Постанова

від 25.01.2021 по справі 240/8657/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8657/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

25 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 51417,70 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема апелянт зазначив, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2019 рік, передбачений частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідів в Україні" у кількості одного робочого місця, внаслідок чого відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції, а також пеню за порушення підприємством граничних термінів їх сплати.

Відповідач направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Зазначає, що відповідно до норм ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідів в Україні" щомісячно повідомляв центр зайнятості про наявність посади для працевлаштування інвалідів, тобто вживав необхідних заходів для не допущення правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у лютому 2020 року СТОВ Полісся подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою №10-ПІ), згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу СТОВ Полісся впродовж 2019 року становила 33 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - відомості відсутні. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій звітностей форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", на підприємстві відповідача протягом 2019 року були створені наступні вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями: на січень 2019 року: робітник сільського господарства - 1 вакансія; на лютий 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на березень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на квітень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на травень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на червень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на липень 2019 року: підсобний працівник - 1 вакансія; на серпень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на вересень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на жовтень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на листопад 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія; на грудень 2019 року: підсобний робітник - 1 вакансія.

Вказані звіти у встановленому законом порядку надсилалися до Пулинського районного центру зайнятості, що підтверджується наявними на звітності відповідними відмітками уповноваженої особи Пулинського районного центру зайнятості про прийняття звітності.

14 квітня 2020 року позивачем на адресу СТОВ Полісся було направлено претензію №33/20 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2019 році за вих. №04-73/306, відповідно до якої відповідач зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 50568,18 грн.

Відповідно до розрахунку, підприємству у зв`язку із несплатою нарахованої йому суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50568,18 грн. у строки, визначені законодавством, нараховано пеню у розмірі 849,52 грн.

Таким чином, на переконання позивача загальна сума заборгованості СТОВ Полісся складає 51417,70 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарської санкції та пені у добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач помилкового вважає наявними підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 51417,70 грн., оскільки встановлено, що відповідачем протягом 2019 року було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також регулярно подавалась звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".

Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої та третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 18-1 Закону №875-XII встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Відповідно до статті 18 Закону №875-XII на відповідача, як працедавця, покладено обов`язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. В той же час, вказаний обов`язок не супроводжується обов`язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже статтею 18-1 Закону №875-XII такий обов`язок покладено на Державну службу зайнятості.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316(далі - Порядок №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Слід зазначити, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН не встановлено, а регламентується лише, що вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Судом першої інстанції встановлено, що СТОВ Полісся зверталось до Пулинської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості з інформацією про попит на робочу силу з відображенням відомостей про вільні робочі місця, створені виключно для осіб з інвалідністю. Зокрема, підприємством подавались звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" щомісячно упродовж 2019 року, що свідчить про те, що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Згідно з частинами першої та другої статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що норми чинного законодавства покладають на працедавця виключно обов`язок забезпечити наявність вакансій, в той час, як відсутність реалізації такими особами свого права на працевлаштування із незалежних від суб`єкта господарювання причин, зокрема, не направлення Державною службою зайнятості необхідної кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями не свідчить про наявність у діях суб`єкта господарювання складу господарського правопорушення та не є правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

З матеріалів справи встановлено, що протягом 2019 року відповідачем було забезпечено необхідну кількість вакансій для працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями, які не були заповнені із неналежних від працедавця причин, зокрема, через ненаправлення Державною службою зайнятості на підприємство таких осіб для подальшого працевлаштування.

Зокрема, СТОВ Полісся протягом 2019 року було створено та забезпечено наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями у необхідній та достатній кількості, визначеній нормами чинного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем протягом 2019 року було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також регулярно подавалась звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з СТОВ Полісся адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 51417,70 грн.

Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач у спірних правовідносинах між сторонами діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений діючим законодавством України.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.