Постанова

від 18.09.2020 по справі 640/4871/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4871/19 Головуючий у 1 інстанції - Костенко Д.А.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 у справі за адміністративним позовом підприємства Барекс ЛТД до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство Барекс ЛТД звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 07.03.2019 № UA100070/2019/000027/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.03.2019 № UA10070/2019/00129;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі контракту від 06.06.2018 №1-06/06178, укладеного між позивачем (покупець) та AZUVI INTERNATIONAL LLP (Індія) (продавець), позивачем придбано товар. Продавцем виписано проформу-інвойс від 04.12.2018 №ехр93/18-19 на загальну вартість 17564,92 доларів США. Також, продавцем виписано два комерційних інвойси на товар (плитка керамічна), визначеного найменування, асортименту, кількості та ціни: від 12.01.2019 №Е81/2018-19 на загальну суму 10839,74 доларів США, від 12.01.2019 №Е82/2018-19 на загальну суму 6512,64 доларів США, а разом 17352,38 доларів США.

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.02.2019 №202 позивачем здійснено передплату продавцю за товар у сумі 17352,38 доларів США.

Поставка придбаного позивачем товару здійснювалась партіями: перша - на підставі інвойсу від 12.01.2019 №Е81/2018-19 на суму 10839,74 доларів США, друга - на підставі інвойсу від 12.01.2019 №Е82/2018-19 на суму 6512,64 доларів США.

Придбаний позивачем на підставі інвойсу від 12.01.2019 №Е82/2018-19 товар на суму 6512,64 доларів США 07.03.2019 подано до митного оформлення згідно з ВМД № UA100070/2019/232478 та ВМД від 07.03.2019 №UA100070/2019/232478 і задекларовано митну вартість за першим (основним) методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) у загальному розмірі 185702,72 грн. (7012,64 доларів США), що складається з фактурної вартості оцінюваного товару 172462,14 грн. (6512,64 доларів США) і додаткових витрат на транспортування - 13240,57 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення:

- контракт від 06.06.2018 №1-06/06178;

- прайс-лист виробника товару від 04.12.2018;

- інвойс від 12.01.2019 №Е82/2018-19;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.02.2019 №202;

- пакувальний лист від 12.01.2019 №Е82/2018-19;

- коносамент (Bill of Lading) EID0238543 від 18.01.2019;

- сертифікат походження від 21.01.2019 №008437;

- довідка про вартість морського фрахту по транспортуванню від 25.02.2019 з перекладом від 25.02.2019;

- лист про не страхування вантажу від 25.02.2019 №1-25/0219;

- договір надання транспортно-експедиторських послуг від 01.03.2017 №1-01/0317;

- додаток від 09.01.2019 №99 до договору від 01.03.2017 №1-01/0317;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 25.02.2019 №Ц-109;

- експортна декларація країни відправника від 12.01.2019 №1207123, тальманський листок від 27.02.2019 № 1.

07.03.2019 на електронну адресу декларанта від інспектора Могили В.В. надійшов запит про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 599 та договору від 01.03.2017 №1-01/0317 рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послу) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, і банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 2) відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та ст. 9 Закону України від 01.07.2004 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації виробника товару.

Позивачем 07.03.2019 засобами електронного зв`язку (електронною поштою) надіслана заява від 07.03.2019 №1-07/0319 з поясненнями щодо неможливості надання запитуваних документів. До заяви додано видаткову накладну від 12.10.2018 №5479 і податкову накладну до неї від 12.10.2018 №5446 (копії наявні у справі).

07.03.2019 на адресу декларанта надійшов лист про проведення процедури консультацій. Також, 07.03.2019 на електронну адресу позивача відповідачем надіслано рішення про коригування митної вартості №UA100070/2019/000027/2, згідно з яким відповідачем визначено митну вартість товару на рівні 14963,10 доларів США, та картку відмови від 07.03.2019 №UA10070/2019/00129.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості 2г (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: резервний метод - товар №1 - МД від 17.01.2019 № UA100120/2019/187244.

Оскаржуваною карткою відмови позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з посиланням на ст. 256 МК України, постанову КМ України від 21.05.2012 № 450 Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій , рішення про коригування митної вартості від 07.03.2019 № UA100070/2019/000027/2. Роз`яснено можливість подання до митного оформлення нової МД з урахуванням оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів.

З метою здійснення митного оформлення товару та пропуску товарів через митний кордон України позивачем 07.03.2019 подано нову ВМД №UA100070/2019/232565 і ДМВ №UA100070/2019/232565 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів і ПДВ на загальну суму 54 739, 69 грн.

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються правомірності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України, та відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Відповідно до ст. 51 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).

Статтею 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6).

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7).

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Як визначено у ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В контексті наведеного суд зазначає, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/3807/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України). Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Вимоги ч.ч. 3-4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 260/718/19.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 МК України рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення (не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 815/469/15 та від 23.01.2018 у справі № 826/10586/16.

Як уже було зазначено вище, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення:

- контракт від 06.06.2018 №1-06/06178;

- прайс-лист виробника товару від 04.12.2018;

- інвойс від 12.01.2019 №Е82/2018-19;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.02.2019 №202;

- пакувальний лист від 12.01.2019 №Е82/2018-19;

- коносамент (Bill of Lading) EID0238543 від 18.01.2019;

- сертифікат походження від 21.01.2019 №008437;

- довідка про вартість морського фрахту по транспортуванню від 25.02.2019 з перекладом від 25.02.2019;

- лист про не страхування вантажу від 25.02.2019 №1-25/0219;

- договір надання транспортно-експедиторських послуг від 01.03.2017 №1-01/0317;

- додаток від 09.01.2019 №99 до договору від 01.03.2017 №1-01/0317;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 25.02.2019 №Ц-109;

- експортна декларація країни відправника від 12.01.2019 №1207123, тальманський листок від 27.02.2019 № 1.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні основні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом.

При цьому, запит відповідача від 07.03.2019 не містить передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав витребування додаткових документів, зокрема, відповідачем не зазначено, які документи мають розбіжності або ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Також, наведені у запиті відповідача від 07.03.2019 відомості не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості оцінюваного товару і не доводять неможливість визначення митної вартості оцінюваного товару за першим методом.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач в рішенні посилається на те, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначає, що сума оплати (17352,80 доларів США) перевищує вартість товару наведену в інвойсі (6 512, 64 доларів США); зазначення у призначенні платежу проформи від 04.12.2018 № ЕХР-93/18-19, згідно з якої вартість товару становить 17 564, 92 доларів США; не надано документів (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади, також не подано рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, і банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Крім того, стверджує про пов`язаність позивача з експедитором компанією Bareks Dis Ticaret A.S.

Водночас, митний орган не обґрунтував, яким чином вказані ним розбіжності вплинули або можуть вплинути на числові значення складових заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару і не пояснив, які з витребуваних документів можуть усунути його сумніви в цьому.

Також, митний орган не врахував, що розмитнення оцінюваного товару вартістю 6512,64 доларів, зазначеного в інвойсі від 12.01.2019 №Е82/2018-19 США, здійснювалось окремо.

Доводи апелянта про пов`язаність експедитора та позивача не є підставою в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України для формування митним органом письмової вимоги щодо надання додаткових документів. При цьому, норма ч. 4 ст. 53 МК надає таке право відповідачу тільки за наявності існуючого зв`язку між продавцем та покупцем, а не між покупцем та експедитором. Крім цього, митний орган жодним чином в рішенні не обґрунтував, що така пов`язаність між покупцем та експедитором якимось чином вплинула на числові значення складових заявленої декларантом митної вартості.

В той же час, митний орган не врахував подану декларантом на підтвердження витрат на транспортування довідку про вартість морського фрахту по транспортуванню від 25.02.2019 з перекладом від 25.02.2019, в якій експедитор чітко зазначив, що вартість морського фрахту становить 500 доларів США за один контейнер, а за три - 1500 доларів США. Аналогічна вартість зазначена і додатку від 09.01.2019 №99 до договору №1-01/0317 від 01.03.2017, згідно з п. 7 якого сторони передбачили отримання акту виконаних робіт та здійснення оплати за отримані послуги протягом трьох днів з дати повернення порожнього після вивантаження контейнера на склад власника контейнерного обладнання. Про такі умови оплати відповідача повідомлено листом від 07.03.2019 №1-07/0319, що надісланий у відповідь на запит про надання додаткових документів, в якому зазначено, що підприємство Барекс ЛТД не може надати документи, які підтверджують витрати експедитора, оскільки немає такої можливості у зв`язку з відсутністю впливу та контролю над фінансово-господарською діяльністю нерезидента.

Крім вже вказаних документів, позивачем додатково подано також Експертний висновок Київської ТПП від 25.02.2019 №Ц-109, в якому експерт підтвердив, що вартість імпортованого товару відповідає його контрактній вартості та копія експортної декларації країни відправника, в якій співпадає кількість імпортованого товару та його вартість з заявленою позивачем до митного оформлення.

Отже, колегія суддів вважає, що подані декларантом документи підтверджують митну вартість задекларованого товару за ціною договору (контракту) згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, Київська міська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість цього товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом (МД від17.01.2019 №UA100120/2019/187244), що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 803/667/17.

Доводи апелянта про неможливість підтвердження митної вартості імпортованого позивачем товару не беруться колегією суддів до уваги та спростовуються наданими до митного оформлення документами. Також, такі є доводи формальними і несуттєвими та не свідчать про відсутність певної інформації чи наявність фактичних розбіжностей у основних документах щодо вартісних і кількісних показників оцінюваного товару та не впливають на договірну вартість товару.

Щодо визначення відповідачем вартості оцінюваного товару порівняно з вартістю подібних (аналогічних) товарів згідно з митною декларацією від 17.01.2019 №UA100120/2019/187244, яке вказано у гр. 33 оскаржуваного рішення, що є вищою за ціну задекларованого позивачем товару, то колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, а тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

При цьому, посилання апелянта на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак, жодним чином не зазначено, які саме.

Отже, враховуючи вищевикладене та оскільки наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 07.03.2019 № UA100070/2019/000027/2 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.03.2019 № UA10070/2019/00129, оскільки вони є похідними від попередніх, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

В той же час, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.