Постанова

від 16.12.2020 по справі 640/7466/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7466/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Захист" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2020 року №1532615572.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Наголосив, що відповідачем не було надано жодних вироків суду в кримінальному провадженні, ухвал про закриття кримінального провадження і рішень щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, що полягало у створенні або придбанні ТОВ ВЄГАС БУД з метою прикриття незаконної діяльності. Зауважив на презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Підкреслив, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому зазначає, що згідно відкритого Ліцензійного реєстру Державної служби з надзвичайних ситуацій ліцензія ТОВ ВЄГАС БУД не видавалася, що свідчить про відсутність можливості здійснювати роботи протипожежного призначення. Наголошує на відсутності в повному об`ємі документів, які підтверджують транспортування та отримання продукції і послуг. Зауважує, що всі первинні документи від імені контрагента ТОВ "ВЄГАС БУД" підписано громадянином ОСОБА_1 , що значиться керівником вказаного товариства, однак згідно пояснень, наданих вказаною особою, останній повідомив, що не мав жодного відношення до створення та діяльності ТОВ "ВЄГАС БУД".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що реальність вчинення господарських операцій за період, визначений в акті перевірки, повністю підтверджується первинними документами, відповідачем не доведено порушення саме позивачем норм законодавства, а відомості про контрагента позивача щодо неможливості здійснення ним господарської діяльності не може бути підставою для відповідальності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 30 січня 2020 року № 1095 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП ЗАХИСТ (код ЄДРПОУ 34422050) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Вєгас Буд (код ЄДРПОУ 41861517) за травень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП ЗАХИСТ від 18 лютого 2020 року № 43/26-15-05-07-02-10/34422050, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 44.1, пункту 44.6, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за травень 2018 року на загальну суму 149 650,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 12 березня 2020 року № 1532615572 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 187 063,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 149 650,00 грн. та за штрафними санкціями - 37 413,00 грн.

Поряд з викладеним суд встановив, що між ДП ЗАХИСТ та ТОВ ВЄГАС БУД укладений договір підряду № 3004/2 на виконання робіт від 30 квітня 2018 року, відповідно до умов якого підрядник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами з матеріалів підрядника у відповідності до умов договору виконати та передати замовнику монтажні роботи системи протипожежної сигналізації на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Липська, 11 у Печерському районі м. Києва, а підрядник зобов`язується прийняти та сплатити вартість виконаних робіт у відповідності до умов договору. На адресу ДП ЗАХИСТ та на виконання умов договору від 30 квітня 2018 року № 3004/2 ТОВ ВЄГАС БУД було виписано (оформлено) акт здачі-приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт. Всі первинні документи підписані від імені директора ТОВ ВЄГАС БУД ОСОБА_1 ДП ЗАХИСТ здійснювало розрахунки з ТОВ ВЄГАС БУД відповідно до платіжного доручення від 30 травня 2018 року на суму 218 580,19 грн. Станом на 31 грудня 2018 року відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість.

Крім того, між ДП ЗАХИСТ та ТОВ ВЄГАС БУД укладений договір підряду № 3004 на виконання робіт від 30 квітня 2018 року відповідно до умов якого підрядник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами з матеріалів підрядника у відповідності до умов договору виконати та передати замовнику монтажні роботи системи протипожежної сигналізації на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Липська, 11 у Печерському районі м. Києва, а підрядник зобов`язується прийняти та сплатити вартість виконаних робіт у відповідності до умов договору. В адресу ДП ЗАХИСТ та на виконання умов договору від 30 квітня 2018 року № 3004 ТОВ ВЄГАС БУД було виписано (оформлено) акт здачі-приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт. Всі первинні документи підписані від імені директора ТОВ ВЄГАС БУД ОСОБА_1 ДП ЗАХИСТ здійснювало розрахунки з ТОВ ВЄГАС БУД відповідно до платіжного доручення від 23 травня 2018 року на суму 245 496,64 грн. Станом на 31 грудня 2018 року відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість.

У акті перевірки зазначено, що не можливо встановити хто саме виконував роботи, оскільки відсутні акти допуску працівників до механізмів ТОВ ВЄГАС БУД , відсутні акти прийому-передачі матеріалів (пунктом 1.1 договорів обумовлено здійснення робіт з матеріалів ДП ЗАХИСТ ). Крім того, з протоколу допиту ОСОБА_1 вбачається, що останній ніяких документів не підписував та не здійснював фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ ВЄГАС БУД .

Також, між ДП ЗАХИСТ та ТОВ ВЄГАС БУД був укладений договір поставки № 0705 від 07 травня 2018 року. На виконання умов договору ДП ЗАХИСТ отримало товар (скоби, гвинт, дюбель, стрічка монтажна, кабель, металорукав, короб, ДСА-2) від ТОВ ВЄГАС БУД , що підтверджується видатковими накладними. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та підписані від імені директора ТОВ ВЄГАС БУД ОСОБА_1 .

Як значиться у акті перевірки всього сума податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані ТОВ ВЄГАС БУД , включено ДП ЗАХИСТ до податкового кредиту у травні 2018 року у сумі 149 650,00 грн., що відображено у додатку 5 до декларації Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за травень 2018 року. До матеріалів перевірки не надано облікові регістри за травень 2018 року, що унеможливлює систематизувати та згрупувати інформацію про документально оформлені господарські операції. Крім того зазначено, що неможливо встановити хто саме транспортував товар, де відбувалось завантаження/вивантаження, сертифікати якості товару відсутні.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ ВЄГАС БУД перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області. В період взаємовідносин директором /засновником числився ОСОБА_1 згідно бази даних Податковий блок на посаді з 11 січня 2018 року по 17 жовтня 2018 року. Остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2018 року з нульовими показниками, починаючи з вересня 2018 року до органів ДФС звітність не подавалась. Інформація щодо кількості працюючих за травень 2018 року - 3 особи з мінімальною заробітною платою 3500 грн. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства за 2018 рік до органів ДФС не подано. У ході перевірки встановлено, що по ТОВ ВЄГАС БУД внесена інформація від 21 серпня 2018 року № 3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. У даній кримінальній справі було допитано ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВЄГАС БУД що, свідчить про те, що ТОВ ВЄГАС БУД займалося документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування. Отже, неможливо встановити осіб, які ТОВ ВЄГАС БУД могли здійснювати фінансово-господарську діяльність з придбання послуг/товарів щодо монтажних робіт системи протипожежної сигналізації оскільки на підприємстві відсутні виробничі потужності та трудовий персонал, а також не встановлено отримання таких послуг від інших контрагентів.

За таких обставин, перевіркою не встановлено проведення господарських операцій з постачання послуг/товарів від ТОВ ВЄГАС БУД за травень 2018 року, в результаті чого ДП ЗАХИСТ порушено вимоги пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 149 650,00 грн., у тому числі за травень 2018 року.

На підставі акта від 18 лютого 2020 року № 43/26-15-05-07-02-10/34422050 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2020 року № 1532615572, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 149 650,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 37 413,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Крім іншого, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що Згідно з актом від 18 лютого 2020 року № 43/26-15-05-07-02-10/ НОМЕР_1 позивачем були надані первинні документи в підтвердження вчинення спірних господарських операцій, зокрема в підтвердження придбання у ТОВ ВЄГАС БУД товару, а саме: скоби, гвинт, дюбель, стрічка монтажна, кабель, металорукав, що підтверджується наданими копіями видаткових накладних: від 09 травня 2018 року № РН-0000078; від 10 травня 2018 року № РН-0000082; від 10 травня 2018 року № РН-0000083; від 11 травня 2018 року № РН-0000084, складених ТОВ ВЄГАС БУД , які містять підпис директора ОСОБА_1 та печатку товариства.

У підтвердження належного виконання договору підряду № 3004 на виконання робіт від 30 квітня 2018 року, на виконання робіт на об`єктах Військово-медичного управління Служби безпеки України позивачем надано договірну ціну на капітальний ремонт по улаштуванню пожежної сигналізації в Центральному госпіталі ВМУ СБ України по вул. Липській, 11 у Печерському районі м. Києва, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 495 850,81 грн., акт № 1 від 10 травня 2018 року (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року у сумі 495 850,81 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 650 691,59 грн., акт № 2 від 16 травня 2018 року (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 650 691,59 грн.

ТОВ ВЄГАС БУД на адресу ДП ЗАХИСТ виписано відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включено ДП ЗАХИСТ до податкового кредиту за травень 2018 року. Отже, як вбачається з платіжних доручень, оплата за товар здійснена в повному обсязі та заборгованість перед ТОВ ВЄГАС БУД відсутня.

На підтвердження належного виконання договору підряду № 3004/2 на виконання робіт від 30 квітня 2018 року, позивачем надано договірну ціну на капітальний ремонт по улаштуванню пожежної сигналізації в Центральному госпіталі ВМУ СБ України по вул. Липській, 11 у Печерському районі м. Києва, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 495 850,81 грн., акт № 1 від 10 травня 2018 року (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року у сумі 495 850,81 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року (форма КБ-3) на суму 650 691,59 грн., акт № 2 від 16 травня 2018 року (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 650 691,59 грн.

ТОВ ВЄГАС БУД на адресу ДП ЗАХИСТ виписано відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включено ДП ЗАХИСТ до податкового кредиту за травень 2018 року.

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування податкового кредиту з ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про реальність господарської операції.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що останні не містять дефектів форми та змісту, та в повній мірі відображають господарські операції ДП Захист з ТОВ ВЄГАС БУД . Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про ненадання, в повному об`ємі документів, які підтверджують транспортування та отримання продукції та послуг суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № П/811/2695/15.

Вказаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 818/118/15, згідно якої відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується іншими вказаними вище первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, позивач надав пояснення, що постачальник не залучав перевізників, оскільки товар за договором є малогабаритним.

Крім іншого, Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Колегія суддів зауважує, що, як було зазначено раніше, залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Послуги, які в подальшому надані позивачу також могли отримуватись його постачальниками незаконним шляхом про, що може свідчити вказаний відповідачем розрив ланцюга постачання. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 820/7293/13-а).

Твердження апелянта щодо відсутності у ТОВ ВЄГАС БУД ліцензій на провадження господарської діяльності, пов`язаної із наданням послуг та виконання робіт протипожежного призначення судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки здійснення господарської діяльності без передбачених законодавством дозвільних документів не відноситься до компетенції органів ДФС та, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, зокрема, первинну документацію, не може однозначно свідчити про фіктивність господарських операцій позивача.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ ВЄГАС БУД виконувало роботи по прокладанню кабелю, які є загальнобудівними і не потребують ліцензуванням. Також, згідно Ліцензії №5 95342 серія АГ, виданої Державним департаментом пожежної безпеки МНС України від 06 липня 2011 року вбачається, що основним видом діяльності ДП "ЗАХИСТ", є виконання робіт з вогнезахисту дерев`яних, металевих та залізобетонних конструкцій, повітроводів, кабельної продукції та проходок інженерного обладнання через будівельні конструкції; монтаж систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу.

Посилання апелянта на матеріали кримінального провадження № 32018100010000004, у рамках якого ОСОБА_1 надано показання щодо заперечення участі у господарській діяльності ТОВ ВЄГАС БУД , судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо згаданих кримінальних проваджень, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Щодо зауважень відповідача про неможливість встановити хто саме виконував роботи на об`єкті по вул. Липська, 11, м. Київ; відсутність актів допуску працівників та механізмів ТОВ "ВЄГАС БУД" на об`єкті по вул. Липська, 11, м. Київ; відсутність актів прийому-передачі матеріалів, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до умов вищевказаних договорів, з боку ДП "ЗАХИСТ" не передбачено здійснення під час виконання будівельних робіт ТОВ "ВЄГАС БУД", оформлення актів-допуску на виконання будівельно-монтажних робіт на території підприємства.

Копії актів №1 та №2 передачі матеріалів (за травень 2018 року) додані до відповіді на відзив на адміністративний позов та містяться у матеріалах справи.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Поряд з викладеним колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на відкрите кримінальне провадження щодо посадових осіб контрагента позивача є помилковим, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо вказаних суб`єктів, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Судова колегія також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 березня 2019 року у справі № 810/302/15.

За таких обставин, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене, судова колегія суддів наголошує, що можливе порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу ТОВ ВЄГАС БУД було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення у відповідача не було.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року.