Постанова

від 09.09.2020 по справі 153/1327/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 153/1327/18

провадження № 61-18896св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач) , Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватно-орендне підприємство Рідний край ,

третя особа - Відділ державної реєстрації Ямпільської РДА Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня 2019 року у складі судді Гаврилюк Т. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватно-орендного підприємства (далі - ПОП) Рідний край , третя особа - Відділ державної реєстрації Ямпільської РДА Вінницької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що він після смерті матері ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, кадастровий номер 0525686600:07:004:0030 розміром 3,2772 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області та належала його матері на підставі державного акту серії ЯЖ № 380419 від 25 вересня 2008 року.

Зазначав, що між його матір`ю та ПОП Рідний край було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, а тому, в середині серпня 2018 року він звернувся до відповідача з питанням про те, коли закінчується дія укладеного договору земельної ділянки, оскільки бажав самостійно її обробляти.

Працівник ПОП Рідний край повідомив, що між ПОП Рідний край та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, надав його копію та витяг з державного реєстру прав про реєстрацію речових прав.

Позивач стверджував, що договір оренди земельної ділянки та акт прийому-передачі він не підписував, нікого на такі дії не уповноважував, в якості правовстановлюючого документу на земельну ділянку у договорі вказано державний акт ЯЖ № 379575 від 01 лютого 2008 року замість свідоцтва про право на спадщину та неправильно вказано кадастровий номер ділянки.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, який укладений на 15 років (від його імені) - ОСОБА_1 з ПОП Рідний край ; скасувати державну реєстрацію речового права, а саме договору оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, який укладений строком на 15 років (від його імені) - ОСОБА_1 з ПОП Рідний край ; стягнути із відповідача на його користь судові витрати, а також всі інші витрати, які будуть ним понесені в ході розгляду даної справи, а також стягнути витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме на проведення судової почеркознавчої експертизи, орієнтовна вартість становить біля 6 000 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду від 30 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір оренди земельної ділянки позивач з відповідачем не укладав, від його імені це здійснила інша особа, а тому договір підлягав би визнанню недійсним через відсутність волевиявлення позивача та порушення статей 203, 215 ЦК України.

Районний суд зазначив, що позивачем без поважних причин пропущено трирічний строк позовної давності на визнання спірного правочину недійсним та скасування його державної реєстрації. Суд першої інстанцій вважав, що позивач достовірно знав про укладений від його імені 15 грудня 2014 року договір, оскільки впродовж цього часу отримував орендну плату за користування ПОП Рідний край земельною ділянкою.

Суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом 13 вересня 2018 року, тобто зі спливом встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, який закінчився 31 липня 2018 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду від 30 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд правильно оцінив докази в їх сукупності, встановив обставини справи, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Апеляційний суд зазначив, що строк позовної давності не слід рахувати з дня набрання договором чинності, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, отже, ця обставина не пов`язується із днем реєстрації договору оренди, а пов`язується з тим, коли позивач міг дізнатись про існування спірного договору.

Апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що строк позовної давності почав свій відлік з моменту, коли позивач отримав орендну плату за оспорюваним договором, а саме 31 липня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано правової оцінки положенням розділу 14 договору оренди землі № 368 від 15 грудня 2014 року, яким передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Стверджує, що судами не враховано, що отримуючи кошти від орендаря, він вважав, що отримує кошти за первинним договором оренди землі, який було укладено його матір`ю та на момент отримання ним коштів не втратив чинність.

Зазначає, що відлік строку позовної давності слід рахувати з моменту, коли йому стало відомо про наявність договору оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) за позовом ОСОБА_3 до Селянсько-фермерського господарства Терра про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору оренди землі № 368 від 15 грудня 2014 року, акту приймання-передачі об`єкта оренди від 15 грудня 2014 року та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) між ОСОБА_1 та ПОП Рідний край в особі виконавчого директора Білінської Г. І. було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,2644 га строком на 15 років. ОСОБА_1 передав, а ПОП Рідний край прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 0525686600:07:004:0030 (том 1, а. с. 6-11, 39-40).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 81197774 від 24 лютого 2017 року та витягом № 138709072 від 21 вересня 2018 року, договір оренди землі від 15 грудня 2014 року, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 0525686600:07:004:0030, за заявою ПОП Рідний край зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 лютого 2017 року, орендодавцем є ОСОБА_1 (том 1, а. с. 12, 44).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 серпня 2011 року визначено, що ОСОБА_1 успадкував у порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , земельну ділянку кадастровий номер 0525686600:07:004:0030 (том 1, а. с. 13).

Відповідно до клопотання ПОП Рідний край від 21 вересня 2018 року, поданого начальнику Відділу державної реєстрації Ямпільської РДА, при реєстрації Договору оренди землі № 368 від 15 грудня 2014 року (орендодавець ОСОБА_1 ) допущено помилку в пункті 2 об`єкт оренди , а саме: правильно буде: земельна ділянка загальною площею 3,2772 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525686600:07:004:0030 (том 1, а. с. 43).

Згідно з договором оренди землі № 87 від 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПОП Рідний край в особі виконавчого директора Білінської Г. І. було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,2644 га строком на 15 років (том 1, а. с. 41-42).

Заявами ОСОБА_1 від 29 липня 2016 року, від 28 серпня 2017 року та від 11 жовтня 2018 року встановлено, що він звертався до ПОП Рідний край з проханням видати йому орендну плату, в рахунок нарахованої йому орендної плати за земельну частку (пай) за 2016, 2017, 2018 роки в грошовій формі (два паї) (том 1, а. с. 45-47).

Відповідно до заяви та видаткового касового ордеру № 575 від 01 серпня 2017 року ОСОБА_4 звертався до ПОП Рідний край з проханням надати йому матеріальну допомогу на лікування його доньки у медичному центрі дитячої кардіології у місті Києві. ПОП Рідний край надало йому матеріальну допомогу у сумі 2 240 грн (том 1, а. с. 48, 49).

Висновком експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах цивільної справи № 153/1327/18 за позовом ОСОБА_1 до ПОП Рідний край , третя особа - Відділ державної реєстрації Ямпільської РДА Вінницької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації № 135/136/19-21 від 15 березня 2019 року, встановлено, що підписи в графі Підписи сторін, Орендодавець в оригіналі договору (трьох екземплярів договорів) оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, який укладений від імені ОСОБА_1 з ПОП Рідний край та підписи в акті (усіх трьох екземплярах) приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, який укладено від імені ОСОБА_1 з ПОП Рідний край , виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (особами) (том 1, а. с. 115-124).

Згідно з відомістю на видачу орендної плати за земельні частки (паї) 2015 року осіб, які проживають у селі Тростянець 5%, ОСОБА_1 видавалася орендна плата за земельні частки (паї), де присутній його підпис під порядковими номерами 16 та 17 . Виплату розпочато 07 липня 2015 року, виплату закінчено 31 липня 2015 року (том 1, а. с. 153-162).

Відповідно до повідомлення ПОП Рідний край ОСОБА_1 отримує орендну плату за земельну частку (пай) за договором № 368 від 15 грудня 2014 року з липня 2015 року до теперішнього часу (том 1, а. с. 163).

Повідомленням начальника управління соціального захисту населення № 792 від 23 травня 2019 року та Декларацій про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії та довідок № 200 від 16 вересня 2016 року, № 204 від 03 жовтня 2017 року, № 329 від 11 жовтня 2018 року, встановлено, що джерелом доходу ОСОБА_1 була також орендна плата, яку виплачувало ПОП Рідний край за земельні паї (том 1, а. с. 168-175).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2014 року № 368 та скасування державної реєстрації речового права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі є обґрунтованими, проте, позивачем пропущено строк звернення до суду.

При цьому суди встановили, що згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах цивільної справи № 153/1327/18 за позовом ОСОБА_1 до ПОП Рідний край , третя особа - Відділ державної реєстрації Ямпільської РДА Вінницької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації № 135/136/19-21 від 15 березня 2019 року, підписи в графі Підписи сторін, Орендодавець в оригіналі договору (трьох екземплярів договорів) оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, який укладений від імені ОСОБА_1 з ПОП Рідний край та підписи в акті (усіх трьох екземплярах) приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року, який укладено від імені ОСОБА_1 з ПОП Рідний край , виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що він цей договір не підписував, умови їх не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи, що позивач не заявляв негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, а просив визнати недійсним договір оренди землі, у задоволенні позову слід відмовити з мотивів, наведених у цій постанові.

За таких обставин договір оренди земельної ділянки № 368 від 15 грудня 2014 року є неукладеним і не може визнаватися недійсним.

Тому у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ПОП Рідний край , спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, ці ділянки фактично не були передані в оренду, договір оренди він не підписував, тому оспорюваний договір є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 17 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами, договір оренди землі зареєстровано 22 лютого 2017 року Ямпільською районною державною адміністрацією, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 лютого 2017 року № 81197774 та від 21 вересня 2018 року № 138709072.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0525686600:07:004:00303 на час подання позову є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 серпня 2011 року.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 3,2772 га, які розташовані на території Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди ПОП Рідний край на підставі неукладеного договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), зареєстрованих Ямпільською районною державною адміністрацією 22 лютого 2017 року, щодо земельної ділянки площею 3,2772 га, яка розташована на території Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якого: 0525686600:07:004:0030.

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації речового права необхідно розуміти як скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права, а саме договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2014 року № 368.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними, оскільки відсутні правові підстави для застосування позовної давності у справі як до вимоги про визнання недійсним договорів оренди, так і до вимоги про скасування державної реєстрації, враховуючи таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Оскільки щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позову у цій частині, підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності у суду немає.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору оренди землі та задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації речового права.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання позову, апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 було сплачено 1 410 грн, 1 692,06 грн та 2 820 грн відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 13 вересня 2018 року (том 1, а. с. 1), від 13 червня 2019 року (том 1, а. с. 213) та від 16 жовтня 2019 року, відтак, п`ятдесят відсотків цих коштів підлягають стягненню з ПОП Рідний край на користь ОСОБА_1 , оскільки колегія суддів частково задовольняє його касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Позов ОСОБА_1 в частині скасування запису про державну реєстрацію речового права задовольнити.

Скасувати запис про державну реєстрацію речового права, проведену Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 22 лютого 2017 року, а саме - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 15 грудня 2014 року № 368 (кадастровий номер 0525686600:07:004:0030).

Стягнути з Приватного-орендного підприємства Рідний край на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 03 копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк