до умов договору ДП Адміністрацією морських портів України не передано теплохід у ремонт та просило передати теплохід Бурун у ремонт підприємству та скласти Акт приймання судна в ремонт.

Як вбачається з відповіді на претензію (а.с.43,44), відповідач стверджує про відсутність необхідності проведення ремонту Судна, повідомляє про те, що 19.12.2019 скерував на адресу Позивача Додаткову угоду до договору про його розірвання.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо невиконання замовником своїх зобов`язань за договором надання послуг, однак, відповідей МПП Виробничо-комерційна Фіома ТОС не отримувала.

Вказані обставини стали підставою для звернення МПП Виробнича-комерційна фірма ТОС до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом про стягнення збитків у сумі 27788,4 грн.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» , Замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» , передбачено, тендерна документація - документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про публічні закупівлі» , Замовник відхиляє тендерну пропозицію, зокрема, в разі якщо, тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

Також, відповідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Частиною 3 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Отже, замовником здійснено публічну пропозицію до невизначеного кола осіб, шляхом оприлюднення повідомлення про намір закупити послуги, а учасником, шляхом направлення на електронну адресу замовника повного пакету необхідних для укладення договору документів, здійснено оферту, яку акцептовано відповідачем шляхом визнання переможцем позивача у процедурі закупівлі послуг автокранової техніки.

Відповідно до п. 10.1. Порядку закупівель товарів, робіт та послуг замовник відміняє закупівлю, зокрема, у разі втрати потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг, у тому числі у зв`язку зі зміною технічних вимог до предмету закупівлі.

Так, як зазначалося раніше, за результатами проведення процедури закупівлі МПП «ВКФ «ТОС» було визнано переможцем і, відповідно, між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» ДП «Адміністрація морських портів України» , як Замовником, та МПП «ВКФ «ТОС» , як Виконавцем, було укладено договір про надання послуг з ремонту т/х «Бурун» від 21.10.2019 №44-В-ФДФ-19.

Крім того, на виконання вищевикладених вимог договору Виконавець (позивач) 02.10.2019 року уклав договір № 19565/19-ГВ про надання банківської гарантії з АК «Банк інвестицій та заощаджень» (а.с.38-40) та оплатив послугу банку на суму 27788,4 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.10.2019 року №261

Відповідно до ст.ст. 560, 567 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Разом з тим, в порушення умов договору, Замовник протягом строку дії договору свої зобов`язання не виконав та не надав письмову заявку на надання послуг, судно в ремонт не направив, що зумовило неможливість підписання Акту приймання судна в ремонт та надання передбачених умовами договору послуг.

З наведеного можна зробити висновок, що замовником відмінено процедуру, затверджену договором, що позбавляє замовника обґрунтованих очікувань на виконання обов`язків.

За змістом положень ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Виходячи з вищезазначених приписів законодавства, суд констатує, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв`язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

При цьому обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов`язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов`язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов`язання, носить обов`язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Суд зауважує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши наявні обставини справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про наявність безпосереднього зв`язок між неправомірними діями відповідача та витратами позивача, понесеними у зв`язку з приготування до укладення договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 27788,4 грн. в якості збитків, оскільки такі витрати стали збитками позивача виключно у зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача, а сплата таких коштів підтверджена належними та допустимими доказами.

Судом не приймаються до уваги твердження Відповідача про те, що Позивач не був обмежений у можливості надати Замовнику Акт приймання Судна в ремонт, оскільки Судно Відповідачем Позивачу не передавалось. Суд не погоджується з думкою Відповідача, що сплата Позивачем коштів на оплату послуг банку в сумі 27 788,40 грн. є господарською діяльністю Позивача, яка передбачає власний ризик, а також з тим, що сума витрат на оплату послуг банку по отриманню банківської гарантії не містить ознак збитків.

Отже, системний аналіз матеріалів справи та норм чинного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що позивачем доведено належними та вірогідними доказами по справі розмір збитків, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, що є підставою задоволення позовних вимог.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Судова колегія зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії"), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 по справі №923/122/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 по справі №923/122/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Філії „Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 по справі №923/122/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 по справі №923/122/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош