Постанова

від 16.09.2020 по справі 910/1194/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р. Справа№ 910/1194/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Ясинчук І.Г.

від відповідача: Коваленко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 (повний текст складення 22.06.2020)

у справі №910/1194/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІДА ЕЛІТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП"

про стягнення 973 307, 00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІДА ЕЛІТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" про стягнення 973 307,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 260618 від 26.06.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІДА ЕЛІТ" борг у розмірі 924 520,00 грн., 3% річних у розмірі 16 346, 56 грн., інфляційні у розмірі 13 867, 80 грн., пеню у розмірі 18 490, 40 грн., судовий збір у розмірі 14 598, 38 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 998, 73 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 924 520,00 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Також суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Задовольняючи вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року по справі №910/1194/20 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 973 307,00 грн. відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем в порушення умов п. 7.9. договору не було отримано від позивача сертифікат якості, акт регіональної державної фітосанітарної інспекції, акт проведення знезараження дерев`яного пакувального матеріалу. А тому, недотримання постачальником положень п.п. 3.2., 3.4., 7.8., 7.9 договору в частині надання документів свідчить про те, що у покупця зобов`язання з оплати товару ще не настало, а відтак відсутні порушення за договором поставки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями від справу №910/1194/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.09.2020 року.

09.09.2020 апеляційний розгляд справи №910/1194/20 не відбувся у зв`язку з відсутню електропостачання, про що складено відповідний акт щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність функціонування автоматизованої системи від 09.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 апеляційний розгляд справи № 910/1194/20 було призначено на 16.09.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 року № 09.1-08/3142/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2020 року для розгляду справи №910/1194/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю, Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року по справі №910/1194/20.

Позиції представників сторін

10.08.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Також, у поданому відзиві позивач просив понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн. покласти на ТОВ Атем Груп .

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІДА ЕЛІТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" (покупець) укладено договір поставки № 260618 (договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити термічно знезаражені дерев`яні піддони розміром 800х1200 та/або дошку перетином 150х50 мм (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити Товар.

За приписами пунктів 1.2, 1.3 договору сторони погодили, що загальна кількість Товару, що підлягає поставці, найменування (асортимент, номенклатура), розміри та технічні характеристики визначаються додатком до Договору (специфікацією), який є невід`ємною частиною Договору.

На кожну поставку Товару за умовами Договору складається окремий додаток до Договору (специфікація).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору, Покупець здійснює 100% оплату узгодженої вартості (ціни) Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки Товару на склад Покупця банківським переказом на поточний рахунок Постачальника, на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної на відповідну партію Товару, наданих Постачальником.

У випадку ненадання Постачальником: оригіналу рахунку-фактури, електронної податкової накладної, оригіналу видаткової накладної, сертифікату якості, поставка буде вважатись незавершеною, а зобов`язання Покупця по сплаті за Товар починається з моменту надання Постачальником всіх необхідних для завершення поставки документів.

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями Товару силами та за рахунок Постачальника автомобільним транспортом.(п. 4.1 договору)

Згідно з пунктами 7.1-7.5 договору, товар приймається по кількості на підставі видаткової накладної, а по якості - у відповідності з сертифікатом якості, наданими Постачальником.

Днем поставки вважається день фактичного отримання Товару та підписання Покупцем відповідних видаткових накладних.

Строк для пред`явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості Товару становить 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки.

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: за якістю - якщо фактичні показники якості відповідають показникам вказаним у сертифікаті якості, виданим Постачальником; за кількістю - згідно з рахунком-фактурою та видатковою накладною на відповідну партію.

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також ризиків випадкового знищення (загибелі) та/або випадкового пошкодження (псування) Товару відбувається в момент здійснення фактичного прийому Товару Покупцем на складі Покупця та підписання Сторонами видаткових накладних та/або товаротранспортної накладної.

Як встановлено у пунктах 7.8, 7.9 договору, документи на Товар: Оригінал рахунку-фактури (другий примірник); Оригінал видаткової накладної (у 2-х примірниках); Оригінал товаротранспортної накладної; Електронна податкова накладна; Сертифікат якості; Акт регіональної Державної фітосанітарної інспекції; Акт проведення знезараження дерев`яного пакувального матеріалу; Карантинний та/або фітосанітарний сертифікат.

Зазначений у п. 7.8. Договору комплект документів Постачальник передає разом з відвантаженим.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. (п. 9.1 договору)

26.06.2018 та 23.07.2018 сторонами підписано Специфікації №1 та № 2 до договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними № 40 від 20.05.2019 на суму 133 980,00 грн, № 41 від 23.05.2019 на суму 147 030,00 грн, № 42 від 28.05.2019 на суму 133 980,00 грн, № 43 від 30.05.2019 на суму 133 980,00 грн, № 44 від 03.06.2019 на суму 133 980,00 грн, № 45 від 05.06.2019 на суму 133 980,00 грн, № 46 від 10.06.2019 на суму 133 980,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до вказаних видаткових накладних позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару за договором, однак відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим його заборгованість становить 924 520,00 грн. Враховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача господарські санкції, з яких пеня - 18 490,40 грн, 3% річних - 16 429,00 грн та інфляційні витрати - 13 867,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму 950 910,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 40 від 20.05.2019 на суму 133 980,00 грн, № 41 від 23.05.2019 на суму 147 030,00 грн, № 42 від 28.05.2019 на суму 133 980,00 грн, № 43 від 30.05.2019 на суму 133 980,00 грн, № 44 від 03.06.2019 на суму 133 980,00 грн, № 45 від 05.06.2019 на суму 133 980,00 грн, № 46 від 10.06.2019 на суму 133 980,00 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Крім того, передача-прийняття товару також підтверджується наданими в матеріали справи товарно-транспортними накладними.

Відповідно до наданих позивачем оборотно-сальдових відомостей по рахунку 36 за 01.01.2019-25.11.2019, оплаченою відповідачем на суму 26 390,00 грн була поставка товару за накладною № 40 від 20.05.2019.

Як зазначає апелянт, в силу п. 3.2 договору строк оплати товару станом на даний час не настав, оскільки він разом з товаром не отримав сертифікат якості, акт регіональної Державної фітосанітарної інспекції, Акт проведення знезараження дерев`яного пакувального матеріалу, Карантинний та/або фітосанітарний сертифікат.

В той же час, вказані посилання апелянта є необґрунтованими з огляду на наступне.

У п. 3.2 договору визначено, що у випадку ненадання Постачальником: оригіналу рахунку-фактури, електронної податкової накладної, оригіналу видаткової накладної, сертифікату якості, поставка буде вважатись незавершеною, а зобов`язання Покупця по сплаті за Товар починається з моменту надання Постачальником всіх необхідних для завершення поставки документів.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, всі видаткові накладні відповідачем були підписані без зауважень та заперечень, щодо, зокрема, і надання товаросупроводжуючих документів.

Крім того, відповідач не звертався до позивача в порядку п. 7.6 договору з повідомленням про невідповідність товару по якості, що саме і засвідчується сертифікатом якості. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з п. 7.5 договору, перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також ризиків випадкового знищення (загибелі) та/або випадкового пошкодження (псування) Товару відбувається в момент здійснення фактичного прийому Товару Покупцем на складі Покупця та підписання Сторонами видаткових накладних та/або товаротранспортної накладної.

Вказане кореспондується з ст. 664 ЦК України, відповідно до якої обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Більш того, пунктом 3.1. було врегульовано умови оплати, а саме що покупець здійснює 100% оплату узгодженої вартості (ціни) Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки Товару на склад Покупця банківським переказом на поточний рахунок Постачальника, на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної на відповідну партію Товару, наданих Постачальником.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а тому підстав вважати поставку незавершеною у колегії суддів немає, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язання з оплати товару настав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором поставки позивачем взяті на себе зобов`язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 924 520,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 8.3 договору сторони досягли згоди, що за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, при цьому загальна сума пені не може перевищувати 2% від несплаченої в строк суми.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені у сумі 18 490,40 грн. за період з 19.06.2020 по 31.01.2020, погоджується з ним та вважає його арифметично вірним.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 19.06.2019 по 31.01.2020 у сумі 16 346,59 грн. та 13 867,80 грн. відповідно погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції апелянтом не оскаржується.

В той же час, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив покласти на відповідача 15 000,00 грн. витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у зв`язку переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У судовому засіданні 16.09.2020 представником відповідача було заявлено усне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Апелянт вказав на необґрунтованість заявлених витрат на оплату правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №6 від 12.12.2019, укладений позивачем з адвокатом Ясинчук Іриною Георгіївною, додаткову угоду № 2 від 27.07.2020, ордер серії СН № 082862, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000492 від 28.09.2018, акт надання послуг № 2 від 09.09.2020.

Зокрема, згідно з актом № 2 надання послуг адвокат Ясинчук І.Г. надала, а клієнт отримав юридичні послуги (правову допомогу):

- ознайомлення з матеріалами справи № 910/1194/20 та фотокопіювання апеляційної скарги ТОВ Атем Груп в Північному апеляційному господарському суді, виконано 04.08.2020, сума 2 000,00 грн.;

- Підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Атем Груп з направленням цінним листом апелянту, Північному апеляційному господарському суду в строк до 07.08.2020, виконано 07.08.2020, сума 3 500,00 грн.;

- представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді при розгляді апеляційної скарги ТОВ Атем Груп , виконано 09.09.2020, сума 9 000,00 грн.;

- підготовка і направлення запиту на отримання наказу Господарського суду міста Києва, на виконанні, 500,00 грн.

В той же час, заявлена до стягнення з відповідача сума адвокатських витрат у розмірі 500,00 грн. за підготовку і направлення запиту на отримання наказу Господарського суду міста Києва є необґрунтованою, оскільки вона ще не була виконана, що підтверджується самим актом надання послуг № 2, та не відноситься до послуг адвоката, наданим останнім у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за обставин розгляду відповідної заяви/скарги при розгляді справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

А тому, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу до 14 500,00 грн., що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/1194/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/1194/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/1194/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП" (вул. Панельна, б. 1, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 40657853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІДА ЕЛІТ" (вул. Івана Мазепи, б. 11, кв. 30, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 42147383) 14 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи № 910/1194/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.09.2020

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Н.Ф. Калатай

Є.Ю. Пономаренко