Ухвала

від 10.09.2020 по справі 910/17768/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/17768/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеречнук М.О. розглянувши матеріали

скарги Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна органзація-4"

на дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03148, м. Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9

у справі № 910/17768/18

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" 03170, м.Київ, БУЛЬВАР РОМЕНА РОЛЛАНА, будинок 11-А

про визнання та включення до передавального акту кредиторських вимог,

Представники сторін:

Від позивача не з`явився

Від відповідача (скаржника) не з`явилися

Від Святошинського районного ВДВС у місті Києві не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/17768/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" про визнання та включення до передавального акту кредиторських вимог у загальному розмірі 2038,28 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року (суддя Паламар П.І.) позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Києва в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено; зобов`язано Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" визнати та включити до передавального акту підприємства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у загальному розмірі 2038,28 грн.; стягнуто з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" в особі ліквідаційної комісії на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 1762 грн. витрат по оплаті судового збору.

На примусове виконання вказаного на виконання вказаного рішення суду у даній справі 06.05.2019 видано відповідні накази.

До відділу діловодства суду 20.02.2020 від Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна органзація-4" надійшла скарга на дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 910/17768/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 року у справі № 910/17768/18 (суддя Картавцева Ю.В.) скаргу повернуто скаржникові без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.03.2020 року від Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" надійшла скарга № 6 від 18.02.2020 року на дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Буряк М.І. у справі № 910/17768/18, в якій заявник просить суд про:

- визнання неправомірними дій державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Буряк М.І. в частині відкриття виконавчого провадження № 60654597 від 22.11.2019 року, оскільки рішення суду було виконано комунальним підприємством до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження;

- зобов`язання Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати вжиті виконавцем заходи у зв`язку з закінченням виконавчого провадження № 60654597;

- зобов`язати Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 60654597 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року у справі № 910/17768/18.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2020 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Паламарю П.І.

У зв`язку з відпусткою судді Паламаря П.І., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. №05-23/334 від 23.03.2020 року, здійснено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/17768/18, за результатом якого дану скаргу передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 року прийнято до розгляду скаргу Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація - 4" на дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 910/17768/18 та призначено судове засідання на 29.04.2020 року.

Судове засідання, призначене на 29.04.2020 року, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Селівон А.М. у відпустці.

Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020, та змінами внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року на усій території України карантин.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" щодо введення адаптивного карантину, зокрема, враховуючи постанову КМУ від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, в тому числі, починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року розгляд справи призначено на 30.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року розгляд справи відкладено на 10.09.2020 року.

У судове засідання 10.09.2020 року уповноважені представники позивача, відповідача та Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду даної справи позивач та Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №: 0105473269946 та № 0105473259954.

Доказів отримання скаржником (відповідачем) ухвали суду від 30.07.2020 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105473259920, в якому зазначено, що станом на 10.08.2020 поштове відправлення вручено.

Про поважні причини неявки представника Святошинського РВДВС у місті Києві та скаржника (боржника) в судове засідання суд не повідомлено.

Судом встановлено, що 14.04.2020 року від позивача - Акціонерного товариства Державний ощадний банк України надійшли письмові пояснення № 100.19-09/13080 від 03.04.2020 року, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні скарги боржника, посилаючись на відсутність доказів виконання рішення суду у справі № 910/17768/19 боржником на підставі наказу від 06.05.2019 року та у зв`язку з відсутністю підстав для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів виконавчого провадження. Подані письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань від сторін на час проведення судового засідання 10.09.2020 року до суду не надходило.

При цьому судом враховано, що відповідно до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги та враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі державного виконавця та боржника, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду скарги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року (суддя Паламар П.І.) у справі № 910/17768/19 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Києва в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"; зобов`язано Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" визнати та включити до передавального акту підприємства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у загальному розмірі 2038,28 грн. та вирішено стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" в особі ліквідаційної комісії на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 1762 грн. витрат по оплаті судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, яке набрало законної сили 06.05.2019 року, видано відповідні накази.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Так, 22.11.2019 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції Буряк М.І. було відкрито виконавче провадження № 60654597.

Скаржник - Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" в зазначеній скарзі зазначає, що зазначені у наказі вимоги були виконані в повному обсязі шляхом включення кредиторських вимог ПАТ Державний ощадний банк України до передавального акту підприємства у загальному розмірі 2038,28 грн., що підтверджується протоколом засідання комісії з реорганізації підприємства № 10/1 від 02.05.2019 року, тобто до відкриття виконавчого провадження.

При цьому в обґрунтування поданої скарги Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" посилається на фактичне виконання рішення суду у даній справі в повному обсязі шляхом включення грошових вимог до передавального акту підприємства, в зв`язку з чим скаржник вважає неправомірними дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження № 60654597 від 22.11.2019 року, оскільки рішення суду було виконано комунальним підприємством шляхом прийняття протоколу № 10/1 від 02.05.2019 року засідання комісії з реорганізації Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також наголошує на наявності підстав для закінчення виконавчого провадження № 60654597 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року у справі № 910/17768/19 та зобов`язання Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати вжиті виконавцем заходи у зв`язку з закінченням виконавчого провадження № 60654597.

В своїх пояснення ПАТ Державний ощадний банк України вказує, що про повне виконання рішення суду боржником щодо зобов`язання його включити до передавального акту підприємства кредиторські вимоги стягувача у розмірі 2038,28 грн може свідчити лише передавальний акт підприємства, що реорганізується/витяг з цього акту, яким засвідчено включення до передавального акту ПАТ Державний ощадний банк України у загальному розмірі 2038, 28 грн.

Так, боржником не надано доказів складання та затвердження передавального акту підприємства.

Натомість, за твердженням позивача, надана скаржником копія протоколу засідання комісії з реорганізації Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" № 10/1 від 02.05.2019 року, не є доказом виконання рішення суду немайнового характеру, а свідчать лише про намір щодо здійснення таких дій.

Відповідно до частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд зазначає, що згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Поряд із цим суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, приписами Закону України "Про виконавче провадження" встановлений граничний строк для добровільного виконання боржником рішення немайнового характеру, а також визначені дії державного виконавця у разі, якщо у цей строк боржник рішення не виконав.

Тобто на цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

Судом встановлено за матеріалами скарги, що на адресу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скаржником 22.08.2019 року було направлено лист з повідомленням про те, що кредиторську вимогу було попередньо виконано шляхом включення її до передавального акту підприємства та додано копії вищезазначеного протоколу засідання комісії з реорганізації підприємства.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів (п.1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду є правом виконавця, поряд із обов`язком щодо вжиття передбачених вказаним Законом та всіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

У зв`язку з відсутністю у державного виконавця відомостей про добровільне виконання рішення суду, за заявою стягувача в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 60654597 про зобов`язання боржника - Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -4" включити грошові вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" у сумі 2038,28 грн. до передавального акту.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 ст.105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Зокрема, така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов`язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому в разі приєднання, нової юридичної особи не створюється.

Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Згідно ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, враховуючи зміст наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року у даній справі про повне виконання рішення суду боржником щодо зобов`язання його включити до передавального акту підприємства кредиторські вимоги стягувача в розмірі 2038,28 грн. може свідчити лише передавальний акт підприємства, що реорганізується або витяг з цього акту, яким засвідчено включення до передавального акту Комунального підприємства Ремонтно-Експлуатаційна організація-4 у загальному розмірі 2038,28 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Проте, за висновками суду, доданий до скарги боржником протокол № 10/1 від 02.05.2019 року засідання комісії з реорганізації Комунального підприємства Ремонтно-Експлуатаційна організація-4 свідчить про намір щодо здійснення дій про складання та затвердження передавального акту, в тому числі шляхом включення до нього кредиторських вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" у сумі 2038,28 грн., та не є доказом фактичного виконання рішення суду у даній справі.

Наразі доказів складання та затвердження передавального акту підприємства як станом на момент звернення ПАТ "Державний ощадний банк України" до Органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду згідно наказу від 06.05.2019 року у справі № 910/17768/19, так і станом на час розгляду судом скарги боржника на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали справи не містять.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Зокрема, виходячи з приписів чинного законодавства та фактичних обставин справи, за відсутності доказів фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року у справі № 910/17768/19 на підставі наказу суду від 06.05.2019 року, за висновками суду підстави для винесення Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з добровільним виконання боржником рішення суду, та скасування заходів виконавчого провадження, з вимогами про які боржник звернувся у поданій до суду скарзі, також відсутні.

Відповідно до п. 9.13 постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не в праві самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно до частини 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, оскільки скаржник не надав доказів завершення формування реєстру кредиторських вимог, згідно протоколу № 10/1 від 02.05.2019 року, та не надав самого передавального акту, до якого включено кредиторські вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" у сумі 2038,28 грн., доводи скаржника про те, що ним виконано рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року є необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства Ремонтно-Експлуатаційна організація-4 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволенню не підлягає.

Окрім цього судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (інформаційний ресурс https://usr.minjust.gov.ua) 18.07.2019 року було змінено повне та скорочене найменування позивача з публічного акціонерного товариства на акціонерне товариство.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо заміни найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Змінити найменування позивача у справі № 910/17768/19 з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

2. У задоволенні скарги Комунального підприємства Ремонтно-Експлуатаційна організація-4 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 10.09.2020 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2020 року.

Суддя А.М.Селівон