Вирок

від 17.08.2020 по справі 490/5142/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5142/18

Провадження № 1-кп/490/661/2018

У Х В А Л А

10 серпня 2020 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Струмок Татарбунарського району Одеської області, є українцем, громадянином України, здобув вищу освіту, є розлученим, неповнолітніх дітей не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження просив визнати усі докази, зібрані під час досудового розслідування обставин вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального Кодексу України, недопустимими.

В обґрунтування послався про те, що досудове розслідування цих обставин здійснювалось слідчим ОСОБА_7 , яка всупереч встановленого законом порядку не була визначена, як слідчий для здійснення цього кримінального провадження, керівником органу дізнання.

Обвинувачений у суді клопотання захисника підтримав.

2. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення клопотання захисника заперечував, спираючись про те, що слідчий для здійснення цього кримінального провадження був визначений у порядку, який відповідає організації роботи органу досудового розслідування, у якому працювала.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

3. В провадженні Слідчого управління Головного Управління Національної Поліції України в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження № 42017150410000136 від 20 березня 2018 року за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального Кодексу України.

4. 04 квітня 2017 року проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні начальником відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Слідчого управління Головного Управління національної поліції України у Миколаївській області ОСОБА_8 проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було доручене слідчому ОСОБА_7 .

При цьому начальником Слідчого управління ГУ НП України в Миколаївській області слідчий для здійснення цього кримінального провадження не визначався.

5. В той же час:

-22 березня 2017 року начальник органу дізнання - Слідчого Управління Головного Управління національної Поліції України в Миколаївській області ОСОБА_9 доручив своєму заступнику організувати та забезпечити подальше досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні та вжити заходів щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та прийняття законного рішення у найкоротший строк;

-13 січня 2017 року заступник начальника СУ ГУ НП України в Миколаївській області доручив проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості

5. Досудове розслідування в межах цього кримінального провадження здійснювалось аж до 18 червня 2018 року.

При цьому його здійснювала лише слідчий ОСОБА_7 .

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

5. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 39 Кримінального Процесуального Кодексу України правом визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування наділений лише керівник органу досудового розслідування.

6. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 Кримінального Процесуального Кодексу України керівником органу досудового розслідування є, зокрема, начальник слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції.

При цьому відповідно до статті 38 Кримінального Процесуального Кодексу України є відповідні слідчі підрозділи органів Національної поліції.

7. Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року у справі № 490/10025/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора сама по собі означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень.

З цього приводу Верховний Суд зазначив таке

…КПК не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3 статті 110 КПК передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналіз положень КПК свідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови. Цей висновок можна зробити зі співставлення двох пунктів частини 2 статті 39 КПК: в пункті 1, який стосується визначення слідчого, слідчих або старшого слідчої групи керівником органу досудового розслідування, постанова не згадується, у той час як пункт 2 для відсторонення слідчого від розслідування прямо вимагає вмотивованої постанови. Частина 1 статті 37 КПК не визначає, у якому вигляді має прийматися рішення про визначення процесуального керівника у розслідуванні.

Виходячи з правила casus omissus pro omisso habendus est, Суд не вбачає підстав додавати до тексту закону не висловлену в ньому вимогу і вважає, що відсутність у відповідних положеннях, які прямо стосуються регулювання цього питання, згадки про необхідність постанови, означає необов`язковість такої постанови для визначення конкретного слідчого або прокурора, яким доручається виконання відповідних повноважень у певній справі.

Більше того, правильність такого тлумачення підтверджується й іншими міркуваннями.

Відповідно до частини 5 статті 110 КПК, обов`язковими елементами постанови слідчого або прокурора є мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. У випадку визначення конкретного слідчого та/або прокурора для проведення розслідування рішення приймається, виходячи здебільшого з організаційних міркувань. Ці міркування не можуть бути обґрунтовані вимогами КПК, але в певних випадках їх розголошення може бути шкідливим як для розслідування, так і для функціонування відповідного органу.

/пункти 19 - 24 постанови/

З огляду на таке Верховний Суд зазначив, що: "Тривале проведення досудового розслідування, використання слідчими та прокурорами ресурсів своїх органів та інші фактори провадження свідчать про те, що розслідування і процесуальне керівництво цими особами проводилося за відповідними рішеннями керівників".

8. Відповідно до статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом /частина 1/.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення /частина 2/.

9. Відповідно до статті 89 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення /частина 1/.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате /частина 2/.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими /частина 3/.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

10. Наведені вище фактичні обставини справи доводять, що в цьому випадку хоча слідчий ОСОБА_7 не була визначена, як слідчий для здійснення цього кримінального провадження, безпосередньо начальником органу досудового розслідування, проте як наведені вище обставини призначення цього слідчого, так й те, що вона протягом тривалого часу використовувала ресурси свого органу для здійснення досудового розслідування поза розумним сумнівом доводить, що розслідування нею проводилось за відповідним рішенням керівника органу дізнання.

Та обставина, що досудове розслідування цим слідчим здійснювалось не самочинно, окрім іншого, підтверджується наданим прокурором листом заступника начальника СУ ГУ НП України в Миколаївській області № 3423/24-2020 від 22 липня 2020 року, з якого вбачається, що рішення про призначення слідчого в цьому випадку було прийнятим у встановленому законом порядку.

Наведене свідчить, що вказані захисником обставини не є підставою для визнання усіх зібраних цим слідчим доказів недопустимими, тим більше - на цій стадії кримінального провадження.

11. В той же час, суд враховує, що запроваджуючи порядок призначення слідчого для здійснення кримінального провадження на законодавчому рівні та визначаючи коло осіб, які мають право призначати та усувати слідчого від здійснення кримінального провадження, законодавець мав на меті у такий спосіб забезпечити процесуальну незалежність та самостійність слідчого.

За такого призначення слідчого не безпосередньо керівником органу дізнання, а іншою особою за його /керівника/ дорученням та згодою має наслідком послаблення гарантії незалежності та процесуальної самостійності слідчого під час здійснення цього кримінального провадження.

Та таке, сукупно з іншими обставинами отримання окремих доказів та прийняття окремих процесуальних рішень, є спроможним призвести до визнання окремих доказів у цьому кримінальному провадженні недопустимими.

З огляду на таке суд вважає за необхідне за наслідками розгляду цього клопотання встановити, що слідчий для здійснення цього кримінального провадження був призначений всупереч порядку, передбаченого у законі, а питання про наслідки такого вирішити під час дослідження окремих доказів у справі.

Отже, заявлене захистом клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника - задовольнити частково.

Встановити, що слідчий, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018161010000094 від 18 березня 2018 року, був визначений всупереч порядку, що передбачений у пункті 1 частини 2 статті 39 Кримінального Процесуального Кодексу України.

В решті у задоволенні клопотання відмовити за передчасністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ = ОСОБА_10 =