Рішення

від 17.09.2020 по справі 761/45028/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45028/19

Провадження № 2/761/3125/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Гриб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа: Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права співзасновників в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати за позивачами права співзасновників Приватного підприємства Пінгала (ЄДРПОУ 31519890) в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги обгрунтовані тим, що позивачі звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини - частки в статутному капіталі ПП Пінгала після померлої ОСОБА_3 , яка була єдиним учасником та керівником зазначеного підприємства.

Однак нотаріус постановою відмовила у вчиненні нотаріальної дії так як їй не було надано документів, що підтверджують сформований статутний капітал підприємства. Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зазначено що розмір статутного капіталу підприємства становить 10 000,00 грн., а дата закінчення формування статутного капіталу відсутня.

Так як статутний капітал не сформований, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому позивачі для захисту порушеного права звернулись до суду з позовом.

До суду надійшла заява представника відповідача про заміну неналежного відповідача Київської міської ради так як вони не порушували права позивачів

Проте представник позивачів в судовому засіданні, яке відбулось 01.06.2020 року категорично заперечила проти заміни відповідача, так як вважає Київську міську раду належним відповідачем у справі.

В судове засідання представник позивачів не з`явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи в її відсутність, зазначає, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не надійшов.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, звернувся до суду із заявою про слухання справи в їх відсутність.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, що не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності із положеннями статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 (власник) на підставі рішення №1 від 27.08.2012 року створила Приватне підприємство Пінгала (ЄДРПОУ 31519890), яке було зареєстроване 21.06.2001 року

Як зазначено в п.7.3 статуту підприємства, власником підприємства створюється статутний капітал у розмірі 10 000,00 грн., який формується на протязі року з моменту державної реєстрації підприємства.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зазначено що розмір статутного капіталу підприємства становить 10 000,00 грн., а дата закінчення формування статутного капіталу відсутня.

ОСОБА_3 , яка була єдиним засновником підприємства померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Як вбачається із спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини звернулись 10.04.2019 року доньки померлої - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

25.10.2019 року позивачі подали до нотаріуса заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі ПП Пінгала .

Постановою ОСОБА_4 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 25.10.2019 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі (по Ѕ частці кожній) приватного підприємства Пінгала (ЄДРПОУ 31519890) на тій підставі, що відсутня інформація щодо формування статутного капіталу підприємства.

Стаття 167 ГК України визначає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 191 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до статті 178 зазначеного Кодексу об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК (435-15), статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (1576-12) "Про господарські товариства" і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Діючим законодавством не передбачено, що нотаріус може видати свідоцтво на частку в статутному капіталі, який не сформовано.

Крім того нотаріус в постанові зазначила, що для підтвердження сформованого статутного капіталу не достатньо наявності статуту підприємства та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Оскільки спадкодавець є єдиним учасником та керівником приватного підприємства Пінгала , то нотаріус позбавлений можливості отримати необхідні документи в порядку, передбаченому ст.ст.4, 46 Закону України Про нотаріат .

Міністерство юстиції України в листі від 12.08.2008 N 31-32-1736 роз`яснило механізм реалізації норми стосовно вчинення правочинів щодо єдиного майнового комплексу, до складу якого входять, крім будівель і споруд, права вимоги, борги, сировина тощо ускладнений іншими нормами чинного законодавства.

Зокрема, правовий режим майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу підприємства (будівель, сировини, боргів) є різним: будівлі - це об`єкти нерухомого майна, сировина - це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці, а борги - це невиконані зобов`язання перед іншими особами. Стосовно цих об`єктів чинне законодавство містить низку інших спеціальних норм, які враховуючи юридичну природу цих об`єктів, визначають особливості регулювання відносин, пов`язаних з такими об`єктами.

Також зазначено, що згідно чинного законодавства майно приватного підприємства і майно фізичної особи - його засновника не можна ототожнювати, оскільки ці особи є різними суб`єктами цивільних правовідносин, які у вчиненні правочинів виступають кожен від свого імені та несуть самостійну відповідальність. Крім того, у разі смерті засновника приватне підприємство не припиняє свого існування та продовжує діяльність.

Успадковуються права та обов`язки, які належали фізичній особі, а не юридичній особі, що була створена цією фізичною особою.

З аналізу положень чинного законодавства вбачається, що доцільність формування статутного фонду приватного підприємства вирішується засновником підприємства.

У разі наявності статутного фонду свідоцтво про право на спадщину може бути видано на майно, внесене до статутного фонду приватного підприємства.

Документами, що підтверджують права спадкодавця на внесене ним майно до статутного фонду приватного підприємства, можуть бути:

1. статут приватного підприємства. Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України (436-15) статут суб`єкта господарювання містить, зокрема, відомості про статутний фонд - розмір і порядок його утворення;

2. документ, що підтверджує внесення засновником до статутного фонду майна. Такий документ також є обов`язковим для проведення державної реєстрації юридичної особи (стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15). Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено вид документа, який необхідно подати для підтвердження факту внесення засновником вкладу до статутного фонду юридичної особи, а тому, це може бути будь-який документ, що підтверджує внесення засновником вкладу до статутного фонду юридичної особи;

3. акт прийому-передачі майна до статутного фонду приватного підприємства;

4. правовстановлювальний документ, на підставі якого виникло право власності у юридичної особи на майно та свідоцтво про право власності на це майно;

5. баланс підприємства, який є формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна, обсяг фінансових зобов`язань на конкретну дату.

Якщо ж статутний фонд у приватному підприємстві не сформовано, то питання спадкування необхідно вирішувати у суді.

Під час слухання справи позивачі не надали суду доказів, що будь-яке майно було внесено до статутного фонду та його формування, не надано баланс підприємства з якого можна встановити майно яке належить підприємству та обсяг його фінансових зобов`язань.

Також суду не було надано доказів чи здійснює діяльність підприємство.

Представник позивачів не надала суду доказів, що позивачі позбавлені можливості надати суду будь-які докази на підтвердження діяльності підприємства, не зверталась до суду з будь-якими клопотаннями про витребування доказів.

Крім того, варто зазначити, що діючим законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання права співзасновників, оскільки таке право має лише особа яка створила підприємство та передбачено визнання права власності на частку на майно, внесене до статутного фонду приватного підприємства цим засновником.

Отже, оскільки позивачі та їх представник не надали суду доказів, що будь-яке майно було внесено до статутного капіталу підприємства, зазначений позивачами спосіб захисту порушеного права не передбачений діючим законодавством, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивачів та визнання за ними права співзасновників.

Згідно із положеннями статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що Київська міська рада будь-яким чином порушила права, свободи чи законні інтереси позивачів. А тому суд приходить до висновку, що заявлені вимоги до неналежного відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа: Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права співзасновників в порядку спадкування за законом- відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Н.Г.Притула