ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
15 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1174/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю:
представників позивача: Гальченко О.М.,
Тарасенка І.В.,
представника відповідача: Ванюшанік Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка"
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Прасов О.О., повний текст рішення складено 22.04.2020 року) в адміністративній справі №280/1174/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.01.2020 року № 0001360506.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем протиправно, оскільки всі господарські операції мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю та підтверджені належним чином оформленими документами, а тому позивачем правомірно віднесено до складу витрат, витрати сплачені виконавцю послуг.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у період з 18.12.2019 року по 24.12.2019 року відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ НАСОС-ЕНЕРГО ТЕХНІКА з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником TOB ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУП за 2016 рік, за результатами якої складено Акт №1/08-01-05-06/34155866 від 03.01.2020 року.
Відповідно до змісту наведеного, акту податковий орган дійшов висновку щодо порушення позивачем, зокрема пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, з врахуванням п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 112761,00 грн.
На підставі вказаних висновків, 03.01.2020 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001360506 від 30.01.2020, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток підприємства на суму 140951,25 грн., з яких: 112761,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 28190,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що складені між позивачем та TOB ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУП первинні документи не свідчать про реальність господарської операції між цими суб`єктами господарювання, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків валового доходу, необхідного для визначення податку на прибуток підприємств, а саме: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.
В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання/продаж товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з АТ Мотор Січ , які ґрунтувались на підставі договору поставки.
Відповідно до комерційної пропозиції від 28.09.2015 року № 236 та специфікації №27 від 29.09.2015 року, позивач зобов`язувався поставити на користь АО Мотор Січ насос вакуумний типу Sovegac 630BF в російсьмовній версії, з інстальованим програмним забезпеченням.
З метою повного виконання зокрема наведеного договору (в частині встановлення програмного забезпечення на наведений прилад), позивачем було укладено з ТОВ Вітекст Трейд Груп договір про надання послуг у сфері розробки програмного забезпечення від 09.01.2015 року № 0901-95.
Відповідно до п. 1 наведеного Договору, Виконавець за завданням Замовника зобов`язується надати послуги у сфері розробки програмного забезпечення у тому числі, але не обмежуючись: послуги з комп`ютерного програмування; послуги з розроблення стандартного програмного забезпечення; інші послуги у сфері розробки програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; виписку електронної чіп-карти до ПЗ; інсталяцію (встановлення) ПЗ.
Згідно технічного завдання до наведеного договору від 09.01.2016 року, ТОВ Вітекст Трейд Груп взяло на себе зобов`язання надати такі послуги:
- розробка програмного забезпечення до насосу Sovegac 630BF (плавка СТМ у глибокому вакуумі) - російськомовна версія;
- виписка електронної чіп-картки до ПЗ насосу Sovegac 630BF (плавка СТМ у глибокому вакуумі);
- інсталяція (встановлення) ПЗ у стандарті DBeL насосу Sovegac 630BF до пічі IS-30 Leybold Heraeus.
Загальна вартість наведених робіт становить 751740.00 грн. (з ПДВ).
Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.01.2016 року, ТОВ Вітекст Трейд Груп були проведені наведені роботи на користь позивача, а останнім прийнятті їх результати.
Розрахунки за наведені роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи заключними виписками з рахунку позивача.
Згідно листа ПАТ Мотор Січ від 13.04.2020 року, насос вакуумний типу Sovegac 630BF, придбаний відповідно до специфікації № 27 від 29.09.2015 року, з програмним забезпечення в стандарті DBeL (в російськомовній версії) був встановлений у вакуумну систему термічної печі замість насосу Sovegac попередньої моделі.
Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.
Щодо посилань податкового органу на відсутність у ТОВ Вітекст Трейд Груп основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Стосовно посилань податкового органу на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 року у справі №331/1690/19, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, як на підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ухвалою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 було скасовано і призначено новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Відтак, вирок відносно ОСОБА_1 стосовно вчинення ним кримінального правопорушення, а саме здійснення фіктивної підприємницької діяльності відсутній, а відомості відносно такого правопорушення є непідтвердженими.
Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується приписами ст. 139 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року в адміністративній справі №280/1174/20 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.01.2020 за №0001360506.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос-Енерго Техніка" судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2114.27 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3172.42 грн..
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за наявності підстав передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови складено 21.09.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.09.2020 |
Оприлюднено | 25.09.2020 |
Номер документу | 91751360 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Круговий О.О.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Прасов Олександр Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні