Постанова

від 22.09.2020 по справі 340/3103/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3103/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. у справі № 340/3103/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 29.10.2019 № 11-6576/14-19-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач прийняв правомірне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.

Зазначає в апеляційній скарзі, що відсутні правові підстави стверджувати, що право постійного користування автоматично переходить від громадянина, якому видано державний акт на право постійного користування, до створеного ним фермерського господарства. Відсутні будь-які документи на підтвердження наявності у фермерського господарства Надежда оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Натомість належність ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджено державним актом серії КР 00285 від 31.10.2001 року.

Судом першої інстанції неправильно витлумачено норми матеріального права, а саме ст.ст. 2, 5, 8,12,16 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство та не застосовано норми права, викладенні в абзаці 7 ч. 2 ст. 4 й ст. 13 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство , ч.ч. 6, 7 ст. 19, ч.І ст. 22, ч. 1 ст. 23, ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, які підлягали застосуванню, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про припинення у гр. ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з дати реєстрації фермерського господарства Надежда та переходу права постійного користування до вказаного фермерського господарства.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду V складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладенні в постанові від 11.06.2019 справа №912/3219/17, зокрема: колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що право користування земельною ділянкою, яке виникнуло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини .

Після створення ФГ Надежда ОСОБА_2 продовжувала бути постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КР № 00285, виданим 11.10.2001 та у добровільному порядку право постійного користування земельною ділянкою не переоформила.

За нормами цивільного законодавства успадкувати можливо те майно, яке на момент смерті спадкодавця належало йому на праві власності, а не на праві користування. Таким чином, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Вказана позиція підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі 525/1385/16-и; від 21.03.2019 по справі № 185/1677/17; від 20.03.2019 по справі 587/260/17; від 18.03.2019 по справі 472/598/16-й та в інших постановах.

Таким чином, судом першої інстанції не застосовано норми права передбачені ст.ст. 92, 102-1, 116, 118, 125, 126, 131 ЗК України, п. 6 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 407, 1216, 1218, 1225 11К України, ст.ст. 19, 20, 23 Закону України Про фермерське господарство , які підлягали до застосування, у зв`язку із чим висновки суду першої інстанції щодо не припинення з 27.09.2017 (момент смерті ОСОБА_2 ) права постійного користування земельною ділянкою не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що:

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, натомість, у судовому порядку позивач намагається спонукати відповідача до прийняття рішення про виділення земельної ділянки, яке за правилами, визначеними статтею 118 Земельного кодексу України, є іншою процедурною стадією, яка настає вже після виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження такого проекту відповідним органом. Тобто, позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не відповідають об`єкту порушеного права, за захистом якого звернувся позивач .

Проте, даний висновок суду є завідомо необґрунтованим, адже позивач звертався до суду з позовною вимогою: ...зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність , відповідає положенням ст. 118 Земельного кодексу України. Натомість вимоги про виділення земельної ділянки, позивачем в позовній заяві не заявлялось.

ТУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в межах даної справи протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

При цьому, оскільки наказ відповідача містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому після визнання відмови протиправною єдиним законним рішенням відповідача за результатами розгляду клопотання позивача має бути надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Натомість, зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно не захистить порушені права ефективно.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача наявні правові підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (рішення від 30.11.2018 справа № 1140/2835/18; рішення від 20.03.2019 року справа № 340/282/19; рішення від 25.03.2019 року № 340/290/19 та ін.), ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області зловживає своїми правами та в більшості випадків ухиляється від виконання судових рішень в частині надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Тому, у разі прийняття судового рішення на користь позивача у даній справі, з метою забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства необхідно зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про його виконання до суду.

Просить скасувати рішення суду та прийняте нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, яка є учасником бойових дій, приймала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності), через уповноваженого представника звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.14-17).

До такої заяви позивачкою додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що посвідчує особу; копія документу про присвоєння ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції; нотаріально засвідчена копія довіреності; копія документу про посвідчення особи представника, копія документу про присвоєння ідентифікаційного номера представника, копія державного акту на право постійного користування землею серії КР №00285, виданого 11.10.2001 року ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КР 00285 від 31.10.2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №297, виданого на підставі рішення Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 31.01.2001 року №236, ОСОБА_2 , надано землю у постійне користування площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, земельна ділянка надана для ведення сільського (фермерського) господарства (а.с.20).

На заяву позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, на підставі статей 15-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року №308, видано наказ №11-6576/14-19-СГ від 29 жовтня 2019 року, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: відповідно до наявної у Головному управлінні інформації, земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи та відсутні відомості про припинення права користування даною земельною ділянкою (статті 116, 126 Земельного кодексу України, стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) (а.с.18).

Судом також встановлено, що відповідно до відомостей, зазначених у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 того ж року зареєстровано ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "НАДЕЖДА" (ФГ "НАДЕЖДА"), ЄДРПОУ 31733348, дата державної реєстрації: 08.11.2001, Номер запису: 1 437 120 0000 000069, Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, засновник та голова СФГ: ОСОБА_2 (а.с.47-52).

Суд першої інстанції, відмовляючи в позову, виходив з наступного:

- після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась;

- у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою на час реєстрації відбулася фактична заміна власника земельної ділянки і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства Надежда з дня його державної реєстрації, а тому користування останнім цією земельною ділянкою є законним;

- згідно із ч.5 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , в редакції Закону №2009-XII (далі - Закон № 2009-XII), на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України;

- діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі: 1) рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності; 2) припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (561-12); 3) визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства (ст. 29 Закону № 2009-XII);

- фермерське господарство Надежда фактично здійснює користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3520383700:02:000:9027, площею 50 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, ця земельна ділянка є об`єктом права постійного користування згідно з Державним актом, виданим на ім`я його голови ФГ з часу його створення. Фермерське господарство набуло право на користування цією земельною ділянкою, це право підтверджено належними та допустимими доказами, позивачем не спростовані;

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним;

- доказів припинення чи скасування державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства серії КР №00285, виданого 11.10.2001 року ОСОБА_2 , позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав у задоволенні позову та зазначає наступне.

В обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем наказу №11-6666/14-19-СГ від 31.10.2019р. позивач посилався на те, що право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 ОСОБА_2 припинено внаслідок смерті останньої, а земельна ділянка є вільною. Проте, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, викладеними у спірному наказі про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, з огляду на наявність інформації про перебування такої земельної ділянки у користуванні іншої особи та відсутність відомостей про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка була передана ОСОБА_2 на підставі акту на право постійного користування від 11.10.2001 року для ведення фермерського господарства (а.с. 44), яке було зареєстровано та на теперішній час не ліквідовано.

Правова позиція суду першої інстанції, висловлена ним у рішенні щодо переходу прав і обов`язків землекористувача земельної ділянки до фермерського господарства Надежда з дня його державної реєстрації, а також правомірність користування останнім цією земельною ділянкою, є такою, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 922/989/18 від 23 червня 2020 року.

Так, в цій постанові ВП ВС зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд враховує таку правову позицію, та зазначає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, правильно встановив обставини справи, а тому рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування або зміни немає.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на рішення суду по суті спору та вирішального значення не мають, а тому правового аналізу не вимагають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. у справі № 340/3103/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.09.2020 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко