Рішення

від 21.09.2020 по справі 906/702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/702/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кіндрась Я.І., довіреність від 27.07.2020;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК АГРО" (м.Коростень)

про стягнення 361996,90грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК АГРО" 361996,90грн заборгованості, з яких: 287234,21грн основного боргу, 64732,25грн пені, 6886,00грн 3% річних та 3144,44грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №01/06/2019-1 від 01.06.19 в частині оплати робіт, виконаних ТОВ "Ніпон Агросервіс".

Ухвалою господарського суду від 22.06.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.20.

Ухвалою суду від 28.07.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.20.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що 11.09.20 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 287234,21грн в підтвердження надав копію платіжного доручення №91 від 11.09.20; позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Агро" (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг №01/06/2019-1 (а.с.10-14), за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт, на площах, вказаних замовником, в обсягах та на умовах, вказаних в цьому договорі, а замовник зобов`язався прийняти дані роботи та оплатити вартість послуг виконавця в порядку та на умовах, вказаних в договорі (п.1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору сторони узгодили, що виконання сільськогосподарських робіт здійснюється виконавцем на площах, вказаних замовником, що розташовані в Житомирській області, в Коростеньскому районі.

Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту здачі-приймання робіт/послуг протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту (п.3.3 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем були належним чином виконані роботи/надані послуги на загальну суму 287234,21грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 10.06.19, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень (а.с.15-16).

Відповідач в порушення умов договору №01/06/2019-1 про надання послуг від 01.06.19 не здійснив розрахунок за виконані роботи.

04.05.20 року позивач направив відповідачу претензію №19 від 30.04..20 з вимогою сплатити борг, яку останній залишив її без відповіді та задоволення (а.с.17-21).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи/надані послуги на підставі договору №01/06/2019-1 від 01.06.19.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді, а саме, 11.09.20 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 287234,21грн, що підтверджується платіжним дорученням №91 від 11.09.20 (а.с.45).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем сплачено на рахунок позивача суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується наданими до суду доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 287234,21грн основного боргу за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Також, позивач просить за порушення строків проведення розрахунків стягнути з відповідача 64732,25грн пені, які нарахована на підставі п.4.5 договору №01/06/2019-1 від 01.06.19 .

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі прострочення здійснення розрахунків (п.3.3 цього договору), замовник сплатить виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від своєчасно несплаченої суми , за весь період прострочення.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежів, визначених договором №01/06/2019-1 від 01.06.19, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування пені.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16).

Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам договору про надання послуг №01/06/2019-1 від 01.06.19, суд встановив, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв`язку з чим при нарахуванні пені за в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

Проте визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов`язання за договором №01/06/2019-1 від 01.06.19, позивач не врахував вимоги ч.6 ст.232 ГК України та необґрунтовано здійснив розрахунок пені з 11.07.19 по 04.06.20.

Так, право на нарахування пені у позивача виникло за роботи виконані відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт від 10.06.19 з 11.07.19 по 10.01.20.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розмір пені, яка нарахована за період з 11.07.19 по 10.01.20 на суму 287234,00грн складає 46154,21грн. Вимога в частині стягнення 23349,58грн пені заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст.625 ГПК України 7780,67грн 3% річних та 5467,46грн інфляційних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як вбачається з розрахунку (а.с.3-4), позивачем здійснено нарахування 3% річних за аналогічні періоди та на суму простроченої заборгованості, що й нарахування пені.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що 3% річних у розмірі 7780,67грн є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з липня 2019 по квітень 2020 судом враховується наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Умовами договору, зокрема, п.3.3 визначено порядок оплати за виконані роботи.

Враховуючи невчасну сплату відповідачем робіт, виконаннях позивачем на підставі договору №01/06/2019-1 від 01.06.19, право на нарахування інфляційних у позивача виникло:

- на заборгованість згідно актів приймання-передачі виконаних робіт від 10.06.19 з серпня 2019 року.

Позивачем при розрахунку втрат від інфляції не враховано вищевикладеного, та необґрунтовано здійснено нарахування інфляційних з 11.07.19.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних за період з серпня 2019 по квітень 2020 становить 7234,28грн, однак позивач просить стягнути 5467,46грн, що є його правом.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач суму основного боргу сплатив, доказів сплати пені, 3% річних та інфляційних не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 59402,34грн, з яких: 46154,21грн пені, 7780,67грн 3% річних та 5467,46грн інфляційних.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 287234,21грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору. В позові відмовити в частині стягнення 23349,58грн пені.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК АГРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК АГРО" (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Селезньова, буд.146 А, код ЄДРПОУ 41031543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" (03189, м.Київ, вул.Академіка Вільямса, буд.3/7, кв.338, код ЄДРПОУ 41379711)

- 46154,21грн пені;

- 5467,46грн інфляційних;

- 7780,67грн 3% річних;

- 5199,55грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 287234,21грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

4. Відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 23349,58грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 23.09.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2 - поьзивачу;

3- відповідачу (рек.з повід)