Рішення

від 08.09.2020 по справі 915/262/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 915/262/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Теім-Вєт (67600, Одеська обл., Біляївський р-н, м.Біляївка, вул.Заводська, буд.34; ідент.код 40893781),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Баштанська птахофабрика (56101, Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2; ідент.код 36074464),

про : стягнення заборгованості в розмірі 66979,80 грн,-

в с т а н о в и в:

05.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Теім-Вєт звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Баштанська птахофабрика заборгованість в розмірі 66979,80 грн за товар поставлений по договору №1-05/17 від 19.05.2017 в березні - травні 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства свої зобовязання за спірним договором щодо повного розрахунку за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову повністю не погашена.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю - зерносховище, загальною площею 438,3 кв.м, розташовану за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2-А/9 (реєстр.№1593091548206); заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, щодо відчуження, користування, розпорядження будь-яким шляхом приміщенням в тому числі передачу в оренду та під заставу, здійснювати будівництво, реєструвати декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації щодо вказаного майна; заборони відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до повного погашення суми заборгованості у розмірі 66979,80 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2020. Заяву позивача про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін на 24.03.2020 та зобов`язано позивача в строк до 24.03.2020 надати докази реєстрації за відповідачем права власності на нежитлову будівлю - зерносховище, загальною площею 438,3 кв.м, розташовану за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2-А/9 (реєстр.№1593091548206).

24.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 30.03.2020 призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання до відміни чи послаблення обмежувальних протиепідемічних заходів, застосованих внаслідок введення в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд також ухвалив провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» .

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

До того ж, ухвалою від 30.03.2020 судом вдруге зобов`язано позивача надати суду докази реєстрації за відповідачем права власності на нежитлову будівлю - зерносховище, загальною площею 438,3 кв.м, розташовану за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2-А/9 (реєстр.№1593091548206).

27.04.2020 на виконання ухвал суду від 10.03.2020 та від 30.03.2020 позивачем надано суду докази реєстрації за відповідачем права власності на вказану нежитлову будівлю - інформаційну довідку з державних реєстрів №207190746 від 21.04.2020.

Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом`якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 17.06.2020 призначив справу до розгляду на 07.07.2020.

В клопотанні від 27.04.2020 позивач вказав, що не заперечує проти розгляду справи без участі її учасників, та просив суд повністю задовольнити його позовні вимоги та заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновків, що вона не підлягає задоволенню, оскільки остання за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статтей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову, так як заявником не вказано та не надано до неї доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, а саме реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а посилання позивача на те, що відповідач з 10.01.2020 перебуває в стані припинення не є тією виключною обставиною з якою діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

07.07.2020 підготовче засідання відкладено на 30.07.2020 в зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою суду від 30.07.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020.

Позивач в клопотанні від 27.04.2020 не заперечував проти розгляду справи без участі її учасників.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 08.09.2020 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 08.09.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.09.2020 в зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці тривалістю чотири календарних дні з 15 по 18 вересня 2020 року включно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

19.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Теім-Вєт , як постачальником (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Баштанська птахофабрика , як покупцем (відповідач у справі) було укладено договір поставки №1-05/17 (далі - Договір) (а.с.38).

Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця ветеринарні медикаменти та препарати, кормові добавки, вакцини, біопрепарати, вітаміни та лікарські препарати для тварин, іншу ветеринарну продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які зазначаються в накладних, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).

Партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній (п.2.1 Договору).

Товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості в момент підписання сторонами накладних на товар. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткових накладних (п.п.6.1, 6.2 Договору).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками, та діє до 31 грудня 2018 року. Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей договір автоматично подовжується на один календарний рік на тих же умовах (п.п.8.1, 8.2 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

На виконання умов Договору позивачем в березні - травні 2019 року було поставлено, а відповідачем прийнято, товар на загальну суму 78979,80 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками з обох сторін видатковими накладними №41 від 13.03.2019 на суму 19000,20 грн, №67 від 17.04.2019 на суму 41499,60 грн, №74 від 08.05.2019 на суму 18480,0 грн (а.с.40,45,50).

Оплата покупцем товару за договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу в 20 календарних днів. Покупець здійснює оплату вартості поставленого товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Позивач вказує, а відповідачем не спростовується, що за поставлений по видатковій накладній №41 від 13.03.2019 товар на суму 19000,20 грн, відповідач розрахувався частково та сума заборгованості складає 7000,20 грн, а за поставлений по видатковим накладним №67 від 17.04.2019 товар на суму 41499,60 грн та №74 від 08.05.2019 товар на суму 18480,0 грн, відповідач взагалі не розрахувався, а тому на момент звернення з позовною заявою до суду сума боргу за поставлений по Договору товар становить 66979,80 грн.

До того ж, наявність заборгованості по Договору в сумі 66979,80 грн підтверджена підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 22.01.2020 (а.с.54).

Позивач вказує, що 17.02.2020 ним було направлено на адресу відповідача претензію щодо сплати 66979,80 грн заборгованості, яка залишилась без відповіді та без задоволення (а.с.55-60).

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом у відповідача існує заборгованість перед ним за спірним Договором у загальному розмірі 66979,80 грн.

В порушення умов Договору на дату подання позову, вказана сума боргу відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 66979,80 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 66979,80 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Баштанська птахофабрика (56101, Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2; ідент.код 36074464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теім-Вєт (67600, Одеська обл., Біляївський р-н, м.Біляївка, вул.Заводська, буд.34; ідент.код 40893781) 66979,80 грн основного боргу та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.09.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва