Постанова

від 17.09.2020 по справі 905/2448/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. Справа № 905/2448/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область (вх. № 1641 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 (повний текст складено 04.05.2020, суддя К.І. Аксьонова) у справі № 905/2448/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Грибової Марини Анатоліївни, м. Маріуполь, Донецька область

до Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область

про визнання незаконними та скасування рішень Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019; визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець Грибова Марина Анатоліївна, м. Маріуполь, Донецька область, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область, про визнання незаконними та скасування рішень Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019; визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Позивач вважає, що договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, належно виконуючи свої обов`язки; заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору не надходило.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2448/19 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Грибової Марини Анатоліївни, м.Маріуполь, Донецька область, до Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, про визнання незаконними та скасування рішень Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019; визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013 укладеною задоволено.

Визнано незаконними та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013, зареєстрованому Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 28.12.2013 за №4229566, згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні в оренду земельну ділянку площею 0,0025 га кадастровий номер 1412337200:01:006:0084, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. Латишева (біля будинку №23) у Приморському районі м. Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 18.12.2013, зареєстрованому Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 28.12.2013 за №4229566, в редакції позивача. Стягнуто з Маріупольської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Грибової Марини Анатоліївни витрати зі сплати судового збору в сумі 5763,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013 в редакції позивача підлягають задоволенню саме в силу положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» ; в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/39-3567 від 26.02.2019 та № 7/44-4317 від 05.09.2019 місцевий господарський суд зазначив, спірне рішення відповідача прийнято з порушенням прав позивача, як добросовісного орендаря та власника нерухомого майна, без належного обґрунтування (зокрема, наявністю суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення позивача права користування земельною ділянкою) та з перевищенням наданих повноважень.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідач вказує на те, що позивачем при зверненні з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки не було надано додаткову угоду, наявність якої імперативно передбачено статті 33 Закону України "Про оренду землі", що унеможливило узгодження умов такого проекту.

Апелянт, посилаючись на положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зазначає про те, що прийняття рішення про поновлення/не поновлення договору оренди земельної ділянки відноситься виключно до повноважень Маріупольської міської ради, а тому направлення листів-заперечень проти поновлення договору оренди земельної ділянки без попереднього розгляду питання на сесії міської ради є незаконним.

Також, відповідач вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/39-3567 від 26.02.2019 та № 7/44-4317 від 05.09.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги та надано апелянту десятиденний строк для надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 8644,50 грн.

20.07.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Маріупольської міської ради надійшло клопотання разом з доказами сплати судового збору, а саме: платіжне доручення № 586 від 09.07.2020 на суму 2881,50 грн. та платіжне доручення № 587 від 09.07.2020 на суму 5763,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 08.09.2020 о 10:30 год.

31.08.2020 від ФОП Грибової Марини Анатоліївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2448/19 залишити без змін.

Позивач зокрема посилається на те, що, виходячи з норм ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом поновлення договору оренди земельної ділянки, а також надіслання проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, у даному випадку не вимагається. Позивач зазначає, що орендар ФОП Грибова М.А. під час та після закінчення договору оренди земельної ділянки користувалася та користується земельною ділянкою, наданою за договором, у тій самій площі та конфігурації, що передбачено умовами договору, є добросовісним орендарем земельної ділянки, використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення, належно сплачує орендну плату, здійснює належне утримання наданої земельної ділянки та розміщеного на ній торгівельного павільйону, а тому при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору згідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, 02.09.2020 від ФОП Грибової Марини Анатоліївни надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 розгляд справи відкладено на 17.09.2020.

15.09.2020 від ФОП Грибової Марини Анатоліївни надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позивач також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Маріупольської міської ради, залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2448/19.

В судове засідання 17.09.2020 апелянт - Маріупольська міська рада Донецької області (відповідач), не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 6102252567347 та № 6102253130163.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, а також враховуючи достатність часу для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи та висловити свою позицію у справі, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також з метою дотримання процесуального строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, який спливає 20.09.2020, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20.10.2004 рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Про надання земельної ділянки у Приморському районі міста Приватному підприємцю Грибовій М.А. №420/7 позивачу надано із земель житлової та громадської забудови в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (експлуатації торгового павільйону) на вул. Латишева (біля житлового будинку №23) у Приморському районі міста Маріуполь.

Рішенням №6/30-3686 від 08.10.2013 Маріупольської міської ради Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева (біля жилого будинку №23) в Приморському районі міста Фізичній особі-підприємцю Грибовій М.А. затверджено технічну документацію з землеустрою зі встановлення (відновлення) кордонів земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відновлення на 5 років строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га з розміром орендної плати на рівні 5% від її грошової оцінки для забудови та обслуговування будівлі торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по вул.Латишева (біля житлового будинку №23) у Приморському районі міста Маріуполь.

18.12.2013 між Фізичною особою-підприємцем Грибовою Мариною Анатоліївною (орендар) та Маріупольською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки на наступних умовах. Орендодавець за рішенням Маріупольської міської ради від 08.10.2013 №6/30-3686 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева (біля жилого будинку №23) в Приморському районі міста Фізичній особі-підприємцю Грибовій М.А. надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Латишева (біля будинку №23) у Приморському районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) (п.1.1 договору).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,0025 га (п. 2.1. договору).

Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 08.10.2013 по 08.10.2018) (п.3.1 договору). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2013 рік становить 548,91грн/м2.

Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону).

Орендар зобов`язаний зберігати земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, якому він одержав її в оренду згідно акту приймання-передачі земельної ділянки (п.5.2 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 (п`яти) днів після державної реєстрації договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди (п.6.4 договору).

Орендар зобов`язаний звернутися до орендодавця за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення договору шляхом переукладення договору оренди. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п. 9.2.7 договору).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди від 18.12.2013 відповідач передав, а позивач прийняв у користування земельну ділянку площею 0,0025га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0084, розташовану за адресою: вул.Латишева (біля будинку №23) у Приморському районі міста Маріуполя.

Як вбачається з наданого позивачем паспорту прив`язки на земельній ділянці розташована тимчасова споруда торговельного призначення (торговий павільйон з реалізації продуктів харчування); відомості щодо розташування на спірній ділянці об`єктів нерухомості матеріали справи не містять.

04.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження права оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується описом вхідного пакету документів №02-027-4856 від 04.10.2018.

Рішенням Маріупольської міської ради №7/39-3567 від 26.02.2019 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 23 в Приморському районі міста Маріуполь Фізичній особі-підприємцю Грибовій М.А. Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по вулиці Латишева, 23 у Приморському районі міста Маріуполя. Вказане рішення обґрунтовано тим, що згідно з зауваженнями до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 29.11.2018 №30.5/40060, запитувана до відведення земельна ділянка знаходиться в зоні обмеження, в якій забороняються розміщення тимчасових споруд згідно до протипожежної відстані (не менше 100 м) між житловими будинками та тимчасовими спорудами, також комплексною схемою розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Приморського району м. Маріуполя не передбачено розміщення тимчасових споруд за вказаною адресою.

07.05.2019 позивач повторно звернувся з заявою щодо поновлення права оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується описом вхідного пакету документів №015-01-28-02343 від 07.05.2019.

За результатами розгляду заяви від 07.05.2019 Маріупольською міською радою було прийнято рішення №7/44-4317 від 05.09.2019 Про повторний розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Грибової М.А. про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева, 23 в Приморському районі міста , яким Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні повторно відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по вулиці Латишева, 23 у Приморському районі міста Маріуполя.

У мотивувальній частині даного рішення зазначено, що згідно з висновком до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 16.07.2019 №06-03-06/44-05, земельна ділянка розташована в територіальній зоні ТР-2 - зона транспортної інфраструктури. Місце розташування об`єкту не відповідає дозволеним видам використання території згідно затвердженого плану зонування міста Маріуполя.

22.10.2019 орендар звернувся до орендодавця з листом для підтвердження юридичного факту продовження строку дії договору на той самий строк та на тих самих умовах, направив два примірники проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013. За текстом листа орендар обґрунтовує звернення ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , та зазначає, що орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку оренди, є добросовісним орендарем земельної ділянки, використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення, здійснює належне утримання наданої земельної ділянки та розміщеного на ній торгового павільйону, а також має очікування щодо отримання майбутніх доходів від зроблених нею капіталовкладень і продовження терміну дії договору оренди відповідної земельної ділянки.

Вказаний лист було отримано Маріупольською міською радою 23.10.2019, що підтверджується відбитком штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції міської ради.

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки фактично вже є пролонгованим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки орендар продовжує користуватися земельною ділянкою протягом місяця після спливу строку договору оренди спірної земельної ділянки та жодних заперечень від орендодавця не отримував. Виходячи з викладеного, позивач вважає, що спірний договір пролонговано на тих самих умовах і на той самий строк за мовчазною згодою орендодавця.

Такі обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019; визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2013 укладеною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Так, за змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 18.12.2013, умовами якого визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору (пункти 3.2 договору).

Договір набуває чинності відповідно до ст.ст. 3,4,5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та державної реєстрації (п.13.2 договору).

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію (витяг №16056624 від 13.01.2014) право оренди земельної ділянки за договором від 18.12.2013 зареєстровано 28.12.2013; номер запису про речове право 4229566; строк дії: 5 (п`ять) років (з 08.10.2013 до 08.10.2018), з правом пролонгації.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статті 33 Закону України «Про оренду землі» , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

-власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

-уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, як було зазначено вище, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1 - 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Предметом позову у даній справі є вимога про поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, вищезазначений перелік підстав застосування правового механізму, передбаченого ч. 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі", є вичерпним.

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Як вже зазначалось, суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає в тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

Зазначена правова позиція щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 905/1292/18.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації свого права на поновлення договору оренди землі на новий строк 04.10.2018 ФОП Грибова М.А. звернулася до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради із заявою про продовження права оренди землі та з долученням документів згідно переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги.

Судова колегія враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» : 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги» граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Статтею 12 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №44 «Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги» відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про адміністративні послуги» затверджено вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги згідно з додатком.

Згідно пункту 1 даної постанови Технологічна картка адміністративної послуги (надалі - технологічна картка), що містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб`єктом надання такої послуги, затверджується зазначеним суб`єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає. Пункт 4 цієї ж постанови передбачає, що інформація, що міститься в технологічній картці, повинна відповідати нормативно - правовим актам, які встановлюють порядок, строк та умови надання відповідної адміністративної послуги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою виконання Закону України «Про адміністративні послуги» , згідно з рішенням Маріупольської міської ради № 6/48-5405 від 05.06.2015 затверджений перелік послуг, які надаються.

Зокрема, пунктом 27 додатку до рішення Ради передбачено надання адміністративної послуги «Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку» .

Згідно типового бланку Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, для отримання адміністративної послуги «Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку» , суб`єкт звернення має надати:

1. копії документів (для юридичних осіб): свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; статут; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

2. копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна згідно діючого законодавства (за наявності);

3. копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою:

- рішення Маріупольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду;

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, вимогами Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради для отримання адміністративної послуги «Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку» встановлений виключний перелік документів, який має надати орендар у цьому випадку. Серед таких документів значиться саме копія договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а не проект додаткової угоди.

Таким чином, неподання позивачем до заяви про поновлення договору додаткової угоди в даному випадку обумовлена тим, що саме відповідачем було встановлено організаційні обмеження з прийняття до розгляду звернень суб`єктів (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) з питань продовження терміну оренди земельної ділянки.

Разом з тим, обставини справи свідчать про те, що позивач протягом строку дії договору оренди, а також, після закінчення строку його дії, продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за неї, що підтверджується зокрема довідкою Департаменту фінансів Маріупольської міської ради про відсутність заборгованості за № 282-27805-28.1 від 07.10.2019 (а.с. 50).

Більш того, належне виконання позивачем обов`язків в цій частині відповідачем не заперечується, факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.

Виходячи з того, що Фізична особа-підприємець Грибова М.А. продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору від 28.12.2013, належним чином виконує умови вказаного правочину, сплачує передбачену договором орендну плату, а відповідач заперечень проти цього в порядку норм ст.33 Закону України Про оренду землі у місячний строк не надав, такий договір є поновленим на новий строк на тих самих умовах, що передбачені укладеним сторонами договором. Наявність вказаних обставин зумовлює необхідність обов`язкового оформлення сторонами відповідної додаткової угоди.

Зважаючи на те, що запропонована позивачем додаткова угода не була підписана орендодавцем у добровільному порядку, позивач правомірно звернувся із позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2013, зареєстрованому Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 28.12.2013 за №4229566, згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні в оренду земельну ділянку площею 0,0025 га кадастровий номер 1412337200:01:006:0084, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. Латишева (біля будинку №23) у Приморському районі м. Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 18.12.2013, зареєстрованому Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 28.12.2013 за №4229566 у запропонованій позивачем редакції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню саме в силу положень частин 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішень Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини. 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відмова органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 14 статті 123 Земельного кодексу України ).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (пункт «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у частині 10 статі 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, рішенням Маріупольської міської ради №7/39-3567 від 26.02.2019 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 23 в Приморському районі міста Маріуполь Фізичній особі-підприємцю Грибовій М.А. Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по вулиці Латишева, 23 у Приморському районі міста Маріуполя. Вказане рішення обґрунтовано тим, що згідно зауваження до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 29.11.2018 №30.5/40060, запитувана до відведення земельна ділянка знаходиться в зоні обмеження, в якій забороняються розміщення тимчасових споруд згідно до протипожежної відстані (не менше 100 м) між житловими будинками та тимчасовими спорудами, також комплексною схемою розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Приморського району м. Маріуполя не передбачено розміщення тимчасових споруд за вказаною адресою.

05.09.2019 Маріупольською міською радою було прийнято рішення №7/44-4317 Про повторний розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Грибової М.А. про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева, 23 в Приморському районі міста , яким Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні повторно відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по вулиці Латишева, 23 у Приморському районі міста Маріуполя. У мотивувальній частині даного рішення зазначено, що згідно з висновком до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 16.07.2019 №06-03-06/44-05, земельна ділянка розташована в територіальній зоні ТР-2 - зона транспортної інфраструктури. Місце розташування об`єкту не відповідає дозволеним видам використання території згідно затвердженого плану зонування міста Маріуполя.

Стосовно викладених у названих рішеннях мотивів відмови у пролонгації спірного договору оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст.39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

За змістом ст.1 вищезазначеного Закону генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (Закон України Про планування і забудову територій ). Містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

В п.14 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності також визначено поняття червоних ліній , за змістом якого - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення. З урахуванням вимог Закону, містобудівна документація, і детальний план як її складова, підлягають затвердженню у встановленому порядку.

В матеріалах справи наявне рішення Маріупольської міської ради №6/28-3210 від 18.06.2013 Про затвердження містобудівної документації План зонування території міста Маріуполя .

Як вбачається з обставин справи, підстава, на яку посилається відповідач, юридично виникла з прийняттям рішення про план зонування міста Маріуполь, тобто 18.06.2013. Поряд із цим, договір оренди земельної ділянки був укладений 18.12.2013, а правовідносини сторін з приводу оренди спірної земельної ділянки тривають ще з 20.10.2004 року. Таким чином, обставина, на яку посилається відповідач, вже існувала на момент підписання ним спірного договору.

Відповідачем також не доведено знаходження спірної земельної ділянки у межах зони транспортної інфраструктури ТР-2 , де розміщення об`єктів будівель, споруд або їх частин не допускається, враховуючи, що при надані спірної земельної ділянки в оренду за договором оренди земельної ділянки від 18.12.2013 зазначена обставина була відсутня.

Іншого обґрунтування підстав для відмови у поновленні строку оренди спірної земельної ділянки рішення №7/39-3567 від 26.02.2019 та №7/44-4317 від 05.09.2019 Маріупольської міської ради не містять.

Слід зазначити, що у справі відсутні докази того, яким чином належна позивачу на праві оренди земельна ділянка заважають здійсненню реконструкції території місцезнаходження об`єкта оренди, а також в які терміни та в який спосіб ця реконструкція буде проведена. Таким чином, відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для відмови позивачу, як добросовісному орендарю у продовженні договору оренди землі.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що позбавлення позивача права оренди на очікуваний ним термін, шляхом прийняття немотивованого та незаконного рішення, є позбавленням позивача певного майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, рішення Маріупольської міської ради №7/39-3567 від 26.02.2019 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 23 в Приморському районі міста Маріуполь Фізичній особі-підприємцю Грибовій М.А. та №7/44-4317 від 05.09.2019 Про повторний розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Грибової М.А. про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул.Латишева, 23 в Приморському районі міста , якими Фізичній особі-підприємцю Грибовій Марині Анатоліївні відмовлено та повторно відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412337200:01:006:0084) площею 0,0025 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по вулиці Латишева, 23 у Приморському районі міста Маріуполя , є неправомірними, порушують права Фізичної особи-підприємця Грибової М.А. та підлягають скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині також правомірно задоволені судом першої інстанції.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2448/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2448/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі №905/2448/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця