Рішення

від 10.09.2020 по справі 655/431/18

ГОРНОСТАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2020 року Справа № 655/431/18

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

10 липня 2018 року ОСОБА_1 , діючи від імені та в інтересах ОСОБА_3 , пред`явив позов до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі (т.1 л/с 2-4).

Представник позивача ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що позивач ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 10,1779 га (кадастровий номер 6522682500:02:001:0131), розташованої на території Каїрської сільської ради Горностаївського району Херсонської області. 15 серпня 2013 року між сторонами був укладений договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав належну йому земельну ділянку в оренду відповідачеві ОСОБА_4 строком на 49 років для ведення сільськогосподарського виробництва, про що сторони уклали між собою договір оренди землі. Представник позивача ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним вказаний договір оренди, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_3 не підписував цього договору та нічого не знав про нього до квітня 2016 року.

01 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень (ухвала - т.1 л/с 21).

20 серпня 2018 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву (т.1 л/с 30-31), яким вона заперечила проти позову. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що 27 травня 2013 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 діяти від його імені та представляти його інтереси в різноманітних державних та недержавних установах з питань укладення договорів оренди належної йому успадкованої земельної ділянки, укладати договори оренди належних йому земельних ділянок на власний розсуд, розписуватись за нього та інше. ОСОБА_5 , діючи у відповідності до вказаної довіреності, 15 серпня 2013 року уклав з нею договір оренди землі відносно земельної ділянки площею 10,1779 га (кадастровий номер 6522682500:02:001:0131). 22 серпня 2013 року договір був зареєстрований реєстраційною службою Горностаївського РУЮ Херсонської області. Позивач ОСОБА_3 був повідомлений про договір оренди землі, схвалив його умови та отримував орендну плату. На підставі викладеного відповідач ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні позову.

13 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_1 подав заяву (т.1 л/с 74), якою змінив підстави позову. Так, спірний договір оренди від імені ОСОБА_3 уклав та підписав ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, виданої 27 травня 2013 року позивачем. Разом з тим, ОСОБА_5 є чоловіком відповідача ОСОБА_4 . За таких обставин представник позивача вважає, що при укладенні спірного договору оренди ОСОБА_5 діяв в інтересах своєї сім`ї, а не в інтересах позивача ОСОБА_3 . На підставі викладеного представник позивача ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 15 серпня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4

17 квітня 2019 року судовим експертом Херсонського НДЕКЦ проведено судову почеркознавчу експертизу (т.1 л/с 203-213), якою встановлено, що в договорі оренди землі, укладеному 15 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підпис від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_5

06 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (ухвала - т.1 л/с 235-236).

27 січня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування позовної давності (т.2 л/с 16).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 15 серпня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , та орендарем ОСОБА_4 .

Так представник позивача вважає, що договір укладено з порушенням вимог ч.1 ст.203 ЦК України - без волевиявлення позивача, оскільки останній не підписував цього договору та нічого не знав про нього до квітня 2016 року.

Представник позивача вважає, що договір укладено з порушенням вимог ч.3 ст.238 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 є чоловіком відповідача ОСОБА_4 , а тому передаючи в оренду своїй дружині земельну ділянку, яка належить позивачу ОСОБА_3 , діяв в інтересах своєї сім`ї, а не в інтересах позивача. При цьому, умови договору є невигідними для позивача, оскільки з останнім не було узгоджено особу орендаря та умови оренди, зокрема, строк оренди та розмір орендної плати.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову через необґрунтованість.

Крім того, представник відповідача заявив про застосування позовної давності, оскільки вважає, що позивач ОСОБА_3 був повідомлений про укладення спірного договору з моменту його укладення, тобто з 15 серпня 2013 року. Відтак, представник позивача, звернувшись з цим позовом 10 липня 2018 року, пропустив трирічний строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Позивачеві ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,1779 га, розташована на території Каїрської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, кадастровий номер 6522682500:02:001:0131. Право власності позивача ОСОБА_3 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 л/с 6).

27 травня 2013 року позивач ОСОБА_3 видав довіреність (т.1 л/с 40), якою уповноважив ОСОБА_5 зареєструвати успадковане майно в компетентних органах, здійснювати управління успадкованим майном, представляти його інтереси перед юридичними та фізичними особами з питань укладення договорів оренди належної йому успадкованої земельної ділянки, а також реєстрації укладених договорів оренди в компетентних органах та отримувати орендну плату за передану в оренду земельну ділянку, тощо.

Для цього довіритель ОСОБА_3 надав своєму повіреному ОСОБА_5 право представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах незалежно від підпорядкування та форм власності, отримувати дублікати документів, укладати договори оренди належних йому земельних ділянок на умовах на власний розсуд, подавати та одержувати будь-які інші документи, в тому числі Витяг з державного земельного кадастру, розписуватися за нього, подавати будь-які заяви, заяву про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно в компетентних організаціях, отримати зареєстровані документи, провадити землевпорядні роботи по відновленню меж земельної ділянки на місцевості, отримувати довідку про присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку, розписуватися за нього, сплачувати необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 27 травня 2016 року без права передачі наданих повноважень третім особам.

27 травня 2013 року довіреність посвідчена державним нотаріусом Горностаївської державної нотаріальної контори Херсонської області та зареєстрована в реєстрі за № 263.

15 серпня 2013 року ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_3 на підставі вказаної довіреності, уклав з ОСОБА_4 договір оренди землі (т.1 л/с 7-8, 41-44), за умовами якого позивач ОСОБА_3 передав належну йому земельну ділянку в оренду на 49 років відповідачеві ОСОБА_4 .

Право оренди землі зареєстровано у Реєстраційній службі Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області, про що вчинено запис № 2215821 від 22 серпня 2013 року (т.1 л/с 9).

В судовому засіданні встановлено, що з 07 липня 1990 року ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що Бехтерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області складено актовий запис про шлюб від 07 липня 1990 року № 9 (т.1 л/с 101-102).

Отже, ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_3 , уклав договір оренди зі своєю дружиною ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Спеціальним Законом, який регулює орендні відносини, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ч.3 ст.237 ЦК України п редставництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.238 ЦК України п редставник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно ч.3 ст.238 ЦК України п редставник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.1, ч.2 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно ч.1 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Згідно ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ч.1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно ч.1 ст.247 ЦК України с трок довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно ч.2 ст.1000 ЦК України договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ч.1 ст.1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Згідно ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України в олевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.5 ст.203 ЦК України п равочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.6 ст.203 ЦК України п равочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що спірний договір оренди є недійсним, оскільки договір не відповідав внутрішній волі позивача ОСОБА_3 та був укладений ОСОБА_5 в інтересах своєї сім`ї, особисто ОСОБА_3 не підписував цього договору та нічого не знав про нього до квітня 2016 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2013 року ОСОБА_3 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 укладати договори оренди належних йому земельних ділянок на власний розсуд, розписуватися за нього та виконувати інші дії, пов`язані з належними йому земельними ділянками.

Вказана довіреність нотаріально посвідчена та за своєю формою відповідає вимогам ст.245 ЦК України.

Отже, укладання спірного договору оренди землі від імені ОСОБА_3 уповноваженою ним на вчинення вказаного правочину особою ( ОСОБА_5 ) відповідає чинному законодавству, а вчинення останнім правочину за вказаною довіреністю створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки для ОСОБА_3 , як то передбачено вимогами ст.239 ЦК України.

Спірний договір укладався ОСОБА_5 за довіреністю, яка була видана у відповідності до вимог закону до укладання договору оренди, представництво з будь-яких підстав, визначених ст.241 ЦК України, на момент укладання договору припинено не було, а довіреність ОСОБА_3 на той час скасована не була.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо недійсності спірного договору оренди з тих підстав, що ОСОБА_3 не укладав та не підписував цей договір.

Суд враховує, що спірний договір оренди за своєю формою та змістом відповідає положенням Закону України "Про оренду землі".

Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що повірений ОСОБА_5 , який діяв від імені довірителя ОСОБА_3 , всупереч вимог ч.3 ст.238 ЦК України вчинив правочин в інтересах своєї сім`ї, а не в інтересах довірителя.

Згідно ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З аналізу наведеного положення закону можна зробити висновок, що довіритель при оскарженні правочину за цією підставою має довести наявність особистого інтересу представника під час укладення договору, при цьому такий інтерес має суперечити інтересу довірителя на вчинення відповідного правочину, зазначеного у довіреності.

На підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_5 при укладанні спірного договору оренди діяв в інтересах своєї сім`ї, матеріали справи не містять будь-якого доказу. Натомість, як вбачається з довіреності від 27 травня 2013 року, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 на власний розсуд здавати в оренду належну йому земельну ділянку, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди, а також отримувати орендну плату.

Оскільки ОСОБА_3 вказаною довіреністю уповноважив ОСОБА_5 укладати від його імені договори оренди належних йому земельних ділянок, спірний договір оренди був вчинений саме в інтересах довірителя, а тому правових підстав вважати його недійсним, як такий що вчинений представником з порушенням вимог ч.3 ст.238 ЦК України, суд не вбачає.

Будь-яких обмежень щодо майбутніх договірних відносин довіреність не містить.

Той факт, що повірений ОСОБА_5 є чоловіком орендаря ОСОБА_4 , не є обмеженням для представництва інтересів позивача при укладанні правочину, оскільки договір оренди за формою та змістом відповідає вимогам законодавства, а при виборі повіреного ОСОБА_3 діяв особисто та за власним волевиявленням.

Вищевикладене свідчить про правомірність дій ОСОБА_5 під час укладення договору оренди землі від 15 серпня 2013 року.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що спірний правочин - договір оренди вчинено вкрай на невигідних для позивача ОСОБА_3 умовах, та не в його інтересах, щоб слугувало беззаперечною підставою для застосування приписів ч.3 ст.238 ЦК України відносно договору оренди від 15 серпня 2013 року.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача про те, що довіреність, яка була складена 27 травня 2013 року, не охоплювала предмет оренди, оскільки позивач набув право власності на земельну ділянку лише в серпні 2013 року.

Так, в судовому засіданні встановлено, що вказаною довіреністю ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 вирішувати будь-які питання та вчиняти будь-які дії щодо належних йому земельних ділянок, в тому числі реєструвати право на це майно. При цьому, позивач ОСОБА_3 не має у власності інших земельних ділянок, ніж земельна ділянка площею 10,1779 га, яка була предметом спірного договору оренди.

За таких обставин суд приходить до висновку, що договір оренди землі, укладений 15 серпня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 , був спрямований на реальне настання правових наслідків по ньому, оскільки він встановлює певні права та обов`язки для сторін, а волевиявлення учасників договору на момент вчинення правочину було вільним та відповідало внутрішній волі учасників, що підтверджується належними доказами по справі.

Згідно ст.15, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд вважає, що наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 15 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивач не довів, чим не виконав вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

При вирішенні справи суд враховує, що представник відповідача заявив про застосування позовної давності.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

У зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, без посилання на строки звернення до суду.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача ОСОБА_3 відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202 - 205, 207, 208, 210, 215, 216, 232, 237 - 239, 241, 244, 245, 247 - 250, 256, 257, 638 - 640, 792 ЦК України, ст.93, 152 ЗК України, Законом України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV, ст.ст.4 - 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого від імені та в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене (з врахуванням положень п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Горностаївський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2020 року.

Суддя Посунько Г.А.