Рішення

від 10.09.2020 по справі 200/4066/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. Справа№200/4066/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарева В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Можарової З.М., представника відповідача Тернинко С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Керампром до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2020 року № 0000300402 форми В 1 , № 0000310402 форми В4 , № 0000320402 форми Р , № 0000330402 форми ПН , -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року приватне акціонерне товариство Керампром звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило: 1) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 року №0000300402 форми В1 ; 2) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 року №0000310402 форми В4 ; 3) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 року №0000320402 форми Р ; 4) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 року №0000330402 форми ПН .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ Інноваційна транспортна компанія , ТОВ Торговий Дім Логістик Транс , ДФ Галь-Дженералтранс , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ Термінал . Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Караван-сарай представник позивача зазначає, що основною діяльністю товариства є добування глини, а не комерційна торгівля товарами народного споживання. Придбані ТМЦ видаються для споживання, як потенційним покупцям під час проведення переговорів, так і співробітникам компанії, які своєю працею (інтелектуальною, адміністративною або фізичною) створюють готовий продукт суміши глин і реалізують його на експорт. Витрати підприємства на вказані товари, які підтверджені документально та відображені в бухгалтерському обліку, відображаються в бухгалтерському та податковому обліку як податкові витрати.

Окрім того, щодо встановлених податковим органом порушень по взаємовідносинам з ПАТ Укрзалізниця представник позивача зазначає, що у відомостях плати за користування вагонами, вказане підприємство зазначає нараховану суму послуг без зазначення суми податку на додану вартість (зазначає 0), але у подальшому при складанні податкових накладних за певний період, а не по кожному окремому вагону чи составу вагонів, нараховує загальну суму ПДВ по господарській операції та реєструє податкові накладні в ЄРПН, які приймаються податковими органами без зауважень і на підставі яких ПАТ Укрзалізниця формує свої податкові зобов`язання перед бюджетом. Представник позивача звертає увагу, що у формі Відомості плати за користування вагонами (ГУ-46), яка є додатком 1 до Правил користування вагонами і контейнерами, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.199 за №165/3458, не передбачена графа сума ПДВ і саме тому вона там не зазначена.

Виходячи з наведеного, позивач вважає спірні рішення відповідача протиправними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

15 червня 2020 року представником ГУ ДПС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ПрАТ Керампром з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, а саме занижені податкові зобов`язання по рядку 4.1 декларації з ПДВ з вартості товарів отриманих від ТОВ Караван-Сарай , використання яких у господарській діяльності не доведено, за жовтень 2019 року 566,68 грн.

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, постачання товарів харчування, напоїв здійснено не для подальшої реалізації. На думку представника відповідача, операція з придбання напоїв, соку, чаю не є господарською діяльністю платника, а відтак, правові підстави для відшкодування ПрАТ Керампром з бюджету ПДВ з вартості таких товарів відсутні.

Окрім того, на порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України платником ПрАТ Керампром завищений податковий кредит за жовтень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ Торговий Дім Логистик Транс (код 41165993) на суму 623750,00 грн.

Як вказує представник відповідача станом на 10.01.2020 ПрАТ Керампром не надало до перевірки первинні документи, якими підтверджено факти здійснення ТОВ Торговий Дім Логистик Транс робіт, у т.ч. передбачені договором - маршрутні листи рухомого складу, відомості плати за подачу, забір вагонів та маневрову роботу, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, ведення яких передбачено п.3, п.4 Правил користування вагонами та контейнерами у редакції від 04.09.2018, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Також представник відповідача зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту ПрАТ Керампром в порушення п.44.1 ст.44, п.195.1 ст.195, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ДФ Галь-Дженералтранс за жовтень 2019 року на 117210,06 грн, за вересень 2019 року на суму 11 998,76 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування на 116 219,30 грн., та завищення від`ємного значення, що включається до складу наступного звітного (податкового) періоду на суму 12989,52 грн. Представник відповідача звертає увагу, що за даними ЄРПН виконання транспортно - експедиційних послуг ДФ Галь-Дженералтранс не вбачається.

Крім того, перевіркою встановлено, що розрахунки коригування АТ Українська залізниця не виписувалися та не реєструвалися в ЄРПН, чим завищено суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК на 41666,67 грн. Враховуючи викладене, податкові накладні АТ Українська залізниця від 25.10.2019 № 26668//586 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., від 07.10.2019 №6251//586 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., від 17.09.2019 № 16780//586 складені на першу подію - на дату зарахування коштів за послугу, яка оподатковується за ставкою ПДВ 0%, що призвело до збільшення суми, на яку ПрАТ Керампром має право на реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, та збільшено суму від`ємного значення що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації та підлягає бюджетному відшкодуванню.

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ПрАТ Керампром та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ Термінал .

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДПС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою суду від 30 липня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строків проведення підготовчого провадження до 26 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство Керампром є юридичною особою, зареєстроване 17.02.1997 р., ідентифікаційний код 24655289, місцезнаходження: 85171, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби, будинок 2.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 08.12 - добування піску, гравію, глин і каоліну.

У період, за який проводилася перевірка, товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

З 23 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного акціонерного товариства Керампром з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2019 року.

За результатами перевірки 15 січня 2020 року був складений акт №44/05-99-04-02/24655289, згідно якого встановлені порушення ПрАТ Керампром правил ведення податкового обліку та порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, з вартості товарів, послуг, робіт, використання яких у господарській діяльності не доведено, в результаті чого занижені податкові зобов`язання на суму 189 682,80 грн.

- п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.3, ст.9, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 №996-XIV (Закон 996), що призвело до завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2019 року на 1 643360,00 грн.; завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 713777,00 грн.; заниження податкових зобов`язань на 36633,00 грн.;

- відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на суму ПДВ 189682,80 грн. (т. 1 а.с. 19-84).

11 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 15 січня 2020 року №44/05-99-04-02/24655289 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000300402 форми В1 , яким ПрАТ Керампром зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1643360,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 821680,00 грн. (т. 1 а.с. 94).

11 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 15 січня 2020 року №44/05-99-04-02/24655289 прийнято податкове повідомлення-рішення 0000310402 форми В4 яким ПрАТ Керампром зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 713777,00 грн. (т. 1 а.с. 96).

11 лютого 2020 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 15 січня 2020 року №44/05-99-04-02/24655289 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000320402 форми Р яким ПрАТ Керампром збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 62633,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31316,50 грн. (т. 1 а.с. 98).

11 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 15 січня 2020 року №44/05-99-04-02/24655289 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000330402 форми ПН яким до ПрАТ Керампром застосовано штраф у сумі 94841,40 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригувань (т. 1 а.с. 101).

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

15 жовтня 2019 року між ПрАТ Керампром (клієнт) та ТОВ ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 24/19 (т. 1 а.с. 103-110).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням клієнта за винагороду здійснювати від свого імені і за рахунок клієнта організацію перевезень вантажів в залізничному рухомому складі.

Згідно п.1.2 клієнт відшкодовує експедитору всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує експедитору винагороду (плату) за надані відповідно до цього договору послуги.

Пунктом 1 додатку до вказаного договору передбачено, що вартість послуг з організації перевезень глини кислотривкої та вогнетривкої у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за маршрутом ст. Костянтинівка Донецької залізниці - ст. Жовтнева Одеської залізниці за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 2248,96 грн. (з урахуванням ПДВ).

Про виконання умов вказаного договору свідчать: акт виконаних робіт за жовтень 2019 б/н від 31.10.2019, звіт експедитора від 31.10.2019 року №3100140000 (т. 1 а.с.111-112).

Крім того здійснення перевезення вантажів ПрАТ Керампром підтверджують залізничні накладні: від 23.10.2019 №52207529, від 24.10.2019 №52212206, від 23.10.2019 №52208873, від 23.10.2019 №52191681, від 22.10.2019 №52185030, від 21.10.2019 №52164514, від 23.10.2019 №52204369, від 21.10.2019 №52164472, від 30.10.2019 №52323557 (т. 1 а.с.124-146).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги за договором № 24/19 від 15 жовтня 2019 підтверджується платіжними дорученнями: №2443 від 21.10.2019 року; №6 від 23.10.2019 року; №2516 від 30.10.2019 року (т. 1 а.с. 121-123).

05 червня 2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ КАРАВАН-САРАЙ (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 960/15 (т. 1 а.с. 103-104).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця у відповідності з його заявкою товари народного споживання (товар).

На виконання умов вказаного договору ТОВ КАРАВАН-САРАЙ було складено накладні: №РН ДО №4862880 від 01.10.2019 року, № РН ДО №4933897 від 31.10.2019 року (т. 1 а.с.105-106).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором купівлі-продажу № 960/15 підтверджується платіжними дорученнями: №2265 від 01.10.2019 року, №2526 від 31.10.2019 року (т. 1 а.с. 101-102).

Використання у власній господарській діяльності товарів за договором купівлі-продажу № 960/15 підтверджується також: накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 4 а.с. 156-157).

19 лютого 2019 року між ПрАТ Керампром (замовник) та ТОВ Торговий Дім Логистик Транс (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № ЛТ-46/30-2019 (т. 1 а.с. 242-250).

Відповідно до п. 1.1 предметом цього договору є організація перевезень вантажів замовника, організація надання вантажних вагонів для перевезення та надання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах власності АТ Українська залізниця (далі - перевізник), вагонах залізниць інших держав, у вагонах експедитора та/або вагонах замовника (при наявності) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Згідно п.1.3 договору надання послуг може підтверджуватись актами приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та/або іншими документами.

Про виконання умов вказаного договору свідчать: протокол погодження договірної ціни від 20.05.2019 №3, акт надання послуг від 31.10.2019 №107 та додатком до цього акту, залізничні накладні від 22.10.2019 №52184652, від 23.10.2019 №52201043, від 25.10.2019 №52233889, від 24.10.2019 №52220738, від 24.10.2019 №52218724, від 24.10.2019 №52213790, від 20.10.2019 №52148160, від 23.10.2019 №52194586, від 22.10.2019 №52177276, від 20.10.2019 №52152907, від 21.10.2019 №52166865, від 21.10.2019 №52162559 (т. 2 а.с. 8-11 т.4 а.с. 62-85).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги за договором № ЛТ-46/30-2019 від 19 лютого 2019 підтверджується платіжними дорученнями: №2436 від 18.10.2019 року; №2 від 22.10.2019 року; №5 від 23.10.2019 року, №9 від 25.10.2019 року (т. 2 а.с. 13-16).

26 грудня 2017 року між ПрАТ Керампром (клієнт) та ДФ Галь-Дженералтранс (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування № 17-459 (т. 2 а.с. 25-29).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору за даною угодою експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати і/або організовувати виконання визначених цим договором транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом по/через територію України, Росії, карїн СНД, Балтії, далекого зарубіжжя.

Згідно п.1.6 договору вартість транспортно-експедиторського обслуговування включає вартість витрат на організацію перевезення і оплату послуг експедитора. Витрати на організацію перевезення включають: вартість залізничного тарифу, додаткових зборів, митного декларування і єдиного збору. Додаткові витрати на організацію перевезення можуть включати вартість послуг учасників перевізного процесу, необхідність залучення яких виникла у зв`язку з виконанням доручення по організації перевезення, таких як: екологічний збір, відправлення телеграм, оплата послуг з охорони, супроводу агентування, стеження, інформування про рух або місцезнаходження вантажу, інше прямо непередбачене, але пов`язане з виконанням послуг організації перевезення.

Про виконання умов вказаного договору свідчить акт від 31.10.2019 року №09/19 щодо виконаної організації ТЕО вантажних перевезень, яким встановлено, що у період з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року експедитор організував перевезення 9728,00 тон вантажу клієнта - глини вогнетривкої (код ЄТСНВ 301010) в міжнародному сполучені по маршруту Костянтинівка - Ізов-експ. (номера відправок (накладних), номера вагонів, дати відправлення вказані у додатку до даного Акту) (т. 2 а.с. 32) та залізничні накладні №51837599, №51837649, №51874865, №51874956, №51939379, №51971919, №52009065, №52238664, №52238896, №52322039, №52270014 (т.4 а.с. 41-61).

Згідно з Актом від 31.10.2019 року № 09/19, експедитор відзвітував клієнту щодо використаного фінансування на загальну суму 5385561,30 грн., зокрема, вартість залізничних послуг з міжнародного перевезення по УМВС-накладній склала 4682300,90 грн. у тому числі ПДВ 0 грн.; вартість ТЕО при організації перевезення вантажів залізничним транспортом склала 13931,30 грн. у тому числі ПДВ 2321,93 грн.; плата експедитору - винагорода за належне виконання послуг ТЕО вказаних перевезень в період з 01.10.2019 по 31.10.2019 та вартість транспортно-експедиторських послуг ДФ Галь-Дженералтранс склала 689328,80 грн. у тому числі ПДВ 114888,13 грн.

Згідно з Додатком до Акту від 31.10.2019 року №09/19, за період з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року було перевезено 143 вагонів, також вказані ділянки перевезення, номера вагонів, вага вантажу в тонах - фактична та розрахункова, дати відправлення вагонів, номера відправок (УМВС накладних), вартість залізничної послуги в гривнях за вагон, розмір плати експедитору в гривнях за вагон, загальна сума ТЕО в гривнях за вагон, всього вартість ТЕО в гривнях та баланс розрахунків на 31.10.2019 року (т. 2 а.с. 33-35).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги за договором № 17-459 від 26 грудня 2017 року підтверджується платіжними дорученнями: №2339 від 07.10.2019 року; №2373 від 09.10.2019 року; №11 від 28.10.2019 року (т. 2 а.с. 60,62,65).

02 січня 2019 року між ПрАТ Керампром (замвоник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг технікою № 02/01 (т. 2 а.с. 201-203).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору (перевізник) зобов`язується за дорученням замовника (позивач) виконати наступні роботи (пункт 1.1. Договору):

- прийняти для перевезення та здійснити власними силами та на власний ризик перевезення вогнетривкої глини з кар`єру родовища "Видне" за визначеними маршрутами. Маршрут перевезення: кар`єр "Видний" - м. Костянтинівка, склад готової продукції Замовника (район с/г технікума), відстань 26 км; кар`єр "Видний" - с. Миколайпілля - м. Дружківка - м. Костянтинівка, склад готової продукції Замовника (район с/г технікума), відстань 52 км.

- робота навантажувача, полив дороги, грейдерування дороги, посипання дороги, внутрішнє перевезення на відстань до 1 км на території кар`єру родовища "Видне".

Згідно п.2.1 договору, замовник додатково компенсує виконавцю вартість дизельного пального.

Вартість дизельного палива визначається виходячи з вартості погодженої сторонами, яка не повинна перевищувати середньої ціни на дизпаливо в регіоні на час закупівлі. Вартість дизпалива оформлюється протоколом погодження договірної ціни на дизельне пальне, який є невід`ємною частиною цього Договору, з урахуванням прийнятої сторонами норми витрат для перевезення вантажу на відстань 26 км - 0,95л/тн, на відстань 52 км - 1,80л/тн. (пункт 2.2. договору).

Про виконання умов вказаного договору свідчить акт надання послуг від 31.10.2019 №27, складений ФОП ОСОБА_1 , яким встановлено, що останнім були надані замовнику послуги з перевезення 3913,43 тон глини з прикар`єрного складу с. Русін Яр Костянтинівський район на прирейковий склад с. Іллінівка (відстань 26 км) на суму 249363,76 грн. за ціною 63,72 грн. за тону та навантаження 5343.24 тон глини екскаватором на суму 54501,05 грн. за ціною 10,20 грн. за тону. Загальна сума за актом становила 303864,81 грн. у тому числі ПДВ 50644,14 грн. (т. 2 а.с. 206).

Про виконання вказаного договору також свідчать товарно-транспортні накладні: №№ 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13 від 30.10.2019 року, №№ 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 39, 40 (т. 2, а.с. 214-250, т. 3 а.с.1-2).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги за договором № 02/01 від 02 січня 2019 року підтверджується платіжними дорученнями: №2410 від 16.10.2019 року; №2441 від 18.10.2019 року; №2507 від 29.10.2019 року (т. 2 а.с. 211-213).

02 січня 2019 року між ПрАТ Керампром (замвоник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір про надання послуг технікою № 02/02 (т. 3 а.с. 3-5).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору (перевізник) зобов`язується за дорученням замовника (позивач) виконати наступні роботи (пункт 1.1. Договору):

- прийняти для перевезення та здійснити власними силами та на власний ризик перевезення вогнетривкої глини з кар`єру родовища "Видне" за визначеними маршрутами. Маршрут перевезення: кар`єр "Видний" - м. Костянтинівка, склад готової продукції Замовника (район с/г технікума), відстань 26 км; кар`єр "Видний" - с. Миколайпілля - м. Дружківка - м. Костянтинівка, склад готової продукції Замовника (район с/г технікума), відстань 52 км.

- робота навантажувача, полив дороги, грейдерування дороги, посипання дороги, внутрішнє перевезення на відстань до 1 км на території кар`єру родовища "Видне".

Згідно п.2.1 договору, замовник додатково компенсує виконавцю вартість дизельного пального.

Вартість дизельного палива визначається виходячи з вартості погодженої сторонами, яка не повинна перевищувати середньої ціни на дизпаливо в регіоні на час закупівлі. Вартість дизпалива оформлюється протоколом погодження договірної ціни на дизельне пальне, який є невід`ємною частиною цього Договору, з урахуванням прийнятої сторонами норми витрат для перевезення вантажу на відстань 26 км - 0,95л/тн, на відстань 52 км - 1,80л/тн. (пункт 2.2. договору).

Про виконання умов вказаного договору свідчить акт надання послуг від 10.10.2019 №93, складений ФОП ОСОБА_2 , яким встановлено, що останнім були надані замовнику послуги зі здійснення вскришних робіт у кількості 27164,00 кубічних метрів глини на суму з ПДВ 977904,00 грн. за ціною 36,00 грн. за кубічний метр. Акт надання послуг від 31.10.2019 №100, складений ФОП ОСОБА_2 , яким встановлено, що останнім були надані замовнику послуги зі здійснення вскришних робіт у кількості 61372,00 кубічних метрів глини на суму з ПДВ 2209392,00 грн. за ціною 36,00 грн. за кубічний метр, послуги автогрейдера у кількості 132 години на суму з ПДВ 92664,00 грн. за ціною 702,00 грн. за годину та перевезення глини з прикар`єрного складу с. РусинЯр Костянтинівського р-ну на прирейковий склад с. Іллінівка (26 км.) (т. 3 а.с. 6, 7).

Про виконання вказаного договору також свідчать товарно-транспортні накладні:№№ 1,4,10,11, від 30.10.2019 року, №№1, 4,10,11,18,19,24,29,30,37 (т. 3, а.с. 22-35).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги за договором № 02/02 від 02 січня 2019 року підтверджується платіжними дорученнями: №2292 від 01.10.2019 року; №2353 від 08.10.2019 року; №2372 від 09.10.2019 року, №2442 від 18.10.2019 року, №2508 від 29.10.2019 року (т. 3 а.с. 17-21).

10 січня 2018 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ ТЕРМІНАЛ (постачальник за договором) укладено договір поставки № ДП100118/1 (т. 3 а.с. 36-39).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві паливо-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТЕРМІНАЛ було складено видаткові накладні від 15.10.2019 №оРН1015/13, від 15.10.2019 №оРН1015/04, від 22.10.2019 №оРН1022/29, від 23.10.2019 №оРН1023/07, від 29.10.2019 №оРН1029/04 (т. 3 а.с.40,42,44,46,48).

Про виконання вказаного договору також свідчать товарно-транспортні накладні: від 15.10.2019 №1015/13, від 15.10.2019 №1015/04, від 22.10.2019 №1022/29, від 23.10.2019 №1023/07, від 29.10.2019 №1029/04 (т. 3 а.с. 41,43,45,47,49).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № ДП100118/1 підтверджується платіжними дорученнями: №2403 від 15.10.2019 року; №2408 від 15.10.2019 року; №2440 від 18.10.2019 року, №2467 від 22.10.2019 року, №2474 від 23.10.2019 року, №14 від 28.10.2019 року; №19 від 28.10.2019 року (т. 3 а.с. 60-66).

Зберігання палива за вказаним договором здійснювалося в ємностях ПрАТ Керампром , а саме: автоцистерні (інв. № 00305) та металевій ємності (інв. № 59) (т. 4 а.с. 132-134).

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ПрАТ Керампром та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача.

Щодо встановлених податковим органом порушень по взаємовідносинам позивача з ПАТ Укрзалізниця відносно формування податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму 25000.00 грн. за зареєстрованими ПАТ Укрзалізниця в ЄРПН податковими накладними від 25.10.2019 №26668 та від 07.10.2019 №6251, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами, Додатком 1 до яких є затверджена форма "Відомості плати за користування вагонами" ГУ-46. Ця форма "Відомості плати за користування вагонами" ГУ-46 містить інформацію про порядковий номер; номер вагону; код адміністрації приписки вагону; число, місяць, години, хвилини - при передачі вагону при подаванні, при прийманні вагону залізницею та при забиранні вагону залізницею; час користування, години, хвилини - загальний, у тому числі затримки з вини вантажовласника, залізниці та форс-мажору і що підлягає оплаті; суму нараховану за користування вагоном у гривнях; номер пам`ятки про додавання вагонів та про забирання вагонів; номер акту; примітки. Така форма не містить графи (стовпчику) "сума ПДВ". Тобто, АТ "Українська залізниця" при наданні залізничних послуг зазначає нараховану суму наданих залізничних послуг у "Відомості плати за користування вагонами" ГУ-46 без зазначення суми податку на додану вартість, як це і передбачено її формою.

Правила користування вагонами і контейнерами були затверджені з метою визначення плати та порядку користування вантажними вагонами і контейнерами суб`єктами підприємницької діяльності та відповідно до статті 119 Статуту залізниць України.

Стаття 1 Закону України від 04.06.96 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" встановлює визначення понять міжнародне залізничне сполучення - це перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами; вантаж - це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначені основи організації перевезень на залізничному транспорті, зокрема, перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Статтею 9 Закону України "Про залізничний транспорт" зазначено, що встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Розроблення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, у тому числі транзитом, здійснюється АТ "Укрзалізниця". Тарифи на транзитні перевезення встановлюються АТ "Укрзалізниця" відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Розрахунки за роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 1 Статуту залізниць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу - це система цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями; збори - це цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

Відповідно до статті 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов`язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.04.2009 року за №340/16356, затверджений Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Збірника Тарифів, державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на: внутрішні та міжнародні (експорт та імпорт) вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України; охорону та супроводження вантажів, що підлягають обов`язковій охороні силами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті; користування вагонами і контейнерами перевізника; роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.

Розділом 3 Збірника Тарифів, встановлений певний перелік робіт та послуг, що пов`язані з перевезенням вантажів. Наприклад, збір за подачу й забирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці, збір за подачу й забирання вагонів, плата у разі простою локомотива в очікуванні закінчення операції навантаження або розвантаження, плата при дезінфекції й дезінсекції вагонів, збір за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів на пристанські та портові колії, збір за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів - переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті; подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування; інша маневрова робота з вагонами на станціях, під`їзних коліях та інших місцях незагального користування та інші.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що поняття "залізничні послуги" - це сукупність дій перевізника, яка охоплює в собі як здійснення безпосередньо перевезення вантажу, так і наданні інших робіт і послуг, що пов`язані з перевезенням вантажів, зокрема і подачу та прибирання вагонів, маневрову роботу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ПрАТ Керампром задекларований податковий кредит за жовтень 2019 року на підставі податкових накладних від 07.10.2019 №6251, від 25.10.2019 №26668, зареєстрованими АТ Українська залізниця в Єдиному реєстрі податкових накладних, за номенклатурою залізничні послуги з суми грошових коштів, які перераховані АТ Українська залізниця платіжними дорученнями від 07.10.2019 №2343, від 25.10.2019 №2481 за послуги подачі, прибирання, використання залізничних вагонів (т. 2 а.с. 199-200).

Оскільки, поняття плата за подачу прибирання, використання залізничних вагонів не є тотожними поняттю плата за надання послуг із здійснення міжнародного перевезення вантажів , то висновок відповідача щодо оподаткування за нульовою ставкою плати за подачу прибирання, використання залізничних вагонів на підставі абзацу а) п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України спростовується наведеним.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вже зазначалось, податкові накладні від 07.10.2019 №6251, від 25.10.2019 №26668 складені та зареєстрована АТ Українська залізниця в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Розрахунки коригування АТ Українська залізниця до цієї податкової накладної не виписувались та не реєструвалися. Між сторонами відсутній спір щодо наявності реєстрацій АТ Українська залізниця податкових накладних від 07.10.2019 №6251, від 25.10.2019 №26668, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд не приймає доводи відповідача, що відповідно з відомостями плати за користування вагонами АТ Українська залізниця сума ПДВ визначена на рівні 0 грн., оскільки АТ Українська залізниця при наданні залізничних послуг зазначає нараховану суму наданих залізничних послуг з подачі, прибирання вагонів та здійсненої маневрової роботи у Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка не містить графи (стовпчику) сума ПДВ і не є у розумінні п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стосовно встановлених податковим органом порушень по взаємовідносинам позивача з ТОВ Торговий Дім Логистик Транс , ДФ Галь-Дженералтранс та ТОВ Інноваційна транспортна компанія , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року N1955-IV, визначено поняття транспортно-експедиторської послуги - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. При цьому експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

При цьому, у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею, експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта, а факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону).

Висновок відповідача, що аналізом наданих до перевірки документів ПАТ Укрзалізниця , а саме відомостей плати за користування вагонами, відомостей плати за подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, пам`яток про забирання вагонів встановлено, що постачальником та виконавцем транспортних послуг (у даному випадку допоміжних послуг, що супроводжують безпосередньо залізничне перевезення) на ПрАТ Керампром за жовтень 2019 року є ПАТ Укрзалізниця , суд не приймає до уваги, оскільки, поняття вартість залізничних послуг при організації ТЕО вантажних перевезень , послуги допоміжні щодо транспортування: вартість транспортно-експедиторських послуг - плата експедитору за належне виконання та організацію ТЕО вантажних перевезень не є тотожними поняттю плата за надання послуг із здійснення міжнародного перевезення вантажів .

Обґрунтовуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішеь податковий орган зазначає, що ПрАТ Керампром формувало податковий кредит у періоді з 01.10.2019 по 31.10.2019 (зокрема, 21.10.2019 по 31.10.2019) з придбання послуг ТЕО, які не визнаються витратами відповідних звітних періодів, так як відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" - витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Підприємством понесені витрати без мети отримання доходу. Відсутнісь доходу підтверджується відсутністю калькуляції вартості готової продукції -глини, відсутністю проведень у бухгалтерському обліку по рах. 791 "Результат операцiйної дiяльностi", рах. 703 "Інші доходи основної діяльності"- як відшкодування ТЕО. Суд до таких доводів ставиться критично з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому зазначені документи мають підтверджувати і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, а також впливати на стан майна і капіталу суб`єкта господарювання. Сам по собі процес калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) жодним чином не впливає ні на стан майна і капіталу підприємства, ні на його зобов`язання і фінансові результати діяльності.

Калькуляція - це документ, в якому визначена сума витрат (планова або фактична) на виробництво одиниці виробів. Відповідно, калькуляція не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому її дані не є показниками бухгалтерської звітності, а її відсутність не може впливати на визначення наявності або відсутності доходу певного періоду за наявності всіх підтверджуючих первинних документів. Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 10 червня 2019 р. у справі N 804/5840/16.

Суд не приймає доводів відповідача, що не надання позивачем заяви зі скаргою на контрагентів в частині наявних помилок у реквізитах податкових накладних, оскільки ці накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податковим органом.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Караван-сарай згідно яких позивачем були придбані товари народного споживання (чай, вода, сік, паперові рушники), які включені до складу виробничих запасів, а ПДВ на суму 566,68 грн. до складу податкового кредиту суд зазначає наступне.

На думку податкового органу, придбання цих товарів не для подальшої реалізації не пов`язано із господарською діяльністю та позивач не має право на формування податкового кредиту, а мав би задекларувати податкові зобов`язання за цією операцією.

Судом встановлено, що основною діяльністю позивача є добування глини, а не комерційна торгівля товарами народного споживання. Придбані ТМЦ приходуються на рахунок 209 "Інші матеріали" і видаються для споживання (списуються на рахунки 92,91). Вказані товари видаються співробітникам компанії, які своєю працею (інтелектуальною, адміністративною або фізичною) створюють готовий продукт суміши глин і реалізують його на експорт.

Використання у власній господарській діяльності товарів за договором купівлі-продажу № 960/15 підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, бухгалтерською довідкою від 07.07.2020 року (т. 4 а.с. 33-38, 39).

Витрати підприємства на продукти для офісу, які підтверджені документально та відображені в бухгалтерському обліку, відображаються в бухгалтерському та податковому обліку як податкові витрати. До того ж, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг, у тому числі і для санітарно-гігієнічних та господарсько-адміністративних витрат (питна вода, чай, кава, цукор, печиво, консерви, квіти тощо), включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 ПКУ).

Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування (тобто компенсуються покупцями, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ), ці товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, в оподатковуваних операціях, і додаткового нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 ПКУ, не здійснюється (ІПК від 18.04.2019 р. №1673/6/99-99-15-03-02-15).

Згідно цього П(С)БУ 16 Витрати витрати господарюючого суб`єкта складаються як безпосередньо з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат (прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати), так і витрат, пов`язаних з операційною діяльністю суб`єкта господарювання, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), і які, в свою чергу, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (п. 17).

Відповідно до п. 18 П(С)БУ 16 Витрати до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства.

Згідно п. 26 П(С)БУ До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22 - 25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв`язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Суд зауважує, що ні розділ Кодексу Податок на додану вартість , ні стаття 14 ПК України не містять визначення понять негосподарська , невиробнича діяльність. У пп. 14.1.36 ПК України наведено визначення поняття господарська діяльність , як діяльність, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованих на отримання доходу.

Отже, йдеться про діяльність, спрямовану на отримання доходу, а не діяльність на безпосереднє створення такого доходу.

Крім цього, джерелом проведення таких витрат (їх оплату) є загальний чистий дохід підприємства, одержаний від реалізації продукції, товарів, послуг.

Податковим кодексом України не передбачено коригування об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених операцій в невиробничій чи негосподарській діяльності (крім амортизації невиробничих основних засобів), що також свідчить про необхідність таких витрат господарюючими суб`єктами.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що використання зазначених товарів (послуг) позивачем відбувалось в межах його господарської діяльності.

Щодо порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, платником ПрАТ Керампром зайво включено до складу податкового кредиту за жовтень 2019 року по контрагенту ФОП ОСОБА_2 ПДВ у сумі 561844,58 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 року №221, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07 за N846/9445, затверджено Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування (наказ №221).

Відповідно до п.п.5.1.4 Наказу 221, гірничопідготовчі роботи проводяться з метою підготовки до розробки розкритої частини родовища. До гірничопідготовчих робіт належать розкривні роботи (крім гірничо-капітальних), роботи з планування денної поверхні, проведення в`їзних траншей, призначених для підготовки запасів на розміщених нижче горизонтах, роботи з проведення розкривних та розрізних траншей, роботи з розміщення розкривних порід і пустих порід, що виникли від збагачення, та некондиційної мінеральної сировини у відвалах кар`єрів. При розміщенні розкривних та пустих порід виділяються обсяги, які не є відходами та будуть використані для гірничотехнічної рекультивації, будівництва перевантажувальних майданчиків і шляхів в кар`єрах, гідротехнічних споруд.

Відповідно до п.п.5.1.5 Наказу 221, допоміжні роботи проводяться в підготовленій частині родовища. Допоміжними роботами повністю завершується підготовка запасів до проведення добувних робіт. До допоміжних робіт належать: роботи з зачищення уступів для проведення бурових робіт (планування робочих площадок, роздрібнення і прибирання негабаритів та інше); роботи з будівництва автодоріг (під`їздів) до екскаваторів; роботи з проведення тимчасових водовідвідних канав і зумпфів на окремих горизонтах.

Отже, з наведеного вбачається, що вскришні (розкривні) роботи це комплекс дій та робіт, які виконуються різними засобами та механізмами, та включають в себе зняття ґрунту, його переміщення, навантажувально-розвантажувальні роботи, формування відвалів та інше. Договір від 02.01.19 №02/02 укладений з ФОП ОСОБА_2 передбачає, зокрема, роботу навантажувача, полив дороги, грейдерування та посипання дороги, внутрішнє перевезення на території кар`єру та інше, що за змістом може входити до складу вскришних робіт.

Щодо фактичного надання ФОП ОСОБА_2 послуг із здійснення вскришних робіт та послуг автогрейдера, між сторонами спір відсутній. Відповідач зазначає лише про те, що надані послуги не відповідають за найменуванням послугам зазначеним у Договорі від 02.01.2019 №02/02, проте вони за змістом використовуються в господарській діяльності позивача - в процесі добування корисних копалин. Таким чином, не прийняття наданих до перевірки первинних документів у якості первинних для цілей бухгалтерського та податкового обліку та висновок щодо завищення податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування здійснено відповідачем безпідставно.

Щодо встановлених відповідачем порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме зайво включено до складу податкового кредиту за жовтень 2019 року по контрагенту ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Суд не приймає доводів відповідача що перевезення глини з прикар`єрного складу с. Русін Яр Костянтинівський район на прирейковий склад с. Ілінівка (26 км), що зазначено в акті надання послуг від 30.09.2019 №25, не є ідентичним послузі з перевезення глини з кар`єру родовища "Видне" до складу готової продукції ПрАТ "Керампром" (район с/г технікуму) відстань 26 км, що зазначено в Договорі від 02.01.2019 №02/01 виходячи з наступного.

Оскільки, господарські операції підтверджуються наданими первинними документами, то зазначення в акті виконаних робіт дещо іншого, не дослівного із договору формулювання наданої послуги, ніяким чином не змінює суть та зміст здійсненої господарської операції та наданої послуги, й не заважало податковому органу ідентифікувати господарські операції, прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за результатом таких послуг.

Формулювання прикар`єрний склад с. Русин Яр Костянтинівського району на прирейковий склад с. Іллінівка (26км) та кар`єр "Видний м. Костянтинівка, склад готової продукції (район с/г технікума), відстань 26 км" - це тотожні і рівнозначні поняття, оскільки ці об`єкти не мають точної поштової адреси. Для їх ідентифікації позивач та ФОП ОСОБА_1 роблять прив`язку або до їх місця розташування, або до їх найменування - прикар`єрний склад знаходиться на кар`єрі "Видний", що розташований біля с.Русин Яр Костянтинівського району, а прирейковий склад с. Іллінівка, це і є склад готової продукції, що розташований близька с/г технікуму. При цьому загальна відстань перевезення завжди збігається - 26 км.

Таким чином, не прийняття наданих до перевірки первинних документів ФОП ОСОБА_1 у якості первинних для цілей бухгалтерського та податкового обліку, здійснено відповідачем безпідставно.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем не надано до матеріалів справи акту про відмову від надання позивачем документів, відтак посилання на цю обставину є незмістовною.

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року №0001540512, №0001550512 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 11.02.2020 року № 0000300402 форми В 1 , № 0000310402 форми В4 , № 0000320402 форми Р , № 0000330402 форми ПН є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства Керампром до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2020 року № 0000300402 форми В 1 , № 0000310402 форми В4 , № 0000320402 форми Р , № 0000330402 форми ПН , підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства Керампром до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2020 року № 0000300402 форми В 1 , № 0000310402 форми В4 , № 0000320402 форми Р , № 0000330402 форми ПН - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 11 лютого 2020 року №0000300402 форми В1 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 11 лютого 2020 року №0000310402 форми В4 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 11 лютого 2020 року №0000320402 форми Р .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 11 лютого 2020 року №0000330402 форми ПН .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь приватного акціонерного товариства Керампром (місцезнаходження: 85171, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби, буд. 2, код ЄДРПОУ 24655289) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 10 вересня 2020 року.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв