Постанова

від 14.09.2020 по справі 913/2/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2020 р. Справа № 913/2/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий (суддя-доповідач) Стойка О.В. судді Барбашова С.В., Пушай В.І. секретар судового засідання Склярук С.І.

за участю представників:

від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: не з`явився; не з`явився; не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м.Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" м.Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2020р. у справі за позовом: до про№913/2/20 (суддя Іванов А.В.) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м.Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" м.Сєвєродонецьк, Луганська область 1.Фермерського господарства "Каштан-2009" с.Панченкове, Луганська область 2. ОСОБА_1 с.Панченкове, Луганська область стягнення 549 091 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Каштан - 2009" (далі-Відповідача-1) та ОСОБА_1 (далі-Відповідач-2), в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором кредитної лінії №215 від 26.12.2013 станом на 01.11.2019 в розмірі 500 536,98 грн., з яких: строкові проценти за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 5095,89 грн.; прострочені проценти за користування кредитом за період з 18.01.2016 по 30.09.2018 - 222 089,84 грн.; 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 18.01.2016 по 31.10.2019 - 34 077,86 грн.; 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 18.01.2016 по 31.10.2019 - 22 909,16 грн.; інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 - 134 700 грн.; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 - 81 664,23 грн., а також стягнути з Фермерського господарства "Каштан - 2009" заборгованість за Договором кредитної лінії №215 від 26.12.2013 за період з 14.09.2015 по 17.01.2016 в сумі 48 554,46 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області 03 червня 2020 року позовні вимоги Позивача задоволено частково: стягнуто солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 18.01.2016 по 31.10.2019 в розмірі 34 077 грн. 86 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 в сумі 134 700 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 531 грн. 66 коп.; стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 17.01.2016 в розмірі 3 105 грн. 70 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з вересня 2015 по січень 2016 в сумі 20 100 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 348 грн. 09 коп. В задоволенні решти позовних вимог судом - відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні строкових процентів за користування Кредитом, прострочених процентів за користування Кредитом, 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом та інфляційних витрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом з Відповідача-1 та Відповідача-2, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повній мірі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає наступне:

- судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення було допущено порушення вимог ст. ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, у вигляді неповного та неправильного встановлення обставин справи, які стосуються строку кредитування за Договором Кредитної лінії № 215;

- суд не врахував при вирішенні справи по суті норми матеріального законодавства, а саме залишив поза увагою ч. 1 ст. 1048, що стало наслідком хибного твердження суду про те, що у Позивача відсутні підстави для нарахування 20% річних за спірний період, на підставі п. 2.7.2. Договору Кредитної лінії № 215;

- відсутність підстав для відмови у задоволенні вимог щодо нарахування процентів

за користування Кредитом в період з 14.09.2015 року по 31.10.2019 року, так як відповідно до п.2.7.2 Договору Кредитної лінії № 215 зобов`язання між сторонами не припинилися, і Позивач правомірно нарахував вищезазначені проценти.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 року у справі №913/2/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м.Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., на рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Будь-яких заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду по справі №913/2/20 не надходило.

Уповноважені представники учасників справи у судове засідання апеляційної інстанції 14.09.2020р. не з`явилися, до початку судового засідання клопотань або заяв з цього приводу не надали, про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 26.12.2013 між Позивачем та Відповідачем-1 Договору кредитної лінії №215(далі - Договір), предметом якого відповідно до п. 2.1. є правовідносини, за якими Позивач зобов`язується надати на умовах цього договору, а Відповідач-1 зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2.3 Договору сторонами було погоджено суму максимального ліміту кредитування - 500 000,00 грн;

- укладення 26.12.2013 між Позивачем та Відповідач-2 договору Поруки №215/31(далі-Договір-1), за умовами якого останній зобов`язався перед Позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Відповідачем-1 зобов`язання за Договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому;

- неналежне виконання Відповідачем-1 з 2014р. умов Договору - припинення останнім здійснення погашення отриманого Кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості перед Позивачем;

- прийняття 17.12.2015р. Господарським судом Луганської області рішення на користь Позивача у справі №913/1035/15 яким з Відповідача-1 на користь Позивача стягнуто заборгованості за Договором в розмірі 300 000,00 грн., а також прострочені відсотки по кредиту в розмірі 72 328,75 грн., прострочену комісію за резервування коштів в розмірі 691,51 грн., пеню в розмірі 90,21 грн., 3% річних в розмірі 6747, 95грн., 3% річних по прострочених відсотках в розмірі 1186,52 грн., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в розмірі 120 359,13 грн., інфляційні втрати по прострочених відсотках в розмірі 20 454, 42 грн.;

- прийняття Біловодським районним судом Луганської області заочного рішення по справі № 408/545/16-ц від 28.03.2016р., яким з Відповідача-2 на користь Позивача стягнуто заборгованість за Договором в розмірі 565 755,55 грн.;

- набрання вищезазначеними судовими рішеннями законної сили, відсутність доказів їх виконання Відповідачами.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2 Позивач посилався на наявність права вимог до Відповідачів щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019, оскільки Відповідачем-1 було допущено порушення умов Договору, а Відповідач-2 відповідно до п. 1.1 Договору-1 зобов`язаний відповідати перед Позивачем солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Відповідачем-1 свого зобов`язання за Договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Будь-яких заперечень чи пояснень відносно позовних вимог Позивача від Відповідачів до суду першої інстанції не надходило, правом на подання відзивів вони не скористалися.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з факту закінчення строку кредитування за спірним Договором та неможливості одночасного застосування ст. 1048 ЦК України та ст. 625 ЦК України, так як поведінка боржника (Відповідачів) не може бути одночасно правомірною та неправомірною, отже судом стягнуто лише відсотки за порушення грошового зобов`язання у спірний період, а також інфляційні втрати, але відмовлено у задоволенні вимог про стягнення строкових процентів за користування Кредитом та нарахованих за прострочення їх сплати інфляційних та відсотків річних на підставі ст. 625 Господарського кодексу України. Також судом було враховано висновки ВП ВСУ, викладені в постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16, відповідно до яких, неможливо здійснити нарахування процентів за частиною першою ст. 1048 ЦК України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зазначено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, відповідно до матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого, Позивач зобов`язується надати на умовах цього Договору, а Відповідач-1 зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит та сплатити проценти та інші платежі за користуванням Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На забезпечення виконання зобов`язання Відповідачем-1, між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено Договір-1, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого у разі неналежного виконання Відповідачем-1 зобов`язання за Договором або будь-якої його частини Позивач має право вимагати від Відповідача-2 виконання зобов`язання Відповідача-1 перед Позивачем.

За умовами п. 2.2 Договору кінцевим строком повернення кредиту є 25.12.2014 року, а за змістом п. 2.3.2 Договору ця дата є також останнім днем кредитування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України (далі-ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, факт невиконання Відповідачами своїх зобов`язань щодо вчасного повернення Кредиту та сплати інших платежів відповідно до умов Договору, встановлений рішеннями Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі №913/1035/15 та Біловодського районного суду Луганської області від 28.03.2016 р. у справі № 408/545/16-ц.

Відповідачі не надали докази на підтвердження виконання ними зазначених зобов`язань.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За змістом ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, поки їхній обов`язок не буде виконаний в повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що Відповідачі не виконали належним чином умови Договору, а саме - допустили порушення п. 5.3.1. та п.5.3.2. Розділу 5.3 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду наведених в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до позовних вимог, Позивач зазначив, що він має право вимоги до Відповідачів щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 включно, так як сторонами у пункті 2.7.2 Договору було передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наголосила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Керуючись вищенаведеними нормами чинного законодавства, враховуючи висновки Верховного Суду України з подібних правовідносин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, є законним,

обґрунтованим, та таким, що прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Доводи заявника, про неврахування судом першої інстанції норм матеріального права, спростовуються доводами, наведеними судом в мотивувальній частині судового рішення, а також висновками Великої Палати Верховного Суду по справі №912/1120/16 від 04.02.2020 року, які були безпосередньо враховані господарським судом Луганської області при прийнятті спірного рішення по справі 913/2/20 від 03.06.2020 року.

Інші доводи заявника, зазначені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними висновками судової колегії та нормами чинного матеріального та процесуального законодавства.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2020р. у справі №913/2/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" м. Сєвєродонецьк, Луганська область - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м.Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" м.Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2020р. у справі № 913/2/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2020р. у справі №913/2/20 - без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" м.Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" м.Сєвєродонецьк, Луганська область.

4 . Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.09.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай