Рішення

від 14.09.2020 по справі 920/1007/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020Справа № 920/1007/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Буринської міської ради

до: 1) Сумської обласної державної адміністрації,

2) Приватного підприємства "Авангард"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1, - Буринська районна державна адміністрація Сумської області

про визнання недійсним договору оренди землі

Представники учасників справи:

від позивача: Цуканов В.В.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Іванова О.І.,

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Сумської області звернулася Буринська міська рада з позовом до Сумської обласної державної адміністрації та Приватного підприємства "Авангард " про визнання недійсним договору оренди землі № 22 від 28.09.2015, укладеного між Сумською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Авангард".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст спірного договору суперечить вимогам частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" та частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.10.2019 відкрито провадження у справі № 920/1007/19 та призначено підготовче засідання на 14.11.2019.

07.11.2019 відповідач-1 подав до суду заяву щодо застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.11.2019 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.

15.11.2019 відповідач-2 подав до суду клопотання про залучення до участі у справі адвоката Хряк А.О. в якості представника ПП "Авангард".

05.12.2019 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.

05.12.2019 відповідач-2 подав до суду клопотання про зміну підсудності.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.12.2019 матеріали справи № 920/1007/19 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду міста Києва справу № 920/1007/19 передано до розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 прийнято справу № 920/1007/19 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.01.2020.

20.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності та заперечення на відповідь на відзив.

27.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

В підготовче засідання 27.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-2. Відповідач-1 уповноваженого представника в підготовче засідання не направив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1, Буринську районну державну адміністрацію Сумської області, витребувано у Приватного підприємства "Авангард" витяг Відділу Держземагентства у Буринському районі Сумської області про нормативну грошову оцінку земельних ділянок загальною площею 8,7069 гектара, відкладено підготовче засідання у справі на 19.02.2020.

10.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду віл 27.01.2020.

17.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшла заява про долучення доказів на виконання ухвали віл 27.01.2020.

В підготовче засідання 19.02.2020 з`явився представник відповідача-2. Позивач, відповідач-1 та третя особа уповноважених представників в підготовче засідання не направили.

В підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у залученні до участі у справі третьою особою Відділу у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

В підготовчому засіданні 19.02.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвали про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, продовження строк підготовчого засідання на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 23.03.2020.

13.03.2020 на електронну пошту суду та 16.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання третьої особи про проведення підготовчого засідання 23.03.2020 без участі представника.

18.03.2020 на електронну пошту суду та 20.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.03.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.03.2020 через загальний відділ діловодства суду та 25.03.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли пояснення по справі.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінетом Сіністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання 23.03.2020 не відбулося. Відповідне оголошення було розміщено на офіційному веб-сайті суду та на сторінці суду в мережі Facebook.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 підготовче засідання у справі № 920/1007/19 призначено на 18.05.2020.

08.05.2020 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

15.05.2020, 18.05.2020 на електронну пошту суду та 15.05.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача-2 про перенесення судового засідання.

15.05.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 18.05.2020 представники учасників справи не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 відкладено підготовче засідання на 15.06.2020.

10.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

15.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 15.06.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

15.06.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 02.07.2020.

19.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання без його участі.

30.06.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання 02.07.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 920/1007/19 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.08.2020, витребувано у Приватного підприємства "Авангард" та Відділу у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області докази.

17.07.2020 через відділ діловодства суду від Відділу у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

10.08.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли документи.

У підготовче засідання 10.08.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.09.2020.

21.08.2020 на електронну пошту суду та 25.08.2020 через відділ діловодства від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

В судове засідання 14.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-2. Представники відповідача-1 та третьої особи в засідання не з`явилися, про час та місце були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача-1 та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників вказаних осіб.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 430-ОД від 08.09.2015 Про надання в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів на території Буринської міської ради Буринського району Сумської області надано Приватному підприємству Авангард в оренду земельні ділянки державної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 5,1908 гектара кадастровий номер 5920910100:02:001:0342, площею 2,0616 гектара кадастровий номер 5920910100:02:001:0343, площею 1,1849 гектара кадастровий номер 5920910100:02:001:0344, площею 0,1351 гектара кадастровий номер 5920910100:02:001:0345, площею 0,1345 гектара кадастровий номер 5920910100:02:001:0346 під нерухомим майном підприємства, що розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської ради Буринського району Сумської області на строк 10 років з розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за узгодженням з орендарем, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

28.09.2015 між Сумською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством Авангард (орендар) укладений договір оренди землі № 22 (надалі також - договір оренди), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться на території Буринської міської ради Буринського району Сумської області.

Об`єктом оренди, згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору, є земельні ділянки

державної власності (землі промисловості) загальною площею 8,7069 га, у тому числі:

- кадастровий номер 5920910100:02:001:0342 - площею 5,1908 га;

- кадастровий номер 5920910100:02:001:0343 - площею 2,0616 га;

- кадастровий номер 5920910100:02:001:0344 - площею 1,1849 га;

- кадастровий номер 5920910100:02:001:0345 - площею 0,1351 га;

- кадастровий номер 5920910100:02:001:0346 - площею 0,1345 га.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. (п. 2.2 договору оренди).

За приписами пунктів 2.3, 2.4 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки буде визначена після її проведення відповідно до Закону України Про оцінку земель з урахуванням пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Орендарю земельної ділянки протягом 30-ти днів з дати підписання Сторонами Договору оренди землі замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та протягом шести місяців з дати підписання Сторонами Договору подати орендодавцю Витяг із затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель , та розміру орендної плати, визначеного на її основі, із зазначенням дати набрання чинності додатковою угодою, яка відповідає даті набрання чинності рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

У п. 2.5. договору оренди вказано, що станом на день укладання договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації (3,997) та 1,756 згідно довідки про нормативну грошову оцінку Відділу Держземагентства у Буринському районі Сумської області становить 213 523,22 грн.

Як визначено у п. 4.1 договору оренди, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря та становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця в рівних долях на розподільчий рахунок Буринської міської ради, відкритому в Головному правлінні Державної казначейської служби України в Буринському районі Сумської області. (п. 4.2 договору)

Згідно з п. 4.3 договору, на дату укладання договору оренди землі орендна плата відповідно до п. 2.5 та 4.1 договору становить 6 405,70 грн.

Договір укладено на 10 років. (п. 3.1 договору оренди)

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що положення договору оренди суперечать один одному та не відповідають вимогам законодавства України, чинного на момент укладення договору. Так, грошова оцінка в розмірі 213 523,22 грн, зазначена в пункті 2.5. договору, визначена з порушенням вимог чинного законодавства України без проведення нормативної грошової оцінки землі, є значно меншою від нормативної та не відповідає дійсності. Як стверджує позивач, відповідачі як сторони договору оренди під час його укладення зобов`язані були відповідно до закону вказати розмір орендної плати, визначеної на підставі вже проведеної нормативної грошової оцінки землі, однак цього обов`язку не виконали.

Отже, оскільки зміст договору оренди суперечить вимогам ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель та ч. 1 ст.15 Закону України Про оренду землі , то має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відподвіач-1 зазначає, що при укладенні договору оренди розмір нормативної грошової оцінки визначений відповідно до вимог законодавства, а саме, на підставі офіційного документа, виданого уповноваженим органом - Відділом Держземагентства у Буринському районі Сумської області. Крім того, відповідач-1 заявив про застосування строків позовної давності.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що позивач не надав належних доказів та обґрунтувань, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо оскарження договору оренди земельної ділянки державної форми власності. Крім того, позов не містить доказів, що метод грошової оцінки землі, застосований при визначенні орендної плати у договорі оренди, не відповідав діючому законодавству на момент його укладення. За твердженнями відповідача-2, позивач не довів підстав для визнання спірного договору недійсним, зокрема, не довів незаконності змісту правочину, недотримання форми, невідповідність волі та волевиявлення. Крім того, відповідач-2 заявив про застосування строків позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами ст. 21 Закону України "Про оренду земель", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд зазначає, що оспорюваний договір містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, у п. 4.3 оспорюваного договору оренди сторони вказали розмір орендної плати як істотну умову такого договору, визначеної відповідно до відомостей щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданих уповноваженою на це особою - Відділом Держземагентства у Буринському районі Сумської області.

Судом встановлено, що такі відомості були надані Відділом Держземагентства у Буринському районі Сумської області відповідачу-2 у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а не у формі довідки, як зазначено у п. 2.5 договору оренди, однак, це не змінює змісту документа та не унеможливлює його прийняття судом в якості належного доказу у даній справі.

Суд зазначає, що технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок загальною площею 8,7069 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності, виготовлена у 2015 році (до укладення договору) та витяг про нормативну грошову оцінку земельних ділянок Відділ у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на вимогу суду не надав у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Однак, копію вказаного витягу було подано в матеріали справи Приватним підприємством "Авангард", а його оригінал було досліджено судом в судовому засіданні.

Підстав вважати, що вказаний витяг, який був основою для визначення орендної плати за договором оренди землі № 22 від 28.09.2015, є недійсним чи незаконним, у суду немає. При цьому, твердження позивача про те, що технічна документація не розроблялась, не мають доказового обґрунтування.

Разом з цим, суд відхиляє посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка не відповідає вимогам законодавства з тих підстав, що відповідно до технічної документації грошової оцінки спірних земельних ділянок, розробленої ДП Центр державного земельного кадастру у 2016 році, вартість земельних ділянок становить 12603529,25 грн, оскільки така документація була розроблена після укладення оспорюваного правочину та саме на виконання його умов.

Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним додаткового договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Як встановлено судом, сторонами спірного договору оренди землі № 22 від 28.09.2015 є Сумська обласна державна адміністрація та Приватне підприємство Авангард , тоді як з позовом про визнання недійсним цього договору звернулася Буринська міська рада.

В обґрунтування порушення своїх майнових прав внаслідок недотримання законодавства при укладенні договору, позивач зазначає, що бюджет Буринської міської ради недоотримав орендну плату за 2018 та 2019 роки, однак, в той же час не вказує, яким чином визнання недійсним оспорюваного договору призведе до відновлення такого майнового права позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що на виконання п. 2.4 договору на замовлення Приватного підприємства "Авангард" у 2016 році була розроблена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності), які знаходяться в оренді ПП Авангард , та питання про її затвердження, відповідно до ст. 23 Закону України Про оцінку земель , в межах компетенції неодноразово розглядала Буринська районна рада Сумської області.

Однак, з невідомих причин, рішення про затвердження вказаної технічної документації депутатами підтримано не було жодного разу.

Надалі, Буринська міська рада (після державної реєстрації Буринської об`єднаної територіальної громади 30.11.2017) технічну документацію також не затвердила.

Отже, можна дійти висновку, що порушення вказаних майнових прав позивача відбулося не під час укладення оспорюваного правочину, а внаслідок бездіяльності Буринської районної ради Сумської області та в подальшому Буринської міської ради (після державної реєстрації Буринської об`єднаної територіальної громади 30.11.2017), що унеможливило внесення змін у договір оренди землі № 22 від 28.09.2015 в частині нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 статті 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Як встановлено судом з неодноразових пояснень сторін, на орендованих за оспорюваним договором земельних ділянках знаходиться нерухоме майно орендаря -Приватного підприємства "Авангард", а тому визнання такого договору недійсним не призведе до відновлення будь-яких прав позивача, а лише порушить принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та спровокує ситуацію бездоговірного користування відповідачем-2 землею за наявності правового зв`язку з розташованим на ній майном.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.09.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко