Постанова

від 07.12.2020 по справі 200/14224/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року справа №200/14224/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,

представника відповідача Помалюк І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №200/14224/19-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Експерементально-механічний Курахівський завод до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006241418 від 06.08.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 року на суму 509074 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого податкового законодавства України та фактичним обставинам справи.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Пайпин-Системс , у тому числі і за період 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми В4 №0006241418 від 06.08.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 року на суму 509074,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що контрагенти-постачальники ТОВ Пайпин-Системс , з яким мав господарські взаємовідносини позивач у листопаді 2018 року, не мають технічних, трудових та фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності, не є виробниками або імпортерами товару, який поставлявся ТОВ Пайпин-Системс позивачу.

Сертифікати відповідності на товар, видані ТОВ Пайпин-Системс позивачу, містять недостовірну інформацію щодо виробника товару.

Стосовно ТОВ Пайпин-Системс наявні матеріали досудового розслідування за фактом фіктивного підприємництва.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з дотриманням вимог діючого законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ТОВ Експерементально-механічний Курахівський завод (далі ТОВ Е-МКЗ), є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та має код ЄДРПОУ: 33377259, юридична адреса: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, пр-т. Запорізький, буд. 9.

На підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області 05.06.2019 № 1077 проведена позапланова виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ Е-МКЗ за період листопад 2018 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ Пайпин-Системс (код ЄДРПОУ: 38471122), за наслідками якої складено акт від 02.07.2019 №678/05-99-14-18/33377259 (Т. 1, а.с. 21-32).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, п. 5 розділу III, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, а саме зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 на суму 509074,00 грн.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення форми В4 №0006241418, яким ТОВ Е-МКЗ зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації за листопад 2018 на суму 509074,00 грн. (Т. 1, а.с. 19).

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, скарга позивача залишена без задоволення, а ППР - залишено без задоволення (Т.1, а.с. 34-35, 36-44, 45-47)

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі №200/12688/19-а, яке набрало законної сили 16.06.2020 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми Р №0005151418 від 25.06.2019, форми В4 №0005141418 від 25.06.2019.

Предметом спору у справі №200/12688/19-а були, зокрема, правовідносини ТОВ Е-МКЗ з його контрагентом ТОВ Пайпин-Системс (код ЄДРПОУ: 38471122), за травень 2018 року, з урахуванням взаємовідносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість.

Зазначеним рішенням підтверджено реальність здійснення господарських операції ТОВ Е-МКЗ з ТОВ Пайпин-Системс , за травень 2018 року, з урахуванням взаємовідносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ Пайпин-Системс , за яким позивачем було сформовано податковий кредит.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Українив органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі-ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як визначено пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

На підставі пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі абзаців 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі частини першої статті 11 Закону № 996-ХІV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні документи, надані позивачем, підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ Пайпин-Системс .

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону № 996-XIV.

Фактично доводи податкового органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентом-постачальником ТОВ Пайпин-Системс та відсутність належної обачності у виборі контрагентів.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в своїх постановах, зокрема, від 17.04.2018 року у справі № 808/1543/17, від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16, від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податковим органом в акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Не заслуговує на увагу посилання податкового органу, що контрагенти ТОВ Пайпин-Системс не є виробниками поставлених йому товарів та відсутнє справжнє джерело первинного походження товарів, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагент порушує вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до зловживань контрагента у системі оподаткування.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Посилання відповідача, що висновок про нереальність здійснення господарських операцій підтверджений податковою інформацію, є неприйнятними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

У випадку посилання на таку інформацію, відповідач має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Є безпідставними доводи апелянта щодо дефектності товарно-транспортних накладних, оскільки складання товарно-транспортної накладної не за встановленою формою чи з помилками може свідчити про порушення правил перевезення вантажу, а не про нездійснення господарської операції, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлюють права та обов`язки, відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому товарно-транспортна накладна, подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу МТЦ.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товарно-транспортні накладні не можуть бути підтвердженням реальності господарських операцій позивача внаслідок відсутності необхідних реквізитів.

Суд вважає безпідставними посилання податкового органу на відсутність документів, що підтверджують якість товарів (запасних частин), оскільки сертифікати якості чи походження товарів не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, як зазначалося вище, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено реальність здійснення господарських операції позивача з ТОВ Пайпин-Системс , за травень 2018 року, з урахуванням взаємовідносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року.

Також є неприйнятними посилання апелянта на наявність кримінального провадження відносно ТОВ Пайпин-Системс як на доказ порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд в постанові від 06.11.2018 по справі № 822/551/18 зазначив, що протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, а факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином наявність кримінальних проваджень стосовно контрагента позивача не може вважатися належним доказом фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі встановлених обставин справи суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №200/14224/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №200/14224/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 07 грудня 2020 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова