Постанова

від 22.09.2020 по справі 120/3350/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3350/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Совгира Д. І.

22 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Сірука О.В.,

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005705211 від 27.09.2019 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення №511, 513 від 06.06.2019 року та наказу від 05.06.2019 року за № 1222 державними ревізорами/інспекторами у період з 06.06.2019 року по 23.08.2019 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ПК Зоря Поділля з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ Агропромислова група України (ПН 37885990) за жовтень-листопад 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30.08.2019 року за № 246/28-10-41-06/34009446, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.1, 198.2, 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позитивне значення податку на додану вартість різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 536 736 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2016 року - 127 792 грн., за листопад 2016 року - 408 944 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ПК Зоря Поділля в особі довіреної особи Безкоровайного Ю. М. (Далі - Покупець) було укладено договір від 25.10.2016 року № 153-16 з ПрАТ "Агропромислова група України" в особі директора ОСОБА_1 (далі - Постачальник) на виконання послуг навантаження та розвантаження вантажів.

Аналізом податкової звітності ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ , а саме податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2016 р. від 19.01.2017р. №9267068624 встановлено, що на ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ працювала 1 особа - директор ОСОБА_1 . Виплат іншим працівникам чи виплат за договорами цивільно-правового характеру не встановлено.

Таким чином, аналізом актів виконаних робіт встановлено, що протягом періоду виконання робіт в жовтні 2016 року 31 день та листопаді 2016 року 31 день (з урахуванням роботи без вихідних днів, протягом повного місяця), працівнику ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ ОСОБА_1 необхідно виконати роботи з завантаження та штабелювання цукру-піску в мішках вагою 50 кг в загальній кількості 2 576 127 тон, або 5 172 2540 мішків цукру - піску протягом 62 днів, або одна особа протягом доби мала здійснити розвантаження-навантаження-складування 834 234 мішки цукру - піску, або протягом години - 34 759 мішки цукру - піску, за умови безперервної 24-годинної роботи.

Враховуючи кількість працюючих на ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ та обсяги робіт, які вказані у актах приймання - передачі виконаних робіт, а також з огляду на фізичні можливості середньостатистичного людського організму, виконання вказаних у первинних документах робіт ресурсами наявними у ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ неможливе.

Також вказано, що ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ (код за ЄДРПОУ 37885990) не є імпортером. Підприємство не імпортувало за жовтень, листопад 2014 року.

Таким чином, згідно аналізу податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг). Крім того, про нереальність здійсненних господарських операцій свідчать наступні факти:

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Таким чином встановлено:

- реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання,відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

- відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, вбачається відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за жовтень, листопад 2016року по ланцюгу постачання.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ (код за ЄДРПОУ 37885990) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Також вказано, що аналізом ЄРПН не встановлено придбання ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ , а саме: Штабелеукладач гідравлічний 9 м, Стрічковий транспортер 4 м, Стрічковий транспортер 6 м по ланцюг постачання.

Таким чином, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ ТОВ ПК Зоря Поділля неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 536736 грн. сформовану за рахунок придбання послуг з розвантаження та штабелювання цукру-піску та стрічкових транспортерів та штабелеукладчика у ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ , що не підтверджено первинними документами.

Не погоджуючись із даними висновками акту, позивачем подано заперечення до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які залишені контролюючим органом без задоволення, а висновки акту - без змін.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 27.09.2019 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0005705211, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі - 536 736 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 268 368 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд вказує наступне:

Питання, пов`язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано, як зазначалось вище, статтями 44, 198 ПК України , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Як встановлено судом, між ТОВ ПК Зоря Поділля (замовник) та ТОВ Агропромислова група України (виконавець) укладено договір про надання послуг № 153-16 від 25.10.2016 р., відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Детальна інформація щодо послуг, строків виконання та їх вартості, які надаються за цим Договором, визначається окремими Кошторисами, в яких сторони погоджують окреме замовлення на проведення робіт та визначають предмет послуг, вартість послуг, строки надання (виконання) послуг. Кожний погоджений сторонами кошторис являється невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору). Вартість послуг визначається сторонами у Кошторисі. Загальна вартість послуг за даним Договором визначається за сукупністю Кошторисів, погоджених сторонами протягом дії Договору (п. 3.1 Договору).

Здача-прийняття наданих послуг здійснюється Сторонами за актом приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з дати повідомлення Замовник про готовність об`єкту до приймання (п. 5.2 Договору).

Згідно Додатку № 1 від 25.10.2016 року до Договору № 153-16 від 25 жовтня 2016 року сторони домовились, що виконавець виконує за дорученням Замовника на умовах договору № 153-16 від 25 жовтня 2016 року вантажно-розвантажувальні роботи. Відомості про вантаж: цукор-пісок у поліпропіленових мішках вагою нетто 50 кг.

В підтвердження отримання вищевказаних послуг ТОВ Агропромислова група України , позивачем надано наступні документи: договір № 153-16 від 25 жовтня 2016 р.; специфікації від 25.10.2016 р., 11.11.2016 р.; кошторис від 10.11.2016 р.; акти надання послуг №97 від 31.10.2016 р., №105 від 07.11.2016 р., №119 від 14.11.2016 р., №120 від 21.11.2016 р., №121 від 21.11.2016 р., №122 від 28.11.2016 р., №123 від 28.11.2016 р.; платіжні доручення № Z61101014 від 01.11.2016 р., № Z61104007 від 11.11.2016 р., № Z61114032 від 16.11.2016 р., № Z61117001 від 17.11.2016 р., №Z61108249 від 11.11.2019 р., №Z61121046, №Z61121047 від 25.11.2016 р., №Z67728005, №Z61128006 від 29.11.2016 р., Z61129080 від 30.11.2016 р.; податкові накладні №1 від 07.11.2016 р., №3 від 14.11.2016 р., №4, 5 від 21.11.2016 р., №6, №7 від 28.11.2016 р., №15 від 31.10.2016 р.

Окрім того, між ТОВ ПК Зоря Поділля (покупець) та ТОВ Агропромислова група України (продавець) укладено договір поставки № 79/4-16 від 01.07.2016 року відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначаться у Специфікації(-ях) до цього Договору. Товар повинен бути поставлений з комплектуючими, включаючи технічну документацію, інструкції з користування Товаром українською та/або російською мовами. Товар повинен поставлятися в комплекті у відповідності до цього Договору, що забезпечує його експлуатацію (використання) за призначенням. Ціна Товару визначається у Специфікації(-ях), що є невід`ємною частиною цього Договору, Ціна Товару, зазначена у Специфікацій(-ях) до цього Договору, є остаточною і незмінною.

В підтвердження отримання товару від ТОВ Агропромислова група України , позивачем надано наступні документи: специфікації до Договору № 79/4-16 від 01.07.2016 року, №2 до Договору № 79/4-16 від 01.07.2016 року; видаткові накладні №95 від 25.10.2016 р., №96 від 30.10.2016 р.; платіжні доручення №Z61017011 від 28.10.2016 р., №Z61101028 від 23.11.2016 р.; подорожній лист від 25.10.2016 р.; товарно-транспортні накладні від 25.10.2016 р., від 30.10.2016 р.; податкові накладні № 13 від 23.10.2016 р., №14 від 30.10.2016 р.

Надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов`язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримані транспортери стрічкові введено в експлуатацію основних засобів, що підтверджується актом наказом №Вв299-200-006 від 31.10.2016 р., інвентаризаційними описами №1, №2 ТМЦ від 30.12.2017 р. Тобто, отриманий товар використано у межах господарської діяльності.

Натомість, в обґрунтування правомірності висновків про заниження ТОВ ПК Зоря Поділля розміру грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період, який підлягав перевірці, податковий орган посилається на інформацію отриману про ТОВ Агропромислова група України від Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лише щодо відсутності трудових ресурсів та не звітування перед податковим органом, а також не підтвердження поставки вугілля останнім іншими контрагентами.

Однак, наведені доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податку нести відповідальність за несплату податків виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них чи не подання відповідної податкової звітності такими (виконавцями послуг). Окрім того, така інформація є службовою та використовується податковими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов`язань та податкового кредиту.

При вирішені цього спору, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", від 22 січня 2009 року у справі ""Булвес" АД проти Болгарії", від 10 березня 2010 року у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

Щодо позиції податкового органу про відсутність інформації про наявність власних або орендованих складських приміщень, слід вказати наступне.

Так, між позивачем та ТОВ Одессапроммашімпорт ЛТД (код ЄДРПОУ 33072166) укладено договір оренди № 02 від 05.08.2016 р. Предметом даного договору є оренда нежитлового приміщення площею 1650 м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Аеропортовская, 9 (далі - склад №1). Також, товариством укладено договір суборенди №97 від 21.10.2016 р. із ТОВ Іллічівський логістичний центр відповідно до якого першому передано в суборенди нежитлові приміщення загальною площею 11 440 м2, які знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1 (далі - склад №2).

Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 09.11.2018 р. за товариством зареєстровано комплекс будівель і споруд у м. Гайсин.

Отже, позиція контролюючого органу щодо відсутності інформації про наявність власних або орендованих приміщень у позивача не знайшла підтвердження.

Стосовно відсутності можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним у контрагента та позивача трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, то тут суд вказує, що 25 жовтня 2016 року на виконання умов Договору №1 ТОВ Агропромислова група України направила товариству листа зі списком вантажників, які будуть задіяні на виконанні відповідних робіт, для допуску їх на склади тривалого зберігання цукру за Договором №1, зокрема на складах №1 та №2.

Окрім того, Додатком № 2 до Договору №1 визначено, що роботи виконуються з використанням навантажувально-розвантажувальних пристроїв Замовника. З цією метою товариство здійснило придбання стрічкових транспортерів (4 шт.) та штабелеукладач гідравлічний 9 м (1шт.) згідно договору поставки №79/4-16 від 01 липня 2016 року, тобто виконання робіт здійснювалось за допомогою цих стрічкових транспортерів, що спростовує позицію контролюючого органу щодо неможливості фізично виконати роботи .

Щодо аргументів сторони відповідача, викладених у відзиві на позов, про наявність у Києво - Святошинської прокуратури кримінального провадження, згідно матеріалів якого ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ формувала податковий кредит від підприємств транзитно-конвертаційної спрямованості, то такі до уваги судом не беруться виходячи з наступного.

Обставини, що входять до предмету доказування у конкретній справі не можуть бути ширшими, ніж ті, що встановлені у акті перевірки та покладені в основу винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 вересня 2020 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.