Рішення

від 17.09.2020 по справі 914/1854/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 Справа № 914/1854/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю І.Н.К. , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Туррон , м. Львів

про стягнення 11 303,27 грн

Суддя Н.В.Мороз

при секретарі О.І. Кравець

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю І.Н.К. до Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Туррон про стягнення 11 303,27 грн.

12.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.09.2020.

03.09.2020 позивач в судове засідання не з`явився, однак через канцелярію Господарського суду Львівської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 25750/20 від 02.09.2020), в якому останній просить проводити розгляд справи без участі позивача. Вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Також через канцелярію Господарського суду Львівської області ( вх. № 25820/20 від 03.09.2020) надійшла заява про вступ у справу як представника позивача Гавриченко Ж.В.

Відповідач в судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду від 12.08.2020 не виконав. Причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладено на 17.09.2020.

17.09.2020 представник позивача в судове засідання не з`явився, однак через канцелярію господарського суду Львівської області подав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвали суду від 12.08.2020 не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею .

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті, однак не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Позиція позивача .

21 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Туррон (далі- відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю І.Н.К. (далі - позивач) було укладено договір № 2 на виконання робіт (далі - договір), у якому позивач (виконавець) зобов`язався здійснити електромонтажні роботи та передати їх відповідачу (замовник), а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Згідно умов договору, роботи вважаються виконаними в разі прийняття замовником об`єкта та підписання ним акта приймання-передачі виконаних робіт. Оплата по договору здійснюється авансом 100%.

Позивачем було виконано зобов`язання за договором у повному обсязі, що підтверджується актом здавання-приймання робіт та підписами сторін на ньому. Проте відповідачем було порушено зобов`язання передбачене у договорі зокрема, несвоєчасна оплата виконаних робіт.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором №2 від 21.01.2019 на виконання робіт в розмірі 9 474, 77 грн.

Крім того, позивачем за прострочення виконання зобов`язань нараховано відповідачу 947,48 грн- пені, 418,00 грн - 3% річних та 463,02 грн - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву чи обґрунтованих письмових пояснень щодо заявленого позову не подав.

Обставини справи.

21.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Туррон та Товариством з обмеженою відповідальністю І.Н.К. було укладено договір № 2 на виконання робіт.

Згідно п.1.1. договору, замовник доручив виконавцю, а виконавець зобов`язався здійснити електромонтажні роботи та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, роботи по договору вважаються виконаними в разі прийняття замовником об`єкту та підписання ними акту приймання - передачі виконаних робіт.

Оплата по договору здійснюється авансом 100% ( п.4.1договору).

Пунктом 5.1 договору зазначено, що після виконання усіх передбачених замовленням робіт, виконавець передає об`єкт замовнику. В процесі приймання-здавання об`єкта, сторони перевіряють відповідність виконаних робіт умовам договору. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється протягом встановленого сторонами строку шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.2 договору, за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого прострочення. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10% суми, що несвоєчасно перерахована.

Згідно п.9.3 договору, він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати-до повного виконання зобов`язання.

Згідно специфікації до договору, сума надання послуг електромонтажних робіт становить 17 170,43 грн з ПДВ.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

На виконання умов договору позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі та надав замовнику послуги на загальну суму 17 170,43 грн. Відповідачем авансом сплачено 7 695, 66 грн в тому числі ПДВ 20% -1 282,61грн, що підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт від 25 січня 2019 та копією взаєморозрахунку з покупцями від 03.07.2018 по 02.07.2019. Таким чином, внаслідок здійснення відповідачем часткової оплати за договором, залишок заборгованості становить 9 474,77 грн.

З метою захисту свого права на отримання плати за надані послуги, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9 474,77 грн- заборгованості за договором, 947,48 грн - пені, 418,00 грн - 3% річних та 463,02 грн - інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом, відповідачем, відповідно до п. 4.1 договору, яким передбачено 100% оплату, розрахунок за здійснені електромонтажні роботи проведено частково.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено 7 695, 66 грн в рахунок авансового платежу, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 9 474,77 грн, що підтверджується наявними у справі матеріалами, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого прострочення. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10% суми, що несвоєчасно перерахована. Згідно поданого позивачем розрахунку, сума нарахованої пені за період з 26.01.2019 по 16.07.2020 становить 3 961, 50 грн. Однак, враховуючи застереження, передбачене п. 7.2 договору, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 947,28 грн.

Окрім цього, позивач нарахував відповідачеві 463,02 грн - інфляційних втрат (за період з лютого 2019 по липень 2020) та 418,00 грн - 3% річних (за період з 26.01.2019 по 16.07.2020), які просить суд стягнути з відповідача.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат за (період з лютого 2019 по липень 2020), встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати частково в розмірі - 433, 30 грн.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України, передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить: 9 474,77 грн - основного боргу, 418,00 грн - 3% річних та 433,30 грн - інфляційних втрат та 947, 48 грн- пені.

Судовий збір.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься договір від 17.06.2020 про надання правової допомоги адвокатом Гавриченко Жанною Володимирівною- позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю І.Н.К. .

Відповідно до п.1.1 договору від 17.06.2020 про надання правової допомоги адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, тобто здійснювати захист, представництво або надавати клієнту інші види правничої допомоги погоджені сторонами у замовленні, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, на умовах і в порядку визначених цим договором.

Відповідно до п.4.6 договору від 17.06.2020 про надання правової допомоги, сторони домовились, що факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката (п.4.7 договору).

Як вбачається зі змісту долученого до матеріалів справи Акту приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2020, на виконання договору про правову допомогу від 17 червня 2020, адвокатом було надано ряд послуг: зустріч, попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав передбачених господарським та цивільним законодавством України щодо захисту прав ТОВ ІН-ЕЛЕКТРО пов`язаних з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Туррон у місті Львів умов договору поставки №2 від 21.01.2019 року; роз`яснення та надання клієнту переліку документів необхідних для суду; опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини поставки; вивчення документів, наданих клієнтом, формування позиції у справі; здійснення розрахунку штрафних санкцій; написання позовної заяви.

Вартість послуг становить 4 500,00 грн.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України , судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2096,47 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи , покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що суд задоволив позовні вимоги частково, відтак є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4488,17 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Туррон» (79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд.176, ідентифікаційний код 39792657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Н.К.» (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, буд.67, кв.4, ідентифікаційний код 42217759) 9474,77 грн - основного боргу, 947,48 грн - пені, 418,00 грн - 3% річних, 433,30 грн - інфляційних втрат, 2096,47 грн - судового збору та 4488,17 грн витрат на правову допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення складено 22.09.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз