Постанова

від 23.09.2020 по справі 148/2697/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 148/2697/15-а

адміністративне провадження № К/9901/13627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.02.2016р. (суддя - Карнаух А.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016р. (судді - Совгира Д.І., Білоус О.В., Курко О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання рішення протиправним,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення 34 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 02.10.2015р. №372 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вже 23 роки він користується спірною земельною ділянкою площею 0,45 га, а тому вважає, що відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України має право на її приватизацію. Натомість відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09 га. Підставою для цього слугували аналогічні звернення від інших громадян, присадибні ділянки яких межують з даною ділянкою, і за результатами розгляду яких відповідачем на сесії ради прийнято рішення про надання кожному з п`яти заявників, в тому числі йому, зі спірної земельної ділянки площею 0,45 га кожному по 0,09 га. Вважає рішення відповідача протиправним, незаконним та таким, що порушує його конституційне право і законні інтереси.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.02.2016р., яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не дотримано вимог пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, яким встановлено виключні підстави, за наявності яких йому може бути відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,45 га для ведення особистого селянського господарства.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо дотримання відповідачем принципу рівності прав на землю громадян та дотримання при цьому переваг в частині розміру земельної ділянки, оскільки на момент звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо бажаної земельної ділянки, остання була вільна, інших заяв щодо неї не подано, натомість відповідач протягом доволі тривалого часу створював перешкоди щодо отримання ним цієї землі та постійно приймав рішення про відмову у наданні йому спірної земельної ділянки у власність.

Крім того, інші заявники спірної земельної ділянки є фактичними власниками інших земельних ділянок. В свою чергу він не має гарантованого йому законом 2 га у своїй власності, а землі, що перебувають у його користуванні - 0,25 га для обслуговування житлового будинку і 0,45 для ведення особистого селянського господарства, цю межу, встановлену Земельним кодексом України, не перевищують.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 14.03.2014р. в порядку статті 123 Земельного кодексу України звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 24 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 22.04.2014р. №259 позивачу відмовлено в наданні такого дозволу.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.07.2014р. у справі №148/1251/14-а визнано протиправним та скасовано рішення №259 від 22.04.2014р. 24 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язано переглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого фермерського господарства в розмірі 0,45 га. (а.с. 9 - 10)

Рішенням 26 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 01.12.2014р. №288 повторно розглянуто заяву позивача та за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову в її задоволенні.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.02.2015р. у справі №148/3386/14-а визнано протиправним та скасовано рішення 26 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 01.12.2014р. №288 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого фермерського господарства в розмірі 0,45 га. (а.с. 11 - 13)

Рішенням 30 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14.04.2015р. №319 повторно розглянуто заяву позивача та за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову в її задоволенні.

В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_2 09.07.2015р., ОСОБА_3 13.07.2015р., ОСОБА_4 10.07.2015р., ОСОБА_5 13.07.2015р. про надання їм дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,09 га. (а.с. 32 - 35)

Комісією по вирішенню земельних спорів Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на яку позивачем подану заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, встановлено, що земельна ділянка є схилом 35*, вкрита деревами діаметром від 20 до 40 см загальною площею 0,45 га, яка межує з присадибними земельними ділянками ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про що складено відповідний Акт від 24.07.2015р. та подано пропозицію дану земельну ділянку в розмірі 0,45 га розподілити згідно поданих заяв.(а.с. 26)

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.07.2015р. визнано незаконним та скасовано рішення №319 від 14.04.2015р. 30 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства . (а.с. 8)

Рішенням 34 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 02.10.2015р. №372 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в с. Бортники загальною площею 0,09 га, в тому числі 0,09 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність. (а.с. 7)

Рішеннями 34 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 02.10.2015р. №№ 368, 369, 370, 371, 372 надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею по 0,09 га ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та позивачу для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність. (а.с. 7, 20 - 25)

Листом від 30.10.2015р. №344 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки на спірну земельну ділянку поступили ще заяви від громадян, присадибні ділянки яких межують з даною ділянкою, а тому на 34 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 02.10.2015р. №372 розглянуто заяви всіх громадян, які претендують на цю земельну ділянку загальною площею 0,45 га та прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок кожному із п`яти заявників по 0,09 га. (а.с. 14)

Відповідно до довідки відповідача від 21.12.2015р. №395 згідно по господарського обліку сільської ради земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства станом на 02.10.2015р. рахувались тільки за ОСОБА_4 - 0,57 га та ОСОБА_2 - 0,06 га, а у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_3 земельних ділянок немає. (а.с. 31)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення 34 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 02.10.2015р. №372 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, при розгляді заяв на отримання у власність спірної земельної ділянки відповідачем дотримано принцип рівності прав на землю, а надання переваг в частині розміру земельної ділянки позивачу суперечить вимогам закону, зокрема, пункту б статті 5 Земельного кодексу України та статті 24 Конституції України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач звертався до відповідача в порядку статті 118 ЗК України із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,45 га.

За змістом статті 118 ЗК України єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином за наслідками розгляду звернення позивача про надання дозволу на ділянку 0,45 га відповідач мав прийняти одне з двох можливих рішень - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж відмовити у наданні такого дозволу.

Водночас оскаржуваним рішенням позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09 га, про надання якої позивач не звертався, а прийняття такого рішення відповідач обґрунтував наявністю звернень інших громадян про надання частин спірної ділянки.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018р. у справі №826/5737/16 отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

При цьому колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання земельних ділянок.

Враховуючи, що звернення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належним чином не розглянуте і рішення в порядку, передбаченому законом не прийняте, висновки судів щодо правомірності оскаржуваного рішення не можна визнати обґрунтованим.

Посилання відповідача та судів попередніх інстанцій на наявність звернень інших громадян щодо надання частини спірної ділянки є безпідставним, оскільки не звільняє відповідача від обов`язку належним чином розглянути заяву позивача і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

До того ж, як встановлено судами, позивач вперше звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки ще у 2014 році, станом на той час інших звернень щодо спірної ділянки не було, однак відповідач неодноразово відмовляв у її задоволенні і такі відмови визнано протиправними в судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій прийняті судові рішення, які не відповідають закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.02.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016р. скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 34 сесії 6 скликання Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 02.10.2015р. №372 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бортницьку сільську раду Тульчинського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук