ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2020 року м. Київ № 640/7466/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомДочірнього підприємства "ЗАХИСТ" доГоловного управління ДПС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірнє підприємство ЗАХИСТ (далі по тексту - позивач, ДП ЗАХИСТ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2020 року №1532615572.
В обґрунтування позову зазначає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 12.03.2020 №1532615572 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки реальність вчинення господарських операцій за період, визначений в акті перевірки, повністю підтверджується первинними документами, відповідачем не доведено порушення саме позивачем норм законодавства, а відомості про контрагента позивача щодо неможливості здійснення ним господарської діяльності не може бути підставою для відповідальності позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
01 червня 2020 року (03-14/73964/20) представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Крім того зазначив, що всі первинні документи від імені контрагента ТОВ ВЄГАС БУД підписано громадянином ОСОБА_1 , що значиться керівником вказаного товариства, однак згідно пояснень, наданих вказаною особою, останній повідомив, що не мав жодного відношення до створення та діяльності ТОВ ВЄГАС БУД .
01 червня 2020 року (вх.№ 03-14/73974/20) представник ГУ ДПС у м. Києві звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомлення сторін, а також викликати у судове засідання та допитати ОСОБА_1 в якості свідка, яке обґрунтоване тим, що вказаний свідок може надати пояснення з приводу проведення господарських операцій з ДП ЗАХИСТ .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві щодо розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного провадження з повідомлення сторін відмовлено. У задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві щодо виклику свідка відмовлено.
25 червня 2020 року позивачем надана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відповідач не навів будь - яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснення між позивачем та його контрагентом господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків та виключають право на формування показників податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
УСТАНОВИВ:
ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 30.01.2020 №1095 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП ЗАХИСТ (код ЄДРПОУ 34422050) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Вєгас Буд (код ЄДРПОУ 41861517) за травень 2018 року.
За результатами перевірки складено акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП ЗАХИСТ від 18.02.2020 №43/26-15-05-07-02-10/34422050, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
- пункту 44.1, пункту 44.6, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за травень 2018 року на загальну суму 149 650,00 грн.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 12.03.2020 № 1532615572 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 187 063,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 149 650,00 грн. та за штрафними санкціями - 37 413,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що між ДП ЗАХИСТ та ТОВ ВЄГАС БУД укладений договір підряду №3004/2 на виконання робіт від 30 квітня 2018 року, відповідно до умов якого підрядник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами з матеріалів підрядника у відповідності до умов договору виконати та передати замовнику монтажні роботи системи протипожежної сигналізації на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Липська, 11 у Печерському районі м. Києва, а підрядник зобов`язується прийняти та сплатити вартість виконаних робіт у відповідності до умов договору. На адресу ДП ЗАХИСТ та на виконання умов договору від 30.04.2018 №3004/2 ТОВ ВЄГАС БУД було виписано (оформлено) акт здачі-приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт. Всі первинні документи підписані від імені директора ТОВ ВЄГАС БУД ОСОБА_1. ДП ЗАХИСТ здійснювало розрахунки з ТОВ ВЄГАС БУД відповідно до платіжного доручення від 30.05.2018 на суму 218 580,19 грн. Станом на 31.12.2018 відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість.
Крім того, між ДП ЗАХИСТ та ТОВ ВЄГАС БУД укладений договір підряду №3004 на виконання робіт від 30 квітня 2018 року відповідно до умов якого підрядник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами з матеріалів підрядника у відповідності до умов договору виконати та передати замовнику монтажні роботи системи протипожежної сигналізації на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Липська, 11 у Печерському районі м. Києва, а підрядник зобов`язується прийняти та сплатити вартість виконаних робіт у відповідності до умов договору. В адресу ДП ЗАХИСТ та на виконання умов договору від 30.04.2018 №3004 ТОВ ВЄГАС БУД було виписано (оформлено) акт здачі-приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт. Всі первинні документи підписані від імені директора ТОВ ВЄГАС БУД ОСОБА_1. ДП ЗАХИСТ здійснювало розрахунки з ТОВ ВЄГАС БУД відповідно до платіжного доручення від 23.05.2018 на суму 245 496,64 грн. Станом на 31.12.2018 відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість.
У акті перевірки зазначено, що не можливо встановити хто саме виконував роботи, оскільки відсутні акти допуску працівників до механізмів ТОВ ВЄГАС БУД , відсутні акти прийому-передачі матеріалів (пунктом 1.1 договорів обумовлено здійснення робіт з матеріалів ДП ЗАХИСТ ). Крім того, з протоколу допиту ОСОБА_1 вбачається, що останній ніяких документів не підписував та не здійснював фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ ВЄГАС БУД .
Також, між ДП ЗАХИСТ та ТОВ ВЄГАС БУД був укладений договір поставки №0705 від 07.05.2018. На виконання умов договору ДП ЗАХИСТ отримало товар (скоби, гвинт, дюбель, стрічка монтажна, кабель, металорукав, короб, ДСА-2) від ТОВ ВЄГАС БУД , що підтверджується видатковими накладними. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та підписані від імені директора ТОВ ВЄГАС БУД ОСОБА_1 .
Як значиться у акті перевірки всього сума податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані ТОВ ВЄГАС БУД , включено ДП ЗАХИСТ до податкового кредиту у травні 2018 року у сумі 149 650,00 грн., що відображено у додатку 5 до декларації Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за травень 2018 року. До матеріалів перевірки не надано облікові регістри за травень 2018 року, що унеможливлює систематизувати та згрупувати інформацію про документально оформлені господарські операції. Крім того зазначено, що неможливо встановити хто саме транспортував товар, де відбувалось завантаження/вивантаження, сертифікати якості товару відсутні.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ ВЄГАС БУД перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області. В період взаємовідносин директором /засновником числився ОСОБА_1 згідно бази даних Податковий блок на посаді з 11.01.2018 по 17.10.2018. Остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2018 року з нульовими показниками, починаючи з вересня 2018 року до органів ДФС звітність не подавалась. Інформація щодо кількості працюючих за травень 2018 року - 3 особи з мінімальною заробітною платою 3500 грн. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства за 2018 рік до органів ДФС не подано. У ході перевірки встановлено, що по ТОВ ВЄГАС БУД внесена інформація від 21.08.2018 №3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. У даній кримінальній справі було допитано ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВЄГАС БУД що, свідчить про те, що ТОВ ВЄГАС БУД займалося документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування. Отже, неможливо встановити осіб, які ТОВ ВЄГАС БУД могли здійснювати фінансово-господарську діяльність з придбання послуг/товарів щодо монтажних робіт системи протипожежної сигналізації оскільки на підприємстві відсутні виробничі потужності та трудовий персонал, а також не встановлено отримання таких послуг від інших контрагентів.
За таких обставин, перевіркою не встановлено проведення господарських операцій з постачання послуг/товарів від ТОВ ВЄГАС БУД за травень 2018 року, в результаті чого ДП ЗАХИСТ порушено вимоги пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 149 650,00 грн., у тому числі за травень 2018 року.
На підставі акта від 18.02.2020 №43/26-15-05-07-02-10/34422050 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2020 № 1532615572, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 149 650,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 37 413,00 грн.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.
Податкова накладна складається в день виникнення податкових зобов`язань продавця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, незважаючи на те, що в ході перевірки було встановлено, що по ТОВ ВЄГАС БУД внесена інформація від 21.08.2018 №3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального Кодексу України, зазначені обставини не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з цим контрагентом. Однак слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
При цьому для перевірки відповідачем дійсного руху активів у процесі здійснення господарських операцій необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагента до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, інших умов, необхідних для здійснення певної операції.
Згідно Ліцензії №595342 серія АГ, виданої Державним департаментом пожежної безпеки МНС України від 06.07.2011 вбачається, що основним видом діяльності ДП ЗАХИСТ , є виконання робіт з вогнезахисту дерев`яних, металевих та залізобетонних конструкцій, повітроводів, кабельної продукції та проходок інженерного обладнання через будівельні конструкції; монтаж систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу.
Згідно з актом від 18.02.2020 №43/26-15-05-07-02-10/ НОМЕР_1 позивачем були надані первинні документи в підтвердження вчинення спірних господарських операцій, зокрема в підтвердження придбання у ТОВ ВЄГАС БУД товару, а саме: скоби, гвинт, дюбель, стрічка монтажна, кабель, металорукав, що підтверджується наданими копіями видаткових накладних: від 09.05.2018 №РН-0000078; від 10.05.2018 №РН-0000082; від 10.05.2018 №РН-0000083; від 11.05.2018 №РН-0000084, складених ТОВ ВЄГАС БУД , які містять підпис директора ОСОБА_1 та печатку товариства.
У підтвердження належного виконання договору підряду №3004 на виконання робіт від 30.04.2018, на виконання робіт на об`єктах Військово-медичного управління Служби безпеки України позивачем надано договірну ціну на капітальний ремонт по улаштуванню пожежної сигналізації в Центральному госпіталі ВМУ СБ України по вул. Липській, 11 у Печерському районі м. Києва, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 495 850,81 грн., акт № 1 від 10.05.2018 (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року у сумі 495 850,81 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 650 691,59 грн., акт № 2 від 16.05.2018 (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 650 691,59 грн.
ТОВ ВЄГАС БУД на адресу ДП ЗАХИСТ виписано відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включено ДП ЗАХИСТ до податкового кредиту за травень 2018 року. Отже, як вбачається з платіжних доручень, оплата за товар здійснена в повному обсязі та заборгованість перед ТОВ ВЄГАС БУД відсутня.
У підтвердження належного виконання договору підряду №3004/2 на виконання робіт від 30.04.2018, позивачем надано договірну ціну на капітальний ремонт по улаштуванню пожежної сигналізації в Центральному госпіталі ВМУ СБ України по вул. Липській, 11 у Печерському районі м. Києва, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 495 850,81 грн., акт № 1 від 10.05.2018 (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року у сумі 495 850,81 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 650 691,59 грн., акт № 2 від 16.05.2018 (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 650 691,59 грн.
ТОВ ВЄГАС БУД на адресу ДП ЗАХИСТ виписано відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включено ДП ЗАХИСТ до податкового кредиту за травень 2018 року.
Отже, позивач, у свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних, тобто, вказані вимоги Податкового кодексу позивачем порушені не були.
Також, позивач згідно вимог Податкового кодексу України сформував та задекларував витрати за наслідками вказаної господарської операції.
Відповідно до абзацу. 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно з актом перевірки при її проведенні використано первинні документи щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за наслідками господарських операцій з наведеним контрагентом.
При цьому відповідачем у акті перевірки основним зауваженням щодо оформлення зазначених первинних документів, підставою для їх неприйняття є внесена інформація відносно ТОВ ВЄГАС БУД від 21.08.2018 №3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, а саме врахування протоколу допиту свідка ОСОБА_1 в межах кримінального провадження.
Разом з тим, ці обставини не можуть однозначно свідчити про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з цим контрагентом, оскільки відповідачем за результатами проведення перевірки не встановлено, що позивачем були допущені порушення законодавства при здійсненні зазначених вище господарських операцій. Крім того, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагента позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.
При цьому відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України для суду мають преюдиційне значення вирок або ухвала суду про закриття кримінального провадження.
Судом не встановлено вироків суду в кримінальному провадженні, ухвал про закриття кримінального провадження і рішень щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, що полягало у створенні або придбанні ТОВ ВЄГАС БУД з метою прикриття незаконної діяльності.
Щодо зауважень відповідача про неможливість встановити хто саме виконував роботи на об`єкті по вул. Липська, 11, м. Київ; відсутність актів допуску працівників та механізмів ТОВ ВЄГАС БУД на об`єкті по вул. Липська, 11, м. Київ; відсутність актів прийому-передачі матеріалів, судом встановлено наступне.
Так, відповідно до умов вищевказаних договорів, з боку ДП ЗАХИСТ не передбачено здійснення під час виконання будівельних робіт ТОВ ВЄГАС БУД , оформлення актів-допуску на виконання будівельно-монтажних робіт на території підприємства.
Копії актів №1 та №2 передачі матеріалів (за травень 2018 року) додані до відповіді на відзив на адміністративний позов та містяться у матеріалах справи.
У цьому ж зв`язку суд вбачає за необхідне зазначити, що згідно приписів частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Платник податків не може нести відповідальність за недобросовісні дії своїх контрагентів, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №826/9534/17, у якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушенням певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Відповідно до статті 7 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) наголошено на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення та зазначено: тільки доведення податковим органом та встановлення під час судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит. І такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що при виконанні договорів між позивачем та контрагентом було складено всі необхідні і передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні бухгалтерські документи, які було надано для перевірки на підтвердження здійсненних господарських операцій. Таким чином, реальність здійснених господарських операцій підтверджується первинними документами.
Наявна у відповідача інформація щодо контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів.
Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Оформлення договірних відносин між суб`єктами господарювання регламентується Цивільний кодексом України від 16 січня 2003 року зі змінами та доповненнями (далі - ЦК).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
У даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.
Щодо наявних письмових пояснень громадянина ОСОБА_1 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВЄГАС БУД , суд приходить до висновку, що такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків Акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а покази свідка у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом.
Окрім іншого, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги).
Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагент позивача на момент укладення договору не був зареєстрований як платник ПДВ, не мав свідоцтва платника ПДВ.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.
Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.
Як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 червня 2013 року в справі № К/9991/69832/12, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.
Суд звертає увагу, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.
Відповідачем зазначено про те, що ним зафіксовано відсутність у ТОВ ВЄГАС БУД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем надано не було.
Отже, доводи відповідача щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться.
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2020 року №1532615572, та задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на наявність у матеріалах справи платіжного доручення №4121 від 26.03.2020 про сплату судового збору, останній підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Дочірнього підприємства ЗАХИСТ задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 12.03.2020 №1532615572.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Дочірнього підприємства ЗАХИСТ витрати зі сплати судового збору у сумі 2 805,94 грн (дві тисячі вісімсот п`ять гривень дев`яносто чотири копійки).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Позивач: Дочірнє підприємство ЗАХИСТ (код ЄДРПОУ 34422050, адреса: 02089, м. Київ, вул. Ушицька, 1)
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м.Києві (04116, Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2020 |
Оприлюднено | 24.09.2020 |
Номер документу | 91717595 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Аблов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні