Постанова

від 18.11.2020 по справі 640/19934/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19934/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укргазвидобування на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Укпромдіагностика , про визнання протиправними дій та скасування постанови державного виконавця,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 ВП № 30006847;

визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 ВП № 30006847;

стягнути на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 49,82 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Підкреслив, що сплата позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпромдіагностика" суми боргу у розмірі 498, 20 грн. не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження № 30006847, оскільки вказану суму було сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження, а не до його відкриття.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначає, що з часу винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24 листопада 2011 року р. ВП № 30006847 до моменту добровільної сплати AT "Укргазвидобування" боргу за виконавчим документом державний виконавець не вчиняв заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана присуджених сум за наказом Господарського суду Харківського суду від 23 січня 2009 року № 07/286-08, а тому у державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений у спірній постанові.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ухвалою суду від 12 січня 2009 року провадження у справі № 07/286-08 припинено та присуджено до стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Харківгазвидобування" (пров. Інженерний, 1а, м. Харків, 61166, код за ЄДРПОУ 25617463, па користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромдіагностика" (вул. Кулікова, 10, с.м.т Червоний Донець, Балаклійський район, Харківська область, 64250, код за ЄДРПОУ 32762926, - 384,88 грн. державного мита та - 113,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, 23 січня 2009 року Господарським судом Харківської області виданий наказ на примусове виконання Ухвали Господарського Харківської області від 12 січня 2009 року у справі № 07/286-08, який було пред`явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

24 листопада 2011 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 30006847 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 23 січня 2009 № 07/286-08 про стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромдіагностика" - 498, 20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2012 року вказане виконавче провадження було зупинено на підставі п.8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 p. № 606-XIV.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2020 року у справі № 07/286-08 замінено боржника Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на правонаступника - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" у виконавчому провадженні № 30006847.

Поряд з викладеним суд встановив, що 10 серпня 2020 року платіжним дорученням № 318176 AT "Укргазвидобування" повністю сплатило борг у сумі - 498, 20 грн. за наказом Господарського суду Харківської області від 23 січня 2009 року у справі № 07/286 - 08 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

10 серпня 2020 року виконавче провадження № 30006847 було поновлено та державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі - 49,82 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 30006847, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).

Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 2 статті 24 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 5 статті 30 Закону № 606-ХІV якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

У відповідності до частини 1 статті 46 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Частиною 3 статті 46 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відтак, виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону № 1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

З огляду на те, що відповідачем оскаржувану постанову винесено 10 серпня 2020 року, тобто вже в період дії Закону № 1404-VІІІ, а тому як вірно зазначено судом першої інстанції, то державний виконавець, приймаючи дану постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону № 1404-VІІІ.

Відповідно до приписів статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, стаття 27 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою відповідача від 10 серпня 2020 року було поновлено виконавче провадження ВП № 30006847, що було зупинено постановою державного виконавця 17 жовтня 2012 року.

Тобто, з 10 серпня 2020 року пов`язується початок примусового виконання рішення (ухвали) Господарського суду Харківської області від 12 січня 2009 року за наказом Господарського суду Харківської області від 23 січня 2009 року № 07/286-08 за правилами Закону № 1404-VІІІ.

Суд зазначає, що одночасно з прийняттям вказаної постанови, відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 49, 82 грн.

Поряд з цим, суд зазначає, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення з боржника - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" виконавчого збору у розмірі 49, 82 грн., виходив з 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 23 січня 2009 року № 07/286-08 до стягнення (498, 20 грн.).

Нормами Закону України Про виконавче провадження прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що сплата позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпромдіагностика" суми боргу у розмірі 498, 20 грн. не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження № 30006847, оскільки вказану суму було сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження, а не до його відкриття.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475 викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 у справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19.

Таким чином, доводи апелянта, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 жовтня 2019 року по справі № 580/1328/19, оскільки предметом оскарження у вказаних справах були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені під час дії попередньої редакції частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від фактично стягнутої суми.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що застосована у вказаному рішенні редакція Закону України "Про виконавче провадження" передбачала послідовність вчинення дій посадовими особами органів виконавчої служби відмінну від чинної редакції вказаного нормативно-правового акту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови прийнято у межах повноважень відповідача та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укргазвидобування - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов