Рішення

від 21.09.2020 по справі 908/1960/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/66/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020 Справа № 908/1960/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1960/20

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шкрьобки Лії Єрмолаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Загорський Д.Д., ордер серії АР № 1020160 від 20.07.2020;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

31.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 29/2 від 24.07.2020) Товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" до Фізичної особи-підприємця Шкрьобка Лії Єрмолаївни про стягнення 52311,46 грн., яка складається з: 41951,70 грн. основного боргу, 994,57 грн. 3% річних, 5585,19 грн. пені, 3780,00 грн. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1960/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк - протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

06.08.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1960/20 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/66/20, судове засідання призначено на 08.09.2020.

Згідно наказу голови Господарського суду Запорізької області від 25.08.2020 № 111в суддя Мірошниченко М.В. направлений на навчання на 5 календарних днів з 07 по 11 вересня 2020 включно.

Відтак, враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі на навчанні в період із 07.09.2020 по 11.09.2020 включно, про що стало відомо судді після призначення судового засідання у цій справі на 08.09.2020, ухвалою суду від 03.09.2020 судове засідання призначено (перенесено) на 21.09.2020.

У судове засідання 21.09.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 21.09.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 3-69/17 від 02.02.2017, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 41951,70 грн. Також позивачем були нараховані 994,57 грн. 3% річних, 5585,19 грн. пені, 3780,00 грн. штрафу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подав. Про розгляд справи у господарському суді повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 43, кв. 26.

Ухвали суду, що направлялися відповідачу, повернуті до суду з відміткою поштового відділення зв`язку за закінченням терміну зберігання , адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати копії ухвал на поштовому відділенні зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Шкрьобкою Лією Єрмолаївною (орендар, відповідач) був укладений договір № 3-69/17 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове відплатне користування за плату на умовах, викладених у даному договорі та невід`ємних додатках до нього, торгівельне приміщення 3 поверху (частину приміщення) у будівлі Торгівельного центру Україна , що належить орендодавцю на правах власності, далі - об`єкт оренди, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, загальною площею 45 кв.м, для здійснення орендарем діяльності, передбаченої договором в порядку, передбаченому даним договором.

Передача об`єкта оренди в користування орендарю здійснюється за актом приймання-передачі (п. 2.1 договору).

Згідно п. 9.1 строк дії даного договору встановлюється з дати його підписання по 31.12.2017.

Орендоване приміщення було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 02.02.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Додатковими угодами сторони змінювали пункт 9.1 договору, змінюючи строк дії договору по: 30.06.2018 (додаткова угода від 22.11.2017), 31.08.2018 (додаткова угода від 24.05.2018), 30.09.2018 (додаткова угода від 07.08.2018), 31.10.2018 (додаткова угода від 17.09.2018), 30.11.2018 (додаткова угода від 19.10.2018), 31.12.2018 (додаткова угода від 16.11.2018), 31.01.2019 (додаткова угода від 06.12.2018), 28.02.2019 (додаткова угода від 17.01.2019), 31.03.2019 (додаткова угода від 19.02.2019), 30.04.2019 (додаткова угода від 20.03.2019, 31.05.2019 (додаткова угода від 19.04.2019), 30.06.2019 (додаткова угода від 15.05.2019), 31.07.2019 (додаткова угода від 14.06.2019, 31.08.2019 (додаткова угода від 19.07.2019, 30.09.2019 (додаткова угода від 14.08.2019).

За актом приймання-передачі від 30.09.2019 відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення площею 45 кв.м.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір оренди нежитлового приміщення від 02.02.2017 № 3-69/17, укладений між сторонами, є договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У розділі 3 договору сторони визначили орендну плату та порядок розрахунків. Відповідно до п. 3.1 договору за користування об`єктом оренди орендар щомісячно, починаючи з дати передачі об`єкта оренди по акту приймання-передачі, самостійно сплачує орендодавцю орендну плату за поточний місяць не пізніше 5 числа поточного місяця, відповідно та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 3.4 сторони, щомісячно з 25 по 30 число поточного місяця, узгоджують розмір орендної плати на наступний місяць, шляхом укладення додаткової угоди.

Орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати обумовлену даним договором орендну плату (п. 4.3.2).

З матеріалів справи слідує, що сторонами щомісячно, шляхом підписання відповідних додаткових угод, встановлювалася орендна плата на конкретні місяці.

Сторонами без зауважень та заперечень підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду приміщення по договору № 3-69/17 від 02.02.2017:

- від 30.06.2019 на суму 12967,49 грн.;

- від 31.07.2019 на суму 13331,74 грн.;

- від 31.08.2019 на суму 14100,36 грн.;

- від 30.09.2019 на суму 13455,38 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, останній платіж за орендну плату був зроблений відповідачем 16.12.2019 та зарахований у рахунок погашення боргу за червень 2019. Відтак, борг за червень 2019 склав 1064,22 грн. За липень - вересень 2019 орендна плата відповідачем не сплачувалася.

Відповідач доказів погашення суми заборгованості з орендної плати, що заявлена до стягнення, суду не подав, наявність заборгованості не заперечив, контррозрахунок боргу не надав.

Відтак, заборгованість з орендної плати складає 41951,70 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Також позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь 5585,19 грн. пені та 3780,00 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату орендної орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення в оплаті.

У даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимога про стягнення пені заявлена позивачем правомірно. Сторони у договорі не встановили більший строк нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені за прострочення строків сплати орендної плати, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним.

Так, позивач нарахував пеню на загальну суму боргу 41951,70 грн. за період з 08.10.2019 по 22.07.2020, що є неправильним.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Необхідно зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку пені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України не враховані. Крім того, пеня повинна обчислюватися на момент щоденного прострочення зобов`язання, тобто за кожним актом окремо. Так, зокрема, пеня за прострочення орендної плати за червень 2019 повинна обчислюватися за період з 06.06.2019 по 06.12.2019 (за шість місяців).

За перерахунком суду, зробленим за допомогою інформаційної системи Законодавство , загальний розмір пені у межах заявленого позивачем періоду складає 3979,25 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 1605,94 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Відповідно до п. 8.5 договору за порушення строків виконання умов, передбачених п. 3.1 даного договору, орендар оплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від суми максимальної орендної плати згідно п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони прийшли до угоди про те, що максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний складає 420,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою від 06.12.2018 сторони змінили пункт 3.3 договору, визначивши, що починаючи з 01.01.2019 максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний складає 460,08 грн., у т.ч. ПДВ.

Позивач нараховує штраф із розрахунку: 420,00 грн. х 45 кв.м (орендована площа) = 18900,00 грн. - розмір максимальної орендної плати згідно п. 3.3 договору; штраф = 18900,00 грн. х 20% = 3780,00 грн. При цьому приймає до уваги максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний - 420,00 грн., а не 460,08 грн., що є його правом.

Розрахунок штрафу зроблений позивачем правильно, з відповідача на користь позивача стягується 3780,00 грн. штрафу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 994,57 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 08.10.2019 по 22.07.2020 на заборгованість з орендної плати 41951,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 994,57 грн. 3% річних.

У позовній заяві позивачем викладений розрахунок інфляційних збитків, який судом не перевіряється і до уваги не береться, оскільки згідно з прохальною частиною позовної заяви, позивач не заявив до стягнення з відповідача інфляційні збитки. Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 2037,47 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шкрьобки Лії Єрмолаївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147, код ЄДРПОУ 01559519) 41951 (сорок одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 70 коп. основного боргу, 994 (дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 57 коп. 3% річних, 3979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 25 коп. пені, 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу та 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 47 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 23 вересня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко