Рішення

від 22.09.2020 по справі 918/655/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/655/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода"

до відповідача 1: Рівненської міської ради

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку"

про визнання частково недійсним розпорядження №1426-р від 14.08.2008 р.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Логвись О.І., Кожемякіна В.І.

Від відповідача 1) Корнійчук С.П.

Від відповідача 2) не з`явився

Від третьої особи Парфеса Ю.В.

Суть спору:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідачів: Рівненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку", про визнання недійсним розпорядження №1426-р від 14.08.2008 р. міського голови міста Рівне в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4А в м.Рівному, за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№І-XVI, загальною площею - 484 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідачів та третьої особи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження №1426-р від 14.08.2008 р. міського голови міста Рівне в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4А в м.Рівному, за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№І-XVI, загальною площею - 484 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м., - було прийнято з порушенням норм матеріального права, та на переконання позивача підлягає визнанню недійсним у цій частині.

Так, позивач вказує, що у липні 2019 року, в ході опису та арешту майна боржника (ВП №36304090), ОСББ "Лагода" стало відомо, що технічний поверх багатоквартирного будинку, по вул. Лермонтова, 4а в м. Рівне, знаходиться у приватній власності в ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" у вигляді нежитлових приміщень технічного поверху, площею 484 кв.м. Усі роки свого існування ОСББ "Лагода" мало повний доступ до технічного поверху (ключі знаходяться у голови ОСББ) для обслуговування відповідних комунікацій. Відповідно до експлікації внутрішніх площ по плану будівель літера А-9 по вул. Лермонтова, 4а технічного паспорту №63157, до складу приміщень, площею 484 кв.м. входять і сходова клітина, сміттєва камера, ліфтова та технічні приміщення. Жодних нежитлових приміщень у технічному паспорті на технічних поверхах не передбачено.

Поряд з тим з`ясувалося, що 14 серпня 2008 року розпорядженням міського голови міста Рівне №1426-р "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лєрмонтова 4-а", було, зокрема, передано у власність ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ":

- нежитлові приміщення І та II поверхів №№7,8,9,53,54 та 55 загальною площею - 18,8 кв.м.

- нежитлові приміщення технічного поверху №№І-ХVІ, загальною площею - 484 кв.м.

- нежитлові приміщення технічного поверху №№ХVII -ХХII, загальною площею 92,8 кв.м.

Позивач зауважує, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Наказ Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. №76 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

П. 3.7. Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Будівлі та споруди. Житлові будівлі. Основні положення" вказує, що технічними приміщеннями, визнаються приміщення для розташування обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, вентиляційних камер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок. Відповідно до п. 3.1.13. ДБН В.2.2-15-2005 - використання допоміжних приміщень для розміщення майстерень, комор та інших завдань не допускається.

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" була введена класифікація спільного майна співвласників багатоквартирного будинку на неподільне і загальне майно. Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається із частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. Неподільне майно, згідно із цим Законом, перебуває в спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.

Відповідно до технічного паспорту №63157 до складу технічних приміщень 9 поверху №№І-XVІ, загальною площею - 484 кв.м. входить: I - сходова клітина; II - Сміттєва камера; III - Ліфтова; IV - XVI - технічні приміщення, що містять комунікації. Крім того, згідно технічного паспорту до складу технічних приміщень №№ХVII -ХХII, загальною площею 92,8 кв.м. входить: XVII - сходова клітина; XVIII - коридор; XIX - коридор; XX - машинне відділення; XXI - сходова клітина; XXII - котельня. Приміщення №№І- XXII є неподільним майном, оскільки використовується для обслуговування багатоквартирного будинку (машинне відділення ліфту, шахта ліфту, сміттєва камера, котельня, тощо) та крізь дані приміщення проходять комунікації (гаряче водопостачання, опалення, водостоки з даху, труби підігріву рушникосушок, кабелі електропостачання, інтернету, кабельного телебачення, тощо).

У нормативно-правове обгрунтування своїх вимог позивач посилається, серед іншого, на ст. 319 Цивільного кодексу України, за якою власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво -або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Позивач наголошує, що право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку підтверджено Конституційним Судом України у рішенні № 4-рп/2004р., відповідно до п. 4.2 якого встановлено, що допоміжні приміщення за Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і одночасно з приватизацією ними квартир та окремо приватизації не підлягають і стають їх спільним майном, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир не має необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Набуте громадянами право на квартири житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Вважає, що спірним розпорядженням міського голови було порушено права та інтереси ОСББ №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода", та зокрема мешканців багатоквартирного будинку, щодо володіння, користування та розпорядження технічними приміщеннями, адже останні неправомірно були передані у приватну власність ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ".

13 серпня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на позов від Рівненської міської ради, у якому вказує, що повноваження сільських, селищних, міських рад визначені ст. ст.25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". До повноважень Рівненської міської ради не належить і не могло належати питання стосовно оформлення прав власності на об`єкти нерухомого майна у м. Рівному, так як відповідно до принципу розподілу повноважень органів місцевого самоврядування ці питання віднесені до повноважень міського голови, окремого суб`єкта владних повноважень, що входить в систему місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. В даному випадку, міський голова, як головна посадова особа територіальної громади міста, прийняв оспорюване розпорядження в межах компетенції, наданої законом. Оспорюване розпорядження прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (в редакції чинній на час прийняття розпорядження). Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно функції щодо підготовки розпоряджень міського голови з питань обліку та реєстрації об`єктів нерухомого майна на території м. Рівного належали комунальному підприємству "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації".

За таких обставин, міська рада вважає, що вона є неналежним відповідачем в даній справі. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

17 серпня 2020 року до канцелярії суду від третьої особи ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" надійшли письмові пояснення по суті спору. Згідно пояснень, в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 4, ідентифікаційний код 26520688), яке змінило назву на Акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку" находяться нежитлові приміщення технічного поверху №№I-XVI, загальною площею - 484 кв. м. згідно Іпотечного Договору від 06.02.2009 р. за реєстровим №32. Іпотекодавцем було надано Банку документи на право власності на нежитлові приміщення технічного поверху №№I-XVI, загальною площею - 484 кв, а саме: Інвестиційний Договір від 07.04.2008 р. №12 РЛ-4а на пайову участь у будівництві нежитлового приміщення в житловому будинку за адресою: м. Рівне. вул.Лермонтова,4а, укладеного згідно чинного законодавства між ТОВ "СібІнвестБуд" та ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ". Також в подальшому було надано Банку оформлене Свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія САС №027150, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської 15.08.2008 р. зареєстроване Комунальним підприємством Рівненське міське БТІ 15.08.2008 р., та Витяг реєстрацію права власності на нерухоме майно №19908032.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливває із закону або незаконність набуття права власності.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Банк зазначає, що ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" є добросовісним набувачем права власності на нежитлові приміщення на вул. Лєрмонтова, 4а, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№I-XVI, загальною площею - 484 кв.м., так як набув їх за власні кошти, що підтверджується Інвестиційним Договором від 07.04.2008 р. №12 РЛ-4а, та оформленим належним чином Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серія САС №027150, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 15.08.2008 р.

Таким чином, Акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку" вважає що відсутні правові підстави для задоволення позову ОСББ № 4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода".

Зі сторони відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ" відзив на позов до суду не надходив.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06 липня 2020 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 28 липня 2020 р. на 14:00 год.

Ухвалою від 28.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 18.08.2020 р. на 14:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" ; замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Рівненської міської ради, на належного - Рівненську міську раду.

Ухвалою від 18.08.2020 р. підготовче засідання відкладено на 02.09.2020 р. на 15:30 год.

Ухвалою від 02.09.2020 р. залишено без розгляду клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №4а по вул. Лєрмонтова, м. Рівне "Лагода" про об`єднання справ №918/65/20 та №918/819/20 в одне провадження. Закрито підготовче провадження у справі №918/655/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 вересня 2020 р. на 15:00 год.

Ухвалами від 18 вересня 2020 року повернуто без розгляду заяву ОСББ № 4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" про забезпечення позову, та повернуто позивачу сплачений судовий збір за подання згаданої заяви.

22 вересня 2020 року до початку розгляду справи від представника третьої особи надійшло усне клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Суд, без виходу до нарадчої кімнати ухвалив - відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи. При цьому суд зазначає, що згадане клопотання не відповідає вимогам ст.ст. 99, 169 ГПК України, не було достатньо обгрунтовано необхіднність проведення такої експертизи та відсутні пояснення причин його подання після закриття підготовчого провадження.

Розпочато розгляд справи по суті. Представники позивача та відповідача-1, також представник третьої особи надали свої усні пояснення, які стосуються предмету спору.

У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Заслухано представників сторін у судових дебатах.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

14 серпня 2008 року було винесено Розпорядження №1426-р міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному".

У розпорядженні зазначається: Керуючись ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухове майно", оформити право приватної власності на нежитлові приміщення (перший, другий та технічний поверхи) на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному:

1. - за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме:

- нежитлові приміщення І та ІІ поверхів №№ 7,8,9,53,54 та 55 загальною площею - 18,8 кв.м.;

- нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.;

- нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

2. За ОСОБА_1 , а саме:

- нежитлові приміщення першого поверху №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 загальною площею - 269,2 кв.м.

Підписане розпорядження секретарем міської ради Ю.Торгун.

У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту №63157 (дата 29.02.2008 р.), адреса будівлі: м.Рівне, вул.Лермонтова, 4а, відповідно до якого до складу технічних приміщень 9 поверху №№І-XVІ, загальною площею - 484 кв.м. входить: I - сходова клітина; II - Сміттєва камера; III - Ліфтова; IV - XVI - технічні приміщення, що містять комунікації. Крім того, згідно технічного паспорту до складу технічних приміщень №№ХVII -ХХII, загальною площею 92,8 кв.м. входить: XVII - сходова клітина; XVIII - коридор; XIX - коридор; XX - машинне відділення; XXI - сходова клітина; XXII - котельня.

25.06.2009 року було здійснено державну реєстрацію Об`єднання Співвласників багатоквартирного будинку №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" (номер запису в Єдиному державному реєстрі - 1 608 120 0000 006632).

Рішенням загальних зборів ОСББ №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода", що оформлене Протоколом №27 від 12.01.2017 р., затверджено Статут ОСББ. Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п.2.1. Статуту).

Позивач вказує, що у липні 2019 року, в ході опису та арешту майна боржника (ВП №36304090), ОСББ "Лагода" стало відомо, що технічний поверх багатоквартирного будинку, по вул. Лермонтова, 4а в м. Рівне, знаходиться у приватній власності в ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" у вигляді нежитлових приміщень технічного поверху, площею 484 кв.м. При цьому усі роки свого існування ОСББ "Лагода" мало повний доступ до технічного поверху для обслуговування відповідних комунікацій. Відповідно до експлікації внутрішніх площ по плану будівель літера А-9 по вул. Лермонтова, 4а технічного паспорту №63157, до складу приміщень, площею 484 кв.м. входять і сходова клітина, сміттєва камера, ліфтова та технічні приміщення. На технічних поверхах знаходяться допоміжні приміщення, якими користуються усі мешканці багатоповерхового будинку, тобто нежитлові приміщення технічного поверху №№І-XVI, загальною площею - 484 кв.м. та нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м. належать до майна, що перебуває у спільній власності мешканців будинку та членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, та згідно ст. 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" таке майно не могло бути відчужене.

У матеріалах справи наявний (поданий позивачем) Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №8906 від 14.07.2020 р. (арк.с. 108-148).

Висновок складено судовим експертом Сапуновою А.І. (свідоцтво №2007 від 09.08.2019 р., видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).

На вирішення судової будівельно-технічної експертизи було поставлено наступні питання:

1. Чи відносяться приміщення технічного поверху, а саме приміщення І - XVI, загальною площею 484,0 кв.м. та приміщення XVII - XXII, загальною площею 92,8кв.м, що знаходяться в будинку №4а по вул.Лермонтова, в м.Рівне, до допоміжних приміщень чи до нежитлових приміщень?

2. Чи наявний окремий доступ до приміщень технічного поверху, а саме приміщень І - XVI у житловому багатоквартирному будинку з даховою котельнею за адресою: Рів ненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова,буд.№4а?

3. Чи наявний окремий доступ до приміщень технічного поверху, а саме приміщень XVII - XXII у житловому багатоквартирному будинку з даховою котельнею за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова,буд.№4а?

4. Чи призначені приміщення І - XVI у житловому багатоквартирному будинку з даховою котельнею за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лєрмонтова, буд. №4а, для побутового обслуговування мешканців житлового будинку?

5. Чи необхідний доступ працівників експлуатуючих організацій до приміщень І - XVI у житловому багатоквартирному будинку з даховою котельнею за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова,буд.№4а, для забезпечення належного функціонування житлового будинку?

Згідно пункту 1 висновків: у першому питанні дослідницької частини висновку, технічні приміщення приміщення: І - сх. кліт., площею 16,1 м 2 ; II - сміт.ком., площею 3,4 м 2, III - ліфтова, площею 3,6 м 2 ; IV - технічн.приміщ., площею 3,4 м 2 ; V - технічн.приміщення площею 65,3 м 2 ; VI - технічн. приміщ., площею 58,9 м 2 ; VII - технічн.приміщ., площею 21,1м 2 ; VIII - технічн.приміщ., площею 68,2 м 2 ; IX - технічн. приміщ., площею 67,6 м 2 ; X - технічн.прим., площею 20,5 м 2 ; XI - технічн.приміщ., площею 58,8 м 2 ; XII- технічн.приміщ., площею 2,0 м 2 ; XIIІ - технічн. приміщ., площею 17,6 м 2 ; ХІV технічн.приміщ., площею 2,0 м 2 ; XV - тех. приміщ., площею 8,6 м 2 ; XVI - техн.приміщ. площею 66,9 м 2 ; всього, площею: 484,0 м 2 ; XVII - сх. кліт., площею 8,0 м 2 ; XVIII - коридор, площею 3,8 м 2 ; XIX - коридор, площею 9,9 м 2 ; XX - маш.від., площею 30,6 м 2 ; XXІ -сх.кліт., площею 8,0 м 2 ; XXII - котельня, площею 32,5 м 2 ; всього, площею 92,8м 2 ; всього технічному поверху, згідно експлікації та плану будинку, - 576,8м 2 , що знаходяться у житловому будинку по вулиці Лермонтова,буд.4а в місті Рівне, можна класифікувати як допоміжні приміщення даного будинку, враховуючи Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" [1], ЦПК [2], Наказ "Про затвердження Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій" [4] та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"(змінами) [5].

Згідно пунктів 2 - 5 висновків експерт зазначає, що відсутній окремий доступ до приміщень технічного поверху, а саме до приміщень І - XVI, та до приміщень XVII - XXII у багатоквартирному житловому будинку з даховою котельнею за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова,буд.№4 а. Зроблено висновок про те, що приміщення І - XVI у житловому багатоквартирному будинку з даховою котельнею за вказаною адресою призначені для побутового обслуговування мешканців житлового будинку. Для забезпечення належного функціонування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова, буд. №4 а, необ хідний доступ працівників експлуатуючих організацій до приміщень І - XVI та примі щень XVII - XXII у багатоквартирному житловому будинку з даховою котельнею.

Позивач просить захистити своє порушене (на його переконання) право шляхом визнання недійсним розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному" у частині, що стосується оформлення права приватної власності за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі Закон) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Майно об`єднання утворюється з майна, переданого йому членами об`єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Частина 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Матеріалами справи підтверджено, що Об`єднання Співвласників багатоквартирного будинку №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" було створено власниками житлових та нежитлових приміщень будинку №4А по вул.Лермонтова у місті Рівне. 25.06.2009 року здійснено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" (номер запису в Єдиному державному реєстрі - 1 608 120 0000 006632)

Відповідно до п.1.1 Статуту ОСББ №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода", затвердженого Рішенням загальних зборів ОСББ №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода", що оформлене Протоколом №27 від 12.01.2017 р., об`єднання співвласників цього будинку створено власниками квартир та нежитлових приміщень, що розташований за місцезнаходженням: 33028, Рівненська область, місто Рівне, вул.Лермонтова, будинок 4 А, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п.2.1. Статуту).

Згідно ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції Закону станом на час винесення спірного Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 382 Цивільного кодексу України (у редакції станом на час винесення спірного Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне) передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Таким чином, право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку підтверджено Конституційним Судом України у рішенні № 4-рп/2004р., відповідно до п. 4.2 якого встановлено, що допоміжні приміщення за Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і одночасно з приватизацією ними квартир та окремо приватизації не підлягають і стають їх спільним майном, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир не має необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відтак, положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", з урахуванням їх тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 по справі №1-2/2004, в даному випадку повинні бути застосовані по аналогії закону. Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Положення Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" наводяться для визначення термінів, тобто застосовуються як такі, що роз`яснюють положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в частині визначенні терміну "допоміжні приміщення".

З зазначеного вбачається, що набуте громадянами право на квартири житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

З аналізу вищенаведених правових вбачається, що всі суб`єкти права власності рівні перед законом, тому всі власники квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями, ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та ін.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній на момент винесення спірного розпорядження, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; 3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об`єднань; 4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; 5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води; 6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; 7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; 8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; 9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; 10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку; 13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; б) делеговані повноваження: 1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку; 2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; 3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів; 4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності; 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; 7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; 9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; 10) облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У ст.42 цього ж Закону у редакції, чинній на момент винесення спірного розпорядження, визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень. У разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови чи неможливості виконання ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту вступу на посаду новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до закону.

У частині 3 п. 20, частині 4 цієї статті передбачено, що сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень, та несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. Розпорядження є обовязковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, обєднаннями громадян. Розпорядження видається та підписується головою одноособово. Цей нормативно-правовий акт має відповідати вимогам ієрархічності системи законодавства, під законності. Він не може суперечити Конституції України, не може обмежувати та скасовувати права громадян та має бути оприлюднений. Іншими словами, діяльність міського голови має відповідати його призначенню бути гарантом законності та дбати про добробут населення. Незаконні розпорядження міського голови можуть бути оскаржені до судів.

Ст. 140 Конституції України встановлено межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і Законів України. Ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед основних принципів здійснення дії місцевого самоврядування передбачається, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає ст. 1 та ст. 8 Конституції України встановлює та визначають Україну як правову державу та закріплюють держаний принцип верховенства права. Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та в межах повноважень й шляхом передбаченого Конституцією України та нормативно- правовими актами.

Таких повноважень міського голови, як оформлення права власності ст. 42 вищевказаного Закону не містить. Натомість, положення п."б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділяють виконавчі органи ради повноваженнями щодо обліку та реєстрації відповідно до закону обєктів нерухомого майна, незалежно від форми власності.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному", зокрема оформлено право приватної власності на нежитлові приміщення (перший, другий та технічний поверхи) на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення І та ІІ поверхів №№ 7,8,9,53,54 та 55 загальною площею - 18,8 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

Як установлено судом оспорюване розпорядження було видано на підставі статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у межах визначених законом повноважень та відповідно до поданих документів, що підтверджують набуття у власність цією особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, і необхідних для проведення державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна з подальшою видачею відповідного свідоцтва.

Поряд з тим, до об`єктів, на які за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" оформлено право власності, увійшли також нежитлові приміщення технічних поверхів багатоквартирного житлового будинку, які в силу Закону належать на праві спільної власності власникам квартир в житловому багатоквартирному будинку за номером 4А по вул.Лермонтова у місті Рівне, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить захистити своє право саме шляхом визнання недійсним розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному" у частині, що стосується оформлення права приватної власності за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

Міський голова не може бути відповідачем у господарському суді, оскільки міський голова не наділений статусом юридичної особи та у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій не значиться.

Поряд з тим в рішенні Конституційного суду України від 06 липня 1999 року у справі № 7-рп/99 зазначається, що міський голова є головною посадовою особою відповідної територіальної громади. При здійсненні наданих повноважень міський голова є відповідальним перед міською радою (частина п`ята статті 42 зазначеного Закону).

Таким чином, позивач звернувся до Рівненської міської ради як відповідача 1), оскільки головною посадовою особою останньої є міський голова. Така позиція підтверджується існуючою судовою практикою, зокрема Постановою ВГС України від 18 січня 2012 року у справі №57/173-10, в якій за аналогічних підстав при оскарженні розпорядження міського голови була залучена відповідна міська рада.

Ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб`єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З пункту 1 роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 вбачається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до вказаних роз`яснень підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, для визнання недійсним Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне позивачу необхідно було довести, що спірне розпорядження на час його видачі було прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права позивача.

Доказами наявними у справі, зокрема технічним паспортом №63157 (дата 29.02.2008 р.), підтверджено, що до складу технічних приміщень 9 поверху №№І-XVІ, загальною площею - 484 кв.м. входить: I - сходова клітина; II - Сміттєва камера; III - Ліфтова; IV - XVI - технічні приміщення, що містять комунікації. Крім того, згідно технічного паспорту до складу технічних приміщень №№ХVII -ХХII, загальною площею 92,8 кв.м. входить: XVII - сходова клітина; XVIII - коридор; XIX - коридор; XX - машинне відділення; XXI - сходова клітина; XXII - котельня.

Також у справі міститься Висновок експерта за результатами проведення судової будівель-технічної експертизи №8906 від 14.07.2020 р.

Відповідно до ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Наданий позивачем висновок експерта №8906 від 14.07.2020 р. відповідає вимогам ст.98 ГПК України, тому прийнятий судом до матеріалів справи.

Згідно пункту 1 висновків: у першому питанні дослідницької частини висновку, технічні приміщення приміщення: І - сх. кліт., площею 16,1 м 2 ; II - сміт.ком., площею 3,4 м 2, III - ліфтова, площею 3,6 м 2 ; IV - технічн.приміщ., площею 3,4 м 2 ; V - технічн.приміщення площею 65,3 м 2 ; VI - технічн. приміщ., площею 58,9 м 2 ; VII - технічн.приміщ., площею 21,1м 2 ; VIII - технічн.приміщ., площею 68,2 м 2 ; IX - технічн. приміщ., площею 67,6 м 2 ; X - технічн.прим., площею 20,5 м 2 ; XI - технічн.приміщ., площею 58,8 м 2 ; XII- технічн.приміщ., площею 2,0 м 2 ; XIIІ - технічн. приміщ., площею 17,6 м 2 ; ХІV технічн.приміщ., площею 2,0 м 2 ; XV - тех. приміщ., площею 8,6 м 2 ; XVI - техн.приміщ. площею 66,9 м 2 ; всього, площею: 484,0 м 2 ; XVII - сх. кліт., площею 8,0 м 2 ; XVIII - коридор, площею 3,8 м 2 ; XIX - коридор, площею 9,9 м 2 ; XX - маш.від., площею 30,6 м 2 ; XXІ -сх.кліт., площею 8,0 м 2 ; XXII - котельня, площею 32,5 м 2 ; всього, площею 92,8м 2 ; всього технічному поверху, згідно експлікації та плану будинку, - 576,8м 2 , що знаходяться у житловому будинку по вулиці Лермонтова,буд.4а в місті Рівне, можна класифікувати як допоміжні приміщення даного будинку, враховуючи Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" [1], ЦПК [2], Наказ "Про затвердження Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій" [4] та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"(змінами) [5].

Отже, приміщення технічного поверху, а саме приміщення І - XVI, загальною площею 484,0 кв.м. та приміщення XVII - XXII, загальною площею 92,8 кв.м, що знаходяться в будинку №4а по вул.Лермонтова, в м.Рівне, відносяться до допоміжних приміщень житлового багатоквартирного будинку.

Згідно пунктів 2 - 5 висновків експерт зазначає, що відсутній окремий доступ до приміщень технічного поверху, а саме до приміщень І - XVI, та до приміщень XVII - XXII у багатоквартирному житловому будинку з даховою котельнею за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова,буд.№4 а. Зроблено висновок про те, що приміщення І - XVI у житловому багатоквартирному будинку з даховою котельнею за вказаною адресою призначені для побутового обслугову вання мешканців житлового будинку. Для забезпечення належного функціонування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Лермонтова, буд. №4 а, необ хідний доступ працівників експлуатуючих організацій до приміщень І - XVI та примі щень XVII - XXII у багатоквартирному житловому будинку з даховою котельнею.

Таким чином, встановлено, що нежитлові приміщення технічного поверху: приміщення І - XVI, загальною площею 484,0 кв.м. та приміщення XVII - XXII, загальною площею 92,8 кв.м, що знаходяться в будинку №4а по вул.Лермонтова, в м.Рівне, відносяться до допоміжних приміщень житлового багатоквартирного будинку.

Натомість, спірним Розпорядженням від 14.08.2008 р. №1426-р оформлено право приватної власності за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

Отже, до об`єктів, на які за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" оформлено право власності, увійшли також допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку, які належать на праві спільної власності власникам квартир в житловому багатоквартирному будинку №4а по вул.Лермонтова, в м.Рівне. У зв`язку з чим право власності на них не могло бути оформлено за даним Товариством в силу Закону.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою), набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підтвердженням наявності права власності на обєкти нерухомості та підставою для проведення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна є правовстановлюючі документи, перелік яких наведено у додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (яке було чинним на момент вииникнення спірних правовідносин), в тому числі: договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно та ін., договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності; свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про придбання об`єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді; свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України; договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов`язання; рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності; акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевиезалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; 8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; 9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; 10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку; 13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; б) делеговані повноваження: 1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства,

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно та речові права на чуже нерухоме майно.

Поряд з тим судом береться до уваги рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року N 7-рп/2009 року, в якому Конституційний суд України роз`яснив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи усе викладене у сукупності суд прийшов до висновку, що Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному", у частині, що стосується оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м., прийняте з порушенням вимог ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності на майно, яке належить власникам квартир - права спільної сумісної власності відповідно до закону.

Відтак, оспорюване Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне у наведеній частині є незаконним, оскільки прийняте з порушенням чинного законодавства та порушує право власності власників квартир, обєднанням яких є позивач у справі.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Метою створення ОСББ №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода", зокрема, є забезпечення і захист прав співвласників (п.2.1. Статуту ОСББ).

Відтак, звернення ОСББ №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" з даним позовом про визнання частково недійсним Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р міського голови міста Рівне, також обраний позивачем спосіб захисту ґрунтується на вимогах законодавства України.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору про часткове визнання недійсним розпорядження міського голови м.Рівне та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що під час прийняття Розпорядження від 14.08.2008 р. №1426-р у частині щодо оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею - 484,0 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м., було порушено вимоги ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності на майно, яке належить власникам квартир - права спільної сумісної власності.

З урахуванням викладеного, на підставі основних принципів господарського судочинства, таких як верховенство права, диспозитивність, пропорційність, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСББ №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору 2 102,00 грн., сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються порівну на обох відповідачів. Рівненській міській раді слід відшкодувати позивачу 1 051,00 грн. судового збору, та Товариству з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ" слід відшкодувати позивачу 1 051,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним розпорядження №1426-р від 14.08.2008 р. міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4-а в м.Рівному" в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул.Лермонтова, 4А в м.Рівному, за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№І-XVI, загальною площею - 484 кв.м.; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ-XХІI, загальною площею - 92,8 кв.м.

3. Стягнути з Рівненської міської ради (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 34847334) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" (33028, м.Рівне, вул.Лермонтова, буд.4 А, код ЄДРПОУ 36565213) - 1 051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ" (33018, м.Рівне, вул.Відінська, 39Б к.8, код ЄДРПОУ 35840586) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" (33028, м.Рівне, вул.Лермонтова, буд.4 А, код ЄДРПОУ 36565213) - 1 051 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.