Рішення

від 24.09.2020 по справі 240/8657/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Житомир

справа № 240/8657/20

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" про стягнення коштів,-

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, у якому просить:

- стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 51417,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Полісся" (далі - СТОВ Полісся ) за 2019 рік склала 33 особи.

Вказує, що відповідач від числа середньооблікової кількості штатних працівників, що складає 33 особи, повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю - штатного працівника. Зазначає, що СТОВ Полісся не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2019 рік, передбачений частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідів в Україні" у кількості одного робочого місця, внаслідок чого відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції на загальну суму 50568,18грн.

Зазначає, що у зв`язку із порушенням підприємством граничних термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідів в Україні", відповідачу також була нарахована пеня у розмірі 849,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути зі СТОВ Полісся на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 51417,70 грн.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач 30 липня 2020 року надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№27394/20). У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що відповідно до норм ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідів в Україні" щомісячно повідомляло центр зайнятості про наявність посади для працевлаштування інвалідів, тобто вживав необхідних заходів для не допущення правопорушення. Враховуючи вказане та те, що в діях відповідача відсутня вина щодо не працевлаштування інваліда, СТОВ Полісся вважає, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та нарахування пені відсутні.

На підтвердження своїх доводів до відзиву відповідачем долучено копії звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за січень - грудень 2019 року.

Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч. 1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Складення рішення у повному обсязі відкладалось, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 17.08.2020 по 11.09.2020.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у лютому 2020 року відповідач подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою №10-ПІ), згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу СТОВ Полісся впродовж 2019 року становила 33 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - відомості відсутні. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа (а.с.5).

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій звітностей форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", на підприємстві відповідача протягом 2019 року були створені наступні вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями:

- на січень 2019 року: робітник сільського господарства - 1 вакансія (а.с. 50-51);

- на лютий 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 48-49);

- на березень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 46-47);

- на квітень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 44-45);

- на травень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 42-44);

- на червень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 40-41);

- на липень 2019 року: підсобний працівник - 1 вакансія (а.с. 38-39);

- на серпень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 36-37);

- на вересень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 34-35);

- на жовтень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 32-33);

- на листопад 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 30-31);

- на грудень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія (а.с. 28-29).

Вказані звіти у встановленому законом порядку надсилалися до Пулинського районного центру зайнятості, що підтверджується наявними на звітності відповідними відмітками уповноваженої особи Пулинського районного центру зайнятості про прийняття звітності.

14 квітня 2020 року позивачем на адресу СТОВ Полісся було направлено претензію №33/20 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2019 році за вих. №04-73/306, відповідно до якої відповідач зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 50568,18 грн (а.с. 7 та зворот).

Відповідно до розрахунку, підприємству у зв`язку із несплатою нарахованої йому суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50568,18 грн у строки, визначені законодавством, нараховано пеню у розмірі 849,52 грн (а.с.6)

Загальна сума заборгованості СТОВ Полісся складає 51417,70 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарської санкції та пені у добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантування їм рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Частинами першою та другою статті 17 Закону №875-XII встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону №875-XII відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я інвалідів.

Відповідно до положень частини першої та третьої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 18-1 Закону №875-XII встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Суд звертає увагу, що рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 18 Закону №875-XII на відповідача, як працедавця, покладено обов`язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

В той же час, вказаний обов`язок не супроводжується обов`язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже статтею 18-1 Закону №875-XII такий обов`язок покладено на Державну службу зайнятості.

Пунктом четвертим частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію зокрема про: попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (далі - Порядок №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу, що відповідно до діючих положень Порядку №316 звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Слід зазначити, що норма щодо щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць, встановлена Законом України від 01 березня 1991 року №803-ХІІ "Про зайнятість населення", втратила чинність з 01 січня 2013 року, коли набрав чинності новий Закон України від 05 липня 2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення".

Таким чином, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН не встановлено, а регламентується лише, що вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Матеріали справи свідчать, що СТОВ Полісся зверталось до Пулинської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості з інформацією про попит на робочу силу з відображенням відомостей про вільні робочі місця, створені виключно для осіб з інвалідністю. Зокрема, підприємством подавались звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" щомісячно упродовж 2019 року, що свідчить про те, що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження доводів про те, що СТОВ Полісся не забезпечувалися вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями або було відмовлено таким особам у прийнятті на роботу з мотивів наявності у вказаних осіб встановленої інвалідності. Доказів направлення органами державної служби зайнятості на зазначені відповідачем вакансії осіб з обмеженими фізичними можливостями матеріали справи також не містять.

Положеннями частини першої, другої статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частинами першої та другої статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XIIзаходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства покладають на працедавця виключно обов`язок забезпечити наявність вакансій, в той час, як відсутність реалізації такими особами свого права на працевлаштування із незалежних від суб`єкта господарювання причин, зокрема, не направлення Державною службою зайнятості необхідної кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями не свідчить про наявність у діях суб`єкта господарювання складу господарського правопорушення та не є правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

Як встановлено із наявних у матеріалах справи доказів, протягом 2019 року відповідачем було забезпечено необхідну кількість вакансій для працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями, які не були заповнені із неналежних від працедавця причин, зокрема, через ненаправлення Державною службою зайнятості на підприємство таких осіб для подальшого працевлаштування. Таким чином, СТОВ Полісся протягом 2019 року було створено та забезпечено наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями у необхідній та достатній кількості, визначеній нормами чинного законодавства.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем протягом 2019 року було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також регулярно подавалась звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивач помилкового вважає, що існують порушення СТОВ Полісся положень статей 19, 20 Закону №875-XII та про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 51417,70 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів суду доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не надано.

З огляду на викладене та предмет спору у даній справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з СТОВ Полісся адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 51417,70 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Домбровського, буд.38, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 20401066) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (с.Очеретянка, Пулинський район, Житомирська область, 12013, код ЄДРПОУ 03745485) про стягнення коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 24 вересня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко