Постанова

від 09.09.2020 по справі 160/12814/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12814/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника відповідача: Гламаздіна Олександра Олександровича;

представника позивача: Кривошеїної Ірини Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 (головуючий суддя Царікова О.В., повний текст складено 02.04.2020)

в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004725010 від 09.12.2019 (форма «В4» ).

Позов обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної Офісом великих платників податків Державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення (форми «В4» ) від 09.12.2019 № 0004725010 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 487928,00 грн. ПрАТ «ДМЗ» вважає обставини, які викладені в акті № 9/28-10-50-10-05393056 від 19.11.2019, які стали підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення необґрунтованими, безпідставними та такими, що не базуються на первинних бухгалтерських документах, які були надані посадовим особам відповідача в ході проведення документальної позапланової перевірки. Так, прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення обумовлено висновками відповідача про нереальність господарських операцій ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» із контрагентами - постачальниками: ТОВ ВКФ «НАЙС» , ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» , ТОВ «Студія Циківка» , ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» , ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» , ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» . Такі висновки позивач вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, а на момент правовідносин всі зазначені підприємства мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, тому не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2019 № 0004725010, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за поведінку своїх контрагентів, оскільки в податковому праві визнається принцип індивідуальної відповідальності платника податків за невиконання своїх податкових зобов`язань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004725010 від 09.12.2019 (форма «В4» ).

Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що рух активів від контрагентів -постачальників/виконавців до ПрАТ «ДМЗ» підтверджений, тому, віднесення позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2019 року суми у розмірі 487 928 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ «НАЙС» ; ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» ; ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» ; ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» ; ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» ; ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» відповідає вимогам норм чинного податкового законодавства, а використання позивачем товарів, поставлених вказаними підприємствами у власній господарській діяльності відповідає характеру та мету господарської діяльності позивача. За наведених підстав податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0004725010 (форми «В4» ) є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача питання перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 000грн по декларації на додану вартість за серпень 2019 року. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем норм ПКУ (ст. 198, 201 та ін.), оскільки певні господарські операції з контрагентами- поставниками не мали реального характеру.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту по операціям з контрагентами підтверджуються податковими накладними, зареєстрованими постачальниками в ЄРПН, реєстрація яких була б неможлива у разі відсутності в системі електронного адміністрування ПДВ постачальника відповідної суми та у разі зупинення органом ДФС такої реєстрації. Зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок платника податку перевіряти контрагента та його посадову особу на предмет добросовісності.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано додаткові пояснення щодо апеляційної скарги. Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Вважає, що доводи апеляційної скарги в сукупності свідчать про відсутність реального здійснення господарської операції між контрагентом позивача Товариством ВКФ Найс та його контрагентами. Зазначає про практику Верховного Суду.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що видами діяльності позивача є: Код КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів; Код КВЕД 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); Код КВЕД 85.32 Професійно-технічна освіта; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 49.20 Вантажний залізничний транспорт; Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв.

Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року (вх. № 9215759736 від 20.09.2019, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 22.10.2019 за № 9246691088); результати перевірки оформлені актом від 19.11.2019 № 9/28-10-50-10-05393056.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» норм податкового законодавства України, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту в серпні 2019 року на 487928 грн. Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1, ст. 200 абз. «в» п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в частині завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 487928 грн.

На підставі акта перевірки від 19.11.2019 № 9/28-10-50-10-05393056 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0004725010, за яким встановлено завищення ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 487928 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, податкового кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 2.1 ст. 2 Положення, а саме первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника.

Виходячи з матеріалів справи для встановлення істини у справі дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем: ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та його контрагентами: ТОВ ВКФ «НАЙС» ; ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» ; ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» ; ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» ; ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» ; ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» , а також факт реальності зміни майнового стану позивача.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» до перевірки не надав документи, які підтверджують транспортування товару; сертифікати якості продукції, яку було придбано, від виробника, або паспорт, що підтверджує походження товару; довіреності на отримання товару; положення про порядок узгодження договорів, затверджений наказом № 329 від 09.04.2010 р; журнал видачі перепусток для підрядників та субпідрядних організацій, які надавали послуги на території ПрАТ «ДМЗ» ; журнал про дотримання вимоги і застосування відповідальності за порушення вимог з охорони праці, промислової безпеки і екології; розписки від виконавців та субпідрядних організацій в яких зазначено, що вони ознайомилися зі стандартом, кардинальними вимогами безпеки підприємства ПрАТ «ДМЗ» , а також положенням про пропускний та внутрішньооб`єктовий режим; журналу обліку рухів транспортних засобів виконавців та субпідрядних організацій на території ПрАТ «ДМЗ» із зазначенням дати та часу в`їзду/виїзду вантажних автомобілів із зазначенням ваги (кількості) товару з авто важелів та зазначенням водіїв та їх посвідчень, за допомогою яких надавалися послуги.

Також відповідач зазначає, що в ході перевірки не були надані документи, які могли встановити обставини щодо руху товару від виробника або від первісного продавця та яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця, а також наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення господарських операцій.

При цьому, в ході проведення перевірки були досліджені взаємовідносини позивача з такими контрагентами:

- ТОВ «ТК «ДОН-ПОСТАВКА» ;

- ТОВ «НВО «МП-ГРУП» ;

та із ризиковими постачальниками:

- ТОВ ВКФ «НАЙС» ;

- ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» ;

- ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» ;

- ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» ;

- ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» ;

- ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» .

Зокрема, по взаємовідносинам позивача з ТОВ ВКФ «НАЙС» перевіркою встановлено, що незначна чисельність власних та відсутність залучених працівників ТОВ ВКФ «НАЙС» свідчить про неможливість надавати послуги, визначені в договорі. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ ВКФ «НАЙС» у серпні 2019 року надавало послуги з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро всіх дренажних, зливових та зворотних вод ще трьом контрагентам. Також, відповідачем зазначено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо ТОВ ВКФ «НАЙС» наявна ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2019 року по кримінальному провадженню №12018040120000043, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України, в якій зазначено, що станом на 01.09.2018 підприємство ТОВ ВКФ «НАЙС» , не має передбаченого законом дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно, здійснення підприємством скидів забруднюючих стоків у р. Дніпро є незаконним, і таким, що спричиняє небезпеку довкіллю та створює небезпеку для життя і здоров`я людей. Крім того, виїздом за місцем реєстрації підприємства ТОВ ВКФ «НАЙС» встановлено, що фактично на означеній території знаходиться занедбана одноповерхова будівля, в якій не здійснюється будь-яка діяльність, відсутні люди.

Вище зазначене, на думку відповідача, вказує, що між позивачем та ТОВ ВКФ «НАЙС» відсутнє реальне здійснення господарської операції та про маніпулювання позивачем податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції у серпні 2019 року на суму ПДВ 245314,00 грн та у липні 2019 року на суму ПДВ 3543,60 грн - розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) в основній податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» відповідач під час перевірки встановив, що позивачем придбано товар у ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» , яке не є виробником та імпортером такого товару, реалізованого на адресу ПрАТ «ДМЗ» . Сертифікати якості (паспорт) на товар, а також документи, які б підтверджували транспортування товару для перевірки не надані. Законне джерело походження товару, який було реалізовано ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» на адресу ПрАТ «ДМЗ» у серпні 2019 року, не встановлено. Відповідач вважає, що в даному випадку має місце маніпулювання податковою звітністю (легалізація товару) з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції на суму ПДВ 2006,40 грн..

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» під час перевірки відповідачем встановлено, що ПрАТ «ДМЗ» придбано товар у ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» , яке не є його виробником з огляду на наступне: штатна чисельність - 2 особи, за договором ЦПХ - 0 (у січні - травні 2019 року); основні засоби станом на 31.12.2018 року - 28,9 тис.грн.; операції з оренди (суборенди) приміщень та основних засобів, згідно з ЄРПН, в цілому за 2019 рік відсутні. Враховуючи результати перевірки - походження товару, який було реалізовано ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» на ПрАТ «ДМЗ» відповідно до податкових накладних за січень - травень 2019 року, які включені до податкового кредиту серпня 2019 року - не встановлено. Відповідач вважає, що в даному випадку має місце маніпулювання податковою звітністю (легалізація товару) з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції на суму ПДВ 71128,69 грн.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» відповідачем під час перевірки встановлено, що ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» у серпні 2019 року реалізовано на ПрАТ «ДМЗ» плавіковий шпат ФК-75 у кількості 76,9 т. При цьому, ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» не здійснює придбання даного товару в серпні 2019 року взагалі. Тобто, встановлено невідповідність кількості придбаного та реалізованого товару на ПрАТ «ДМЗ» . Враховуючи невідповідність кількості придбаного плавікового шпату ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» , невідповідність його якості, країни походження, відсутність придбання плавікового шпату на території України в 2019 році (в необхідній кількості) та у серпні 2019 року і за її межами (не є імпортером взагалі), відсутність специфікацій на весь обсяг поставленого товару, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» , встановлено відсутність реального здійснення господарської операції з ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» .

Так, відповідач зазначає, що законне джерело походження товару, який був реалізований ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» на адресу ПрАТ «ДМЗ» у серпні 2019р., не встановлено. Тому Відповідач дійшов висновку, що в даному випадку має місце маніпулювання податковою звітністю (легалізація товару) з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції на суму ПДВ 108028,20 грн.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧО ВИПРОВАДЖУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ГАНДІКАП» під час перевірки відповідачем встановлено, що у серпні 2019 року ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» на адресу ПрАТ «ДМЗ» було реалізовано товару (лом (бій) магнезіальних виробів ЛМ-1 вміст MgO-89-96%) на загальну суму 213554,4 грн, у т.ч. ПДВ 35592,40 грн.. В ході перевірки не встановлено: рух товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладання і вчинення господарських операцій. Таким чином, відповідач зазначає, що законне джерело походження товару (лом (бій) магнезіальних виробів ЛМ-1 вміст MgO-89-96%) на загальну суму 213554,4 грн, у т.ч. ПДВ 35592,40 грн., який було реалізовано ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» на адресу ПрАТ «ДМЗ» , не встановлено. Тому, відповідач вважає, що в даному випадку також має місце маніпулювання податковою звітністю (легалізація товару) з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції на суму ПДВ 35592,40 грн.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» під час перевірки відповідачем встановлено, що у серпні 2019 року ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» було задекларовано: роботи з капітального ремонту «Зміну схеми підключення кінцевого газового холодильника та спірального холодильника Альфа - Лаваль»» на загальну суму 111571,02 грн., у т.ч. ПДВ 22314,21 грн. Фактичний виконавець робіт, які були надані ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» на адресу ПрАТ «ДМЗ» у серпні 2019 року, не встановлений. Відповідач вважає, що в даному випадку має місце маніпулювання податковою звітністю (легалізація товару) з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції на суму ПДВ 22314,21 грн.

Отже, виходячи з викладеного відповідач дійшов висновку, що встановлені перевіркою факти в сукупності вказують на неправомірність документального оформлення ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» операцій з метою введення в обіг (легалізації) ТМЦ невідомого походження та робіт (послуг), виконавці яких невстановлені, при складанні паперів за формою первинних документів, так і при їх відображенні у регістрах бухгалтерського обліку і податковій звітності.

Таким чином, в силу акта перевірки, ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» не зміг підтвердити свої господарські взаємовідносини з вищезазначеними контрагентами.

Матеріалами справи підтверджується, що у періоді, що перевірявся контролюючим органом, ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ ВКФ «НАЙС» на підставі договору на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод від 01.03.2015 р. №285/2015, згідно з яким ТОВ ВКФ «НАЙС» зобов`язується надавати послуги з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно до умов цього договору. За цим договором встановлюється цілодобовий режим приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» .

До вказаного договору сторонами були укладені додаткові угоди, а саме:

- додаткова угода №1 від 30.03.2015,

- додаткова угода №2 від 28.04.2015,

- додаткова угода №2/1 від 30.12.2015,

- додаткова угода №2/2 від 31.03.2016,

- додаткова угода №3 від 16.05.2016,

- додаткова угода №4 від 11.01.2017,

- додаткова угода №5 від 22.02.2018,

- додаткова угода №6 від 15.05.2018,

- додаткова угода №7 від 17.04.2019.

На підтвердження виконання зобов`язань за вказаним вище договором матеріали справи містять належним чином засвідчену копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2019 р. № ОУ-00000030, складеного на підтвердження надання послуг з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до р. Дніпро всіх дренажних, зливових та зворотних вод, що скинуті ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» по водовипусках №1, №4, №5, №6, у Західний колектор у серпні 2019 року.

При цьому, Товариством ВКФ «НАЙС» сформовано та видано позивачеві податкову накладну від 31.08.2019 р. №5.

На підставі отриманої від ТОВ ВКФ «НАЙС» податкової накладної позивачем було включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 1 226 570, 02 грн. (в т.ч. ПДВ 245 314 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять Дозвіл на спеціальне водокористування №00760 від 02.10.2016 (строком дії до 03.10.2019), що виданий позивачу; дозвіл №00830 від 24.02.2017, що виданий Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації Товариству ВКФ «НАЙС» строком дії до 24.02.2032 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «ВКФ «НАЙС» від 13.02.2014 №17759229 на підтвердження права власності ТОВ ВКФ «НАЙС» на гідротехнічну споруду №1.

Отже, вказаними документами підтверджується право зазначених осіб на здійснення відповідної діяльності щодо спеціального водокористування та водовідведення.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає щодо посилання контролюючого органу на кримінальне провадження №12018040120000043, в якому фігурує ТОВ ВКФ «НАЙС» .

Так, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що ухвали слідчого судді, якими надається дозвіл на проведення процесуальних дій щодо контрагента платника податків в межах кримінального провадження, є процесуальними актами, які виносяться суддею у порядку реалізації його повноважень щодо здійснення судового контролю. Такі ухвали обов`язково містять виклад обставин, якими слідчий та прокурор обґрунтовують необхідність проведення відповідної процесуальної дії. При постановленні такої ухвали слідчий суддя не вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості особи, відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення з огляду на приписи частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2018 року у справі №810/3948/17 (адміністративне провадження № К/9901/62897/18).

Зокрема, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Аналогічна правова позиція з цього питання також висловлена Верховним Судом в постанові від 15.05.2018 у справі №815/423/17 (№К/9901/4625/17).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідач посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень по ТОВ ВКФ «НАЙС» наявна ухвала Бабушкінськго районного суду м. Дніпра від 28.01.2019 року по кримінальному провадженні №12018040120000043, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України, та зазначає це як підставу висновків про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ ВКФ «НАЙС» у періоді, що перевірявся.

Однак, стаття 242 КК України, передбачає відповідальність особи за порушення правил охорони вод та не стосується порядку ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства Товариством ВКФ «НАЙС» .

При цьому, укладений між позивачем та ТОВ ВКФ «НАЙС» договір №285/215 від 01.03.2015 року є підставою для здійснення підприємством спеціального водокористування.

Матеріали справи не містять доказів, що вказаний догорів був визнаний недійсним, не укладеним, фіктивним та ін.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок про не доведеність відповідачем нереальності господарських операцій між позивачем та Товариством ВКФ «НАЙС» .

Щодо взаємовідносин позивача ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» із ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» .

Зокрема, у періоді, що перевірявся, взаємовідносини між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» відбувалися на підставі договору від 05.10.2016 № 1876/2016. При цьому, сторонами до вказаного договору укладені: додаткова угода від 28.12.2018 №4 та додаткова угода (специфікація) від 17.07.2019 №25, в якій визначено найменування товару, перелік якого наведено в специфікації, опис, код, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ - склад вантажоперевізника.

Так, поставка товару у серпні 2019 року підтверджується видатковими накладними постачальника: від 08.08.2019 № 48, від 08.08.2019 № 46.

На підтвердження отримання товару матеріали справи містять прибуткові ордери за формою № М-4 від 09.08.2019 № ДМЗ00010356, від 09.08.2019 № ДМЗ00010358, оформлені відповідно до наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» .

Товариством «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» сформовано та видано позивачеві (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» ) податкову накладну від 08.08.2019 № 46 та податкову накладну від 08.08.2019 № 48.

На підставі отриманих від ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» податкових накладних позивачем (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» ) включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 2006,40 грн.

На підтвердження проведення оплати на користь ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» у сумі 10608,84 грн. позивачем до суду надана виписка банку по рахунку ПрАТ «ДМЗ» за 05.11.2019.

Також, між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» укладений договір від 09.10.2018 № 1643/2018 на постачання товару. До вказаного договору сторонами підписано додаток (специфікація) від 31.07.2019 №19, згідно якого ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» здійснив позивачу постачання товару: плавиковошпатового концентрату марки ФК-75 зі вмістом фтористого кальцію не менше 75%, фр.10-150 м.м. у кількості 140 т. на суму 1180021,92 (в т.ч. ПДВ - 196670,32) грн.

Відвантаження товару здійснено на підставі видаткових накладних від 05.08.2019 № 15, від 14.08.2019 № 17, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження отримання позивачем товару від ТОВ «СТРОНГ- ПРАЙД» матеріали справи містять прибуткові ордери за формою № М-4 від 05.08.2019 № ДМЗ 00010359, №ДМЗ00011052 від 14.08.2019.

В матеріалах справи також містяться рапорт переважування на автомобільних вагах від 14.08.2019 №20 та накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою № М-11 від 31.08.2019 №ДМЗ00014805.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством «СТРОНГ-ПРАЙД» сформовано та видано позивачеві податкову накладну від 05.08.2019 №1 та податкову накладну від 14.08.2019 №4, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ - 108 028,20 грн.

Вищевказане свідчить про реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» , що відповідачем належними доказами не спростовано.

Щодо взаємовідносин з купівлі - продажу товару між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» .

Так, у періоді, що перевірявся між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» мали місце взаємовідносини на підставі договору від 15.02.2017 №179/2017. До вказаного договору сторонами підписані: додаткова угода від 14.12.2018 № 4, додаток (специфікація) від 02.05.2018 № 11, додаток (специфікація) від 03.01.2019 № 14 та додаток (специфікація) від 12.03.2019 № 15.

Відвантаження товару покупцю (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» ) оформлено видатковими накладними постачальника: від 17.01.2019 № 170101, від 12.02.2019 № 120201, від 04.03.2019 № 40301, від 19.03.2019 № 190301, від 03.04.2019 № 30401, від 07.05.2019 № 70501. Також, позивачем надані прибуткові ордери за формою № М-4: від 17.01.2019 № ДМЗ00000677, від 12.02.2019 № ДМЗ00001598, від 04.03.2019 № ДМЗ00002586, від 19.03.2019 № ДМЗ00003106, від 03.04.2019 № ДМЗ00004168, від 07.05.2019 №ДМЗ00005943.

В матеріалах справи також містяться накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою № М-11 від 07.06.2019 № ДМЗ00009804, від 11.07.2019 № ДМЗ00011388, від 18.06.2019 № ДМЗ00010260, від 16.09.2019 № ДМЗ00015502.

При цьому, постачальником - Товариством «СТУДІЯ ЦИКІВКА» сформовано та видано позивачеві податкові накладні: від 17.01.2019 № 4, від 12.02.2019 № 3, від 04.03.2019 № 4, від 19.03.2019 № 8, від 03.04.2019 № 15, від 07.05.2019 № 23, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ - 71128,69 грн.

На підтвердження здійснення оплати в адресу Товариства «СТУДІЯ ЦИКІВКА» матеріали справи містять виписку з розрахункового рахунку, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Вищевказане свідчить про реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» , що відповідачем належними доказами не спростовано.

Також, на підставі договору від 02.04.2018 № 622/2018 у періоді, що перевірявся, позивачем (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» ) здійснено придбання товару (лому (бою) магнезіальних виробів ЛМ) у Товариства «НВВЦ «ГАНДІКАП» .

Перелік товару сторонами погоджено у додатку (специфікації) № 8 від 15.04.2019.

Відпуск товару Товариством «НВВЦ «ГАНДІКАП» здійснено за видатковою накладною від 22.08.2019 № 140.

На підтвердження оприбуткування позивачем отриманого від ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» товару матеріали справи містять прибутковий ордер за формою №М-4 від 22.08.2019 № ДМЗ00010956.

В матеріалах також наявна накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою № М-11 від 29.08.2019 № ДМЗ00014586.

Товариством «НВВЦ «ГАНДІКАП» сформовано та видано позивачеві (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» ) податкову накладну від 22.08.2019 № 52 на суму 213554,40 грн. (ПДВ - 35592,4 грн.), на підставі якої позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ - 35592,40 грн.

Вищевказане дає підстави для висновку про реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» , що відповідачем належними доказами не спростовано, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях відповідача.

Щодо правовідносин між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» .

Так, між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (замовник) та ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» (виконавець) укладений договір від 08.10.2018 №2797/2018 на виконання робіт. До вказаного договору сторонами підписано додаткову угоду від 22.10.2018 № 1, згідно з якою ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» взяло на себе зобов`язання з виконання змінної схеми підключення кінцевого газового холодильника та спірального холодильника Альфа - Лаваль (код ДКПП 43.99).

На підтвердження виконання робіт сторонами підписані акти прийому-передачі виконаних робіт: 05.08.2019 №10; від 05.08.2019 №11, від 05.08.2019 №12.

Товариством «ПЕГАС-СТАНДАРТ» складено та видано позивачу (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» ) податкові накладні від 05.08.2019 №1, від 05.08.2019 №2, від 05.08.2019 №3, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 22 314,21 грн.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції вищевказане дає підстави для висновку про реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та Товариством «ПЕГАС-СТАНДАРТ» , що відповідачем належними доказами не спростовано, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях відповідача.

Аналіз акта перевірки свідчить про те, що посадовими особами відповідача під час опрацювання декларацій використовувалася інформація комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби:

- Інформація про фактичне ввезення товару за межі митної території України;

- ІС «Податковий блок» , АС «Розподіл платників податку на додану вартість за категоріями уваги» ;

- АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних» ;

- Єдиний реєстр податкових накладних;

- Картка платника податків;

- Моніторинг реєстру платників ПДВ; Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК);

- Система співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів;

- АРМ Таможня «Інспектор 2006» .

При цьому, посилання податкового органу на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) є таким, що піддається критиці, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №818/418/17 (касаційне провадження №К/9901/5097/17), номер судового рішення в ЄДРСР № 72791313.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17 (провадження №К/9901/3819/17), номер судового рішення в ЄДРСР № 72343803).

Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/6245/18 (провадження №К/9901/3279/19, №ЄДРСР 80894091) вказав, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Доводи податкового органу щодо відсутності у вищеперелічених контрагентів -постачальників/виконавців позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових, матеріальних ресурсів, як підстави неможливості реального здійснення господарських операцій, є необґрунтованими, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагента укладати з іншими суб`єктами господарювання власні договори оренди, найму та інші, з метою виконання своїх господарських зобов`язань перед ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/10290/15 (№ К/9901/25640/18).

Також слід взяти до уваги, що Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №520/10016/18 (провадження №К/9901/18588/19) вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження припущень, які висловлені відповідачем.

Зокрема, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують транспортування товару та сертифікатів якості на продукцію або паспорти, що підтверджують походження товару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач, формуючи висновок про нереальність господарських операцій, зазначає про відсутність сертифікатів якості на товар та/або паспортів, що підтверджують походження товару.

Однак, такі доводи контролюючого органу не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки сертифікати якості та паспорти, що підтверджують походження товару у контексті ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами, якими підтверджується фактичне вчинення господарської операції.

При цьому, доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, як свідчення нереальності господарських операцій також є необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право платника податків на формування податкового кредиту та оскільки вона складається третьою особою підприємством - перевізником, з яким замовник укладає договір перевезення, то такий документ не може впливати на оцінку правовідносин між постачальником та покупцем товару, а тому його відсутність або складання з помилками чи неточностями не є достатнім для висновку про відсутність фактичного постачання товару в адресу покупця за договором постачання товарі.

Ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17 (провадження №К/9901/3819/17, номер судового рішення в ЄДРСР №72343803).

Контрагенти позивача (ТОВ ВКФ «НАЙС» , ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» , ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» , ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» , ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» , ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» ), згідно з відомостями Інформаційного ресурсу (www.usr.minjust.gov.ua) на момент господарських взаємовідносин із позивачем були зареєстровані як юридичні особи та відповідно до інформації, наявної на офіційному сайті Державної податкової служби України за посиланням (https://tax.gov.ua/), на момент вчинення господарських правовідносин із позивачем були зареєстровані як платники ПДВ, а отже мали спеціальну правосуб`єктність для вчинення задекларованих із позивачем господарських операцій.

Доказів того, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача не були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість матеріали справи не містять.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як визначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних поставок/надання послуг, судом першої інстанції досліджено первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та зроблено висновок у справі на підставі аналізу первинних документів.

У свою чергу суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Матеріали справи містять підтвердження руху активів від контрагентів -постачальників/виконавців до ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» , таким чином, віднесення позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2019 року суми у розмірі 487928 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ «НАЙС» , ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» , ТОВ «СТУДІЯ ЦИКІВКА» , ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» , ТОВ «ПЕГАС-СТАНДАРТ» відповідає вимогам норм чинного податкового законодавства, а використання позивачем товарів, поставлених вказаними підприємствами у власній господарській діяльності відповідає характеру та меті господарської діяльності позивача.

За наведених підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення - рішення від 09.12.2019 №0004725010 (форми «В4» ) є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.

Права та інтереси позивача захищені рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 09.09.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 09.09.2020.

В повному обсязі постанова виготовлена 16.09.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова