Постанова

від 22.09.2020 по справі 826/8536/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8536/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року, суддя Добрівська Н.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "ІСТ" до Головного управляння ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "ІСТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управляння ДФС у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2018 року №0016161209 та №0016121209; зобов`язати відповідача прийняти податкову декларацію від 15.07.2017 року; зобов`язати відповідача зарахувати незаконно списані суми штрафу та пені в розмірі 21693,75 грн, нараховані по податковому повідомленню-рішенню від 09.01.2018 року №0016121209 в рахунок погашення податкового зобов`язання за податковою декларацією від 15.07.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки від 23.11.2017 року №19547/26-12-09-19/38245900, на підставі якого винесені оскаржувані спірні податкові повідомлення-рішення складено з порушеннями норм та приписів чинного податкового законодавства України, а висновки про неподання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за півріччя 2017 року та заниження суми податкового зобов`язання є такими, що суперечать нормам чинного законодавства. За твердженням позивача, контролюючим органом допущено чисельні порушення під час проведення камеральної перевірки, а також порушено процедуру винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.01.2018 року №0016161209 таі № 0016121209 . В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у м. Києві просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 23.11.2017 року Головним управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичних осіб) за три квартали 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 23.11.2017 року №19547/26-15-12-09-19/38245900.

В ході перевірки відповідачем були зроблені висновки про те, що сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "ІСТ" у податкові декларації реєстраційний номер №161820736 від 02.11.2017 року за три квартали 2017 року, є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки.

Податкова декларація за півріччя 2017 року не подана, чим порушено пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України. У зв`язку з наведеним контролюючий орган прийшов до висновку щодо наявності підстав для збільшення "суми грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду три квартали 2017 року підлягає сплаті платником податку до бюджету у сумі 86775,00 грн".

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідальність платника податків за заниження податкового зобов`язання передбачена пунктом 123.1 статті 123 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки 09.01.2018 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0016161209, яким до позивача за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн;

- №0016121209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 86775,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21693,75 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням контролюючого органу, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів своєчасного направлення або отримання безпосередньо уповноваженим представником платника акта камеральної перевірки від 27.11.2017 року №19547/26-15-12-09-19/38245900. Окрім того, таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України, у свою чергу, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом без дотримання вимог 86.8 ПК України, а саме: податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з порушенням законодавчо визначених строків.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "ІСТ" є платником єдиного податку третьої групи.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Положеннями пункту 296.3 статті 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно із пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Отже, у платника податку наявний обов`язок звітування (подання податкової декларації) щодо податку, платником якого він є, за відповідний звітний період.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2017 року позивачем подана податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за півріччя 2017 року, якою визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал у розмірі 86775,00 грн. Зазначений пакет прийнято ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві 15.07.2017 року 21:47:28.245+2.00 реєстраційний № 775758657, що підтверджується квитанцією №2.

Відповідно до платіжного доручення №196 від 17.07.2017 року (проведено банком 20.07.2017 року), позивачем сплачено задекларовану суму податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку в сумі - 86775,00 грн.

Також, 02.11.2017 позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за три квартали 2017 року та сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал визначено 145722,69 грн. Вказаний пакет документів прийнято ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві 02.11.2017 року 11:20:33.274+2.00 реєстраційний №1, що підтверджується квитанцією №2.

Згідно з пункту 49.11 статті 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, про прийняття відповідного рішення та складення повідомлення похивачу стало відомо лише під час розгляду справи у судовому засіданні, коли на вимогу суду щодо надання відповідної інформації про можливу наявність відповідного рішення контролюючого органу представником відповідача у судовому засіданні надано копію повідомлення, датованого 20.07.2017 року за №6170/10/2651-080411.

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що надіслана ТОВ "Автомобільна група "ІСТ" в режимі "он-лайн" податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за півріччя 2017 року зареєстрована, але згідно пунктів 48.7 та пункту 48.3 статті 48 ПК України не вважається податковою звітністю, оскільки не вірно зазначено обов`язковий реквізит, а саме - звітний (податковий) період (електронний документ надійшов у звітний (податковий) період - червень 2017 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2018 року №0016161209 та №0016121209, оскільки вони прийняті всупереч нормам податкового законодавства.

Щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частині позивачем не оскаржується, крім того Головним управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі також не наведено доводів та міркувань в частині незаконності рішення щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 22 вересня 2020 року.