Рішення

від 21.09.2020 по справі 140/10520/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10520/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецтехніка" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньспецтехніка" (далі - ТОВ "Волиньспецтехніка", товариство, суб`єкт господарювання, підприємство, позивач) звернулось із позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Волиньспецтехніка" було укладено з ПП "Техсервіс-СДМ" (Білорусь) договір поставки від 28 вересня 2017 року №Е/28-09/2017 з додатковими угодами від 16 грудня 2019 року та 14 квітня 2020 року на придбання запасних частин.

На виконання умов вказаного договору згідно інвойсу від 14 квітня 2020 року №141 позивач придбав у нерезидента ПП "Техсервіс-СДМ" (Білорусь) кранову установку КС-54717 2006 року виробництва, вживану, вартістю 3750 доларів США.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару товариством було оформлено та подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію (далі - МД) від 15 квітня 2020 року №UA204120/2020/030890, однак відповідачем 17 квітня 2020 року прийнято рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Підставами для прийняття такого рішення було ненадання позивачем в порушення частин другої - четвертої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), частини п`ятої статті 54 МК України, додаткових документів, витребуваних митницею, у зв`язку із чим митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

На переконання позивача, оскаржене рішення не відповідає вимогам статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

З урахуванням зазначеного ТОВ "Волиньспецтехніка" просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 06 серпня 2020 року №7.13-10/09/389, який подано до суду 11 серпня 2020 року представник відповідача заявлених позовних вимог не визнав.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. Підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/030890 встановлено, що довідка про транспортні витрати від 14 квітня 2020 року №14/04 містить інформацію щодо витрат на перевезення до митного кордону України, однак не містить реквізити документів, які ідентифікують даний документ із заявленою партією товару. Крім того, митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за маркою, моделлю, роком виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (МД від 14 лютого 2019 року №UA 100110/2019/163829 - 6292 USD (з врахуванням терміну експлуатації).

Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом за рішенням про коригування від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2 становить 11911,64 грн.

З огляду на вищезазначене, представник суб`єкта владних повноважень просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 38-41).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено у даній справі судове засідання на 10:00 год. 26 серпня 2020 року (арк. спр. 34).

Судовий розгляд справи, призначений на 26 серпня 2020 року було відкладено на 16 вересня 2020 року за клопотанням представника позивача у зв`язку із його перебуванням у іншому судовому засіданні (арк. спр. 68), в ході судового розгляду справи 16 вересня 2020 року оголошено перерву для надання додаткових доказів представниками сторін (арк. спр. 93).

У судове засідання 21 вересня 2020 року учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (арк. спр. 94-96).

Представник позивача 18 вересня 2020 року подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача), в якій позовні вимоги підтримує та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 102).

На адресу суду 17 вересня 2020 року надійшло клопотання представника Поліської митниці Держмитслужби про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів без його участі. Позовні вимоги вважає такими, що не підлягають до задоволення (арк. спр. 101).

Частиною четвертою статті 229 КАС України, передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини другої статті 379 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду, тому розгляд справи проводиться в письмовому провадженні на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи та усних пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні 16 вересня 2020 року.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ТОВ "Волиньспецтехніка" та ПП "Техсервіс-СДМ" (Білорусь) укладено договір поставки від 28 вересня 2017 року №Е/28-09/2017 на придбання запасних частин в асортименті (арк. спр. 22).

Додатковою угодою від 16 грудня 2019 року до вказаного договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти товар, згідно інвойсу, який надається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (арк. спр. 23).

На підставі інвойсу від 14 квітня 2020 року №141 позивач придбав у нерезидента ПП "Техсервіс-СДМ" (Білорусь) кранову установку КС-54717 2006 року виробництва, вживану, вартістю 3750 доларів США (арк. спр. 17, 52).

Додатковою угодою від 14 квітня 2020 року передбачено надання покупцю відстрочки по оплаті платежу згідно інвойсу від 14 квітня 2020 року №141 на 15 (п`ятнадцять) робочих днів (арк. спр. 24, 53).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу МД 15 квітня 2020 року №UA204120/2020/030890, в якій декларантом визначена митна вартість у розмірі 3750 доларів США (арк. спр. 12, 45).

На підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, разом із декларацією суб`єкт господарювання надав такі документи: інвойс від 14 квітня 2020 року №141 (арк. спр. 17, 49), міжнародну товарно - транспортну накладну від 14 квітня 2020 року (арк. спр. 18, 47), довідку про транспортні витрати від 14 квітня 2020 року №14/04/1 (арк. спр. 27, 61), упаковочний лист від 14 квітня 2020 року (арк. спр. 16), копію митної декларації країни відправлення від 14 квітня 2020 року №06641/140420/0032425 (арк. спр. 19, 56-57), договір поставки від 28 вересня 2017 року №Е/28-09/2017 (арк. спр. 22, 50-51), договір про перевезення товару від 13 квітня 2020 року №13/04/2020 (арк. спр. 25, 54-55).

Як убачається із повідомлення митниці від 16 квітня 2020 року, направленого на електронну адресу декларанта, при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару встановлено, що позивачем не надано документи на підтвердження витрат з транспортування, оскільки довідка про транспортні витрати від 14 квітня 2020 року №14/04 містить інформацію щодо витрат на перевезення до митного кордону України, однак не містить реквізити документів, які ідентифікують даний документ із заявленою партією товару. Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за маркою, моделлю, роком виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (МД від 14 лютого 2019 року №UA100110/2019/163829 - 6292 доларів США (з врахуванням терміну експлуатації).

З огляду на зазначене, Поліська митниця ДМС просила декларанта надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунок який містить відомості про вартість перевезення заявленого до митного оформлення товару та зазначила, що відповідності до частини шостої статті 53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (арк. спр. 30).

На вимогу митного органу, позивач надав: лист ПП "Техсервіс - СДМ" (Білорусь) від 17 квітня 2020 року №17/04, яким продавець підтвердив, що ціна відвантаженого товару - кранової установки становить 3750 доларів США та претензії по оплаті у підприємства відсутні, а також вказав, що калькуляцію надати не може, оскільки це є комерційною таємницею підприємства (арк. спр. 31, 59); лист ТОВ "Автокран" (Білорусь) від 16 квітня 2020 року, яким виробник товару повідомив, що дана модель знята із виробництва, відтак, інформація щодо походження ціни і калькуляції відсутня (арк. спр. 32, 60); лист Волинської Торгово-промислової палати від 17 квітня 2020 року 319-22/01-3/70 про відсутність інформації про цінову політику подібних товарів (арк. спр. 15); рахунок-фактуру від 14 квітня 2020 року виписану перевізником, якою підтверджено вартість транспортних послуг (витрат), які були включені до митної вартості та декларації (арк. спр. 26, 48).

Однак, 17 квітня 2020 року відповідач прийняв рішення №204120/2020/000047/2 про коригування митної вартості товарів згідно із графою 30 якого визначив митну вартість товару "кранова установка КС-54717, 2006 року виробництва, вживана" за резервний методом у розмірі 6291,60 доларів США (замість 3750 доларів США, що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товару №1 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з ненаданням додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другою-четвертою статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України. Документи, подані декларантом до митного оформлення товару за МД №UA204120/2020/030890 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за маркою, моделлю, роком виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (МД від 14 лютого 2019 року №UA100110/2019/163829 - 6292 доларів США (з врахуванням терміну експлуатації).

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації з вартості операцій по ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Числове значення митної вартості товару з урахуванням курсу Національного банку України на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 170438,81 грн. або у валюті контракту 6291,60 доларів США (арк. спр. 13).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/00465. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення шляхом здійснення коригування митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2, з яким позивач не погоджується і звернувся до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як уже зазначалося, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення надав інвойс від 14 квітня 2020 року №141, митну декларацію країни відправлення від 14 квітня 2020 року №06641/140420/0032425, в яких вказана ціна імпортованого товару 3750 доларів США.

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що, при цьому, він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як убачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованої кранової установку КС-54717, 2006 року виробництва, вживаної та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, зокрема, включення розміру транспортних витрат не підтверджених, на думку митниці, наданими документами, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 6292 доларів США.

Суд встановив, що згідно довідки від 14 квітня 2020 року №14/04/1 перевезення придбаного товару здійснювалося автотранспортом DAF XF 95 державні реєстраційні номери якого НОМЕР_2 причіп НОМЕР_1 по маршруту м. Мінськ (Республіка Білорусь) - м. Луцьк (Україна) та транспортні витрати складають 21000,00 гривень, а саме: м. Мінськ (Республіка Білорусь) - П/П "Доманово-Мокрани" - 10000,00 гривень; П/П "Доманово-Мокрани" - м. Луцьк (Україна) - 11000,00 гривень (арк. спр. 27). Письмових доказів на спростування даної довідки відповідачем суду не надано.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Поряд з цим, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2 лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята МД від 14 лютого 2019 року №UA100110/2019/1638290, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної МК не наведено. Письмових доказів на підтвердження митної вартості товарів, схожих із імпортованим за маркою, моделлю, роком виробництва в розмірі 6292 доларів США суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На переконання суду, позивачем доведено задекларовану за основним методом митну вартість ввезеної на митну територію України кранової установки на рівні 3750 доларів США., натомість відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для визначення за резервним методом митної вартості у розмірі 6291,60 доларів США, а також не наведено обґрунтованих доводів невизнання митної вартості, визначеної декларантом та підтверджених документами, наданими митниці, тобто при винесенні рішення, суб`єкт владних повноважень, Поліська митниця Держмитслужби діяла не в спосіб визначений законом та не надала суду достатніх доказів правомірності свого рішення, відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені судом обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 2102,00 грн., який сплачений відповідно до квитанції від 16 липня 2020 року №0.0.1770405414.1 (арк. спр. 9).

Щодо відшкодування товариству за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3522,40 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 17 липня 2020 року №1407/20-01, наказ про визначення та уповноваження адвоката, що надаватиме правову допомогу по вказаному договору від 14 липня 2020 року №34, акт приймання - передачі наданих послуг від 12 серпня 2020 року, рахунок фактура №12/08-20-01 від 12 серпня 2020 року, платіжне доручення від 14 серпня 2020 року №1094 (арк. спр. 71-78).

Представник відповідача у поданій заяві від 17 вересня 2020 року просив в задоволенні клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці ДМС на користь позивача витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою у сумі 3522,40 грн. відмовити з підстав їх недоведеності поданими документами (арк. спр. 97-99).

Як убачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 12 серпня 2020 року позивачу були надані наступні послуги (з розрахунку 840,80 грн. за 1 годину витраченого часу): надання правової інформації, консультації та роз`яснення з питань правомірності винесення Поліською митницею ДМС рішення про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2 та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - 840,80 грн.; складення позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2 - 1681,60 грн., що разом складає 2522,40 грн.

Натомість у рахунку фактурі №12/08/20-01 від 12 серпня 2020 року зазначено три послуги уже на загальну суму 3522,40 грн., яка була сплачена позивачем платіжним дорученням від 14 серпня 2020 року №1094.

Таким чином, заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу включила в себе, у тому числі послугу представництва інтересів клієнта в суму вартістю 1000,00 грн., яка не була відображена в акті наданих послуг, фактично виконаних адвокатом.

На думку суду, відшкодуванню витрат на правничу допомогу слід брати суму на яку фактично такі роботи виконано, тобто суму зазначену у акті виконаних робіт підписаною обома сторонами а не згідно робіт запланованих в рахунку-фактурі.

Також слід зазначити, що витрати на правничу допомогу адвоката, включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Разом з тим, надання правової інформації, консультації та роз`яснення щодо характеру спірних правовідносин, передували зверненню з даним позовом до суду.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецтехніка" (45624, Волинська область, Луцький район, село Великий Омеляник, вулиця Володимирська, 5/1, ідентифікаційний код юридичної особи 39471170) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2020 року №204120/2020/000047/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецтехніка" судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2020 року.