Рішення

від 10.09.2020 по справі 910/3664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/3664/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу №910/3664/19

за позовом Київської міської ради, м. Київ,

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник", м. Київ,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек", м. Київ,

3. товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорд", м. Київ,

4. товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошеф", м. Київ,

5. товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль", м. Київ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51

про зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитка) до комунальної власності територіальної громади міста Києва,

за участю представників:

позивача ОСОБА_52

відповідача 1, Гончарук А.І., довіреність № б/н від 14.12.18,

відповідачів 1,5, ОСОБА_53 ,

відповідачів 2,3,4, ОСОБА_54 ,

відповідачів 2,3,4, ОСОБА_55 ,

третіх осіб, ОСОБА_56 ,

та третіх осіб особисто ОСОБА_38 ,, ОСОБА_9 , ОСОБА_34 , ОСОБА_41 , паспорт НОМЕР_1 , ОСОБА_31 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 , ОСОБА_12 , ОСОБА_44 , ОСОБА_32 , ОСОБА_50 , ОСОБА_23 , довіреність № паспорт серія СН №064015 , ОСОБА_17 , паспорт серія НОМЕР_2 , ОСОБА_33 , паспорт серія НОМЕР_3 ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської міської ради (далі - Рада, КМР) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" (далі - ТОВ "ВК Комунальник"), товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек" (далі - ТОВ "Сантрек"), товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорд" (далі - ТОВ "Клінфорд"), товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошеф" (далі - ТОВ "Єврошеф") і товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль" (далі - ТОВ "Євростиль") про:

зобов`язання ТОВ "ВК Комунальник" передати безоплатно 49,7/100 частин гуртожитку (2020,8 кв.м.) від загальної площі 4 066,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради;

зобов`язання ТОВ "Сантрек" передати безоплатно 7,1/100 частин гуртожитку (288,3 кв.м.) від загальної площі 4 066,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради;

зобов`язання ТОВ "Клінфорд" передати безоплатно 8,5/100 частин гуртожитку (347 кв.м.) від загальної площі 4 066,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради;

зобов`язання ТОВ "Єврошеф" передати безоплатно 10,2/100 частин гуртожитку (416,5 кв.м.) від загальної площі 4 066,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради;

зобов`язання ТОВ "Євростиль" передати безоплатно 24,4/100 частин гуртожитку (993,5 кв.м.) від загальної площі 4 066,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради.

Рада обґрунтовує позовні вимоги таким:

- 05.03.1996 було складено акт приймання-передачі майна відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівельний концерн" до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Веркон" (далі - ВАТ "Веркон") гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводський, 7;

- у 2007 році між ВАТ "Веркон" і Відповідачами 1 та 5 було укладено договори купівлі-продажу нежилих приміщень, згідно яких до відповідачів 1 та 5 перейшло право власності на приміщення гуртожитку у визначених договорами частинах. Надалі між Відповідачем 1 та Відповідачами 2,3,4 укладено ряд договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, згідно яких до відповідачів 2, 3, 4 перейшло право власності на приміщення гуртожитку у визначених договорами частинах;

- позивач вказує, що відповідачами було порушено мораторій та набуто у власність приміщення гуртожитків з порушенням норм чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3664/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні, що призначене на 14.05.2019

22.04.2019 через відділ діловодства суду від Відповідача 1 (ТОВ "ВК Комунальник") надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву Відповідач 1 заперечує проти позову у повному обсязі та надає свої обґрунтування щодо спростувань тверджень Позивача, викладених у позові. Зокрема, на час здійснення правочинів з відчуження та придбання приміщень у спірному гуртожитку, цей гуртожиток перебував у приватній власності. Тому, продаж та набуття цих приміщень відбувався без порушення приписів Закону, оскільки його дія не поширювалась на спірний гуртожиток. Також, частина приміщень, що належать Відповідачу 1 є нежилими приміщеннями та не забезпечують проживання будь-яких громадян у ньому.

Також, 22.04.2019 Відповідачем 5 (ТОВ "Євростиль") до суду подано відзив на позовну заяву. Згідно якого, Відповідач 5 заперечує проти позову у повному обсязі. Зокрема, з тих підстав, що мораторій, на дію якого посилається Позивач, передбачений нормами Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , набрав чинності 01.01.2009 , тобто, після укладення договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень між ВАТ Веркон та ТОВ Євростиль . Отже, ТОВ Євростиль набуло належні йому нежитлові приміщення без порушення вимог законодавства України.

Крім того, приміщення, що належать Відповідачу 5 спірного гуртожитку, є нежилими приміщеннями та не являються допоміжними нежитловими приміщеннями та жодним чином не забезпечують проживання будь-яких громадян у ньому. Таким чином, здійснення дій на його вилучення жодним чином не спрямовано на досягнення мети визначеної у Законі.

24.04.2019 через відділ діловодства суду від Відповідача 4 (ТОВ "Єврошеф"), Відповідача 3 (ТОВ Клінфорд ) та Відповідача 2 (ТОВ Сантрек ) надійшли подібні за змістом відзиви на позовну заяву. Згідно яких, Відповідачі 2, 3 та 4 в повному обсязі заперечують проти позову та зазначають, що право власності на приміщення набуто ними на підставі договорів купівлі-продажу укладених у 2017 році. На момент укладення договорів, майно належало ТОВ ВК Комунальник згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 31.08.2009 р. Враховуючи, що гуртожиток, на час укладення правочину від 31.08.2009 знаходився у приватній власності ВАТ Веркон дія ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на правовідносини, що виникли між ВАТ Веркон та ТОВ ВК Комунальник не розповсюджувалась.

26.04.2020 та 02.05.2020 через відділ діловодства суду від Позивача надійшли Відповіді на відзиви Відповідачів 2,3,4,5. Відповідно до яких Позивач наводить свої аргументи щодо доводів викладених у відзивах Відповідачів 2-5.

11.05.2020 від Відповідачів 2, 3, 4 та 5 до суду подано Заперечення на відповідь на відзив Позивача.

14.05.2019 судом відкладено підготовче засідання на 06.06.2019 та ухвалою зобов`язано сторін розмістити оголошення для встановлення та виявлення громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

06.06.2019 від Відповідачів 2,3,4 надійшли письмові пояснення, згідно яких останні, на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019, повідомляють про те, що як станом на час купівлі приміщень у спірному гуртожитку, так і на час розгляду справи в суді, в належних приміщеннях не проживають особи, на яких поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Також, 06.06.2019 Відповідачем 1 до відділу діловодства суду подано письмові Пояснення. Згідно наданих пояснень, відповідач повідомив суд про розміщення оголошення у газеті Хрещатик за 31.05.2019 №25 (5217), на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 Крім того, надано список громадян, які зареєстровані і проживають у гуртожитку та перебувають на квартирному обліку при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації станом на 14.05.2019

Крім того, згідно письмових Пояснень Відповідача 5, поданих суду 06.06.2019, останній повідомив суд, що є власником нежитлових приміщень спірного гуртожитку, а отже, реєстрація і проживання фізичних осіб у нежитлових приміщеннях на законних підставах є неможлива.

Частиною другою статті 50 ГПК України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб , які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні 06.06.2019 судом розглянуто та задоволено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання на 09.07.2019 Зокрема, до участі у справі судом залучено: ОСОБА_42 , ОСОБА_8 , ОСОБА_35 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , ОСОБА_50 , ОСОБА_26 , ОСОБА_30 .

05.07.2019 представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про надання витребуваних судом документів та залучення третіх осіб.

Також, 09.07.2019 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.07.2009 відкладено підготовче засідання на 25.07.2019 та зобов`язано посадових осіб ТОВ ВК Комунальник надати суду до 24.07.2019 включно докази підстав проживання мешканців у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

24.07.2019 представником відповідача 1 до суду подано письмові пояснення, згідно яких останній повідомляє суд, що не володіє даними про наявність правових підстав перебування мешканців, що займають 38 кімнат гуртожитку. Жодних спеціальних ордерів на вселення ТОВ ВК Комунальник не видавало і не отримувало від продавця, як і не укладало з мешканцями договорів найму житлового приміщення.

Підготовче засідання, яке було призначено на 25.07.2019 не відбулось.

Ухвалою суду від 02.08.2019 розгляд справи призначено на 08.08.2019.

Підготовче засідання, що призначено на 08.08.2019 не відбулось.

Ухвалою суду від 13.08.2019 розгляд справи призначено на 21.08.2019.

19.08.2019 через відділ діловодства суду Відповідачем 5 подано заперечення на клопотання Позивача про залучення третіх осіб без самостійних вимог.

В судовому засіданні 21.08.2019 оголошено перерву до 04.09.2019.

За результатами судового засідання 04.09.2019 судом задоволено клопотання Позивача про залучення третіх осіб та ухвалено залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача мешканців гуртожитку за адресою будинок АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_51 .

Також, ухвалою суду від 04.09.2019 зупинено провадження у справі № 910/3664/19 до набрання законної рішення у справі № 910/1664/19, що розглядається Господарським судом міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕК" до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" про визнання незаконним, скасування рішення та заборону вчиняти дії.

04.03.2020 через відділ діловодства суду представником Позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі. Згідно якого, Позивач просив поновити провадження у справі, у зв`язку із тим, що обставини які зумовили зупинення провадження у справі усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 поновлено провадження у справі №910/3664/19 та призначено підготовче засідання на 31.03.2020.

Ухвалами про повідомлення від 17.03.2020, 14.04.2020 та 07.05.2020 судом повідомлено сторін та третіх осіб про перенесення дат судових засідань.

У судове засідання 04.06.2020 представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Натомість, від Позивача та Відповідачів 1 та 5 через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом, ухвалою від 04.06.2020 відкладено розгляд справи на 24.06.2020.

Ухвалою суду від 18.06.2020 призначено судове засідання на 09.07.2020.

За результатами судового засідання 09.07.2020 судом винесено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 06.08.2020.

03.08.2020 Позивачем через відділ діловодства суду подано Пояснення у справі.

Також, Відповідачами 1 та 2 06.08.2020 до суду подано Додаткові письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 06.08.2020 оголошено перерву до 10.09.2020.

В судовому засіданні 10.09.2020 при дослідженні письмових доказів встановлено, що у частини третіх осіб, які залучені до участі у справі на стороні позивача, та за його клопотанням, адреса реєстрації місця проживання є відмінною від адреси спірного гуртожитку, місцезнаходження якого: АДРЕСА_2 .

Зокрема, як встановлено судом, ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_34 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , зареєстровані за наступною адресою: АДРЕСА_3 .

Також, ОСОБА_10 , ОСОБА_59 , ОСОБА_48 , мають зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Крім того, відповідно до судових рішень Святошинського районного суду міста Києва (Судові справи №№ 759/11159/17, 759/19302/18, 759/14385/18) гр. ОСОБА_43 , ОСОБА_18 та ОСОБА_1 визнані такими, що втратили право на користування житловими приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

З наведеного вбачається, що на вказаних осіб, в межах даної справи, щодо даного предмету спору не поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , оскільки, зазначені вище особи не зареєстровані у спірному гуртожитку.

При цьому, позивачем надано докази направлення та отримання вказаними особами розрахункових документів на оплату за спожиті комунальні послуги у приміщеннях, що розташовані у спірному гуртожитку.

Проте, суд звертає увагу, що докази отримання розрахункових документів, споживання комунальних послуг, оплати комунальних послуг, в розумінні Закону не є доказами, що підтверджують зареєстроване місце проживання особи та надають право на застосування положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків щодо вказаних осіб.

Судом роз`яснено третім особам, що недоліки/ неточності/ невідповідності зазначення адреси і інших даних в їх паспортних та довідкових документах не є предметом спору і доказування у даній справі і мають виправлятись в порядку установленому законом.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповіді на відзив, подані сторонами письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 № 4-АТ затверджено план приватизації державного майна, що знаходиться у складі майна Київського заводу верстатів-автоматів та Київського державного підприємства по виготовленню товарів народного споживання у складі цілісного майнового комплексу та створено акціонерне товариство відкритого типу "Веркон".

05.03.1996 року складено акт передачі-прийому майна відкритого акціонерного товариства "Веркон" відповідно до якого засновник - ФДМУ, передав у власність ВАТ "Веркон" майно загальною вартістю 32819535000 крб.

Згідно переліку будівель, що складений до акта прийому-передачі, ВАТ "Веркон" передано у власність в тому числі гуртожиток, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7.

На підставі договорів Купівлі - продажу нерухомого майна укладених між ВАТ Веркон та ТОВ Євростиль (Відповідач 5), ТОВ ВК Комунальник (Відповідач 1) право власності на приміщення у спірному гуртожитку перейшли до Відповідачів 1 та 5, зокрема:

- Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.03.2007, укладеного між ВАТ Веркон та ТОВ Євростиль , останньому перейшли у приватну власність нежилі приміщення І поверху (в літ. А), загальна площа приміщень, які відчужуються складає 807,90 кв.м. та становить 20/100 частин від гуртожитку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7. Право приватної власності ТОВ Євростиль на нежилі приміщення І поверху (в літ. А) було зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10.04.2007 , реєстраційне посвідчення № 038348.

- Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2007 , укладеного між ВАТ Веркон та ТОВ Євростиль , останньому перейшли у приватну власність нежилі приміщення II поверху (в літ. А), загальна площа приміщень, які відчужуються складає 812,60 кв.м. та становить 20/100 частин від гуртожитку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7. Право приватної власності ТОВ Євростиль на нежилі приміщення II поверху (в літ. А) зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16.10.2007 , реєстраційне посвідчення №5.

- Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2009, укладеного між ВАТ ВЕРКОН та ТОВ ВК Комунальник , останньому перейшли у приватну власність приміщення III, IV та V поверхів гуртожитку (в літ. А), загальна площа приміщень, які відчужуються складає 2445,60 кв.м. та становить 60/100 частин від спірного гуртожитку. Право приватної власності ТОВ ВК Комунальник на приміщення III, IV та V поверхів гуртожитку (в літ. А) зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 17.09.2009 , реєстраційне посвідчення № 006641

Надалі, частину належних Відповідачу 1 приміщень у спірному гуртожитку за договорами купівлі-продажу нерухомого майна було відчужено на користь відповідачів 2, 3, 4, зокрема:

- 30.01.2017 року між ТОВ ВК КОМУНАЛЬНИК та ТОВ САНТРЕК було укладено договори купівлі-продажу, номери записів про право власності № 18774842, 18774847, 18774637, 18774677, 18774717, 18774786, 18774831, 18774750, 18774810, 18774824 від 30.01,2017року у Державному реєстрі прав, відповідно до яких у власність останнього перейшли житлові приміщення загальною площею 288,3 кв.м., що складає 7,1/100 частин від гуртожитку загальною площею 4066,1 кв.м.

- 30.01.2017 року між ТОВ ВК КОМУНАЛЬНИК та ТОВ КЛІНФОРД було укладено договори купівлі-продажу, номери записів про право власності 18773792, 18773217, 18773560, 18773377, 18773012, 18773983, 18772323, 18770639, 18772815, 18769316, 18771927, 18767279 від 30.01.2017 у Державному реєстрі прав, відповідно до яких у власність останнього перейшли житлові приміщення загальною площею 347 кв.м., що складає 8,5/100 частин від гуртожитку загальною площею 4066,1 кв.м.

- 30.01.2017 року між ТОВ ВК КОМУНАЛЬНИК та ТОВ ЄВРОШЕФ було укладено договори купівлі-продажу, номери записів про право власності 18774339, 18774438, 18774232, 18774286, 18774587, 18774193, 18774091, 18774402 від 30.01.2017 у Державному реєстрі прав, відповідно до яких у власність останнього перейшли житлові приміщення загальною площею 416,5 кв.м. що складає 10,2/100 частин від гуртожитку загальною площею 4066,1 кв.м.

Також, ТОВ Євростиль (Відповідач 5) на користь ТОВ ВК КОМУНАЛЬНИК (Відповідач 1), 19.12.2016 та 20.12.2016 було відчужено нежитлові приміщення загальною площею 627 кв.м. , що складає 15,4 /100 частин гуртожитку загальною площею 4066,1 кв.м.

Отже, станом на час звернення Позивача до суду із позовом у даній справі, приміщення гуртожитку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, перебувають на праві приватної власності у Відповідачів 1, 2, 3, 4 та 5 у визначених частках.

Як вказує Позивач, з метою забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків Київською міською радою було прийнято рішення Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств від 26.06.2018 року №1021/5085 (далі - Рішення).

Так, серед іншого, цим Рішенням надано згоду на безоплатне прийняття гуртожитку по вул. Червонозаводська, 7, що раніше був включений до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства Веркон .

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.03.2012 №174 Про затвердження Реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Святошинському районі міста Києва , затверджено реєстр житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Святошинському районі міста Києва, яким, зокрема, внесено гуртожиток по вул. Червонозаводська, 7.

Відповідно до пункту 1 рішення вирішено надати згоду на його безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідно до підпункту б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (далі - Закон) та одночасно звернутися до власників вищезазначеного гуртожитку щодо надання їхньої згоди на передачу гуртожитку на безоплатній основі.

На виконання Рішення виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами від 30.07.2018 №003-1464, від 13.08.2018 року № 003-1553 та від 21.11.2018 року № 003-2155 звернувся до власників гуртожитку за адресою: м. Київ. вул. Червонозаводська 7.

У відповідь на листи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Відповідач 1 листом від 04.09.2018 №21 відповів, що зазначене Рішення прийняте стосовно гуртожитків включених до статутних капіталів. Відповідач - 2 від 14.09.2018 повідомив, що не володіє житловими приміщеннями які можуть бути приватизованими відповідно до Закону України Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків . Відповідач - 3 листом від 10.09.2018 №18 зазначив, що не володіє гуртожитком на мешканців якого розповсюджується дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . Відповідач - 4 листом від 11.09.2018 № 8 у своєму листі зазначив, що дія Закону не поширюється на товариство.

З вказаних відповідей Позивач дійшов висновку, що жоден з Відповідачів фактично не заперечив щодо безоплатної передачі спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Апеляційний та Касаційний суди при вирішенні справи 910/1664/19 за позовом ТОВ Сантрек до Київської міської ради за участю третьої особи - ТОВ ВК Комунальник про визнання незаконним і скасування рішення КМР від 26.06.2018р. № 1021/5085 та заборону вчиняти дії, встановили, що одностороннє надання згоди Міськрадою на прийняття нею гуртожитку без згоди власника майна (Позивача) не породжує жодних правових наслідків для ТОВ "Сантрек". Оскаржуваним актом не ухвалювалося рішення про примусове вилучення (передачу) майна Позивача у комунальну власність, оскільки таке право взагалі не віднесено до компетенції Міськради.

Такі ж висновки підлягають застосуванню також і у даній справі (№910/3664/19) щодо інших відповідачів: ТОВ ВК Комунальник , ТОВ Клінфорд , ТОВ Єврошеф , ТОВ Євростиль .

Відповідно до пункту 50 та підпункту 50.1 Постанови КГС ВС від 10.06.2020р. у справі №910/1664/19: Наведене підтверджується і зверненням Міськради до Позивача для отримання згоди та подальшим зверненням до суду у справі № 910/3664/19 .

50.1. Постанови ВС: Предметом розгляду вищенаведеної справи є зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитку) до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Тобто саме в межах вищевказаної іншої судової справи, за наявності підстав та обставин, передбачених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (наявність мешканців, на яких поширюється дія закону; незгода / згода власника майна; спосіб отримання майна, тощо) може вирішуватись питання передачі майна у комунальну власність за рішенням суду .

Позиція та доводи Позивача. Гуртожиток по вул. Червонозаводська, 7 - це об`єкт державного житлового фонду, який не підлягав приватизації у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, в тому числі шляхом його передачі до статутного фонду ВАТ Веркон .

Приміщення гуртожитку всупереч вимогам Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та дії мораторію були передані у власність Відповідача 1 та 2, а в подальшому були відчужені на користь відповідачів 2,3,4, що було прямо заборонено.

Оскільки ВАТ Веркон набув у власність приміщення гуртожитку в порушення мораторію, тому зобов`язаний безоплатно передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва належне йому майно гуртожитку.

Також, Позивач посилається на підпункт б) пункту 1 частини 3 ст. 14 Закону, який передбачає, що гуртожитки включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

За вказаних підстав, Позивач просить суд зобов`язати Відповідачів 1-5 передати безоплатно належні їм частини спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Заперечення Відповідачів 1-5 проти задоволення позову та безоплатної передачі належних їм частин гуртожитку зводились до того, що право приватної власності на спірний гуртожиток ними набуто на законних підставах, за відплатними правочинами, із дотриманням норм чинного на час вчинення правочину законодавства. Також те, що право приватної власності є непорушним. При цьому, згоди на безоплатну передачу належних їм частин спірного гуртожитку останні не надавали.

Оцінивши обставини, наведені позивачем у позовній заяві, у відзивах відповідачів на позов у запереченнях та письмових поясненнях, а також дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено законних підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Джерела права та законодавство України, якими керувався суд при вирішенні даного спору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Протокол 1, Стаття 1).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конституція України.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Закон "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (у відповідних редакціях на час виникнення правовідносин)

Стаття 1. Сфера застосування Закону.

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Стаття 3. Забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків

1. Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;

(пункт 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними

згідно із Законом України від 08.09.2011 р. N 3716-VI)

2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;

(пункт 2 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.09.2011 р. N 3716-VI, у редакції Закону України від 05.04.2017 р. N 1999-VIII)

3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;

4) гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

(пункт 4 частини першої статті 3 у редакції Закону України від 08.09.2011 р. N 3716-VI)

5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;

6) видатки, пов`язані з капітальним ремонтом гуртожитків (їх житлових комплексів та/або їх частин), що передаються у власність територіальних громад згідно з цим Законом, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел. У разі погіршення стану гуртожитку, включеного до статутного капіталу, який підлягає передачі у комунальну власність, понад норми фізичного зносу за час його перебування у приватній власності місцева рада має право вимагати від власника гуртожитку провести ремонт гуртожитку або стягнути з власника в договірному чи судовому порядку вартість такого ремонту та/або відповідних відновлювальних робіт;

(пункт 6 частини першої статті 3 у редакції Законів України від 08.09.2011 р. N 3716-VI, від 05.04.2017 р. N 1999-VIII)

7) допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають;

Стаття 4. Реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації житлових приміщень у гуртожитках

1. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

(стаття 4 у редакції Закону України від 08.09.2011 р. N 3716-VI).

Стаття 8. Реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом отримання соціального житла

1. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як п`ять років) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв`язання їх житлової проблеми.

2. Для сприяння таким громадянам у розв`язанні їх житлової проблеми вони беруться відповідними місцевими радами в установленому порядку на квартирний облік для надання їм (їх сім`ям) соціального житла на загальних підставах.

Стаття 9. Надання соціального житла мешканцям гуртожитку відповідно до цього Закону

1. У випадку, передбаченому частиною другою статті 8 цього Закону, взяття на квартирний облік та надання відповідним громадянам соціального житла здійснюється тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розташовано гуртожиток, в якому вони зареєстровані та проживають.

2. Виконавчий орган відповідної місцевої ради на підставі рішення ради про надання соціального житла мешканцям гуртожитку, на яких поширюється дія цього Закону, видає згідно з чинним законодавством ордери, які є єдиною підставою для вселення у надане соціальне житло.

Стаття 14. Особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад

1. Гуртожитки (як цілісні майнові комплекси), на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність відповідних територіальних громад.

2. Гуртожитки державної форми власності у власність територіальних громад передаються безоплатно.

3. Гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку.

Розмір компенсації вартості гуртожитків розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з урахуванням її зменшення внаслідок нарахованого фізичного зносу і збільшення в результаті фактичних витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їх власності. У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі таких товариств розмір компенсації визначається пропорційно обсягу таких прав відповідно до закону.

За згодою сторін компенсація вартості гуртожитків може здійснюватися грошима або майном (майновими правами).

Порядок визначення розміру компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймають відповідні органи управління (уповноважені особи) власників гуртожитків або суд.

5. Видатки, пов`язані з передачею гуртожитків у власність територіальних громад, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів.

(стаття 14 у редакції Закону України від 08.09.2011 р. N 3716-VI).

Позиція суду.

Доводи Позивача щодо незаконності приватизації та передачі до статутного фонду ВАТ Веркон спірного гуртожитку відхиляються судом з огляду на таке.

Питання законності приватизації спірного гуртожитку вже було предметом судового дослідження під час розгляду справи №40/70-36/414 та встановлено, що ВАТ Веркон правомірно набув право власності на спірний гуртожиток як на складову частину приватизованого цілісного майнового комплексу підприємства.

Так, Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Веркон" про визнання права власності на гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7 за державою в особі Фонду державного майна України та вилучення його з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства "Веркон".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.11 , яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.11 та Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011 року, в позові відмовлено.

Доводи Позивача щодо того, що приміщення гуртожитку були передані у власність Відповідача 1 та 2, а в подальшому були відчужені на користь відповідачів 2,3,4 незаконно та під час дії мораторію, судом відхиляються з огляду на наступне.

На час укладення спірних правочинів (договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2007, 09.10.2007 та від 31.08.2009), спірний гуртожиток знаходився у приватній власності ВАТ ВЕРКОН , дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на правовідносини, що виникли між ВАТ ВЕРКОН та ТОВ ВК Комунальник , ТОВ Євростиль , не розповсюджувалась.

На таких висновках ґрунтується і рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року у справі № 759/11954/14-ц (яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.12.2014 року).

ТОВ "ВК Комунальник" в подальшому здійснило відчуження приміщень у спірному гуртожитку, однак такі правочини мали місце 30.01.2017 року.

Редакції Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків які діяли на час вчинення правочинів купівлі-продажу не встановлювали заборон які б слугували підставою для висновку щодо незаконності та недійсності даних правочинів.

Доводи Позивача щодо обов`язку відповідачів 1-5 безоплатно передати спірне майно до комунальної власності територіальної громади міста Києва, судом відхиляються з наступних підстав.

Оскільки, як встановлено судом вище, Відповідачами 1-5 набуто приміщення в спірному гуртожитку без порушення встановленого Законом мораторію, то й спірні приміщення не можуть бути витребувані безоплатно без їх згоди.

Згідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Протокол 1, Стаття 1) - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Конституції України (частини 1-5 статті 41) - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно до підпункту а) пункту 1) частини 3 Статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків передбачено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі за згодою власника гуртожитку - за його рішенням.

Відповідачами не приймалось рішень щодо безоплатної передачі належних приміщень гуртожитку на користь Позивача чи інших осіб.

Також, обґрунтовуючи необхідність безоплатної передачі, Позивач посилається на підпункт б) пункту 1 частини 3 ст. 14 Закону, який передбачає, що гуртожитки включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

З огляду на наведене суд зазначає наступне.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип "пропорційності" як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Одним із важливих елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

Даний висновок також міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2020 у справі 904/10435/17.

Приймаючи до уваги, з однієї сторони, приписи ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 47 Конституції України щодо права на житло, суд, з іншої сторони, не вправі не застосовувати норми що закріплені у Статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України, щодо непорушності права приватної власності.

Забезпечення державою реалізації права на житло громадянам не може відбуватись з порушенням права на мирне володіння майном інших осіб.

Позивачем не доведено та необґрунтовано яким чином буде дотримано справедливий баланс між вимогами захисту основоположних прав та інтересу суспільства, яким чином позбавлення Відповідачів їх власності без належної компенсації відповідає можливості забезпечення інших осіб реалізувати свої житлові права у випадку задоволення позову, в чому полягають такі виключні обставини, які роблять можливим позбавлення Відповідачів власності без відповідної компенсації, хоча механізм та можливість такої компенсації затверджено чинним законодавством України.

Реалізувати своє право на житло Відповідачі мешканцям Гуртожитку абсолютно не заважають, оскільки не перешкоджають їх проживанню у Гуртожитку, та не здійснюють жодних дій направлених на позбавлення мешканців Гуртожитку права на проживання у ньому.

Задоволення позову справедливий баланс (у розумінні рішень ЄСПЛ) грубо порушує, оскільки Відповідачі позбавляються права власності на належне їм майно не отримуючи за таке відчуження жодної компенсації.

Такий баланс як раз і передбачений Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", який передбачає відчуження гуртожитків на користь територіальних громад на компенсаційній основі. В свою чергу механізм реалізації такої компенсації мав бути затверджений Законом про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на відповідний період. Однак, на момент прийняття Київською міською радою рішення від 26.06.2018 року №1021/5085 Верховною Радою України не прийнято Закон про затвердження подібної програми, яка б розповсюджувала свою дію на 2018-2019 роки.

Всі наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність законних підстав для передачі права власності на Гуртожиток територіальній громаді м. Києва на безкомпенсаційній основі.

Крім того, Позивачем не досліджувалось та не встановлено кількість та правові підстави перебування (проживання) громадян у гуртожитку з точки зору критеріїв, визначених у підпункті 2 пункту 2 ст. 1 та підпункту 8 ст. 1-1 Закону (критерії, що визначають користування жилими приміщеннями на правових підставах). Також, Позивачем не досліджено місце фактичного проживання таких громадян та їх співвідношення з приміщеннями, що перебувають у власності Відповідачів.

Більше того, при поданні даного позову до суду, Позивач не володів достовірною інформацією про повний перелік мешканців спірного гуртожитку в чиїх інтересах Позивач звернувся до суду.

Питання виявлення та залучення до участі у розгляді справи мешканців спірного гуртожитку вирішувалось судом під час розгляду даної справи у підготовчих засіданнях.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, на підтвердження дій Київської міської ради, врегульованих законом та спрямованих на захист інтересів саме мешканців гуртожитку.

Водночас, суд дійшов висновку, що КМР не виконує покладених на неї ст.8 та 9 Закону обов`язків щодо сприяння громадянам у розв`язанні їх житлової проблеми та ведення в установленому порядку квартирного обліку.

У такий спосіб, посилання позивача на те, що підставою звернення до суду стала необхідність захисту інтересів мешканців гуртожитку не базується на нормах законодавства (Даний висновок міститься також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2020 при розгляді подібного спору у справі №904/10435/17).

Більше того, як встановлено судом у підготовчих засіданнях, частина осіб, в чиїх інтересах, як вказує Позивач, звернувся до суду із даним позовом, мають інше зареєстроване місце проживання. А отже, задоволення позову у даній справі жодним чином стосуватиметься їх прав чи обов`язків, не спрямоване на захист їх інтересів, як мешканців спірного гуртожитку.

Крім того, окремою, самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог Позивача до Відповідачів 1,5 є те, що приміщення спірного гуртожитку перестали бути житловими, однак не являються допоміжними нежитловими приміщеннями.

Зокрема, 10.02.2006 між ВАТ "Веркон" і Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА було укладено Договір №130 про пайову участь на створення інфраструктури міста з метою подальшої зміни функціонального призначення житлових приміщень 2-17, 20-23, 25-28, 30-33, 35-38, 44-47 у будинку №7 по вулиці Червонозаводській на нежилі з подальшим використанням під адміністративно-побутові приміщення для організації та здійснення діяльності ВАТ "Веркон".

Згідно довідки Головного управління економіки та інвестицій КМДА від 17.02.2006 №049-08/1184 ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" (ВАТ "Веркон") виконало в повному обсязі умови пайової участі у розвитку інфраструктури міста у зв`язку із зміною фукціонального призначення житлових приміщень площею 573,4 кв.м. у будинку №7 по вул. Червонозаводській на нежитлові.

Розпорядженням КМДА (виконавчого комітету КМР) від 17.03.2006 року №482 було переведено житлові приміщення кімнат №№2-17, 20-23, 25-28, 30-33, 35-38, 44-47 у нежилі.

Отже, здійснення дій на вилучення вказаних приміщень у Відповідачів 1 та 5 не спрямовано на досягнення мети визначеної Законом.

Аналіз норм п. 4ст.3 Закону дає підстави для висновку про те, що його дія не поширюється на спірний гуртожиток, оскільки норма в редакції на час купівлі-продажу (30.01.2017р.) не визначала відчужене майно таким, яке може бути передане у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

На думку суду, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не виконують покладених на них законом обов`язків, щодо затвердження загальнодержавної програми, виявлення громадян та гуртожитків на яких поширювалась би дія Закону ведення відповідних обліків.

Такі органи самоусунулись від вирішення житлових проблем громадян і вирішення завдань безпідставно перекладають на суд.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його доводи, викладені у позовній заяві.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129 , 233 , 236 , 237 , 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У позові Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ,); ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ,); ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_6 ); ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_5 , (РНОКПП НОМЕР_7 ,); ОСОБА_6 , (РНОКПП НОМЕР_8 ); ОСОБА_7 , (РНОКПП НОМЕР_9 ,); ОСОБА_9 , (РНОКПП НОМЕР_10 ,); ОСОБА_10 , паспорт громадянина України ( НОМЕР_11 ,); ОСОБА_11 , (РНОКПП НОМЕР_12 ,); ОСОБА_13 , (РНОКПП НОМЕР_13 .); ОСОБА_14 , (РНОКПП НОМЕР_14 , м. Київ, ); ОСОБА_15 , (РНОКПП НОМЕР_15 ,); ОСОБА_16 , (РНОКПП НОМЕР_16 ,); ОСОБА_17 , (РНОКПП НОМЕР_17 ,); ОСОБА_18 , (РНОКПП НОМЕР_18 ); ОСОБА_19 , (РНОКПП НОМЕР_19 ,); ОСОБА_21 , (РНОКПП НОМЕР_20 ,); ОСОБА_22 , (РНОКПП НОМЕР_21 ,); ОСОБА_23 , (РНОКПП НОМЕР_22 ,); ОСОБА_24 , (РНОКПП НОМЕР_23 ,); ОСОБА_25 , (РНОКПП НОМЕР_24 ); ОСОБА_26 РНОКПП НОМЕР_25 ); ОСОБА_60 , (РНОКПП НОМЕР_26 ,); ОСОБА_31 , (РНОКПП НОМЕР_27 ); ОСОБА_32 , (РНОКПП НОМЕР_28 ); ОСОБА_33 , (РНОКПП НОМЕР_29 ,); ОСОБА_34 , (РНОКПП НОМЕР_30 ); ОСОБА_36 , (РНОКПП НОМЕР_31 ,); ОСОБА_37 , (РНОКПП НОМЕР_32 , м. Київ, ); ОСОБА_38 , (РНОКПП НОМЕР_33 , м. Київ, ); ОСОБА_39 , (РНОКПП НОМЕР_34 ; ОСОБА_40 , (РНОКПП НОМЕР_35 ); ОСОБА_41 , (РНОКПП НОМЕР_36 , м. Київ, ); ОСОБА_43 , (РНОКПП НОМЕР_37 ); ОСОБА_44 , (РНОКПП НОМЕР_38 ); ОСОБА_57 , (РНОКПП НОМЕР_39 ,); ОСОБА_58 , (РНОКПП НОМЕР_40 ,); ОСОБА_59 , (РНОКПП НОМЕР_41 , м. Київ, ); ОСОБА_48 , (РНОКПП НОМЕР_42 ,); ОСОБА_49 , (РНОКПП НОМЕР_43 , м.); ОСОБА_51 , (РНОКПП НОМЕР_44 ,); ОСОБА_42 (03062, м.Київ, рнокпп НОМЕР_45 ); ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_46 ); ОСОБА_35 (03062, м.Київ, рнокпп НОМЕР_47 ); ОСОБА_12 (03062, м.Київ, рнокпп НОМЕР_48 ); ОСОБА_20 ( рнокпп НОМЕР_49 ); ОСОБА_29 (рнокпп НОМЕР_50 ); ОСОБА_50 (рнокпп НОМЕР_51 ); ОСОБА_26 (рнокпп НОМЕР_25 ); ОСОБА_30 (,рнокпп НОМЕР_52 ) до:

1.1. товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" (ідентифікаційний код 2458354903062, м. Київ, вул. Червонозаводська, 7), про зобов`язання передати безоплатно 49,7/100 частин гуртожитка (2020,8кв.м) в АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, відмовити повністю.

1.2. товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек" (ідентифікаційний код 37163822, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67), про зобов`язання передати безоплатно 7,1/100 частин гуртожитка (288,3кв.м) в АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, відмовити повністю.

1.3. товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорд" (ідентифікаційний код 25641898, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67), про зобов`язання передати безоплатно 8,5/100 частин гуртожитка (347кв.м) в АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, відмовити повністю.

1.4. товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошеф" (ідентифікаційний код 24581102, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67) про зобов`язання передати безоплатно 10,2/100 частин гуртожитка (416,5кв.м) в АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, відмовити повністю.

1.5. товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль" (ідентифікаційний код 22968736, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67) про зобов`язання передати безоплатно 24.4/100 частин гуртожитка (993,5 кв.м) в АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.09.2020

Суддя І.Д. Курдельчук