Постанова

від 17.09.2020 по справі 910/507/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. Справа№ 910/507/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.06.2020 (повний текст складено 22.06.2020)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 30.06.2020

у справі № 910/507/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання дій неправомірними

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк) про визнання неправомірними дій Банка щодо відмови у виконанні електронних розрахункових документів (платежів) фінансових операцій Товариства за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 у гривні, шляхом відхилення платіжних доручень від 11.11.2019 №2, від 14.11.2019 №8, від 18.11.2019 №24, від 18.11.2019 №30, від 26.11.2019 №52, від 04.12.2019 №85, від 06.12.2019 №109, від 13.12.2019 №120, від 18.12.2019 №143, від 19.12.2019 №150, від 24.12.2019 №157, від 08.01.2020 №175.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- позивач обслуговувався у Банку, що підтверджується довідкою Банку від 16.08.2017 №170816SU09453407 про відкриті рахунки: № НОМЕР_2 , (валюта - Євро); № НОМЕР_3 (валюта - долар США), № НОМЕР_4 (валюта - гривня), № НОМЕР_5 (валюта - російський рубль);

- повідомленням про розірвання договорів і закриття рахунків від 06.11.2019 №20.1.0.0.0/7 - 20191106/1500 Банк поставив до відома Товариство про прийняте банком рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені з Товариством договори та закриті поточні рахунки на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон), а саме у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта;

- у зв`язку з указаним повідомленням Товариством 08.11.2019 відкрито рахунки у акціонерному товаристві "Правекс Банк" (далі - АТ "Правекс Банк"), а саме: № НОМЕР_6 (валюта - гривня); № НОМЕР_7 (валюта - евро); № НОМЕР_8 (валюта - долар США);

- Банком відмовлено у виконанні електронних розрахункових документів (платежів) фінансових операцій Товариства за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 у гривні, шляхом відхилення платіжних доручень від 11.11.2019 №2, від 14.11.2019 №8, від 18.11.2019 №24, від 18.11.2019 №30, від 26.11.2019 №52, від 04.12.2019 №85, від 06.12.2019 №109, від 13.12.2019 №120, від 18.12.2019 №143, від 19.12.2019 №150, від 24.12.2019 №157, від 08.01.2020 №175 на підставі статті 10 Закону та пункту 10.13 глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція);

- унаслідок вчинення Банком таких дій Товариство зверталося до Національного Банку України (далі - НБУ) зі скаргою від 21.11.2019 щодо притягнення відповідача до відповідальності;

- 20.12.2019 НБУ надав відповідь №20-007/66782, в якій зазначив таке: Банк повідомив НБУ про те, що зупинення здійснення видаткових операцій за рахунками Товариства було здійснено відповідачем у зв`язку з виявленням під час аналізу фінансових операцій та діяльності товариства ряду індикаторів ризикових фінансових операцій; відповідно до статті 10 Закону Банк вимушений розірвати договори, укладені з Товариством;

- відповідач усупереч вимогам статті 10 Закону не надсилав на адресу позивача запиту щодо уточнення інформації про клієнта, внаслідок чого Банк не мав правових підстав відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) Товариства;

- Банком не було дотримано вимог пункту 10.13 глави 10 Інструкції, оскільки відповідач не повідомляв позивача про причини відмови у виконанні електронних розрахункових документів (платежів) Товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/507/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" (15323, Чернігівська обл., Корюківський р-н., село Сядрине, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 36584723) до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) про визнання дій неправомірними задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) щодо відмови у виконанні електронних розрахункових документів (платежів) фінансових операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" (15323, Чернігівська обл., Корюківський р-н., село Сядрине, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 36584723) за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 у гривні, шляхом відхилення платіжних доручень від 11.11.2019 №2, від 14.11.2019 №8, від 18.11.2019 №24, від 18.11.2019 №30, від 26.11.2019 №52, від 04.12.2019 №85, від 06.12.2019 №109, від 13.12.2019 №120, від 18.12.2019 №143, від 19.12.2019 №150, від 24.12.2019 №157, від 08.01.2020 №175. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" (15323, Чернігівська обл., Корюківський р-н., село Сядрине, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 36584723) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відносини сторін були припинені 06.11.2019 у зв`язку з установленням Банком Товариству неприйнятно високого ризику, що у відповідності до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надає відповідачу право відмовитися від проведення фінансових операцій як для клієнта Банка, так і для платника. Однак, судом першої інстанції було установлено, що Банком не подано суду Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії встановлення неприйнятно високого ризику, наявність якої передбачена Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417. Крім того, як було зазначено судом першої інстанції, що Банком не подано жодного належного та допустимого доказу обґрунтованості підстав вважати незаконними джерела походження коштів Товариства, інших його активів або прав на такі активи, а також не доведено наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів. З урахуванням вищенаведеного, суд пешої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно відмовлено у виконання платіжних документів Товариства.

Позивач 16.06.2020 подав до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо витрат на правничу допомогу (у сумі 44 602 грн).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/507/20 стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" (15323, Чернігівська обл., Корюківський р-н., село Сядрине, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 36584723) 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В обґрунтування додаткого рішення судом першої інстанції було зазначено, що з урахуванням обставин справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також прийняття рішення судом про задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/507/20. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача. Також скаржник просив суд поновити Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/507/20.

Апеляційна скарга мотивован тим, що на сьогодні АТ КБ "ПриватБанк" не обслуговує ТОВ "Переробне підприємство Біомас" (зокрема не виконує його розрахункових документів) у зв`язку із установленням йому неприйнятно високого ризику на підставі ст. 10 ЗУ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

На думку скаржника, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2020 є таким, що ухвалено без повного та всебічного дослідження обставин справи, оцінки доводів та аргументів сторін, надання вмотивованого висновку щодо обставин та доказів справи, дотримання положень процесуального права та із невірним застосуванням норм матеріального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнка В.В., судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі № 910/507/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/507/20. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/507/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк". Розгляд справи призначено на 13.08.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.08.2020 № 09.1-08/2433/20 у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/507/20.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 у справі №910/507/20 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Алданова С.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до провадження у визначеному складі суддів.

13.08.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.09.2020 № 09.1-08/3162/20 у зв`язку з перебуванням суддів Алданової С.О. та Пашкіної С.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/507/20.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2020 у справі №910/507/20 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до провадження у визначеному складі суддів.

У судове засідання, яке відбулося 17.09.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (розписка про оголошення перерви від 13.08.2020).

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх установлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права установила наступне.

Товариство було клієнтом Банку, що підтверджується довідкою відповідача від 16.08.2017 №170816SU09453407 про відкриття рахунку, відповідно до якої позивачу було відкрито такі рахунки: № НОМЕР_2 (валюта - євро); № НОМЕР_3 (валюта - долар США); № НОМЕР_4 (валюта - гривня); № НОМЕР_5 (валюта - російський рубль).

Разом з тим, Товариством було отримано від Банка повідомлення від 06.11.2019 №20.1.0.0.0/7-20191106/1500 про розірвання договорів і закриття рахунків.

В указаному повідомленні відповідач зазначив про те, що Банком прийнято рішення щодо розірвання укладених з позивачем договорів та закриття відкритих Товариству рахунків у зв`язку з установленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та частини першої статті 10 Закону.

З огляду на наведене, унаслідок розірвання Банком укладених з Товариством договорів та закриття рахунків 08.11.2019 позивачем було відкрито рахунки у АТ "Правекс Банк", а саме: № НОМЕР_6 (валюта - гривня); № НОМЕР_7 (валюта - євро); НОМЕР_8 (валюта - долар США).

Товариством було надано АТ "Правекс Банк" на виконання такі електронні розрахункові документи (платіжні доручення):

- від 11.11.2019 №2 на суму 7 900 грн, отримувач - ФОП Ващенко Борис Миколайович, банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За транспортно-експедиційні послуги по рах.№ВБ-0000072 від 06.11.2019";

- від 14.11.2019 №8 на суму 10 000 грн, отримувач - ФОП Цербина В.Б., банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", призначення платежу "За ремонт шох по рах.№28 від 05.11.2019";

- від 18.11.2019 №24 на суму 13 341,44 грн, отримувач - КП "Благоустрій", банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За транспортні послуги МАЗ по рах№105 від 15.11.2019";

- від 18.11.2019 №30 на суму 13 250 грн, отримувач - КП "Менакомунпослуга", банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За послуги вантажної платформи АП-17 по рах.№СФ-0001397 від 18.11.2019";

- від 26.11.2019 №52 на суму 657 350,58 грн, отримувач - ТОВ "Тектум С", банк отримувача - Банк, призначення платежу "За профілі сталеві по рах.№СФ-0007481 від 25.11.2019";

- від 04.12.2019 №85 на суму 13 748 грн, отримувач - ФОП Чеботарь Тетяна Василівна, банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" Банку, призначення платежу "Кредиторська заборгованість по акту звірки б/н від 03.12.2019";

- від 06.12.2019 №109 на суму 7 900 грн, отримувач - ФОП Ващенко Б.М., банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За транспортно-експедиційні послуги рах.№ВБ-0000072 від 06.11.2019";

- від 13.12.2019 №120 на суму 7 900 грн, отримувач - ФОП Ващенко Б.М., банк отримувача - Філія "Чернігівське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За транспортно-експедиційні послуги по рах.№ВБ-0000072 від 06.11.2019";

- від 18.12.2019 №143 на суму 600 грн, отримувач - ТОВ "Автодозор", банк отримувача - філія "Житомирське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За послуги по супроводженню по рах.№СФ-0004713 від 01.12.2019";

- від 19.12.2019 №150 на суму 6 192 грн, отримувач - ФОП Орлова Наталія Володимирівна, банк отримувача - філія "Харківське головне регіональне управління" Банку, призначення платежу "Автогума Hankook Winter I*Cept RS2 W452 195/65 R15 95T, Рахунок на оплату № 4419 від 17 грудня 2019 р.";

- від 24.12.2019 №157 на суму 600 грн, отримувач - ТОВ "Автодозор", банк отримувача - філія "Житомирське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За послуги по супроводженню по рах.№СФ-0004713 від 01.12.2019";

- від 08.01.2020 №175 на суму 600 грн, отримувач - ТОВ "Автодозор", банк отримувача - філія "Житомирське регіональне управління" Банку, призначення платежу "За послуги по супроводженню по рах.№СФ-0004713 від 01.12.2019".

Банк відмовився приймати до виконання указані платіжні доручення та повернув їх Товариству, зазначивши у кожному з платіжних доручень про відмову у їх виконанні на підставі статті 10 Закону та пункту 10.13 Інструкції.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Відповідно до частин першої, третьої і четвертої статті 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов`язань і грошових претензій.

Згідно з частинами третьою, четвертою і шостою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Пунктом 27 частини першої статті 1 Закону передбачено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.

Згідно з пунктами 2, 3, 4, 22 і 23 частини другої статті 6 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:

здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом;

забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації. Особливості та строки виявлення суб`єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій залежно від специфіки їх діяльності можуть встановлюватися нормативно-правовими актами суб`єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу;

забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розробляти критерії ризиків;

проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

здійснювати управління ризиками, пов`язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, в тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом.

Частиною третьою статті 6 Закону передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик.

Відповідно до частин першої і другої статті 9 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов`язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб`єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Зазначені у частині першій цієї статті документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб`єкт первинного фінансового моніторингу здійснив верифікацію, засвідчуються в порядку, встановленому суб`єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Згідно з абзацами першим і другим частини першої статті 10 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:

відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону;

відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, та встановлення вигодоодержувача є неможливим;

відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:

від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;

від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Пунктом 2.17 Інструкції передбачено, що банк зобов`язаний/має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника за фінансовою операцією у випадках, установлених статтею 10 Закону. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 10 Закону та на пункт 2.17 глави 2 Інструкції), який засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, та відбитком штампа банку.

Відповідно до пункту 10.13 Інструкції банк зобов`язаний/має право відмовитися від виконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого телефоном за фінансовою операцією у випадках, установлених статтею 10 Закону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження [з обов`язковим посиланням на статтю 10 Закону і на пункт 10.13 глави 10 Інструкції].

Проаналізувавши зміст ст.64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", що банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Отже, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, яка, в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, правомірно врахована судом першої інстанції при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відносини сторін були припинені 06.11.2019 у зв`язку з установленням Банком Товариству неприйнятно високого ризику, що у відповідності до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надає відповідачу право відмовитися від проведення фінансових операцій як для клієнта Банка, так і для платника.

Однак, як убачається із матеріалів справи, відповідач не надав власну Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії установлення неприйнятно високого ризику, наявність якої передбачена Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 №417.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав жодних внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві, також відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати незаконними джерела походження коштів ТОВ "Переробне підприємство Біомас", інших його активів або прав на такі активи, а також не довів наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів.

Відтак, відповідачем було неправомірно відмовлено у виконання платіжних документів Товариства.

Отже, позовні вимоги Товариства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 зі справи №910/3245/19.

Щодо доводів Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2020 у справі № 910/507/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Крім того, відповідач оскаржує додаткове рішення Госпподарського суду від 30.06.2020 у даній справі, яким сятнуто з відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, як убачається з матеріалів справи, позивач 16.06.2020 подав до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо витрат на правничу допомогу (у сумі 44 602 грн).

Оплата указаних послуг у загальній сумі ?44 602? грн підтверджується платіжними дорученнями від 29.11.2019 №69 на суму 6 250 грн, від 11.01.2020 №186 на суму 28 263 грн, від 11.01.2020 №185 на суму 3 750 грн, 17.06.2020 №472 на суму 6 339 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Однак, судом першої інстанції було зменшено витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки, у даній судовій справі позивач намагається стягнути витрати на правничу допомогу, які не стосуються конкретної цієї справи (скарга до Антимонопольного комітету України), а також витрати, які не підтверджені доказами (скарги до НБУ (15.11.2019 і 28.11.2019), а до матеріалів справи долучено скаргу до НБУ від 21.11.2018), з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2020 у справі №910/507/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/507/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі № 910/507/20 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/507/20 залишити без змін.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі № 910/507/20.

5. Постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/507/20 набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай