Рішення

від 23.09.2020 по справі 560/2259/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2259/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із бувшої колективної власності, що розташована за межами населених пунктів Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької обл., з метою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Кальнянську сільську раду Деражнянського району Хмельницької області повторно належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із бувшої колективної власності, що розташована за межами населених пунктів Кальнянської сільської ради Деражнянського району, Хмельницької обл., з метою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти обґрунтоване рішення в межах, в спосіб встановлених законодавством України;

- стягнути з Кальнянської сільської ради Деражнянського району, Хмельницької обл. на користь ОСОБА_1 10 000,00 (десять тисяч грн.) заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, та у визначеній законом формі. Належним способом захисту прав позивача є зобов`язати Кальнянську сільську раду Деражнянського району Хмельницькій області повторно належним чином розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення (про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у формі передбаченій чинним законодавством).

В обґрунтування наявності заподіяння моральної шкоди та її суми в 10 000,00 грн. зазначає, що є інвалідом 2-ї групи з дитинства, тобто відноситься до соціально незахищених верств населення. З часу подання заяви до сільської ради постійно відчував душевний неспокій, тривогу, переживання щодо долі вирішення заяви, що спричиняло психічне напруження. Коли дізнався про відмову в наданні дозволу, тривалий час знаходився в стресовому стані внаслідок неправомірних дій органу місцевого самоврядування. З метою відновлення порушених прав був змушений витрачати значну кількість особистого часу на спілкування з адвокатом для оскарження незаконних дій відповідача.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у відповідача докази.

Відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких вказує, що при голосуванні депутати не підтримали проект рішення "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Кальнянської сільської ради". Рішення не було прийнято. Кальнянська сільська рада не заподіяла ОСОБА_1 моральної шкоди. Заперечує проти заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

21.11.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, у якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із бувшої колективної власності, що розташована за межами населених пунктів Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, з метою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2 га.

До заяви були долучені такі документи: викопіювання (графічний матеріал), на якому зазначене бажане місце розташування ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду позивача.

Згідно витягу з Протоколу сесії Кальнянської сільської ради від 16.12.2019, з результатом голосування: за - 0, проти - 9, утримались - 0, рішення "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Кальнянської сільської ради" не прийнято (рішення не набрало необхідної кількості голосів).

Листом від 27.12.2019 №297 Кальнянська сільська рада повідомила позивача про розгляд його заяви на сесії 16.12.2019. Додатками до цього листа вказано витяг з протоколу та копію протоколу поіменного голосування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №803/1244/16.

При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо земельних питань передбачає прийняття рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.112018 по справі №826/8844/16.

Отже, сільською радою за результатами розгляду питання позивача на пленарному засіданні сесії не було прийнято рішення, що вказує на відповідну бездіяльність відповідача, котра є протиправною.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №461/2782/17.

Таким чином, саме таку бездіяльність слід визнати протиправною, а не щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повторно належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, відповідач повинен здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.

При цьому, як встановлено судом, відповідач рішення по заяві позивача на пленарному засіданні ради не прийняв, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, обмежившись написанням листа від 27.12.2019 №297, яким позивача було повідомлено про неприйняття рішення.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного рішення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а. Тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, моральна шкода повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин (тобто бути похідною).

У п.56 постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №464/3789/17 зазначено, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У п.30 постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №580/1617/19 викладено правову позицію, згідно якої сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Проте позивачем не доведено, що бездіяльність відповідача завдала наслідків, які зумовили страждання позивача та спричинили йому моральну шкоду. У справі немає доказів, які б вказували на це, так само як і обґрунтування її розміру. Отже, позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі №159/1257/18 та від 12 березня 2020 року по справі №159/751/17.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, таких витрат, які підлягають розподілу, немає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить понесені судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17.06.2020 на адресу суду надійшло клопотання з проханням долучення до матеріалів справи акту від 15.06.2020 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.11.2019 та квитанції до прибуткового касового ордера №28 від 15.06.2020 на суму 3400 грн.

Згідно ч.7 ст.134 КАС України гарантується право відповідача на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, для реалізації цього права відповідач має бути інформований щодо розміру правничої допомоги і доказів, якими підтверджуються такі витрати.

Питання подання доказів до суду врегульовано статтею 79 КАС України.

Зокрема, відповідно до частини 9 статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Позивачем не надіслано відповідачу копії доказів, якими підтверджуються витрати, пов`язані з правовою допомогою (доказів цього суду не надано). Отже, таких доказів у відповідача не має, їх обсяг не є надмірним, вони не подані до суду в електронній формі та їх не має в публічному доступі.

У зв`язку із зазначеним, суд не бере до уваги ці докази, та виходить з того, що будь-яких документальних підтверджень оплати витрат на професійну правничу допомогу (платіжних доручень, актів виконаних робіт/наданих послуг), згідно договору про надання правової допомоги від 12.11.2019 позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують здійснення оплати позивачем відповідних витрат на професійну правничу допомогу, суд не вирішує у цій справі питання розподілу таких витрат.

Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 79, 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про присудження на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 21.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Кальнянську сільську раду Деражнянського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із прийняттям рішення відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 вересня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Кальнянська сільська рада Деражнянського району Хмельницької області (вул. Калинова, 7/2, с.Кальня, Хмельницька область,32200 , код ЄДРПОУ - 04406124)

Головуючий суддя Д.А. Божук