Рішення
від 10.09.2020 по справі 910/2956/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/2956/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО"

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального Незнайко Наталія Миколаївна

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5

про визнання недійсним актів, рішення загальних зборів, статуту, договорів, скасування реєстраційних дій.

представники сторін:

від позивача: Верховський О.В.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: Різник О.О.

від третьої особи 3: Трубнікова К.В.

від третьої особи 4: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАРИ ЛЬО", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним актів приймання-передачі корпоративних прав, рішення загальних зборів, статуту, скасування реєстраційних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 суд постановив звернутися до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 та до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_3

13.03.2020 від відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація на запит суду.

17.03.2020 від відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація на запит суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2020, залучено до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 , залучено до участі у справі третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Незнайко Наталію Миколаївну, залучено до участі у справі третю особу 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженську Кароліну Сергіївну.

У судовому засіданні 30.04.2020 представник позивача надав суду клопотання про витребування у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві належним чином засвідченої копії висновку експертів КНДІСЕ Міністерства юстиції України, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07.02.2020 №34744.34745.19-31, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12019100000001123.

Також у судовому засіданні представники позивача та третьої особи-1 надали суду спільне клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи ТОВ "МАРИ ЛЬО" та витребування у відповідачів 2,3 договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" №1-11/10-2018 від 11.10.2018, №2-11/10-2018 від 11.10.2018, №3-11/10-2018 від 11.10.2018 та актів приймання - передачі часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО".

У судовому засіданні 30.04.2020 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та частково клопотання позивача та третьої особи-1 про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 910/2956/20 на 28.05.2020, витребувано у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", витребувано у ОСОБА_2 оригінали договору №2-11/10-2018 від 11.10.2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", акт приймання - передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", укладений на підставі договору №2-11/10-2018 від 11.10.2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", витребувано у ОСОБА_3 оригінали договору №1-11/10-2018 від 11.10.2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", акт приймання - передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО".

08.05.2020 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшли пояснення на позовну заяву, у яких приватний нотаріус Київського міського нотаріального Незнайко Наталія Миколаївна зазначила наступне:

розгляд вимог, які заявлені у межах даної справи не впливають на обсяг прав та обов`язків третьої особи-2;

нормами ст.16 ЦК України не передбачено такого способу захисту прав як визнання недійсними актів приймання-передачі корпоративних прав;

вимоги про скасування записів у Єдиному державному реєстрі не відповідають визначеному законом способу захисту, оскільки у даному випадку належним способом є вимога про витребування частки з володіння особи, якій така частка належить, що є підставою для внесення відповідних змін до реєстру;

надані позивачем разом з позовом висновки експертизи викликають сумніви у їх достовірності та не можуть бути прийняті судом як належні докази.

18.05.2020 через відділ діловодства суду від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли матеріали реєстраційної справи.

27.05.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи-3 надійшли пояснення на позовну заяву, у яких нотаріусом зазначено, що для встановлення особи ОСОБА_1 нотаріусу було надано паспорт громадянина України, що посвідчував особу, яка звернулася за відповідною нотаріальною дією та оскільки фотокартка вказаної особи у паспорті громадянина України та особи, яка надала відповідний документ були ідентичними, у нотаріуса не було підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

28.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів №34744/34745/19-32, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12019100000001123.

У судове засідання 28.05.2020 з`явися представник позивача, надав суду заяву про визнання недійсним правочину, пов`язаного із предметом спору, заяву про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, заяву про зміну предмету позову.

У судовому засіданні суд розглянув заяву позивача про зміну предмету позову та встановив наступне.

Так, у своїй заяві про зміну предмету позову позивач заявляє наступні позовні вимоги:

1. Визнати недійсним акт приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", укладений між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за змістом якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 належну їй на праві власності частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", (код за ЄДРПОУ 31026266) у розмірі 53 %, яка в грошовому еквіваленті становить 151506,29 гривень, на користь ОСОБА_3 .

2. Визнати недійсним акт приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", укладений між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , за змістом якого ОСОБА_1 передала частину належної їй частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (код за ЄДРПОУ 31026266) у розмірі 22 %, що в грошовому еквіваленті складає 62889,41 гривень на користь ОСОБА_2 .

3. Визнати недійсним Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", оформлене Протоколом №12/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 12 жовтня 2018 року.

4. Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (нова редакція), який затверджений рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (протокол № 12/10 від 12.10.2018).

5. Визнати недійсним договір № 1-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

6. Визнати недійсним договір № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

7. Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681050018000445, про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, внесений 16.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

8. Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681070019000445, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи, внесений 16.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

9. Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681070020000445, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників, внесений 17.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

Згідно з ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи, що заява позивача про зміну предмету позову відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Позивачем у судовому засіданні 28.05.2020 надано суду заяву про визнання недійсним правочину, пов`язаного із предметом спору, а саме: визнання недійсною довіреності, яка видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та яка посвідчена 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі №830)

Обґрунтовуючи зазначено заяву, позивач наголошує, що на час подачі позовної заяви оригінал довіреності від 10.10.2018 був вилучений слідчим СУ ГУ НП м. Києві Єсаяном Г.А. на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г. від 02.10.2019 у справі 752/21711/19, а копію зазначеної довіреності позивач зміг отримати тільки із експертного висновку в межах кримінального провадження №12019100000001123.

Відповідно до ч.3 ст.237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Оскільки заява позивача про визнання недійсним правочину відповідає вимогам ст.237 Господарського процесуального кодексу України та заявлена в межах підготовчого провадження, суд приймає до розгляду заяву позивача про визнання недійсним правочину.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.05.2020 відклав підготовче засідання на 18.06.2020 та залучив до участі у справі № 910/2956/20 третю особу 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 .

Протокольною ухвалою від 18.06.2020 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 16.07.2020.

Протокольною ухвалою від 16.07.2020 суд відклав підготовче засідання на 30.07.2020.

Протокольною ухвалою від 30.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2020.

У судове засідання 10.09.2020 з розгляду справи по суті з`явилися представники позивача та третіх осіб-2,3.

Представники відповідачів та третіх осіб 1,4 у судове засідання не з`явилися.

Відповідачі-1,2,3 були належним чином повідомлені про розгляд справи, ухвалою суду від 30.07.2020.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали, якими суд повідомляв про призначені судові засідання були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження та місця проживання відповідачів.

Ухвала суду від 30.07.2020 отримана відповідачем-1, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471543434. Згідно із інформації з пошукової системи відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта" ухвала суду від 30.07.2020, якою суд повідомляв відповідачів-2,3 про розгляд справи по суті 10.09.2020 також повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місця проживання відповідачів-2,3 вважається днем вручення відповідачам-2,3 відповідної ухвали суду.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, враховуючи відсутність від відповідачів жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку своїх представників у судове засідання, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Треті особи 1,4 також були належним чином повідомлені про розгляд справи, ухвалою суду від 30.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією з пошукової системи відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта".

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник третіх осіб - 2,3 надали пояснення по суті позову.

У судовому засіданні 10.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб-2,3, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 (позивач) була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" та володіла часткою у статутному капіталі вказаного Товариства у розмірі 214395,70 грн, що складає 75 % від загального розміру статутного капіталу вказаного Товариства. Решта 25 % частки у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" належала ОСОБА_4 .

У червні 2019 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо про вчинення протягом 16 та 17 жовтня 2018 року реєстраційних дій, у результаті яких до ЄДР було внесено зміни до відомостей про ТОВ "МАРИ ЛЬО", які містяться в ЄДР. Зокрема, в ЄДР були вчинені наступні реєстраційні дії:

запис № 10681070020000445 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників, внесений 17.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною, на підставі якого до ЄДР було внесено дані про зміну складу учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", а саме: виключено відомості про ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", та включено інформацію про ОСОБА_2 , як учасника ТОВ "МАРИ ЛЬО", що володіє часткою у статутному капіталі Товариства розміром 134354,64 грн та інформацію про ОСОБА_3 , як учасника ТОВ "МАРИ ЛЬО", що володіє часткою у статутному капіталі Товариства розміром 151506,29 грн;

запис № 10681070019000445 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи, внесений 16.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною; на підставі вказаного запису до ЄДР було внесено дані про заміну керівника ТОВ "МАРИ ЛЬО", а саме: внесено запис про ОСОБА_2 , як про керівника ТОВ "МАРИ ЛЬО" замість ОСОБА_7 ;

запис № 10681050018000445 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, внесений 16.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною; на підставі вказаного запису до ЄДР було внесено дані про реєстрацію нової редакції статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО";

Позивач зазначає, що з метою встановлення підстав для вчинення вказаних реєстраційних дій, звернувся із відповідним запитом у Центр надання адміністративних послуг Голосіївського р-ну м. Києва, яким було надано завірені копії документів реєстраційної справи ТОВ "МАРИ ЛЬО", яка знаходиться у Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації.

Згідно із матеріалами реєстраційної справи запис №10681070020000445 (зміна складу учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО") було внесено в ЄДР на підставі:

акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який було складено між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 ; за змістом вказаного акту у зв`язку із укладенням договору № 1-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 частину частки у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" розміром 53 %, що в грошовому еквіваленті становить 151506,29 грн. Справжність підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на акті приймання-передачі засвідчено 12.10.2019 Троїцьким С.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 2392, 2393);

акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який було складено між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 ; за змістом вказаного акту у зв`язку із укладенням договору № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 частину частки у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" розміром 22 %, що в грошовому еквіваленті становить 62889,41 грн. Справжність підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на акті приймання-передачі засвідчено 12.10.2019 Троїцьким С.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 2394, 2395);

акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який було складено між ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 ; за змістом вказаного акту у зв`язку із укладенням договору № 3-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ розміром 25 %, що в грошовому еквіваленті становить 71465,23 грн. Справжність підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на акті приймання-передачі засвідчено 12.10.2019 Троїцьким С.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 2396, 2397).

Записи № 10681070019000445 (зміна інформації про керівника) та 10681050018000445 (реєстрація нової редакції статуту) було внесені до ЄДР на підставі протоколу № 12/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018. За змістом вказаного протоколу у загальних зборах учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", які було проведені 12 жовтня 2018 року, від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняв участь ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності.

Протокол підписаний ОСОБА_2 , як головою зборів та ОСОБА_3 , як секретарем зборів. Справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протоколі засвідчена 12.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. (зареєстровано в реєстрі за № 2398, 2399).

У матеріалах реєстраційної справи ТОВ "МАРИ ЛЬО" знаходяться також копія довіреності, яка видана ОСОБА_1 на ім`я Довганюка Ярослава Ігоровича. Справжність підписів позивача на вказаній довіреності посвідчена 10.10.2018 Межевською К.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровані в реєстрі за № 830). За змістом вказаної довіреності позивач уповноважила ОСОБА_5 бути її представником на Загальних зборах учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", голосувати на вказаних загальних зборах учасників із будь-якого питання порядку денного, розпоряджатися належними позивачу частками у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО", визначаючи на власний розсуд умови та вартість їх продажу, укладати та підписувати договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав), укладати та підписувати акти прийому-передачі часток у статутному капіталі (корпоративних прав).

Позивач стверджує, що нею не видавалось жодної довіреності на ім`я ОСОБА_5 , на підставі якої ОСОБА_5 був наділений повноваженнями розпоряджатися належними позивачу корпоративними правами на ТОВ "МАРИ ЛЬО", у тому числі укладати від імені позивача договори купівлі-продажу корпоративних прав, підписувати (укладати) акти приймання-передачі корпоративних прав, приймати участь від імені позивача у загальних зборах учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" та голосувати від імені позивача у засіданні загальних зборів учасників вказаного товариства при прийнятті рішень вказаним органом управління ТОВ "МАРИ ЛЬО". Зокрема позивач вказує, що ним не видавалась довіреність на ім`я ОСОБА_5 , яка посвідчена 10 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межинською О.А. (зареєстровано в реєстрі за № 830), та копія якої знаходиться у реєстраційній справі ТОВ "МАРИ ЛЬО". Позивач наголошує, що підпис на вказаній довіреності від імені ОСОБА_1 виконаний не нею особисто.

За доводами позивача, оскільки акти приймання - передачі часток у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року підписані від імені ОСОБА_1 ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, яка не видавалася позивачем, та відповідно, не мав необхідного обсягу повноважень, вказані акти не виражають дійсну внутрішню волю ОСОБА_1 , не відповідають вимогам частини третьої статті 203 ЦК України, та як наслідок підлягають визнанню судом недійсними.

Акти приймання - передачі часток у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 складені на підставі договорів № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018.

Однак, позивач стверджує, що відповідні договори № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 у позивача відсутні та позивач зазначених актів не підписувала. За таких обставин волевиявлення з боку позивача на передачу часток у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО", шляхом укладення договорів купівлі-продажу цих часток не було, а тому вказані договори не відповідають загальним вимогам щодо дійсності правочинів, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, та як наслідок, на думку позивача підлягають визнанню недійсними на підставі статті 215 ЦК України.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не мав необхідного обсягу повноважень на участь від імені позивача у загальних зборах учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", рішення загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформлені протоколом №12/10 загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 на переконання позивача є недійсними, оскільки за прийняття такого рішення не проголосували учасники (їх представники), які володіють у сукупності більше, ніж 75 % голосів учасників товариства (щодо питання затвердження нової редакції статуту) та 50 % голосів учасників товариства щодо решти питань (обрання голови та секретаря зборів, переобрання директора товариства).

Крім того, оскільки оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформленого протоколом № 12/10 від 12.10.2018, було затверджено нову редакцію Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО" (відповідача-1), який підписаний відповідачем-2 та відповідачем-3, за доводами позивача, зазначений Статут ТОВ "МАРИ ЛЬО", що затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", яке оформлене протоколом № 12/10 від 12.10.2018 повинен бути також визнаний недійсним.

Позивач вказує, що з огляду на те, що реєстраційні дії вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. на підставі підроблених документів та вказаними реєстраційними діями порушене право позивача на вільне, на власний розсуд здійснення права участі у господарських товариствах, позивачем заявлено вимоги про скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10681050018000445 від 16.10.2018, №10681070019000445 від 16.10.2018, №10681070020000445 від 17.10.2018.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою у порядку ст. 237 ГПК України, у якій просить суд визнати недійсною пов`язану із предметом спору у справі № 910/2956/20 довіреність, яка видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та яка посвідчена 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі за № 830), посилаючись на те, що підпис ОСОБА_1 на довіреності їй не належить

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Положеннями ч.1,3 ст.167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

У відповідності до ч.1 ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Нормами статті ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учаснику товариства надано право на відчуження частки у статутному капіталі виключно у тому розмірі, в якому така частка належить учаснику товариства.

Поряд з цим, у силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України).

Відчуження власником свого майна визначене ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України як одна з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Водночас, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на відсутність волевиявлення на відчуження належної йому частки у розмірі 75% у статному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО".

Як встановлено судом 16.10.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10681070020000445 щодо зміни складу учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО".

Згідно із наявними у матеріалах справи доказами (матеріалами реєстраційної справи ТОВ "МАРИ ЛЬО") запис №10681070020000445 щодо зміни складу учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" було внесено на підставі:

акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який було складено між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 ; за змістом вказаного акту у зв`язку із укладенням договору № 1-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 частину частки у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" розміром 53 %, що в грошовому еквіваленті становить 151506,29 грн. Справжність підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на акті приймання-передачі засвідчено 12.10.2019 Троїцьким С.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 2392, 2393);

акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який було складено між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 ; за змістом вказаного акту у зв`язку із укладенням договору № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 частину частки у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" розміром 22 %, що в грошовому еквіваленті становить 62889,41 грн. Справжність підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на акті приймання-передачі засвідчено 12.10.2019 Троїцьким С.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 2394, 2395);

акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, який було складено між ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 ; за змістом вказаного акту у зв`язку із укладенням договору № 3-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ розміром 25 %, що в грошовому еквіваленті становить 71465,23 грн. Справжність підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на акті приймання-передачі засвідчено 12.10.2019 Троїцьким С.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 2396, 2397).

Акти приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 складені та підписані від імені ОСОБА_1 представником ОСОБА_5 на підставі довіреності від 10.10.2018, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. та зареєстрованої в реєстрі за №830.

Позивач в обґрунтування позову стверджує, що ОСОБА_1 ніколи не уповноважувала ОСОБА_5 на відчуження у будь-який спосіб належної їй на праві власності частки у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" та на підписання відповідних актів приймання-передачі корпоративних прав, довіреностей вказаній особі не видавали. За доводами позивача підпис від імені ОСОБА_1 на виданій на ім`я ОСОБА_5 довіреності, яка посвідчена 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі за № 830) ОСОБА_1 не належить.

Позивачем надано у матеріали справи заяву свідка від 27.01.2020, а саме ОСОБА_1 . Суд зазначає, що вказана заява свідка відповідає вимогам ст.88 ГПК України та міститься повідомлення про обставини, які мають значення для справи.

У заяві свідка ОСОБА_1 зазначає, що нею не видавалось жодної довіреності на ім`я Довганюка Ярослава Ігоровича, на підставі якої ОСОБА_5 був наділений повноваженнями розпоряджатися належними ОСОБА_1 корпоративними правами на ТОВ "МАРИ ЛЬО", у тому числі укладати від імені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу корпоративних прав, підписувати (укладати) акти приймання-передачі корпоративних прав, приймати участь від імені ОСОБА_1 у загальних зборах учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" та голосувати на за загальних зборах вказаного Товариства. ОСОБА_1 вказує, що нею не видавалося довіреності на ім`я ОСОБА_5 , яка посвідчена 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі за № 830). У своїй заяві ОСОБА_1 стверджує, що підпис зроблений на вказаній довіреності від її імені є підробленим та виконаним не нею особисто, особа ОСОБА_5 позивачу не відома.

Також судом встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 11.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100000001123 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. За даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100000001123 від 11.10.2019 встановлено, що слідчим відділом СУ ГУНП у м. Києві отримано інформацію за фактом протиправної діяльності групи невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи майном, а саме нежитловим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та статутним капіталом, яке належить ТОВ "МАРИ ЛЬО" в особливо великих розмірах, з використанням підроблених документів, чим завдали збитків в особливо великих розмірах.

На вимогу ухвали суду від 30.04.2020 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві надано висновок експертів №34744/34745/19-32, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12019100000001123.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справа "Дульський проти Україним від 01.06.2006 експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Висновком судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12019100000001123 встановлено, що рукописний напис " ОСОБА_1 " в рядку "Підпис" на зворотній стороні довіреності від 10.10.2018 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 , яка зареєстрована в реєстрі за № 830 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на вказаній довіреності безпосередньо ОСОБА_1 чи іншою особою не виявилось можливим у зв`язку із невідповідністю за транскрипцією досліджуваного підпису та зразків підпису ОСОБА_1 .

Оцінюючи наданий до матеріалів справи висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судом прийнято до уваги, що згідно ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону України "Про судову експертизу").

Зі змісту ст.4 Закону України "Про судову експертизу" полягає, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Судом враховано, що зі змісту висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що експертів було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що господарські суди при вирішенні господарських спорів досліджують на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 18.07.2018 у справі № 914/1589/17.

Окрім того, у відповідності до ч.3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи.

Згідно із ч.1, 5 ст.101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Так, позивачем у матеріали справи позивачем надано висновок експерта №3-23/09 за результатами проведення почеркознавчої експертизи складеного 23.09.2019 на замовлення ОСОБА_1 експертом ТОВ "Український центр судових експертиз". Зазначений висновок складений у відповідності до вимог ст.98, 101 Господарського процесуального кодексу України.

У висновку експерта №3-23/09 визначено, що підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне зображення якого міститься у графі "Підпис" в електрофотокопії довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 від 10.10.2018, зареєстрована в реєстрі за № 830 та посвідчена приватним нотаріусом КМНО Межнською К.С. 10.10.2018, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази у сукупності, виходячи з наведеного вище, враховуючи законодавчі гарантії здійснення судово-експертної діяльності, забезпечення незалежності судового експерта й правильності його висновку, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами підтверджено факт відсутності підпису ОСОБА_1 (позивача) на довіреності від 10.10.2018, виданої на ім`я ОСОБА_5 , яка зареєстрована в реєстрі за № 830 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С.

Відповідачами будь-яких доказів спростування наведених у позові обставин, надано не було.

Наведені приватним нотаріусом доводи щодо встановлення особи, яка звернулася за відповідною нотаріальною дією не спростовують вище встановлених судом обставин щодо відсутності підпису позивача на довіреності від 10.10.2018, виданої на ім`я Довганюка Ярослава Ігоровича.

Статтею 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст.245 ЦК України).

Таким чином, довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють, і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.

На довіреність як правочин поширюються загальні вимоги закону щодо правочинів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 914/1589/17.

Оскільки довіреність як документ є втіленням правочину, він може визнаватись недійсним як правочин.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Частинами 3, 4 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину та є підставою для визнання його недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

У відповідності до ч.3 ст.237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені вище судом обставини, оскільки позивачем подано заяву у порядку ч.3 ст.237 ГПК України, враховуючи наведені у заяві мотивування, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання недійсною довіреності, яка видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та яка посвідчена 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі за № 830), у зв`язку із чим вказана вимога підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними акту приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", укладеного між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та акту приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", укладеного між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частина 2 ст.20 ГК України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Суд зазначає, що метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства ; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Отже, у відповідності до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства у випадку відчуження частки у статутному капіталі необхідно подавати акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, а, отже, саме вказаний документ підтверджує перехід частки у статутному капіталі до іншої особи.

Надаючи належну оцінку актам приймання приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", суд дійшов висновку про те, що акти приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства є правочинами, які підтверджують волевиявлення сторін, мають юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 25.02.2020 у справі 915/1299/18.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як зазначено судом вище, акти приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від імені ОСОБА_1 підписані ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі за №830).

Однак, як встановлено судом вище вказана довіреність ОСОБА_1 (позивачем) не видавалася та не підписувалася.

Оскільки волевиявлення позивача під час складення спірних актів не відповідало його внутрішній волі, з огляду на те, що довіреність від 10.10.2018, на підставі якої і були складені спірні акти від імені позивача, визнана судом недійсною, суд дійшов висновку про те, що акти приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" суперечать вимогам ст. 203 ЦК України та підлягають визнанню недійсними, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

З приводу заявлених позивачем вимог про визнання недійсним договору № 1-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та договору № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.

Зі змісту актів приймання - передачі часток у статутному капіталі ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018, останні складені на підставі договорів № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018.

Позивач стверджує, що договори № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018 не підписував та відповідні договори у нього відсутні.

Суд ухвалами від 30.04.2020, 28.05.2020, 18.06.2020, 16.07.2020 витребував у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018. Однак, вказаних договорів на вимогу суду відповідачі-2,3 не надали.

Вказані договори у матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" також відсутні.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суперечність договору актам законодавства, як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

При цьому згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення спірного правочину.

Суд зазначає, що відсутність договору як юридичного факту свідчить про відсутність у ньому будь-яких дефектів, у тому числі й щодо змісту та щодо його правових результатів. А тому правочин, якого не існує, не може бути предметом оскарження та визнання недійсним за відсутності такого. Отже, недійсним може бути визнано правочин, який відбувся як юридичний факт, а тому відсутність істотних умов жодним чином не відноситься до вимог, з якими закон пов`язує його недійсність (ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України).

Разом з тим жодною із сторін спору не надано до суду примірників спірних договорів № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018, а також не підтверджено будь-якими іншими доказами факт існування таких правочинів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсними договорів № 1-11/10-2018 та № 2-11/10-2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", оформленого протоколом №12/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 12 жовтня 2018 року, судом встановлено наступне.

У відповідності до ч.1 ст.29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно із п.11.8. Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО", затвердженого протоколом №02/10-18 від 02.10.2018, учасник на загальних зборах має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у Статутному капіталі.

Відповідно до п.11.2. Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО", затвердженого протоколом №02/10-18 від 02.10.2018, до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, внесення змін до Статуту, обрання та припинення повноважень директора.

Згідно із п.11.4. Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО" рішення загальних зборів про внесення змін до Статуту, зміни розміру статутного капіталу, прийняття рішення про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення Товариства приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів з питань, передбачених пунктами 11.2. (4), 11.2. (5), 11.2. (8), 11.2. (9) Статуту приймаються одностайно всіма учасниками, які мають право голосу з відповідних питань.

У відповідності до п.11.6. Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО" рішення загальних зборів з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників, які мають право голосу.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до п.17, 18 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів ТОВ.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів вимогам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) можливості взяти участь у загальних зборах.

Пунктом 11.25 Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО", затвердженого протоколом №02/10-18 від 02.10.2018 передбачено, учасники беруть участь у загальних зборах особисто або через своїх представників. Представник діє на підставі довіреності, у тому числі безвідкличної.

Як встановлено судом згідно із матеріалами реєстраційної справи, 12.10.2018 відбулися загальні збори учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 на порядок денний яких поставлені наступні питання: про обрання голови зборів та секретаря загальних зборів; про затвердження нової редакції Статуту Товариства відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; про звільнення та призначення директора ТОВ "МАРИ ЛЬО"; про уповноваження керівника Товариства провести державну реєстрацію змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру відповідно до чинного законодавства з правом залучення третіх осіб на власний розсуд.

Згідно із протоколом №12/10 від 12.10.2018 на засіданні загальних зборів учасників прийняті рішення:

про обрання ОСОБА_2 головою зборів та ОСОБА_3 секретарем зборів;

про затвердження нової редакції статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО";

про звільнення із 12 жовтня 2018 року ОСОБА_7 із посади директора ТОВ "МАРИ ЛЬО" та обрання ОСОБА_2 на цю посаду із 13 жовтня 2018 року;

про уповноваження керівника Товариства провести державну реєстрацію змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру.

Зі змісту протоколу №12/10 загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 вбачається на рішеннях загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 від імені ОСОБА_1 , якій належить 75 % статутного капіталу Товариства діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності.

Враховуючи встановлені судом обставини, що довіреність від 10.10.2018 ОСОБА_1 не видавалася та не підписувалася, за висновками суду ОСОБА_5 не мав необхідного обсягу повноважень на участь від імені позивача у загальних зборах учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО".

Натомість позивачем доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обставини неприйняття участі у загальних зборах уповноваженого представника учасника Товариства ОСОБА_1 , яка володіє часткою у Статутному капіталі Товариства у розмірі 75%.

Доказів, що підтверджують участь позивача чи уповноваженого представника позивача у загальних зборах засновників ТОВ "МАРИ ЛЬО", матеріали справи не містять та відповідачами суду не надано.

З урахуванням вище встановлених судом обставин, з огляду на доведеність суду обставин відсутності у ОСОБА_5 повноважень приймати участь у загальних зборах від імені ОСОБА_1 , рішення загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформлені протоколом №12/10 загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 позивачем не приймались, чим порушено право позивача на участь у таких зборах, обговоренню питань винесених на порядок денний, та участь у прийнятті рішень, що є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформлених протоколом №12/10 загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформлених протоколом №12/10 загальних зборів учасників ТОВ "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018, у зв`язку із чим суд задовольняє позов у цій частині.

Позивачем також заявлено вимогу про визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (нова редакція), який затверджений рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (протокол № 12/10 від 12.10.2018).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГК України, ч.1 ст.11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є Статут.

Пунктами 13, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 визначено, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно із положеннями п.11.2. Статуту ТОВ "МАРИ ЛЬО" затвердженого протоколом №02/10-18 від 02.10.2018, ст.30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" внесення змін до статуту товариства є компетенцією загальних зборів учасників товариства, які скликаються та проводяться з дотриманням вимог закону та установчих документів.

У даному випадку в Статут ТОВ "МАРИ ЛЬО" було внесено зміни на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформленого протоколом № 12/10 від 12.10.2018, що в судовому порядку визнано недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (нова редакція), який затверджений рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", оформленого протоколом № 12/10 від 12.10.2018.

Як встановлено судом вище, на підставі актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11 жовтня 2018 року та протоколу № 12/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено записи №10681070020000445, № 10681070019000445 та 10681050018000445.

Приписами п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи визнання судом недійсними актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 11.10.2018, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "МАРИ ЛЬО", оформленого протоколом №12/10 від 12.10.2018, а також визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" в редакції затвердженій рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 12.10.2018 записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681050018000445, про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; № 10681070019000445, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи; № 10681070020000445, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників, підлягають скасуванню.

Водночас заперечення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К. С. щодо обраного позивачем способу захисту про скасування записів у Єдиному державному реєстрі суд відхиляє, оскільки задоволенням позовних вимог про скасування реєстраційних дій забезпечується поновлення порушених корпоративних прав позивача в повній мірі. Більш того, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам п.2 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та не суперечить закону.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на ім`я ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчену 10.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Межевською К.С. (зареєстрована в реєстрі за №830).

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним акт приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266), укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), за змістом якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 належну їй на праві власності частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266) у розмірі 53 %, яка в грошовому еквіваленті становить 151506,29 грн, на користь ОСОБА_3 .

Визнати недійсним акт приймання-передачі від 11.10.2018 частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266), укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), за змістом якого ОСОБА_1 передала частину належної їй частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО", (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266) у розмірі 22 %, що в грошовому еквіваленті складає 62889,41 грн на користь ОСОБА_2 .

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266), оформлене Протоколом №12/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" від 12 жовтня 2018 року.

Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266) (нова редакція), який затверджений рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (протокол № 12/10 від 12.10.2018).

Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681050018000445, про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, внесений 16.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681070019000445, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи, внесений 16.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681070020000445, про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників, внесений 17.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИ ЛЬО" (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 31026266) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 10510,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.09.2020.

Суддя С. О. Турчин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення10.09.2020
Оприлюднено22.09.2020
Номер документу91682530
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/2956/20

Рішення від 10.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 30.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 16.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 18.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 28.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 30.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 30.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 04.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні