Рішення

від 10.09.2020 по справі 922/1414/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1414/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків до 1) Харківської міської ради, м. Харків, м. Харків 2) Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, м. Харків 3) ТОВ "Грань-Кор", м. Харків про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна за участю представників:

прокурор прокуратури Харківської області - Зливка К.О., посвідчення № 047938 від 13.09.17р.;

відповідача (ХМР) - Скидан М.А., довіреність № 08-21/4273/2-19 від 19.12.19р.;

відповідача (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР) - Скидан М.А., довіреність № 13453 від 24.12.19р.;

відповідача (ТОВ "Грань-Кор") - Кокорев Е.О, адвокат відповідно до ордеру серії АХ № 1015559 від 25.05.20р.

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 N 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме, п. 10 додатку до рішення;

- визнати недійсним договір №5395-В-С від 10.11.2016 купівлі - продажу нежитлових приміщень підвальної частини N 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять), укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ ГРАНЬ- КОР , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365;

- зобов`язати ТОВ ГРАНЬ-КОР повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять) та вартістю 808 045,20 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "04" червня 2020 р. о 12:00 год.

29.05.20р. від відповідача (ХМР) надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

29.05.20р. від відповідача (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР) надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

01.06.20р. від відповідача (ТОВ "Грань-Кор") надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

04.06.20р. від відповідача (ТОВ "Грань-Кор") надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

04.06.20р. в підготовчому засіданні оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 02 липня 2020 року о 14:00 год., для надання часу прокуратурі Харківської області для надання відповіді на відзив.

04.06.20р. від прокурора надійшла відповідь на відзив, яку долучено судом до матеріалів справи.

Підготовче засідання у справі №922/1414/20 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 02.07.20р. Судове засідання призначено на "18" серпня 2020 р. об 11:00 год.

Підготовче засідання у справі №922/1414/20 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 02.07.20р., судове засідання призначено на "18" серпня 2020 р. об 11:00 год.

11.08.20р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви прокурора у зв`язку з тим, що у позові прокурор не навів доказів відсутності органу, який має здійснювати захист інтересів держави в даних правовідносинах, а зазначає, що таким органом є органи місяцевого самоврядування.

В судовому засіданні 18.08.20р. було оголошено протокольну ухвалу про перерву до "31" серпня 2020 р. о 12:30 год., яка занесена до протоколу судового засідання.

31.09.20р. від прокурора надійшли письмові заперечення, які долучено судом до матеріалів справи.

31.08.20р. в судовому засіданні оголошено перерву до 02 вересня 2020 року о 12:00 год., відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України.

Ухвалою суду від 31.08.20р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" від 11.08.20р. про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено.

02.09.20р. в судовому засіданні оголошено перерву до 10 вересня 2020 року о 12:00 год., відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України (для надання додаткових письмових пояснень прокурора стосовно застосування положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції- висновків ЄСПЛ).

10.09.20р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" надійшли додаткові пояснення по справі.

10.09.20р. від прокурора надійшли письмові пояснення по справі.

Прокурор в судовому засіданні 10.09.20р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача (ХМР) в судовому засіданні 10.09.20р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР) в судовому засіданні 10.09.20р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача (ТОВ "Грань-Кор") в судовому засіданні 10.09.20р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

29.05.2015 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - Орендодавець) та юридичної особою -- Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНЬ-КОР" (надалі - Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 3083.

На підставі вказаного договору оренди в строкове платне користування Орендарю передано нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:- 5,1а,7-:-9,11,11а,12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять), оціночною вартістю 1136800 ( один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот гривень) без ПДВ. Акт прийому-передачі складено 29.05.2015.

Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.). Здійснювати поточний ремонт та реконструкцію за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно - кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8.).

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова , вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

У вказаному переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ТОВ ГРАНЬ-КОР підлягають:

- п. 10 - нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9,11,11а,12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальної площею 259,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10.

У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради з ТОВ ГРАНЬ-КОР укладено договір купівлі-продажу № 5395-В-С від 10.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365, на підставі якого, шляхом викупу у власність ТОВ ГРАНЬ-КОР перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору №3083 від 29.05.2015.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу 5395-В-С від 10.11.2016 до ТОВ ГРАНЬ-КОР перейшло право власності на нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв. м., за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська , будинок 10 (десять), згідно з оціночною вартістю 673 371 (шістсот сімдесят три тисячі триста сімдесят одна гривня), ПДВ - 20 % складає 134 674,20 (сто тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 коп.), разом ціна продажу становить 808 045,20 грн. ( вісімсот вісім тисяч сорок п`ять гривень 20 коп.).

В позовній заяві прокурор вказує про те, що Рішення міської ради від 06.07.2016 № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст.345 ЦК України, ст.25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 1, 2, 4, 29 Закону України Про приватизацію державного майна , ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі зазначають про те, що твердження прокурора про те, що рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" незаконне та підлягає скасуванню є необґрунтованим та таким, що не підтверджене жодним належним та допустимим доказом у справі, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування України (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 29 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

У відповідності до ст.. 60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Рішенням 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 Про комунальну власність м. Харкова об`єкт нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, будинок 10, що перебував у складі житлового будинку на балансі виробничого житлового ремонтного експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Харкова було включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору купівлі - продажу право комунальної власності на нежитлові приміщення підвальної частини №1-:-5, 1а, 7-:-9,11,11а, 12,17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 10, зареєстровано за територіальною громадою м, Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 18.01.2010 б/н виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Так, 29.05.2015 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Грань-Кор укладено договір оренди № 3083 на нежитлові приміщення підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, На, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 10 яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до п. 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації., які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Відповідно до ст.. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Згідно п. 10 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення напівпідвальної частини нежитлової будівлі по вул. Ярославській, 10, літ. А-1 , загальною площею 259,9кв.м., підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ Грань-Кор .

Відповідачі зазначають про те, що вказане рішення прийнято на підставі законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Про місцеве самоврядування в Україні , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.

Так, єдиним законним власником нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-;-9, 11,11а, 12,17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ, А-1 , загальною площею 259,9 кв.м., розташованих за адресо.: м. Харків, вул. Ярославська, 10, на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 06,07,2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" з частині прийняття рішення щодо приватизації вказаного майна шляхом викупу ТОВ Грань-Кор , була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Даний факт сторонами не заперечується.

Конституцією України передбачено, форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Тобто, за твердженнями відповідачів, вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Тобто, як зазначають відповідачі в своїх відзивах, при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" 06.07.2016 № 283/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), Про місцеве самоврядування в Україні , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.

Також, відповідачі вказують про те, що прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.

Щодо дотримання Харківською міською радою способу та порядку приватизації нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:-5,1а, 7-:-9,11,11а, 12,17-:-26, VI, ЇЇІ нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м., розташованих за адресами м. Харків, вул.. Ярославська, 10, зазначено наступне.

Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому, за твердженнями відповідачів, застосуванню підлягають норми законів України Про місцеве самоврядування , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 (чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору).

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України Про приватизацію державного майна приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.

Згідно ст. 4, 5 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами. Покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 рр. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради.

Продавцем об`єктів приватизації є Харківська міська рада від імені територіальної громади міста в особі управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Покупцями об`єктів приватизації можуть бути: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства); юридичні особи, зареєстровані на території України; юридичні особи інших держав.

Ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо відчуження об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

Згідно Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 після затвердження на сесії Харківської міської ради переліків об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню, Управління здійснює заходи щодо приватизації об`єктів відповідно до чинного законодавства.

Визначення початкової вартості та ціни продажу об`єктів комунальної власності здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки в порядку, встановленому законодавством з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м, Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Таким чином, за твердженнями відповідачів, Харківською міською радою дотримано способу та порядку приватизації спірних нежитлових приміщень у порядку, встановленому законом.

Щодо визнання недійсним договору купівлі продажу, то відповідачу вказують про те, що в даному випадку, сторони уклали договори купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля, відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ч. 6 ст. 29 Закону України Про приватизацію державного майна приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства, порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта приватизації.

Так, згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України Про приватизацію державного майна , приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. Приватизація здійснюється на основі принципів, зокрема, законності, відкритості та прозорості, забезпечення конкурентності продажу, якщо інше не визначено цим Законом.

Частиною 4 ст.3 Закону України Про приватизацію державного майна передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.6 ст.29 Закону України Про приватизацію державного майна , порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно із ч.1 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна , з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за групами, серед іншого, до групи А відноситься окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме, згідно абз. 2), у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Частиною 2 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна передбачено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Відповідно до ч.2 ст.16-2 Закону України Про приватизацію державного майна , викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Статтею 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Згідно зі ст. 4 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

В частинах 1 та 3 ст.11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) зазначено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Крім того, рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016.

Відповідно до п.5.4 вказаної програми продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7).

Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки (далі - Програма), яка діяла на момент приватизації майна.

Відповідно до п.3.3. Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою.

Пунктом 3.4. Програми передбачено, що одним зі шляхів приватизації об`єктів є викуп.

Згідно п. 12.2 Програми, продаж об`єктів комунальної власності, які до набрання чинності цієї Програми включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та щодо яких прийнято рішення про приватизацію, а також таких, що перебувають в процесі приватизації, здійснюється відповідно до прийнятого рішення про приватизацію з урахуванням способів продажу, передбачених цією Програмою, якщо це не суперечить п. 3.10 цієї Програми.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом ФДМ України від 02.04.2012 №439.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМ України від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Пунктом 2.2 Порядку, затверджено перелік підтверджувальних документів про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації.

З вищевикладеного вбачається, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).

Проте, у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Прокурор зазначає, що в звітах про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорах купівлі-продажу, заявці Орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Орендарем до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подавались документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Крім того, прокурор вказує про те, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі-продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено що викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними шагами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Також, невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним не лише Відповідачами № 1 та № 2 (Харківською міською радою, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,) але й набувачем майна - ТОВ Грань-Кор .

Відсутність поліпшень орендованого майна - нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10, як одна з необхідних умов для застосування конкурсної процедури його приватизації, є подією (юридичним фактом), на яку має вплив виключно така особа, як Орендар (покупець, набувач).

Так само і подання до органу приватизації документів, передбачених п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом ФДМУ від 27.02.2004 № 377, є виключно залежною від Орендаря подією.

Так, відповідно до ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції на момент виникнення правовідносин) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Отже, Закон пов`язує виникнення в орендаря права на викуп майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення.

Судом встановлено відсутність проведених поліпшень на момент звернення, а отже і відсутність права на викуп, ТОВ Грань-Кор 15.09.2015 звернулося із листом до УКМ ДЕКМ ХМР, у якому просило дозволити приватизацію спірних нежитлових приміщень.

При цьому, відсутність посилання у зазначеному листі ТОВ Грань- Кор на той чи інший спосіб приватизації (викуп чи аукціон) не має жодного значення, оскільки, як зазначено вище, право на викуп спірних об`єктів нерухомого майна у ТОВ Грань-Кор ще не виникло.

Крім того, договір оренди спірного майна між УКМ ДЕКМ ХМР та ТОВ Грань-Кор укладено 29.05.2015, а вже через 3,5 місяці, тобто 15.09.2015, ТОВ Грань-Кор , за відсутності виниклого права на викуп, виклало свій намір у листі до УКМ ДЕКМ ХМР приватизувати спірні нежитлові приміщення.

Неприпустимим є звуження змісту правосуб`єктності ТОВ Грань-Кор , як сторони спірних правовідносин з набуття права на приватизацію спірного майна та укладення щодо нього договору купівлі-продажу поза конкурсом, до обсягу легітимності самої дії ТОВ Грань-Кор щодо купівлі майна.

В оспорюваному рішенні Ради від 06.07.2016 № 283/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 р.р., затвердженої рішенням Ради від 23.12.2011 № 565/11.

Зазначена Програма приватизації визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 роках і відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.3 Програми приватизації).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Програми приватизації, продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Відповідно до п.5.4 вказаної Програми приватизації продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7).

При цьому необґрунтованим є посилання відповідачів про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі №922/1969/19.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п`ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Отже, договір купівлі-продажу № 5395-В-С від 10.11.2016 підлягає визнанню недійсними, оскільки укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

У зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу № 5395-В-С від 10.11.2016, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про зобов`язання ТОВ ГРАНЬ-КОР повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять) та вартістю 808 045,20 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

Щодо посилань сторін на практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, суд зазначає наступне.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими зазначене майно було набуте у власність.

Критерій законності означає втручання держави у право власності особи, яке повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад, чи сфер людської діяльності.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2020р. у справі № 297/616/17 наголошено, що вищезазначені висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Приймаючи до уваги, що судом було встановлено невірне обрання способу приватизації, що є порушенням, допущеним не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й набувачем майна - ТОВ Грань-Кор , то, в даному випадку положення практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, не застосовуються, оскільки отримання набувачем майна було здійснено незаконним шляхом.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви прокурора про визнання поважними причин пропуску строків на оскарження рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 N 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова та поновлення строків на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Так, Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі №372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі №359/2421/15-ц, від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 у справі №910/3723/14 та Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №914/1708/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17 та від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.

При цьому, прокурор приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

За змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Таким чином, у випадку, якщо прокурором пред`явлено позов в інтересах держави у зв`язку із вчиненням порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади.

Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Подібні висновки викладені у постанові ВС КГС від 27 серпня 2020 року у справі №922/1948/19.

Обґрунтовуючи заяву про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності щодо звернення з позовною заявою про оскарження рішення ХМР прокурор вказує про те, що про незаконне відчуження комунального майна, зокрема нежитлових приміщень напівпідвальної частини № 1 -:-5,1 а, 7 -:-9 ,11,11а, 12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 загальної 259,9 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська , будинок 10 (десять) відповідно до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст.365-2 КК України Харківською місцевою прокуратурою №2.

На адресу Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов лист Харківської місцевої прокуратури №2 від 07.10.2019 №04-10-21/17 (вхідний 10.10.2019 №2541-19) з копіями вилучених приватизаційних справ в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради в рамках вищевказаного кримінального провадження, зокрема щодо нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:- 5,1 а,7-:-9,11,11а,12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 загальної 259,9 кв. м, розташований за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська , будинок 10 (десять) відповідно до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова .

Приймаючи до уваги, що позов прокурора стосується захисту права власності територіальної громади на спірне майно, розпорядження яким здійснено Харківською міською радою не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, що призвели до вибуття майна з власності територіальної громади та приймаючи до уваги звернення прокурора до суду з обґрунтованою заявою про поважність пропуску строку позовної давності, суд вважає причини пропуску строків на оскарження рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова поважними, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо після вивчення приватизаційної справи, отриманої в рамках кримінального провадження №42017221080000002 згідно з листом №04-10-21/17 від 07.10.2019р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 59, 124, 129, 140 ,144 Конституції України; ст.ст. 203, 215, 216, 256, 261, 267, 327 Цивільного кодексу України; ст. 289 Господарського кодексу України; ст. 1, 10, 16, 25, 26, 29, 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування України ; ст.. ст.. 3-5, 7, 11, 18-2, Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» ; ст.. ст.. 3, 15, 15-1, 16-2, 29 Закону України Про приватизацію державного майна ; ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна ; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати поважною причину пропуску строків на оскарження рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 N 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова та поновити строки на звернення до суду з позовом.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 N 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме, п. 10 додатку до рішення;

Визнати недійсним договір №5395-В-С від 10.11.2016 купівлі - продажу нежитлових приміщень підвальної частини N 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять), укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ ГРАНЬ-КОР , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365;

Зобов`язати ТОВ ГРАНЬ-КОР повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять) та вартістю 808 045,20 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

Стягнути з Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького,4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького,4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 1051,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНЬ-КОР (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, код ЄДРПОУ: 39546172) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького,4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 3153,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 21.09.20р.

Суддя Л.В. Шарко