Рішення

від 21.09.2020 по справі 640/19934/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/19934/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомАкціонерного товариства "Укргазвидобування" доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) третя особа про Товариство з обмеженою відповідальністю Укпромдіагностика визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 ВП № 30006847,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 ВП № 30006847;

визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 ВП № 30006847;

стягнути на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 49,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що AT Укргазвидобування виконало наказ Господарського суду Харківського суду від 23.01.2009 року № 07/286-08 повністю без будь-яких примусових дій та заходів державної виконавчої служби у добровільному порядку.

Поряд з цим, як зазначає позивач, з часу винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2011 року р. ВП № 30006847 до моменту добровільної сплати AT Укргазвидобування боргу за виконавчим документом державний виконавець не вчиняв заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана присуджених сум за наказом Господарського суду Харківського суду від 23.01.2009 року № 07/286-08, а тому у державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений у спірній постанові.

Також позивач вважає, що оскільки дії відповідача з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 року № 30006847 та сама постанова є протиправними, сплачені позивачем кошти в сумі 49,82 грн. підлягають стягненню з відповідача на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромдіагностика".

16 вересня 2020 року відповідачем подано до суду матеріали виконавчого провадження № 30006847.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявки у судове засідання представника відповідача та третьої особи, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 12.01.2009 року провадження у справі № 07/286-08 припинено та присуджено до стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Харківгазвидобування" (пров. Інженерний, 1а, м. Харків, 61166, код за ЄДРПОУ 25617463, па користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромдіагностика" (вул. Кулікова, 10, с.м.т Червоний Донець, Балаклійський район, Харківська область, 64250, код за ЄДРПОУ 32762926, - 384,88 грн. державного мита та - 113,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.01.2009 року Господарським судом Харківської області виданий наказ на примусове виконання Ухвали Господарського Харківської області від 12.01.2009 року у справі № 07/286-08, який було пред`явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

24.11.2011 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 30006847 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 23.01.2009 № 07/286-08 про стягнення з Дочірньої компанії Укргазвидобування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромдіагностика - 498, 20 грн.

17.11.2012 року вказане виконавче провадження було зупинено на підставі п.8 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 p. № 606-XIV.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2020 року у справі № 07/286-08 замінено боржника Дочірню компанію Укргазвидобування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на правонаступника - Акціонерне товариство Укргазвидобування у виконавчому провадженні № 30006847.

10.08.2020 року платіжним дорученням № 318176 AT Укргазвидобування повністю сплатило борг у сумі - 498, 20 грн. за наказом Господарського суду Харківської області від 23.01.2009 року у справі № 07/286 - 08 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

10.08.2020 року виконавче провадження № 30006847 було поновлено та державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі - 49,82 грн.

Незгода з постановою про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 49,82 грн., обумовила його на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).

Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV установлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною третьою, четвертою вказаної статті 28 також передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до п.п. 3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження), розробленої відповідно до Закону України Про виконавче провадження , стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

У той же час, суд звертає увагу, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), а Закон №606-ХІV, у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону № 1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого було встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Ураховуючи Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Як вбачається з даної матеріалів справи, відповідачем оскаржувану постанову винесено 10 серпня 2020 року, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ, а тому суд приходить до переконання, що то державний виконавець, приймаючи дану постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону № 1404-VІІІ.

Беручи до уваги викладене, суд при вирішенні даної справи зазначає таке.

Положеннями ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи встановлено, що постановою відповідача від 10.08.2020 року було поновлено виконавче провадження ВП № 30006847, що було зупинено постановою державного виконавця 17.10.2012 року.

Тобто, з 10.08.2020 року пов`язується початок примусового виконання рішення (ухвали) Господарського суду Харківської області від 12.01.2009 року за наказом Господарського судуХарківської області від 23.01.2009 року № 07/286-08 за правилами Закону №1404-VІІІ.

Суд зазначає, що одночасно з прийняттям вказаної постанови, відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 49, 82 грн.

Поряд з цим, суд зазначає, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення з боржника - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" виконавчого збору у розмірі 49, 82 грн., виходив з 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 23.01.2009 року № 07/286-08 до стягнення (498, 20 грн.).

Позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для стягнення з нього виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана присуджених сум за наказом Господарського суду Харківської області від 23.01.2009 року № 07/286-08, та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному наказі. Борг було сплачено AT Укргазвидобування добровільно на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

Беручи до уваги вказане, суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Поряд з цим, суд також звертає увагу, що сплата позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укпромдіагностика суми боргу у розмірі 498, 20 грн. не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження № 30006847, оскільки вказану суму було сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження, а не до його відкриття.

Таким чином, доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Вказану норму Закону України "Про виконавче провадження" викладено в такій редакції відповідно до Закону України від 03.07.2018 року №2475 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності 28.08.2018 року.

Суд також відхиляє посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.10.2019 року по справі № 580/1328/19, оскільки предметом оскарження у вказаних справах були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені під час дії попередньої редакції частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від фактично стягнутої суми.

Натомість правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 03.07.2018 року №2475 викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19, від 20.11.2019 року у справі №480/1558/19, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Відтак, державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 30006847, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП № 30006847 та скасування вказаної постанови.

За вказаних підстав не підлягає і до задоволення вимога про стягнення на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в сумі 49,82 грн.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко