Рішення

від 21.09.2020 по справі 903/558/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2020 року Справа № 903/558/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Хитрик Д.А.-головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність від 19.05.2020р. №14-2/1053); Мандрик Ю.В.-головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність від 19.05.2020р. №14-2/1052)

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп", м. Луцьк

про стягнення 267 560,73 грн.

Встановив: 03 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №14-2/1719 від 31.07.2020р. Державної екологічної інспекції у Волинській області про стягнення з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" 267 560,73 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок протиправної господарської та іншої діяльності підприємства.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення ст. ст. 3, 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 17, 19, 63, 64, 69, 86, 89, 90, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 20-2, 40, 41, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Ухвалою суду від 10.08.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2020р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

02.09.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 01.09.2020р. з обгрунтовуючими відзив документами та доказами надіслання останнього на адресу позивача у справі, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Державна екологічна інспекція у Волинській області, на переконання відповідача, значно завищила суму стягнення шкоди, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, в розмірі 267 560,73грн.

Так, позивач у позовній заяві вказав, що в ході позапланового заходу державного нагляду (контролю), проведеного Державною екологічною інспекцією у Волинській області у ДП "Волинський військовий лісгосп", встановлено, що 24 березня 2020 року в кварталі 9 (виділ 13) виявлено незаконну порубку (без спеціального дозволу - лісорубного квитка) шести сироростучих дерев породи "сосна", в кварталі 9 (виділ 14) виявлено незаконну порубку двох сухостійних дерев породи "сосна", в кварталі 9 (виділ 12) виявлено незаконну порубку двох - сироростучих дерев породи "вільха". Деревина із місця вчинення незаконної порубки дерев вивезена. Зазначену незаконну порубку десяти дерев, виходячи із візуального огляду зрізів пеньків, було вчинено у 2020 році, про що було зазначено у польовій переліковій відомості № 1 від 24.03.2020р., яку було підписано без заперечень та зауважень працівниками Бахівського лісництва - лісничим ОСОБА_4., помічником лісничого ОСОБА_2., майстром лісу ОСОБА_1.

З письмового пояснення, наданого майстром лісу Бахівського лісництва ОСОБА_1. від 24.03.2020р. вбачається, що це була самовільна порубка дерев, яка вчинена невідомими йому особами, і про даний факт він не встиг повідомити поліцію. Дане лісопорушення останнім було виявлено 20.03.2020р. В даний час ним подана письмова заява в поліцію про виявлене правопорушення, оскільки в діях ще не встановлених осіб вбачається склад злочину передбаченого ст. 246 КК України (незаконна порубка лісу). З наведеного вбачається, що вини працівників Бахівського лісництва в шкоді, завданої навколишньому природному середовищу невстановленими особами, не має.

Крім того, в даний час по всіх виявлених фактах порушення природоохоронного законодавства проводиться службова перевірка та надіслано відповідні заяви в правоохоронні органи про порушення кримінальних справ, пов`язаних з незаконною порубкою лісу та його викраденням.

Враховуючи, що виявлені: 24 березня 2020 року незаконні порубки в кварталі 9 (виділ 13), незаконні порубки (без спеціального дозволу - лісорубного квитка) шести сироростучих дерев породи "сосна", в кварталі 9 (виділ 14) виявлено незаконну порубку двох сухостійних дерев породи "сосна", в кварталі 9 (виділ 12 ), а також виявленні 24.03.2020 року № 2 в (квартал 32 виділ 40 (1) площею - 0,5 га), виявлено незаконну порубку двох сироростучих дерев породи "сосна", вчиненою у 2019 році, а також виявлені 25 березня 2020 року в кварталі 31 виділ 37(1) площею 0,9 га Бахівського лісництва незаконні порубки тринадцяти дерев породи "сосна" (сироростучі сухостійні) вчинені у 2019 році, а також виявлені 25.03.2020 року № 2 в кварталі 31 (виділ 39) Бахівського лісництва незаконні порубки дев`яти сироростучих дерев породи "сосна" та чотирьох дерев породи "дуб", вчинені невстановленими на даний час особами, а встановленням осіб, які незаконно вчинили порубку лісу та його викрадення проводить слідчий відділ Камінь-Каширський відділ поліції ГУНП у Волинській області, відтак, в позові, на думку відповідача, слід відмовити.

В судовому засіданні 03.09.2020р. судом, за участю представника позивача, було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.09.2020р. на 11:00 год., явку представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд, встановлено позивачу строк до 17.09.2020р. для подання суду та відповідачу заперечень (за наявності) на відзив ДП "Волинський військовий лісгосп", встановлено відповідачу строк до 21.09.2020р. для подання суду та позивачу пояснень на заперечення (за наявності).

Поруч з цим, ухвалою суду від 03.09.2020р. було постановлено повідомити Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.09.2020 року, а також встановлення позивачу строку до 17.09.2020р. для подання суду та відповідачу заперечень (за наявності) на відзив ДП "Волинський військовий лісгосп", встановлення відповідачу строку до 21.09.2020р. для подання суду та позивачу пояснень на заперечення (за наявності), згідно протокольної ухвали, постановленої судом за результатами проведеного 03.09.2020р. підготовчого судового засідання.

15.09.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь №13-2/2137 від 14.09.2020р. на відзив відповідача з доказами надіслання останньої на адресу відповідача, в котрій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

При цьому позивач зазначив, що відповідно до долучених до позовної заяви матеріалів, акт позапланової перевірки №228/04.20 від 03.04.2020 року піддписано тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП "Волинський військовий лісгосп" ОСОБА_5., третіми особами, які брали участь у проведені заходу державного нагляду (контролю), з них лісничим Бахівського лісництва ОСОБА_4. У судовому порядку вищезазначений акт не оскаржувався, що підтверджує, на переконання позивача, визнання факту незаконної порубки лісу з однієї сторони та несвоєчасне його виявлення постійним лісокористувачем - ДП "Волинський військовий лісгосп".

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією у Волинській області було надіслано ДП "Волинський військовий лісгосп" претензію від 17.04.2020 року № 6-2/816 з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 7 990 679,69 грн., в тому числі по Бахівському лісництву ДП "Волинський військовий лісгосп" - 267 560,73грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, Державною екологічною інспекцією у Волинській області встановлено, що господарюючий суб`єкт несвоєчасно повідомив про виявлене порушення, що призвело до завдання державі збитки, які в добровільному порядку не відшкодовані, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Здійснюючи посилання на положення ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 17, 19, 63, 64, 69, 86, 89, 90, 107 Лісового кодексу України позивач засвідчив, що факт незаконної порубки лісу з однієї сторони та несвоєчасне його виявлення відповідачем, свідчить про неналежну охорону лісу, тобто бездіяльність постійного лісокористувача, внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Зокрема, при проведені планової перевірки Інспекцією було встановлено, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не дотримувалося вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень від самовільної порубки на підпорядкованій йому території, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявило таких, порушень і не вжило відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдані державі збитки внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідного до цього кодексу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком-самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" є постійним лісокористувачем, тому, з урахуванням приписів ст. 19 Лісового кодексу України, зобов`язане забезпечувати охорону та захист лісів.

Державна екологічна інспекція у Волинській області, вважає, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, діє презумпція вини правопорушника. Тому Інспекція не повинна доводити наявність вини відповідача у заподіянні такої шкоди, а навпаки, саме відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина, у заподіянні матеріальної шкоди.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, Державна екологічна інспекція у Волинській області, вважає що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності зі сторони відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені Інспекцією збитки.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за суб`єктами господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 1.3. роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року №02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок, порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов`язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв`язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, вищенаведені норми законодавчих актів підтверджують, що саме Державна екологічна інспекція у Волинській області має право здійснювати державний контроль в сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства, обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації не залежно від форми власності, а у випадку виявлення порушень вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання

Враховуючи, що факт незаконної порубки лісу з однієї сторони та несвоєчасне його виявлення постійним лісокористувачем - Державним підприємством "Волинський військовий лісгосп", підтверджується доказами відповідно до закону, відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Присутні в судовому засіданні 21.09.2020р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просила суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Відповідач в судове засідання 21.09.2020р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 03.09.2020р. була вручена Державному підприємству "Волинський військовий лісгосп"- 08 вересня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.09.2020р.

Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" не скористалось своїм процесуальним правом на подання суду заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, заперечень суду не надало.

В аспекті викладеного суд засвідчує, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В той же час, стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи, зокрема, відповідачу, щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що положення ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав сторін на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

При цьому суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Беручи до увагу ту обставину, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Згідно зі ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наказом №133 від 28.04.2020р. Державної екологічної інспекції України було затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області.

Основним завданням Державної екологічної інспекції у Волинській області є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах Волинської області. Вказана інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про використання та охорону земель, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення "Про Державну екологічну інспекцію у Волинській області" №133 від 28.04.2020р., відповідно до Наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 19.03.2020р. №48 (а.с. 17) та направлення начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області від 19.03.2020р. №269 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с. 18), за дорученням Прем`єр-міністра України від 29.01.2020 року №2777/1/1-20 (а.с. 19-20), була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Волинський військовий лісгосп".

Як вбачається із здійсненого судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" є державним підприємством та є правонаступником Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", а також здійснює наступні види діяльності: 01.70 Мисливство, відновлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг (основний); 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломи та рослинних матеріалів для плетіння; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У процесі проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що відповідно до матеріалів лісокористування за ДП "Волинський військовий лісгосп" закріплені наступні лісництва: Володимир - Волинське, Луцьке, Бережницьке, Черемошнянське, Поворське, Бахівське.

В акті Державної екологічної інспекції у Волинській області від 03 квітня 2020 року № 228/04.2, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який проводився в період з 23.03.2020 по 03.04.2020 року (а.с. 22-59), зафіксовано порушення вимог природоохоронного законодавства на території Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп", зокрема: 24 березня 2020 року в кварталі 9 (виділ 13) виявлено незаконну порубку (без спеціального дозволу - лісорубного квитка) шести сироростучих дерев породи "сосна", в кварталі 9 (виділ 14) виявлено незаконну порубку двох сухостійних дерев породи "сосна", в кварталі 9 (виділ 12) виявлено незаконну порубку двох сироростучих дерев породи "вільха". Деревина із місця вчинення незаконної порубки дерев, вивезена. Зазначену незаконну порубку десяти дерев, виходячи із візуального огляду зрізів пеньків, було вчинено у 2020 році, про що було зазначено у польовій переліковій відомості №1 від 24.03.2020р., яку було підписано без заперечень та зауважень працівниками Бахівського лісництва - лісничим ОСОБА_4., помічником лісничого ОСОБА_2., майстром лісу ОСОБА_1 .

Станом на 24.03.2020р., в книзі обліку лісопорушень Бахівського лісництва, у якій зазначаються всі види виявлених лісовою охороною лісопорушень, даний факт вчинення незаконної порубки дерев не зареєстрований. ДП "Волинський військовий лісгосп", матеріали в правоохоронні органи для встановлення винних осіб, які здійснили незаконну порубку 10-ти дерев у кварталі 9 (виділи 12,13,14) Бахівського лісництва, не передавались, так як жодного документа по даному факту лісопідприємством не було представлено. У поясненні, наданим майстром лісу Бахівського лісництва ОСОБА_1. від 24.03.2020р. зазначено, що дана самовільна порубка дерев була вчинена невідомими йому людьми, і про даний факт він не встиг повідомити поліцію. Дане лісопорушення останнім було виявлено 20.03.2020 року (а.с. 67).

Відповідно до вищезазначеної перелікової відомості від 24.03.2020р. № 1, згідно із додатком 1 "Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубанням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту" до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23 липня 2008 року № 665 (далі - Постанова КМУ № 665) та Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами (затвердженим Постановою КМУ № 665), розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення у 2020 році незаконної порубки шести сироростучих дерев породи "сосна" (діаметри пнів - 68,5 см, 35 см, 51,5 см, 45 см, 47,5 см, 42 см), двох сухостійних дерев породи "сосна" (діаметри пнів: 41 см, 44,5 см) та двох сироростучих дерев породи "вільха" (діаметри пнів 33 см, 37 см) в кварталі 9 виділах 12,13,14 Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп", становить 98 827,09 гривень (польова перелікова відомість від 24.03.2020р. № 1 та відомість обчислення розміру шкоди наявні в матеріалах справи (а.с. 64-66)).

Відповідно до польової перелікової відомості від 24.03.2020 року № 2 зафіксовано, що за візиром лісосіки суцільної санітарної рубки 2019 року (квартал 32 виділ 40 (1) площею - 0,5 га), виявлено незаконну порубку двох сироростучих дерев породи "сосна", вчиненою у 2019 році. Деревина із місця вчинення незаконної порубки дерев вивезена. Зазначену перелікову відомість підписано без заперечень та зауважень працівниками Бахівського лісництва - лісничим ОСОБА_4., помічником лісничого ОСОБА_2 , майстром лісу ОСОБА_3 .

Згідно із додатком 1 до Постанови КМУ № 665 та Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами (затвердженим Постановою КМУ №665), розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення у 2019 році незаконної порубки двох сироростучих дерев породи "сосна" (діаметри пнів - 23, 5 см, 26,5 см) за візирем лісосіки суцільної санітарної рубки 2019 року, квартал 32 виділ 40(1) площею 0,5 га Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп", становить 6 982,48 гривень (польова перелікова відомість від 24.03.2020 року № 2 та відомість обчислення розміру шкоди наявні в матеріалах справи (а.с. 68-69)).

Відповідно до польової перелікової відомості від 25.03.2020 року № 1, при огляді 25 березня 2020 року лісосіки суцільної санітарної рубки, проведеної у 2019 році згідно лісорубного квитка від 21.08.2019р. (серія 02 ЛКБ № 009716) в кварталі 31 виділ 37(1) площею 0,9 га Бахівського лісництва, за візиром (межею) лісосіки, виявлено незаконну порубку тринадцяти дерев породи "сосна" (сироростучі, сухостійні). Деревина із місця порубки дерев, вивезена. Незаконну порубку дерев сосни було вчинено у двох місцях, місця яких з відображені на план-схемі, яка наявна в матеріалах справи. Пні зрізаних дерев породи "сосна" під порядковими номерами №№ 1-6, були заховані (накриті мохом). При проведенні 25.03.2020р. контрольної зйомки даної лісосіки, у ході перевірки було встановлено, що площа лісосіки становить 0,7 га. Із пояснення помічника лісничого Бахівського лісництва ОСОБА_2. від 25.03.2020р. вбачається, що кубомаса деревини, яка вказана у лісорубному квитку відповідає зрубаній площі (0,7 га). В акті огляду місць заготівлі деревини від 01.12.2019р. зауваження до проведеної рубки відсутні.

Зазначену перелікову відомість, у якій зафіксовано незаконну порубку тринадцяти дерев сосни, підписано без заперечень та зауважень працівниками Бахівського лісництва - лісничим ОСОБА_4., помічником лісничого ОСОБА_2., майстром лісу ОСОБА_3 . В книзі обліку лісопорушень Бахівського лісництва, даний факт вчинення незаконної порубки тринадцяти дерев не зареєстрований. ДП "Волинський військовий лісгосп", матеріали в правоохоронні органи для встановлення винних осіб, які здійснили у період зима 2019 - 2020 рік, незаконну порубку 13-ти дерев сосни у кварталі 31 (виділ 37) Бахівського лісництва, не передавались.

Згідно із додатком 1 до Постанови КМУ № 665 та Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами (затвердженим Постановою КМУ №665), розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення у 2019 році незаконної порубки 13 дерев породи "сосна" (діаметри пнів - сироростучих дерев: 42,5 см, 35,5 см, 34,5 см, 33 см, 38,5 см, 26,5 см, 17,5 см, 24,5 см, сухостійних: 40 см, 17,5 см, 23,5 см, 19,5 см, 29 см) за межею візиру лісосіки суцільної санітарної рубки 2019 року, квартал 31 виділ 37 (1) площею 0,7 га Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп", становить 56 783,83 грн. (польова перелікова відомость від 25.03.2020 року № 1 та відомість обчислення розміру шкоди наявні в матеріалах справи (а.с. 73-75)).

Неподалік вищезазначеної лісосіки суцільної санітарної рубки 2019 року (кв.31вид.37(1) площею 0,7 га Бахівського лісництва), відповідно до польової перелікової відомості від 25.03.2020 року № 2 в кварталі 31 (виділ 39) Бахівського лісництва виявлено незаконну порубку дев`яти сироростучих дерев породи "сосна" та чотирьох дерев породи "дуб". Зазначену перелікову відомість, у якій зафіксовано незаконну порубку дерев, підписано без заперечень та зауважень працівниками Бахівського лісництва - лісничим ОСОБА_4., помічником лісничого ОСОБА_2., майстром лісу ОСОБА_3 . В книзі обліку лісопорушень Бахівського лісництва даний факт вчинення незаконної порубки дев`яти дерев сосни та чотирьох дерев дуба не зареєстрований. ДП "Волинський військовий лісгосп" матеріали в правоохоронні органи для встановлення винних осіб, які здійснили незаконну порубку вищезазначених дерев у кварталі 31 (виділ 39) Бахівського лісництва, не передавались.

Згідно із додатком 1 до Постанови КМУ № 665 та Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами (затвердженим Постановою КМУ №665), розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення у період 2018-2019 роки незаконної порубки 13 сироростучих дерев породи "сосна", "дуб" (2018 рік - діаметри пнів дерев сосни: 44 см, 41,5 см, 44,5 см, 40,5 см, діаметри пнів дерев дуба - 20,5 см, 31 см; 2019 рік - діаметри пнів дерев сосни: 49,5 см, 38,5 см, 46 см, 40 см, 52,5 см, діаметри пнів дерев дуба: 30,5 см, 25,5 см) в кварталі 31 виділі 39 Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп", становить 104 967,33 грн. (польова перелікова відомость від 25.03.2020 року № 2 та відомість обчислення розміру шкоди наявні в матеріалах справи (а.с. 70-72)).

Акт позапланової перевірки №228/04.20 від 03.04.2020р. підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП "Волинський військовий лісгосп"- ОСОБА_5., третіми особами, які брали участь у проведенні заходу державного нагляду (контролю), зокрема, лісничим Бахівського лісництва ОСОБА_4. без зауважень та заперечень, останній в судовому порядку не оскаржувався, що підтверджує визнання факту незаконної порубки лісу та несвоєчасне його виявлення постійним лісокористувачем - ДП "Волинський військовий лісгосп".

Всього розмір майнового стягнення за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок здійснення незаконних порубок, а саме 38 дерев різних порід, виявлених у лісових насадженнях Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп", становить 267 560,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Волинській області було надіслано ДП "Волинський військовий лісгосп" претензію №6-2/816 від 17.04.2020р. з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 7 990 679,69 грн., в тому числі по Бахівському лісництву ДП "Волинський військовий лісгосп" - 267 560,73 грн., яка залишена без задоволення (а.с. 60-62).

Таким чином, Державною екологічною інспекцією у Волинській області встановлено, що ДП "Волинський військовий лісгосп" здійснювало незаконну вирубку дерев, однак завдані державі збитки в добровільному порядку не відшкодовано, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 66 Конституції України унормовано, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Цивільним кодексом України, Лісовим кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до п. а ч.1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 7 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Згідно з частиною 6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як вже зазначалось, наявний в матеріалах справи Акт позапланової перевірки №228/04.20 від 03.04.2020р. підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП "Волинський військовий лісгосп"- ОСОБА_5., третіми особами, які брали участь у проведенні заходу державного нагляду (контролю), зокрема, лісничим Бахівського лісництва ОСОБА_4. без зауважень та заперечень, останній в судовому порядку не оскаржувався, що підтверджує визнання факту незаконної порубки лісу та несвоєчасне його виявлення постійним лісокористувачем - ДП "Волинський військовий лісгосп".

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.04.2018р. у справі № 904/4933/17.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов`язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

Загальним підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

У відповідності до ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Факт незаконної порубки лісу з однієї сторони та несвоєчасне його виявлення відповідачем, свідчить про неналежну охорону лісу, тобто бездіяльність постійного лісокористувача, внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Відтак, в даному випадку, при проведені позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією у Волинській області було встановлено, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не дотримувалося вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, від самовільної порубки на підпорядкованій йому території, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявило таких порушень і не вжило відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таку правову позицію відображено і в постановах Верховного Суду у справах № 909/976/17 від 09.08.2018 року, №924/12/18 від 20.12.2018 року, №909/1193/17 від 20.12.2018 року, №926/869/18 від 18.02.2019 року, №914/1960/17 від 07.06.2019 року, №920/1106/17 від 20.02.2020 року.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, він тим самим допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що позивачем у встановленому порядку доведено, а матеріалами справи не спростовано факту заподіяння державі збитків внаслідок порушення Державним підприємством "Волинський військовий лісгосп" вимог природоохоронного законодавства, а також те, що позивач в установленому порядку обставини, які повідомлені відповідачем, спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 267 560,73 грн. є обґрунтованими і доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід покласти на Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" (Волинська область, місто Луцьк, вул. Героїв УПА, будинок 5, код ЄДРПОУ 43250603) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, будинок 20, код ЄДРПОУ 38009738) 267 560,73 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, перерахувавши вказані кошти до спеціального фонду бюджету на УК у Камінь-Каширському районі/ОТГ Гуто-Боровенська/, код класифікації доходів бюджету 24062100, номер рахунку (IBAN) UA 188999980333139331000003532, код отримувача ЄДРПОУ 37908808, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), найменування коду класифікації доходів бюджету - грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" (Волинська область, місто Луцьк, вул. Героїв УПА, будинок 5, код ЄДРПОУ 43250603) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, будинок 20, код ЄДРПОУ 38009738, (IBAN) UA 148201720343160001000081139 в Казначейство України (ЕАП)) 4 013,41 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 24.09.2020р.

Суддя В. А. Войціховський