Рішення

від 09.09.2020 по справі 200/14224/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 р. Справа№200/14224/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Оганянц О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементально-механічний Курахівський завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерементально-механічний Курахівський завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006241418 від 06.08.2019.

Позов, разом з додатковими поясненнями вмотивовано тим, що податковим органом на підставі наказу та направлень на проведення перевірки від 05.06.2019, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. п.п.75.1 ст.75, п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну перевірку ТОВ Експериментально-механічний Курахівський завод з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в декларацію з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Пайпин-Системс за листопад 2018, за результатами якої складено акт документальної позапланової перевірки від 02.07.2019 №678/05-99-14-18/33377259. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом 06.08.2019 винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 №0006241418, яким ТОВ «Е-МКЗ» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 на суму 509074,00 грн. TOB Е-МКЗ вважає висновки акту перевірки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого податкового законодавства України та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06.08.2019 форми В4 №0006241418 підлягає скасуванню. Зазначив, що Рішенням суду по справі №200/12688/19-а, яке набрало законної сили, підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Е-МКЗ» із ТОВ Пайпин-Системс , у тому числі і за період 2018 року. Предметом спору по справі №200/12688/19-а також були взаємовідносини з контрагентом ТОВ Пайпин-Системс за травень 2018 року, з урахуванням взаємовідносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року. В акті перевірки відсутні будь-які посилання на докази, які б свідчили про притягнення ТОВ Пайпин-Системс та його контрагентів до відповідальності за порушення податкового законодавства. TOB Е-МКЗ вважає, що неприйняття відповідачем до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтуються виключно на припущенні порушення норм податкового законодавства контрагентом ТОВ Пайпин-Системс , та його контрагентів по ланцюгу постачання, та призвели до неправомірного висновку, викладеного в Акті перевірки про порушення ТОВ Е-МКЗ вимог п.44.1 ст.44. п. 198.1. п.198.2.п. 198.3 ст.198. п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ, у частині неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, що призвело до зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ до декларації за листопад 2018 на суму 509074,00 грн.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що проведеною перевіркою були встановлені порушення ТОВ Експерементально-механічний Курахівський завод» податкового законодавства, внаслідок неправомірного визначення податкового кредитку у податковій звітності. Висновки акта від 02.07.2019 №678/05-99-14-18/33377259 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Експериментально-механічний Курахівський завод" з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Пайпин - Системс за листопад 2018 року відповідають діючому законодавству. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 06.08.2019 № 0006241418 є правомірними. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2019 № 0006241418 у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2019 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2020 вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.02.2020.

19.02.2020 розгляд справи відкладено на 10.03.2020 для надання додаткових доказів.

10.03.2020 розгляд справи відкладено до 30.03.2020 для надання додаткових доказів.

30.03.2020 розгляд справи відкладено до 13.05.2020 у зв`язку із проголошенням карантину.

13.05.2020 розгляд справи відкладено до 10.06.2020 у зв`язку із продовженням карантину.

10.06.2020 розгляд справи відкладено до 25.06.2020 у зв`язку із продовженням карантину.

25.06.2020 розгляд справи відкладено до 21.07.2020 у зв`язку із продовженням карантину.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

Сторони про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерементально-механічний Курахівський завод» , (далі ТОВ «Е-МКЗ» ), є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та має код ЄДРПОУ: 33377259, юридична адреса: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, пр-т. Запорізький, буд. 9.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області 05.06.2019 № 1077 проведена позапланова виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Е-МКЗ» за період листопад 2018 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Пайпин-Системс (код ЄДРПОУ: 38471122).

Вищевказаною перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Е-МКЗ» вимог п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, п. 5 розділу III, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, а саме зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 на суму 509074,00 грн.

За наслідками перевірки, відповідачем було складено акт про результати позапланової виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Е-МКЗ» від 02.07.2019 №678/05-99-14-18/33377259 (Т. 1, а.с. 21-32).

Позивачем було подано заперечення щодо зазначеного акту перевірки, який ГУ ДФС у Донецькій області залишено без змін (Т.1, а.с. 34-35, 36-41).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області було винесено спірне податкове повідомлення - рішення форми В4 №0006241418, яким ТОВ «Е-МКЗ» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 на суму 509074,00 грн. (Т. 1, а.с. 19).

Позивачем було подано скаргу щодо зазначеного податкового повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України. Зазначену скаргу Державною фіскальною службою України залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення форми В4 №0006241418 залишено без змін (Т.1, а.с. 42-44, 45-47).

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі №200/12688/19-а, яке набрало законної сили 16.06.2020, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Жилбудінвест» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0005151418 від 25.06.2019, форми «В4» №0005141418 від 25.06.2019.

Так, предметом спору у справі №200/12688/19-а були зокрема, правовідносини ТОВ «Е-МКЗ» з його контрагентом ТОВ Пайпин-Системс (код ЄДРПОУ: 38471122), за травень 2018 року, з урахуванням взаємовідносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі №200/12688/19-а підтверджено здійснення господарських операції ТОВ «Е-МКЗ» із ТОВ Пайпин-Системс , за травень 2018 року, з урахуванням взаємовідносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року.

Суд зауважує, що реальність здійснення господарських операції між ТОВ «Е-МКЗ» та ТОВ Пайпин-Системс , зокрема за листопад 2018 року було встановлене зазначеним судовим рішеннням.

Дані обставини були встановлені безпосередньо в рішенні суду від 10.03.2020 по справі №200/12688/19-а, яке набрало законної сили 16.06.2020, та відповідно до ст.78 КАС України зазначені обставини не потребують доказуванню.

Крім того, щодо спірних правовідносин, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V ПК України (ст.ст.180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст.200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п.200.1 - 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз.1 та 2 п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст.44 ПК України, відповідно до п.п.44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентом, надані необхідні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч.2 ст.9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи та підтверджено наявними матеріалами справи, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону № 996-XIV.

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження фактичного виконання господарських операцій, які дублюють висновок акту перевірки.

Суд зазначає, що фактично доводи податкового органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентом-постачальником та відсутність належної обачності у виборі контрагентів.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на податкову характеристику контрагента.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Посилання відповідача на недотримання податкового законодавства контрагентом (ТОВ Пайпин-Системс ) позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 816/809/17.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень КАС України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

В ході судового розгляду відповідачем не надано до суду вироків суду за результатами вказаних кримінальних провадження ані щодо контрагентів позивача, ані щодо позивача по даній справі.

Водночас, суд наголошує, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України, відносно контрагента позивача не підтверджується документально та не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 808/2360/17, від 05.06.2018 по справі № 809/1139/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід визнати, що у будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це, в свою чергу, у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове, не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 815/4992/16.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

В постанові Верховного Суду від 07.08.2018 по справі № 808/760/16 вказано, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 0870/9721/12 також зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо дефектності ТТН суд зазначає, що це не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, суд зазначає, що відсутність ТТН, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 14.02.2019 по справі № 826/19419/13-а.

До того ж, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Верховним Судом в постанові від 18.10.2019 у справі № 813/300/16 зроблено висновок, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, слід зазначити, що відсутність у ТОВ Пайпин-Системс матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника єдиного податку та ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності ТОВ Пайпин-Системс здійснювати певні види господарської діяльності, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29)

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигід або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції за договорами, що укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ «Пайпин-Системс не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Пайпин-Системс , за яким позивачем було сформовано податковий кредит, у зв`язку з чим, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 7637,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням № 834 від 29.11.2019.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7637,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементально-механічний Курахівський завод» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, пр-т. Запорізький, буд. 9, ЄДРПОУ 33377259) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми «В4» №0006241418 від 06.08.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 року на суму 509074,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементально-механічний Курахівський завод» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, пр-т. Запорізький, буд. 9, ЄДРПОУ 33377259) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7637 (сім тисяч шістсот тридцять сім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 09 вересня 2020 року.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець