Рішення

від 08.09.2020 по справі 911/1178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1178/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" (02096, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 51, кв. 123, ЄДРПОУ 40618009)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, код ЄДРПОУ 37905278)

про стягнення боргу, 3% річних та відсотків за використання безпідставно набутих коштів за надання послуг перевезення вантажів,

за участю представників:

позивача: Валько І.В. (ордер серія: РН -524 №295 від 30.04.2020);

відповідача : не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.05.2020 До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява вх. №1188/20 від 06.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" про стягнення 229200,00 грн боргу, 300,59 грн 3% річних 864,19 відсотки за використання безпідставно набутих коштів за надання послуг перевезення вантажів.

Також, у позовних вимогах позивач просить суд нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" три відсотки річних та відсотки за використання безпідставно набутих коштів за період з 05.05.2020 року і до моменту виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

25.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 12.05.2020, подано до суду клопотання б/н від 25.05.2020 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 13.07.2020. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У підготовчому судовому засіданні 13.07.2020 суд у зв`язку з пролонгацією процесуальних строків в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України оголосив перерву до 03.08.2020.

У підготовчому судовому засіданні 03.08.2020 судом відкладено судове засідання на 17.08.2020.

У судовому засіданні 17.08.2020 судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.09.2020 позивач підтримав заявлені у позовній заяві вимоги та подав до суду заяву б/н від 08.09.2020 про подання доказів понесення судових витрат, відповідач у судове засідання не з`явився.

Позов обгрунотовано наступним:

- У 2019 році між ТОВ "Айен Лоджистик" (замовник, відповідач) та ТОВ "Компанія "Авто-Дрім" (позивач, виконавець) укладено 56 договорів з транспортного перевезення вантажів на загальну суму 483500,00 грн;

- більшість перевезень оплачено позивачем, проте двадцять одне перевезення на загальну суму 229200,00 грн залишились без оплати, отже відповідач лише частково виконав свої обов`язки з оплати послуг;

- у зв`язку з простороченням платежів (не оплатою послуг), позивачем, також, нараховано відповідачу 300,59 грн 3% річних та 864,19 грн відсотків за використання безпідставно набутих коштів;

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт, зокрема, підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області №0103274285960 від 17.07.2020 та №0103274384712 від 04.08.2020 з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 ).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідний Закон набрав законної сили 16.07.2020, а отже, 05.08.2020 у відповідача був останній день строку для подачі відзиву або заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву.

Водночас, у даній справі, як вже зазначалось вище, відзиву відповідачем не подано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" (позивач, виконавець) виникли договірні правовідносини з транспортно-експедиційного перевезення вантаж, які оформлені актами надання послуг, що підписані та скріплені печатками відповідних Товариств.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, з наведеного вбачається, що сторони уклали господарські договори у спрощений спосіб шляхом підписання актів надання послуг.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З матеріалів справи вбачається, що підписані сторонами акти надання послуг : акт №42 від 28.01.2019 на суму 4000,00 грн; акт №46 від 31.01.2019 на суму 3000,00 грн; акт №336 від 24.04.2019 на суму 23700,00 грн; акт №421 від 21.05.2019 на суму 12000,00 грн; акт №423 від 30.05.2019 на суму 3500,00 грн; акт №424 від 03.06.2019 на суму 20000,00 грн; акт №440 від 05.06.2019 на суму 4500,00 грн; акт №458 від 10.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №459 від 10.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №475 від 16.06.2019 на суму 20000,00 грн; акт №4276 від 18.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №485 від 22.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №503 від 25.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №504 від 25.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №516 від 26.06.2019 на суму 11500,00 грн; акт №543 від 03.07.2019 на суму 4500,00 грн; акт №544 від 04.07.2019 на суму 23000,00 грн; акт №563 від 05.07.2019 на суму 4500,00 грн; акт №564 від 11.07.2019 на суму 11500,00 грн; акт №565 від 09.07.2019 на суму 13000,00 грн; акт №580 від 11.07.2019 на суму 11500,00 грн; (наявні в матеріалах справи), свідчать про належне виконання позивачем зобов`язань у вигляді надання транспортно-експедиційного обслуговування, що також підтверджується відсутністю скарг від відповідача щодо неналежної якості наданих послуг.

Відтак, відповідно до актів надання послуг, позивачем виконано робіт (надано послуг) відповідачу на загальну суму 239200,00 грн.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви подано Акт звірки станом на 31.12.2019 підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що станом на 31.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає - 232200,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявна банківська виписка по рахунку позивача за період з 01.01.2018 по 04.05.2020, з якої вбачається, що решта заборгованості у розмірі 229200,00 грн від відповідча за вказаний період не надходили, проте, з даної виписки прослідковується, що відповідачем були здійснені платежі в оплату акт №336 від 24.04.2019 - 09.10.2019 на суму 5000,00 грн та 28.10.2019 на суму 5000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що неоплаченою відповідачем залишилась сума боргу у розмірі 229200,00 грн (239200,00 - 10000,00).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з цим, останній позбавив себе можливості спростувати доводи позивача та надати докази підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 229200,00 грн обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивачем надіслано відповідачу Претензію №1 від 08.04.2020 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 229200,00 грн у семиденний строк.

Відповідно до роздруківки сторінки сайту ПАТ Укрпошта вказану претензію позивач отримав 11.04.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, позивачем підставно нараховано відповідачу 300,59 грн 3% річних за період прострочення платежу з 19.04.2020 (дата виникнення права на нарахування штрафних санкцій у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України) по 04.05.2020.

Суд перевірив розрахунок позивача, щодо нарахування 3% річних та встановив, що він є арифметично вірний, тому сума 3% річних у розмірі 300,59 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем нараховано відповідачу 864,19 грн відсотків за користування чужими коштами за період з 19.04.2020 по 04.05.2020, водночас, розмір процентів за кожен день прострочення, позивачем визначено у розмірі облікової ставку НБУ.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, позивач, для визначення розміру процентів у даному спорі, застосовує аналогію закону, а саме положення ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Водночас, суд наголошує на тому, що застосування аналогії закону за змістом положень частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у даних правовідносинах є неправильним, позаяк вказана норма регулює правовідносини позики, тобто зовсім іншу природу правовідносин, яких між сторін не виникало.

Між тим, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі (нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами), зокрема, регулюються положеннями Глави 48 Цивільного кодексу України, а саме ст. 536, якою чітко встановлено те, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, з підписаних сторонами актів надання послуг вбачається, що сторонами не було погоджено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а отже нарахування позивачем останніх є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування відсотків до виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Так, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлені вимоги про нарахування до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" три відсотки річних та відсотки за використання безпідставно набутих коштів за період з 05.05.2020 року і до моменту виконання рішення суду.

Суд, розглянувши вимогу позивача про нарахування відсотків за використання безпідставно набутих коштів, відмовляє у задоволенні останньої з підстав наведених вище, з мотивів з яких позивачу було відмовлено у задоволенні 864,19 грн відсотків за використання безпідставно набутих коштів.

Водночас, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про нарахування для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" трьох відсотків річних за період з 05.05.2020 і до моменту виконання рішення суду, позаяк, судом раніше встановлено підставність стягнення 3% річних у даній справі.

Разом з тим, суд для нарахування 3% річних з 05.05.2020 і до моменту виконання рішення суду, встановлює наступний порядок: В = С х 3 х Д : 365 : 100. При цьому В - сума нарахованих відсотків у гривнях, С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, код ЄДРПОУ 37905278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" (02096, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 51, кв. 123, ЄДРПОУ 40618009) 229200,00 грн боргу, 300,59 грн 3% річних та 3442,5 грн витрат зі сплати судового збору.

Нараховувати для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айен Лоджистик" (08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, код ЄДРПОУ 37905278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" (02096, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 51, кв. 123, ЄДРПОУ 40618009) три відсотки річних за період з 05.05.2020 і до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: В = С х 3 х Д : 365 : 100. При цьому В - сума нарахованих відсотків у гривнях, С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз