Ухвала

від 18.09.2020 по справі 159/969/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/969/17 Провадження №11-сс/802/544/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:продовження строку запобіжного заходу. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

заучастю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2020 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (ЄРДР за №12017030110000022),

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , розлученого,раніше працюючого на посаді директора Ковельської філії Державного підприємства «Укрветсанзавод», приватного підприємця, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239, ч.2 ст.364 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017030110000022.

Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2020 року клопотання прокурора задоволено, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 на 56 (п`ятдесят шість) днів, з 07 вересня 2020 року до 01 листопада 2020 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Також на підозрюваного ОСОБА_8 покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

В поданій апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 вважає ухвалуслідчого суддінеобґрунтованою.Посилається нате,що вданому кримінальномупровадженні строкдосудового розслідуванняпродовжено до08вересня 2020року,з 25серпня 2020року по03вересня 2020року підозрюванийознайомлювався зматеріалами справи,а томуслідчий суддяпродовжуючи запобіжнийзахід до01листопада 2020року вийшовза межідосудового розслідування,чим порушиввимоги ч.6ст.181КПК України.Вказує,що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати рішення слідчого судді, прокурора, яка заперечувала доводи апеляційної скарги і просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За положеннями ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом згідно із нормами ч.6 ст.181 КПК України не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею були дотримані.

Матеріалами провадження стверджується, що 04 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №1201703011000002, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239, ч.2 ст.364 КК України.

12 квітня 2017 року винесено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239, ч.2 ст.364 КК України і цього ж дня його було оголошено у розшук.

Підозрюваному ОСОБА_8 неодноразово обиралися та продовжувалися запобіжні заходи.

Так, ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2020 року ОСОБА_8 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього строком на 33 дні.

Постановою заступника керівника регіональної прокуратури заступника прокурора Волинської ОСОБА_10 від 06 червня 2020 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та продовження строку тримання під домашнім арештом стали наявність обґрунтованої підозри, яка стверджується матеріалами провадження, а метою запобігання спробам ухилення від слідства та суду та незаконного впливу на свідків.

Апеляційний суд вважає, що з часу обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку домашнього арешту в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього вказаного запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Зазначені в апеляційній скарзі підозрюваного доводи та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність вказаних у клопотанні ризиків, особу підозрюваного не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Докази, надані суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Щодо доводів підозрюваного про вручення йому підозри, то на цьому етапі провадження судом не вирішуються ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, правильної кваліфікації. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ризики, які слугували підставами для обрання та продовження запобіжного заходу не втратили свою актуальність та не змінилися. При цьому, інший, більш м`який запобіжний захід, а саме - особисте зобов`язання, є недостатнім для запобігання ризикам, які були доведені стороною обвинувачення.

ОСОБА_8 декілька років не мав жодних зв`язків із органом досудового розслідування і сам не вживав жодних заходів для відновлення таких зв`язків, а тому слідчий суддя прийшов до правильного переконання, що ризик ухилення підозрюваного від досудового розслідування та суду не зник та не зменшився.

Також слід зауважити, що підозрюваний має можливість покидати місце свого проживання та відбувати до міста Київ у своїх потребах за дозволом слідчого, прокурора або суду.

Як встановлено під час апеляційного розгляду такий дозвіл вже надавався підозрюваному, що підтвердили сторони кримінального провадження.

Що стосується ризику незаконного впливу на свідків, то він також продовжує існувати, оскільки підозрюваний вже ознайомився із матеріалами кримінального провадження та йому стали відомі анкетні дані свідків, місце їх проживання та надані ними показання, а тому підозрюваний може незаконно впливати на них з метою зміни показань у суді, адже суд при розгляді справи по суті отримує показання свідків безпосередньо, як передбачено приписами ст.23 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Доводи підозрюваного про те, що слідчий суддя продовжуючи запобіжний захід до 01 листопада 2020 року вийшов за межі досудового розслідування, чим порушив вимоги ч.6 ст.181 КПК України, є необґрунтованими.

Як вбачаєтьсяз резолютивноїчастини судовогорішення,слідчий суддя продовжив строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 на 56 (п`ятдесят шість) днів, з 07 вересня 2020 року до 01 листопада 2020 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Положеннями ч.5 ст.219 КПК України визначено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Тобто, строк ознайомлення сторін із матеріалами кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що в даному кримінальному провадженні досудового розслідування закінчено і матеріали провадження відкрито сторонам для виконання вимог ст.290 КПК України.

Отже, в даному випадку, слідчий суддя не вийшов за межі строків досудового розслідування, яке продовжене до 08.09.2020, оскільки з кінця серпня 2020 року проводиться виконання вимог ст.290 КПК України.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2020 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: