Постанова

від 23.09.2020 по справі 478/2112/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.09.20

22-ц/812/1418/20

Єдиний номер справи 478/2112/19

Провадження 22-ц812/1418/20 Головуючий по 1 інстанції Томашевський О.О.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2020р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Лівшенко О.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2020р.

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Олена Олексіївна, про визнання недійсними доручення та договору міни, скасування державної реєстрації права власності,

встановила:

У грудні 2019р. ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними доручення та договору міни, скасування державної реєстрації права власності.

Позивачка зазначала, що 23 лютого 2001 року отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,01 га в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

В серпні 2001р. вона домовилась із першим відповідачем, який є її однокласником щодо передачі земельної ділянки в оренду на 30 років.

29 серпня 2001 року вони прибули до приватного нотаріуса з яким спілкувався в основному відповідач, а її було запрошено лише для підписання документу, який вона вважала договором оренди. Із змістом самого документу її ознайомлено не було, нею було вчинено підпис за указкою нотаріуса.

Після цього вона отримала від відповідача грошові кошти в розмірі 700 грн. в якості орендної плати.

З 29 серпня 2001 року вона неодноразово зверталась до відповідача з приводу виплат грошових коштів за оренду земельної ділянки, проте відповідач відмовляв їй у виплаті грошових коштів, мотивуючи свою відмову строковістю договору оренди, по закінченню якого він здійснить повний розрахунок перед нею.

В 2018р. звернувшись до нотаріуса вона дізналась, що договір оренди взагалі не укладався, а 29 серпня 2001р. посвідчено доручення, за яким вона уповноважила ОСОБА_2 діяти від її імені з наданням права на укладення різних угод.

Також від нотаріуса вона довідалась, що 13 жовтня 2003 року посвідчено договір міни земельних ділянок, за яким ОСОБА_2 діючи від її імені уклав договір зі своєю матір`ю - ОСОБА_3 .

Оскільки підписання доручення 29.08.2001 року сталось за відсутності її волевиявлення та внаслідок обману, будь-які доручення під час заборони на відчуження земельних ділянок визнаються недійсними, вона не мала наміру на укладання договору міни, відчуження земельної ділянки відбулось в період дії мораторію, позивачка просила:

- визнати недійсним доручення за реєстраційним номером 1007 від 29 серпня 2001 року, посвідчене приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О.;

- визнати недійсним договір міни за реєстраційним номером 2633 від 13 жовтня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О.;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823684200:05:000:0157.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2020р. у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідачка, в поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст.57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною.

Яв встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2001 року М-Гулаківською сільрадою Казанківського району на ім`я ОСОБА_1 видано Державний акт серії ІІ - МК № 042414 на право власності на земельну ділянку площею 5,01 га в межах Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29 серпня 2001 року ОСОБА_1 за посвідченим приватним нотаріусом Рожко О.О. дорученням за №1007 надала ОСОБА_2 право укладати різні угоди, в тому числі міни стосовно вказаної земельної ділянки.

13 жовтня 2003 року приватним нотаріусом Рожко О.О. посвідчено договір міни, який було укладено між представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яка є матір`ю представника.

За умовами названого договору ОСОБА_1 обміняла належну їй земельну ділянку площею 5,01 га в межах Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вартістю 31242 грн. на земельну ділянку площею 0,23 га в с. Утішне Казанківського району Миколаївської області для ведення особистого підсобного господарства вартістю 1639 грн., що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-МК № 018593, виданого 13.10.2003 року М-Гулаківською сільрадою Казанківського району.

Обмін земельними ділянками здійснено з доплатою в сумі 700 грн., які сплачено ОСОБА_1 до підписання цього договору.

Враховуючи те, що оспорені угоди на час їх укладення за формою і змістом не суперечили Главам 21,34 ЦК УРСР, а позивачка не надала належних і допустимих доказів укладання цих угодо внаслідок обману (ст.57 ЦК УРСР), суд дійшов до правомірного висновку про необхідність відхилення позовних вимог.

Доводи про відсутність волевиявлення на укладення спірних угод спростовуються особистим підписом позивачки на дорученні, отриманням 700 грн. доплати та тривалим часом - більше 15 років протягом якого вона не вживала дій по їх оспорюванню, що суперечить ст.5 ЦК УРСР.

Статтею 79 1 Земельний кодекс доповнено Законом №3613-У1 (3613-17) від 07.07.2011р., у зв`язку з чим доводи про невідповідність оспорених угод цій статті не заслуговують на увагу. А належність ОСОБА_1 і ОСОБА_3 земельних ділянок підтверджується Державними актами, які були зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю відповідно за №182 і №102.

Посилання щодо заборони на укладання договору міни є безпідставними, тому що відповідно до п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) таких обмежень не існувало.

Закон Про угоди, щодо відчуження земельної частки (паю) не поширюється на спірні правовідносини, так як предметом договору міни були земельні ділянки, а не земельні частки (паї), право на відчуження яких було тимчасово обмежено ст.1 цього Закону.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367, 374 , 37 5 , 382 ЦПК , колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2020р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України , може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2020р.

Головуючий: Судді: