Постанова

від 23.09.2020 по справі 358/1740/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 358/1740/19

головуючий у суді І інстанції Кіхтенко С.О.

провадження № 22-ц/824/10932/2020

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 червня 2020 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року позивач Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів у сумі 16264 грн. 94 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 07 вересня 2016 року звернулась із заявою до Управління соціального захисту населення Богуславської РДА про призначення державної допомоги малозабезпеченим сім`ям. До заяви були додані декларація про доходи та майновий стан сім`ї за період з 01 березня 2016 року до 01 вересня 2016 року та інші передбачені законодавством документи.

ОСОБА_1 була призначена щомісячна допомога як малозабезпеченій сім`ї у сумі:

- 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року в сумі 1167 грн. 29 коп.;

- 01 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року в сумі 992 грн. 78 коп.;

- 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року в сумі 943 грн. 87 коп.

14 березня 2018 року у допомозі як малозабезпеченій сім`ї було відмовлено, у зв`язку з перевищенням доходів сім`ї за 6 місяців, що передують місяцю звернення.

ОСОБА_1 отримувала допомогу, як малозабезпеченій сім`ї за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року на загальну суму 16264 грн. 94 коп.

У березні 2018 року під час проведення достовірності та повноти інформації про доходи сім`ї ОСОБА_1 та на підставі інформації поданої державною фіскальною службою України Богуславського відділення Білоцерківської ОДШ від 01 березня 2018 року була виявлена переплата державних коштів з вини отримувача державної допомоги, як малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 16 264 грн. 94 коп. надміру виплаченої державної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 16 червня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Богуславської РДА - 16264 грн. 94 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що суд безпідставно вказав у своєму рішенні, що відповідач при заповненні декларації про доходи сім`ї подавала неповну інформацію, а саме: не включила щомісячну матеріальну допомогу на дитину сироту/напівсироту, яку отримувала відповідно до колективного договору ПАТ Укртелеком в 2016-2017 роках. Також зазначає про те, що в матеріалах справи немає жодних доказів того, що відповідач, при поданні декларації про доходи та майновий стан діяла із умислом подання недостовірних відомостей з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги.

На підставі викладеного просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Богуславської РДА вказувало на те, що відповідачем в апеляційній скарзі не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при постановлені рішення суду, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому рішення суду просить залишити без змін а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суми державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян ( у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміну у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги), стягуються згідно із законом.

Колегія апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачка зверталась до управління соціального захисту населення і просила призначити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.

При подачі заяв про призначення усіх видів соціальної допомоги, до заяви були додані декларація про доходи та майновий стан сім`ї за період з 01 березня 2016 року до 01 вересня 2016 року та інші передбачені законодавством документи.

ОСОБА_1 була призначена щомісячна допомога як малозабезпеченій сім`ї з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року в сумі 1167 грн. 29 коп.

Повторно ОСОБА_1 звернулась до управління за призначенням допомоги як малозабезпеченій сім`ї:

- 01 березня 2017 року - їй була призначена допомога як малозабезпеченій сім`ї з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року в сумі 992 грн. 78 коп. щомісячно;

- 22 вересня 2017 року - допомога призначена з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року в сумі 943 грн. 87 коп.;

- 14 березня 2018 року - у допомозі як малозабезпеченій сім`ї відмовлено, у зв`язку з перевищенням доходів сім`ї за 6 місяців, що передують місяцю звернення.

ОСОБА_1 отримала допомогу, як малозабезпеченій сім`ї за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року на загальну суму 16264 грн.94 коп.

У березні 2018 року під час проведення достовірності та повноти інформації про доходи сім`ї ОСОБА_1 та на підставі інформації поданої державною фіскальною службою України Богуславського відділення Білоцерківської ОДПІ від 01 березня 2018 року була виявлена переплата державних коштів з вини отримувача державної допомоги, як малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 .

В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 при заповненні декларації про доходи сім`ї подавала неповну інформацію, а саме: не включила щомісячну матеріальну допомогу на дитину сироту/напівсироту, яку отримувала відповідно до колективного договору ПАТ Укртелеком в 2016-2017 роках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 1 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям визначено, що соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі у розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям встановлені умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї).

У частині четвертій статті 7 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям визначено, що якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям та допомога малозабезпеченим сім`ям, є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надаються з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії від 05 січня 2000 року, Онер`їлдіз проти Туреччини від 18 червня 2002 року, Megadat.com S.r.l. проти Молдови від 08 квітня 2008 року, Москаль проти Польщі від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії від 20 травня 2010 року і Тошкуце та інші проти Румунії від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини від 18 червня 2002 року та Беєлер проти Італії від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи відомостей про те, що ОСОБА_1 , подаючи декларацію про доходи та майновий стан, не вказавши у ній відомості про інші доходи, зокрема щомісячну матеріальну допомогу на дитину сироту/напівсироту, яку отримувала відповідно до колективного договору ПАТ Укртелеком в 2016-2017 роках, мала на меті навмисно приховати ці дані немає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, без належної перевірки посилався на норми законодавства та обставини зазначені позивачем.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 червня 2020 року скасуватиі прийняти нову постанову.

В позові Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації (місто Богуслав, вул.Шевченка, 40/1, ЄДРПОУ 03193761) на користь держави 2881 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба