Постанова

від 23.09.2020 по справі 911/499/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. Справа № 911/499/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2020 (повний текст складено 05.06.2020)

у справі №911/499/19 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго"

до 1) Компанії "Остлінк Партнерс Л.П.";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсвітлосервіс";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет Інвест";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастеренерго Інвест";

2) ОСОБА_1 ;

про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій та визнання права власності на частку у статутному капіталі

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Стеценко Т.М. - адвокат (посвідчення №7127/10 від 19.10.2018);

від відповідача-1: Шупик А.В. - адвокат (посвідчення №4341 від 21.12.2010);

від відповідача-2: Кириченко О.Ю. - представник (довіреність б/н від 10.08.2020);

від відповідача-3: не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені;

від третьої особи-1: не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені;

від третьої особи-2: не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер Енерго (далі -ТОВ Укропт Мастер Енерго ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Компанії Остлінк Партнерс Л.П. , Товариства з обмеженою відповідальністю Укрсвітлосервіс (далі - ТОВ Укрсвітлосервіс ), Товариства з обмеженою відповідальністю Сет Інвест (далі - ТОВ Сет Інвест ) у якій просить:

- розірвати договір купівлі продажу частки статутного капіталу ТОВ Мастеренерго Інвест (далі - ТОВ МЕ Інвест ) від 14.06.2016, укладений між ТОВ Укропт Мастер Енерго та Компанією Остлінк Партнерс Л.П.;

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційні дії №135710500080004467 та №13571070009004467 від 15.06.2016, №13571070010004467 від 29.06.2016, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.;

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №13571050011004467 від 20.04.2017, вчинену приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кінащук В.С.;

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №13571070012004467 від 13.02.2018, вчинену державним реєстратором Хаустовою М.Є. КП Київської обласної ради Готово;

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №13571070013004467 від 05.03.2018, вчинену реєстратором Ткаченко Т.С. Київської обласної філії КП Новозаводське Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області;

- визнати за ТОВ Укропт Мастер Енерго право власності на частку у статутному капіталі ТОВ МЕ Інвест у розмірі 40000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу ТОВ МЕ Інвест .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на істотне порушення відповідачем 1 умов договору купівлі-продажу корпоративних прав товариства, а саме: несплату вартості частки в статутному капіталі товариства, що є значною підставою для розірвання спірного договору на підставі статті 651 ЦК України. Позивач відзначає, що при укладенні договору розраховував отримати плату за відчужену частку у встановлений та узгоджений договором строк, в той час як Компанією Остлінк Партнерс Л.П. було порушено зобов`язання за договором від 14.06.2016 щодо оплати вартості отриманої частки у статутному капіталі ТОВ МК Інвест .

Також позивач вказує, що в подальшому відбулось незаконне внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо складу засновників, змін до установчих документів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2020 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на підставі належних та допустимих доказів не встановлено факту виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо повідомлення відповідачу 1 реквізитів поточного рахунку для здійснення оплати. В силу частини 3 статті 538 ЦК України, з урахуванням не виконання позивачем взятого на себе обов`язку, відповідач 1 набув право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Відтак, на момент звернення позивача з позовом у цій справі відсутні підстави вважати, що відповідач 1 прострочив виконання зобов`язання з оплати за договором.

При цьому, господарський суд відзначив, що під час розгляду справи відповідачем 1 вчинялись дії щодо виконання умов договору купівлі-продажу від 14.06.2016. Зокрема, в рахунок оплати за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 14.06.2016 на рахунок позивача було перераховано 40 000,00 грн, надходження яких підтверджується наданою позивачем випискою з рахунку за період з 01.04.2020 по 29.04.2020. Таким чином, зобов`язання з оплати є на даний час виконаним, а відповідне зобов`язання припиненим виконанням в силу статті 599 ЦК України. При цьому, повернення відповідних коштів поштовим переказом від 14.05.2020 не може свідчити про не виконання відповідачем 1 зобов`язань, а підтверджує відсутність у позивача наміру приймати виконання. Однак, відповідна обставина не впливає на оцінку вказаного факту. Окрім того, 27.05.2020 відповідачем також внесено 40 000,00 грн на депозит нотаріуса в рахунок виконання відповідних зобов`язань. Отже, зобов`язання сторін щодо передачі частки та здійснення оплати припинені виконанням.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, у зв`язку з чим відмовив позивачу в задоволенні позову в частині розірвання договору купівлі продажу частки у статутному капіталі від 14.06.2016.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про скасування реєстраційних дій та визнання права власності на частку у статутному капіталі, господарський суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є похідними від вимог про розірвання договору, та, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині розірвання договору, вимоги в частині скасування реєстраційних дій та визнання права власності на частку у статутному капіталі теж не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про неотримання відповідачем 1 реквізитів банку, оскільки такі реквізити були видані відповідачу 1 в день укладання спірного договору і крім того були відомі безпосередньо самому об`єкту купівлі-продажу - ТОВ Мастеренерго Інвест ; висновок суду про те, що повідомлення реквізитів рахунку передує виконанню зобов`язання з оплати та відповідно застосування частини 2 статті 538 ЦК України є хибним та таким, що порушує норми матеріального права. Поряд з цим вказує, що положення пункту 2 статті 527 та частини 3 статті 538 ЦК України взагалі не можуть бути застосовані у цій справі.

Позивач стверджує, що місцевий господарський суд помилково та невірно застосував приписи частини 1 статті 613 ЦК України оскільки у відповідача 1 були усі доступні можливості щодо виконання свого грошового зобов`язання за договором.

Також, на думку скаржника, господарський суд першої інстанції помилково застосував приписи частини 3 статті 538, не врахував та порушив статтю 629, частину 1 статті 655, частину 1 статті 53, статті 610, 611, пункт 2 частини 1 статті 651, частину 1 статті 638, частину 2 статті 653, статтю 387 ЦК України, статтю 55 Конституції України, п. 2.1 договору, п. 3.2.1 договору; безпідставно врахував, чим порушив наступні норми матеріального права: пункт 2 статті 527, частину 3 статті 538, частину 1 статті 599, частину 1 статті 613 ЦК України.

При цьому, за текстом апеляційної скарги не вказано у чому саме полягає помилкове застосування місцевим господарським судом статті 629, частини 1 статті 655, статей 610, 611, пункту 2 частини 1 статті 651, частини 1 статті 638, частини 2 статті 653, статті 387 ЦК України, статті 55 Конституції України, п. 2.1 договору, п. 3.2.1 договору; також відсутнє обґрунтування посилань на порушення господарським судом першої інстанції частини 1 статті 613 ЦК України.

Крім того, скаржник вважає, що місцевий господарський суд з порушенням пункту 2 частини 6 статті 165 ГПК України прийняв поданий відповідачем 1 відзив, до якого було додано не оригінали, а копії доказів направлення цього відзиву позивачеві.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укропт "Мастер-Енерго" на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2020 у справі №911/499/19. Розгляд справи призначено на 17.08.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкладено розгляд справи на 23.09.2020.

Позиції учасників справи.

05.08.2020 від Компанії "Остлінк Партнерс Л.П." надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.08.2020 від ТОВ "Укропт "Мастер-Енерго" надійшла відповідь на відзив, у якому позивач заперечує проти доводів відзиву та просить задовольнити подану ним апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.06.2016 рішенням загальних зборів ТОВ Укропт Мастер-Енерго , оформленим протоколом №12, за участю учасників товариства ОСОБА_1 (який володіє 65% в статутному капіталі товариства) та ОСОБА_2 (який володіє 35% в статутному капіталі товариства), за участю генерального директора Данилова О.Г. було вирішено надати позивачу як юридичній особі згоду на продаж своєї частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ МЕ Інвест на користь Компанії Остлінк Партнерс Л.П. за номінальною вартістю 40000,00 грн. Відповідним рішенням уповноважено генерального директора бути присутнім на загальних зборах учасників ТОВ МЕ Інвест з метою укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та підписання від імені ТОВ Укропт Мастер-енерго відповідного договору та вчинення інших необхідних для цього дій.

13.06.2016 загальними зборами учасників ТОВ МЕ Інвест було прийнято оформлене протоколом №4 рішення, яким позивач як учасник товариства, що володіє 100% статутного капіталу вищевказаного товариства, надав згоду на продаж своєї частки у розмірі 100% статутного капіталу, вартістю 40000,00 грн. на користь Компанії Остлінк Партнерс Л.П. . Також вказаним протоколом загальних зборів призначено ОСОБА_3 директором товариства з 14.06.2016 та затверджено нову редакцію статуту.

14.06.2016 ТОВ Укропт Мастер Енерго (як продавець) та Компанія Остлінк Партнерс Л.П. (як покупець) уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ МЕ Інвест (далі - договір купівлі-продажу, договір), вимоги щодо розірвання якого є предметом спору у справі, що розглядається.

За умовами п. 1.1. укладеного договору купівлі-продажу, продавець зобов`язався передати у власність покупця належну йому частку у статутному капіталі ТОВ МЕ Інвест у розмірі 40000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу вказаного товариства, а покупець - прийняти частку та сплатити її вартість.

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу, ціна продажу за вказаним договором визначена сторонами у розмірі 40000,00 грн, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю протягом 30 банківських днів з дня укладення договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Продавець зобов`язаний протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору повідомити покупцю реквізити поточного рахунку для перерахування коштів за вказаним договором. Право власності на частку переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Умовами п.п. 3.1.1 договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту укладення цього договору, забезпечити державну реєстрацію установчих документів товариства, пов`язаних з переходом права власності на частку за вказаним договором.

Згідно з п.п. 3.2 договору покупець зобов`язаний: у встановлений п. 2.1 договору та додатковими угодами строк повністю сплатити вартість придбаної частки; надавати продавцю на його письмові звернення матеріали, відомості, документи, необхідні для державної реєстрації змін до установчих документів товариства та виконання інших умов цього договору.

Зміна або розірвання цього договору допускається виключно за згодою обох сторін, викладеною в письмовій формі. Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України (п. п. 6.2, 6.4 договору).

Від імені позивача спірний договір укладено генеральним директором ОСОБА_4 , а від імені відповідача 1 - представником ОСОБА_5 на підставі довіреності.

14.06.2016 договір купівлі-продажу посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №1272.

На підтвердження виконання передбаченого п.2.1 договору обов`язку щодо надання відповідачу 1 реквізитів рахунку для перерахування коштів за укладеним договором, позивач надав повідомлення про реквізити рахунку №248/1 від 14.06.2016 та витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2016 рік, у якому у графі відмітка про виконання зазначено в руки (т.1 а.с.73-74).

Однак, відповідач 1 заперечує факт отримання вказаного повідомлення про реквізити рахунку №248/1 від 14.06.2016.

На підтвердження виконання зобов`язання за укладеним договором в частині сплати 40 000,00 грн за придбану частку, відповідач 1 надав розписку від 14.06.2016, підписану ОСОБА_1 , про отримання ним 40 000,00 грн від представника Компанії Остлінкс Партнерс Л.П. на підставі договору купівлі-продажу.

Матеріали реєстраційної справи ТОВ МЕ Інвест , витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчать, що 15.06.2016 було внесено записи №135710500080004467 про зміну складу засновників та № 13571070009004467 про зміну керівника юридичної особи; такі дії вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.

29.06.2016 до реєстру було внесено запис №13571070010004467 про зміну керівника юридичної особи, що також вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Вказане рішення прийнято за зверненням на підставі оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ Мастеренерго Інвест від 20.06.2016 рішення, яким виправлено прізвище ОСОБА_3 , яке вказано як ОСОБА_6 , замінити його на прізвище ОСОБА_7 , в усіх документах товариства, а також внести необхідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

13.04.2017 загальними зборами учасників ТОВ МЕ Інвест було прийнято оформлене протоколом №13/04/17 рішення надати згоду Компанії Остлінк Партнерс Л.П. на продаж своєї частки ТОВ Укрсвітлосервіс відповідачу 2 у розмірі 99% або 39 600,00 грн та ТОВ Сет Інвест відповідачу 3 у розмірі 1% або 400,00 грн. Вказаним рішенням також затверджено нову редакцію статуту ТОВ МЕ Інвест від 13.04.2017, у якій учасниками товариства зазначені: ТОВ Укрсвітлосервіс та ТОВ Сет Інвест з відповідними частками.

13.04.2017 Компанія Остлінк Партнерс Л.П. (як продавець) та ТОВ Укрсвітлосервіс (як покупець) уклали договір про передачу частки засновників (учасників) у статутному капіталі, за умовами якого Компанія Остлінк Партнерс Л.П. передала (продала) у власність ТОВ Укрсвітлосервіс частку в статутному капіталі ТОВ Мастеренерго Інвест у розмірі 39 600,00 грн.

20.04.2017 приватний нотаріус Кінащук В.С. вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідний запис №13571050011004467 про зміну складу або інформації про засновників.

13.02.2018, як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, реєстратор КП КОР Готово вчинив запис №13571070012004467 про зміну керівника юридичної особи

05.03.2018 реєстратором Київської обласної філії КП Новозаводське вчинено запис №13571070013004467 від 05.03.2018 - зміна додаткової інформації.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем 1 зобов`язання за договором купівлі-продажу щодо сплати за частку у встановлений договором строк, яке вважає істотним порушенням договору, звернувся з позовом у цій справі та просить розірвати договір купівлі-продажу від 14.06.2016; похідними від вказаної основної вимоги є вимоги про визнання права власності на частку за позивачем та скасування вищевказаних реєстраційних записів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено статтею 175 ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтю 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України зокрема передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини 2 статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За визначенням частини 4 цієї статті, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13).

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 ЦК України).

Відповідно до положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 73, 76 ГПК України).

З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі №922/3582/19).

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надана відповідачем 1 розписка від 16.06.2016 ОСОБА_1 про отримання ним 40000,00 грн за придбану частку від імені позивача ТОВ Укропт Мастер-Енерго не може бути визнана належним доказом виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу від 14.06.2016, оскільки ним не доведено наявності у такої особи повноважень приймати виконання обов`язку Компанії Остлінкс Партнер Л.П. щодо сплати 40000,00 грн за придбану частку від імені позивача ТОВ Укропт Мастер-Енерго . При цьому, позивач наявність таких повноважень у відповідної особи заперечував, незважаючи на те, що така особа станом на момент укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 14.06.2016, була кінцевим бенефіціарним власником.

Крім того, у вказаній розписці вказано, що такі кошти отримані на виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 13.06.2016, в той час як сам договір датований іншою датою - 14.06.2016.

Відтак, станом на момент подання позову факт виконання відповідачем 1 взятого на себе зобов`язання сплатити в рахунок оплати частки 40000,00 грн не є доведеним належними та допустимими доказами.

Однак, як доцільно відзначено господарським судом першої інстанції, з п. 2.1 договору вбачається, що зобов`язання сплатити 40000,00 грн позивачу мало бути виконано протягом 30 банківських днів з дня укладення договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

При цьому, за умов п. 2.1 укладеного сторонами договору, у продавця за договором (позивач у справі) виник обов`язок протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору повідомити покупцю (відповідач 1 у справі) реквізити поточного рахунку для зарахування коштів за цим договором; протягом 30 банківських днів з дня укладення договору покупець був зобов`язаний сплатити 40000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Тобто, у цьому випадку, дії сторін за договором є пов`язаними між собою, оскільки згідно з вказаним пунктом договору у відповідача 1 можливість оплатити частку з`являється не раніше, ніж позивач виконає свій обов`язок по наданню реквізитів поточного рахунку для перерахування коштів за цим договором.

На думку апеляційного господарського суду, перерахування особою грошових коштів на поточний рахунок іншої особи є неможливим до того моменту, поки не стануть відомими реквізити платежу і ці дії є взаємно пов`язаними між собою таким чином, що вчинення однієї (повідомлення реквізитів платежу) передує вчиненню іншої (здійснити оплату на ці реквізити).

З урахуванням встановлених строків виконання зобов`язання з оплати - 30 банківських днів з дня укладення договору та строку виконання зобов`язання повідомити реквізити рахунку - протягом 3 банківських днів з дня укладення договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виконання зобов`язання позивачем щодо повідомлення про реквізити рахунку передує виконанню зобов`язання з оплати.

Таким чином, укладений позивачем та відповідачем 1 договір купівлі-продажу від 14.06.2016 передбачає виникнення взаємних обов`язків як у позивача, так і у відповідача 1.

Однак, як встановлено вище, сторони відступили від загального правила, встановленого частиною 2 статті 538 ЦК України щодо порядку одночасного виконання зустрічних зобов`язань, що дозволяє відповідна диспозитивна норма, та визначили такий порядок їх виконання при якому виконання зобов`язання повідомити реквізити рахунку передує виконання зобов`язання з оплати.

Щодо витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, наданого позивачем як доказ виконання ним зобов`язання з повідомлення відповідачу 1 реквізитів рахунку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що такий доказ не є належним та допустимим у розумінні ГПК України, оскільки не містить інформації про те, кому саме (зокрема, якій уповноваженій особі) було вручено повідомлення (вих. № 248/1 від 14.06.2016). Крім того, позивачем не надано доказів направлення вказаного повідомлення відповідачу 1. При цьому, відповідач 1 факт вручення/направлення йому відповідного повідомлення заперечує.

Між тим, в силу частини 2 статті 527 ЦК України, позивач мав право вимагати доказів того, що виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Отже, позивачем не доведено, а судом, відповідно, не встановлено на підставі належних та допустимих доказів того факту, що позивач виконав свій обов`язок за договором в частині повідомлення відповідачу 1 реквізитів поточного рахунку для здійснення останнім оплати за договором.

Наведеним спростовуються посилання апеляційної скарги про хибність висновку місцевого господарського суду про неотримання відповідачем 1 банківських реквізитів позивача.

Не можуть бути прийняті також і посилання апеляційної скарги на те, що банківські реквізити були відомі безпосередньо самому об`єкту купівлі-продажу - ТОВ Мастеренерго Інвест , оскільки відповідач 1 і ТОВ Мастеренерго Інвест є різними юридичними особами, і у ТОВ Мастеренерго Інвест не виникло обов`язку за договором щодо повідомлення відповідачу 1 банківських реквізитів позивача або щодо оплати частки.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у відповідача 1 були усі доступні можливості для виконання свого грошового зобов`язання, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що сторони, користуючись свободою договору (на якій неодноразово акцентує позивач увагу у поданій апеляційній скарзі), погодили у договорі конкретні умови щодо виконання відповідачем 1 зобов`язання щодо сплати грошових коштів - саме на поточний рахунок продавця (позивача), реквізити якого для перерахування коштів за договором продавець (позивач) мав повідомити покупцю (відповідач 1).

Зазначеним також спростовуються твердження позивача у апеляційній скарзі про те, що відповідач 1 міг сплатити кошти як шляхом оплати (апелянт не вказує яким саме чином, враховуючи відсутність реквізитів його розрахункового рахунку), так і шляхом скористання послугами нотаріуса.

При цьому, зважаючи на доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зауважує, що сторони у договорі погодили перехід права власності на частку з моменту нотаріального посвідчення договору (п. 2.2 договору), тобто не пов`язували його з перерахуванням грошових коштів (як встановлено вище, умови оплати частки узгоджені сторонами у п. 2.1 договору), а тому позивач помилково у апеляційній скарзі ототожнює момент передачі частки з моментом виникнення у відповідача 1 зобов`язання щодо її оплати.

Правило частини 3 статті 538 ЦК України має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.05.2019 у справі №908/523/18).

Відтак, в силу частини 3 статті 538 ЦК України, з урахуванням не виконання позивачем взятого на себе обов`язку з повідомлення відповідачу 1 реквізитів, відповідач 1 набув право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі позивач вказує, що місцевим господарським судом не враховано та порушено статтю 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи оцінку таким посиланням колегія суддів апеляційної відзначає, що, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач вважає, що ним зі свого боку договір було виконано повністю. Однак, вищевстановлені у справі обставини спростовують таку позицію апелянта.

Окрім того, фактично не виконання відповідного обов`язку позивачем, згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України, також є простроченням кредитора, враховуючи, що не виконання відповідного обов`язку фактично утруднює або унеможливлює виконання зобов`язання з оплати, спосіб якого було узгоджено сторонами у договорі шляхом перерахування коштів саме на поточний рахунок позивача.

Згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем 1 були допущені істотні порушення спірного договору. Натомість, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, саме бездіяльність позивача в частині виконання ним зобов`язання за договором (щодо повідомлення реквізитів поточного рахунку для перерахування коштів за цим договором) унеможливила виконання відповідачем 1 перерахування коштів за договором.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні доцільно відзначено, що під час розгляду справи відповідач 1 вчиняв дії щодо виконання умов договору купівлі-продажу від 14.06.2016.

Зокрема, як свідчить квитанція №ПН1152980 від 28.04.2020, в рахунок оплати за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 14.06.2016 на рахунок позивача було перераховано 40000,00 грн., надходження яких підтверджується наданою позивачем випискою з рахунку за період з 01.04.2020 по 29.04.2020.

Оплата коштів, як вбачається, здійснена від імені відповідача 1 Бойко О.С., і відповідачем 1 не оспорюються повноваження цієї особи виконати відповідне зобов`язання, а навпаки підтверджені шляхом подання відповідної квитанції та пояснень у клопотанні від 29.04.2020.

Господарським судом першої інстанції спростовано посилання позивача про те, що оплата здійснена АТ Таскомбанк , з яким у позивача відсутні договірні відносини, оскільки у даному випадку банк виконував доручення щодо перерахування коштів на рахунок позивача без відкриття рахунку платнику і кошти зараховані на рахунок банку, з якого перераховані з метою виконання доручення платника на рахунок отримувача відповідно до наданої квитанції, номер якої і дата зазначена у виписці ПН1152980 від 28.04.2020.

При цьому, повернення відповідних коштів поштовим переказом від 14.05.2020 не може свідчити про не виконання відповідачем 1 зобов`язань, а підтверджує відсутність у позивача наміру приймати виконання. Однак, зазначена обставина не впливає вирішення спору по суті.

Окрім того, як свідчить квитанція №14 від 27.05.2020 відповідачем 1 також було внесено 40000,00 грн на депозит нотаріуса в рахунок виконання відповідних зобов`язань.

ЦК України у пункті 2 частини 1 статті 537 ЦК України передбачає, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема, ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог про розірвання договору купівлі продажу частки у статутному капіталі від 14.06.2016.

Вимоги позову про скасування реєстраційних дій та визнання права власності на частку у статутному капіталі задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про розірвання договору у задоволенні якої відмовлено.

Щодо посилань апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, в частині прийняття відзиву на позовну заяву, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи були завірені 19.08.2019 представником відповідача адвокатом Усенко І.В.; ГПК України не містить вимог щодо подання доказів направлення копії відзиву саме в оригіналі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго" на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2020 у справі №911/499/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2020 у справі №911/499/19 залишити без змін.

3. Справу №911/499/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.09.2020

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков