Постанова

від 15.09.2020 по справі 826/3403/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3403/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клименчук Н.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Кондрат Л.Г.

за участю

представника позивача: Костенко М.І.

представника відповідача: Герасименка П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр безпеки Словяни до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр безпеки Словяни (далі по тексту - позивач, ТОВ Центр безпеки Словяни ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.09.2015 року №0008002207 та №0008012207.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року значений позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, дана справа вже розглядалася судами і за наслідками розгляду, Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено постанову від 13.06.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року.

У свою чергу, постановою Верховного Суду від 28.02.2019 вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Центр безпеки Словяни з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Будсервіс Тайм , ТОВ Керативкомпані , ТОВ Будпромтех Плюс (далі по тексту - контрагенти позивача), за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатом вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт від 14.09.2015 року №428/22-07/33500368 (далі по тексту - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 141333,0 грн.; пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 248400 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2015 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 0008002207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 211 999 грн. (за основним платежем 141 333 грн., за штрафними (фінансовими/) санкціями 70 666 грн.),

- № 0008012207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 310 500 грн. (за основним платежем 248400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62 100 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач, вважаючи оскаржувані ППР протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не мав права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зі змісту акта перевірки від 14.09.2015 року №428/22-07/33500368 вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ Будтервіс Тайм , ТОВ Креативкомпані та ТОВ Будпромтех Плюс , які здійснювалися у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Надаючи оцінку вказаним господарським операціям позивача із його контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, 01.07.2014 року між ТОВ Центр безпеки Словяни (Замовник) та ТОВ Креативкомпані (Виконавець) укладено договір № 140702 про надання комплексу послуг з організації охоронної діяльності.

Відповідно до умов вказаного договору, Замовник здійснює господарську діяльність з охорони власності, згідно Ліцензії МВС України та Договорів надання охоронних послуг. Керуючись положенням Договорів про його право покласти виконання послуг по організації на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги з організації подій та заходів з метою здійснення Замовником безперешкодної охоронної діяльності та безпосередньо охорони об`єктів власності у відповідності до умов цього Договору (Т. 1 а.с.162-164).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік об`єктів власності до яких організується комплекс послуг з організації охоронної діяльності та контролю за нею вказано в додатку №1 до договору. Оперативні зміни до переліку здійснюються негайно після їх виникнення.

Відповідно до пункту 4.1 Договору за надання передбачених Договором послуг, на підставі Акта виконаних робіт, згідно фактично наданих послуг Замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

На підтвердження виконаних робіт, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Також, між ТОВ Центр безпеки Словяни`та ТОВ Будсевіс Тайм укладено договір від 01.08.2014 року №140806 про надання послуг з організації ремонту та технічного обслуговування системи технічної безпеки, відповідно до якого предметом договору є надання виконавцем на платній основі послуг з організації ремонту та обслуговування системи технічної безпеки на об`єктах замовника; договір від 01.08.2014 №140805-то на технічне обслуговування систем охоронної сигналізації, управління та контролю доступу, відеоспостереження (Т.1 а.с. 122-128).

На підтвердження виконаних робіт, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт та податкові накладні, платіжні доручення, які долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Центр безпеки Словяни та ТОВ Будпромтех Плюс укладено договір від 01.09.2014 року №140905 про надання послуг з організації ремонту та технічного обслуговування системи технічної безпеки, відповідно до якого предметом договору є надання виконавцем на платній основі послуг з організації ремонту та обслуговування системи технічної безпеки на об`єктах замовника та договір №140904-то на технічне обслуговування систем охоронної сигналізації, управління та контролю доступу, відеоспостереження (Т.1 а.с. 185-191).

На підтвердження виконаних робіт, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт та податкові накладні, платіжні доручення, які долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем надано суду копії звітів вказаних контрагентів, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження використання отриманих відповідно до спірних договорів послуг у власній господарській діяльності ТОВ Центр безпеки Словяни надано суду копію договору укладеного з АТ УкрСиббанк від 01.05.2011 року №110501-гп про генеральне забезпечення надання послуг/ виконання робіт з організації охорони об`єктів банку та здійснення контролю за виконанням заходів комплексної безпеки, актів приймання-передачі виконаних робіт, платіжних доручень.

Дослідивши вказані первинні документи, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо відсутності економічної доцільності залучення третіх осіб для виконання умов договору, укладеного позивачем з АТ УкрСиббанк .

Суб`єкт господарювання може не виконувати роботи чи послуги власними силами з огляду на те, що для таких цілей існують інститути підряду і субпідряду. Крім того, згідно вимог договору генерального забезпечення послуг від 01.05.2011 року №110501-гп, укладеного між позивачем та АТ УкрСиббанк , залучення третіх осіб виконувати роботи, що ним обумовлені не заборонено.

Відповідно до пояснень відповідача та матеріалів перевірки, копії яких наявні в матеріалах справи судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про наявність порушень ТОВ Центр безпеки Словяни податкового законодавства слугувала інформація про наявність кримінальних проваджень, відкритих відносно контрагентів позивача.

Так, податковим органом в акті перевірки зазначено про те, що допитана в рамках кримінального провадження засновник ТОВ Будсервіс Тайм громадянка ОСОБА_1 повідомила, що причетності до діяльності вказаного товариства не має, оскільки не мала мети реєструвати товариство та займатись фінансово-господарською діяльністю, печатку не замовляла та не отримувала, веденням бухгалтерського ат податкового обліку не займалась. Відносно ТОВ Будсервіс Тайм відкрито кримінальне провадження №320141000100000192 від 01.08.2014 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Податковою інформацією встановлено, що ТОВ Будсервіс Тайм виписано низку податкових накладних на незначні суми, які не підлягають реєстрації.

Також, допитаний в рамках кримінального провадження громадянин ОСОБА_2 засновник ТОВ Будпромтех Плюс пояснив, що причетності до діяльності товариства останній не має, документів не підписував, договорів не укладав.

Актом Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 05.11.2014 року №207/7/10-08-22-01/39350248 встановлено, що ТОВ Будпромтех Плюс здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Вбачається відсутність об`єктів оподаткування та при придбанні та продажу товарів ТОВ Будпромтех Плюс .

Крім того, допитаний в рамках кримінального провадження громадянин ОСОБА_3 повідомив, що зареєстрував ТОВ Креативкомпані за грошову винагороду та до діяльності товариства відношення не має.

Стосовно посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та інші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироків у кримінальних справах щодо ТОВ Будтервіс Тайм , ТОВ Креативкомпані та ТОВ Будпромтех Плюс , який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов`язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, ані під час нового розгляду даної справи після скасування рішень касаційною інстанцією.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 03.04.2019 року №2783, відповідно до якого висновки, викладені в акті перевірки №428/22-07/33500368 від 14.09.2015 року щодо порушення ТОВ Центр безпеки Словяни , в період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 248400,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 141333,00 грн., нормативно та документально не підтверджуються .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), а саме: не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Доходи для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (постанова від 19 березня 2019 року по справі № 813/1766/17).

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункт 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

З огляду на зазначені правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається контролюючий орган, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами такими, що не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача ліцензій на здійснення охоронної діяльності та персоналу, який відповідає вимогам Закону України Про ліцензування охоронної діяльності , суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за недотримання контрагентами вимог законодавства, в тому числі названого Закону, а також не може у зв`язку із цим втрачати право на відображення у податковій та бухгалтерській звітності результатів господарських операцій з такими контрагентами.

Таким чином, відповідачем не спростовано належними доказами реальність здійснених позивачем із вказаними контрагентами господарських операцій у періоді, що перевірявся.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку ТОВ Центр безпеки Словяни призначено на підставі постанови Генеральної прокуратури України від 21.04.2015 року, згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, пп. 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакції, що діяла на час перевірки) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Враховуючи наведені положення законодавства, органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі , якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, у даному випадку, у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваних ППР на підставі акта перевірки №428/22-07/33500368 від 14.09.2015 року до набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР від 30.09.2015 року №0008002207 та №0008012207 є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 21.09.2020 року