Постанова

від 23.09.2020 по справі 420/551/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/551/20 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Фатєєвої Яни Анатоліївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РСК-СПЕЦМОНТАЖРЕМБУД до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю РСК-СПЕЦМОНТАЖРЕМБУД (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби (правонаступник органу, що виніс оскаржуване рішення) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA500020/2019/000020/2 від 03 грудня 2019 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2019/00247 від 03 грудня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовну повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2019 року Між ТОВ (покупець) та Компанією HANGZHOU STANDARD MAYO INDUSTRIAL LIMITED (Китай) (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №GB19000/1, за яким продавець продає, а покупець купує товари, а саме спортивне та реабілітаційне обладнання відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п.2-5 вказаного контракту ціни вказуються в інвойсах на кожну поставку товару. Товари поставляються на умовах FOB. Якість товарів, які продаються за даним Контрактом, має відповідати стандартам якості країні покупця. Оплата за даним контрактом проводиться на умовах передоплати. Термін оплати може встановлюватися також за домовленістю сторін.

Відповідно до умов зазначеного контракту на митну території України був поставлений товар: обладнання для занять фізкультурою та атлетикою, зі змінними механізмами обтяження: велотренажер магнітний (magnetic bike), арт. Е-510В-100 шт.; велотренажер магнітний (magnetic bike), арт. Е-506ВР-40 шт.; велотренажер магнітний (magnetic bike), арт. Е-439S-60 шт.; велотренажер магнітний (magnetic bike), арт. Е-607В-80 шт.; орбитрек (elliptical bike), арт. Е-607EA-100 шт.; велотренажер X-BIKE, арт. Е-3312-60 шт., всього 440 шт. Торгівельна марка -EcoFit, виробник - HANGZHOU STANDARD MAYO INDUSTRIAL LIMITED , країна виробництва - Китай, СN.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, 03 грудня 2019 року декларантом до Одеської митниці ДФС була подана митна декларація №UA500020/2019/014053, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту №GB19000/1 від 01 серпня 2019 року, та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема, зовнішньоекономічний контракт №GB19000/1 від 01 серпня 2019 року, пакувальний лист б/н від 09 вересня 2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) GB19460 від 09 вересня 2019 року, домашній коносамент EGLV149904107115 від 12 вересня 2019 року, автотранспортна накладна №201 від 15 листопада 2019 року, навантажувальний документ №201 від 29 жовтня 2019 року, декларація про походження товару GB19460 від 09 вересня 2019 року, банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 30 вересня 2019 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2063 від 18 жовтня 2019 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №190 від 18 жовтня 2019 року, некласифікований внутрішній договір №ИР-350 від 25 вересня 2015 року, доповнення до внутрішнього договору (контракту) №23 від 21.08.2019 року, договір про надання послуг митного брокера №29-05 від 29.05.2019 року, звіт про зважування №РК-219 від 30 жовтня 2019 року, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №219/112 від 20 листопада 2019 року, копію митної декларації країни відправлення №370820190080487995 від 10 вересня 2019 року.

Проте, за результатами розгляду вказаної декларації та доданих до неї документів, Одеською митницею ДФС складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів №UA500020/2019/00247 від 03 грудня 2019 року (аркуші справи 24-25), що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що твердження митного органу про відсутність у поданому до митного оформлення інвойсі №GB19460 від 09 вересня 2019 року банківських реквізитів сторін зовнішньоекономічної угоди є безпідставними, оскільки вказаний документ надається позивачу продавцем товару, відповідальність за внесені дані в ці документи несе продавець, інвойс містить всю необхідну інформацію для визначення митної вартості товару, зокрема, найменування, його кількість та ціна за одиницю, повна вартість, умови поставки, та ця інформація відповідає всім іншим документам, поданим під час розмитнення товару, тобто, розбіжності, в даному випадку, відсутні. Крім того, банківські реквізити сторін зазначені в контракті. Також, щодо ненадання до митного оформлення документів, підтверджуючих передплату за товар, суд звертає увагу, що разом з митною декларацією позивачем надавалося платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 30 вересня 2019 року із призначенням платежу - попередня оплата на суму 23410 доларів США, яке підтверджує передплату за товар.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугували наступні обставини:

- у поданому до митного оформлення інвойсі №GB19460 від 09 вересня 2019 року відсутні банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди, у той же час згідно п. 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2019 року № GB19000/1 покупець купує товари відповідно до інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту;

- в копії митної декларації країни відправлення від 10 вересня 2019 року №370820190080487995 зазначений номер документу: EGLV149904107115, що відповідає номеру коносаменту, з датою, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту, наданого до митного оформлення -12 вересня 2019 року, а дата експортної декларації - 10 вересня 2019 року. Вищевказане, на думку відповідача, унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

- відповідно до умов п.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2019 року № GB19000/1, оплата здійснюється на умовах передплати, але до митного оформлення документи підтверджуючі передплату не надавались.

Колегія суддів вважає вказані посилання безпідставними та з приводу першого зауваження зазначає, що банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди зазначені безпосередньо в самому контракті (який було подано митному органу), що свідчить про наявність можливості у митного органу відслідкувати питання проведення оплати за товар за належними реквізитами. При цьому, інвойс повинен містити вичерпну інформацію саме щодо визначення митної вартості товару, його найменування, кількість, вартість, умови поставки та іншу інформацію, яка впливає суто на визначення митної вартості та її складових, зазначення якої підтверджується наявним у справі інвойсом (а.с.9).

Щодо ненадання до митного оформлення документів, підтверджуючих передплату за товар, колегія суддів звертає увагу, що разом з митною декларацією позивачем надавалося платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 30 вересня 2019 року із призначенням платежу - попередня оплата на суму 23410 доларів США, яке підтверджує передплату за товар.

Також, слід зазначити, що згідно Додатку №23 від 21 серпня 2019 року до Договору транспортного експедирування №ИР-350 від 25 вересня 2015 року (а.с.12) орієнтовною датою прибуття в порт станом на 21 серпня 2019 року визначено - жовтень 2019 року, що свідчить про наявність саме передоплати за товар, здійсненої 30 вересня 2019 року (а.с.93).

Додатково слід наголосити, що вищевказаний аргумент не було зазначено митним органом під час складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з вимогою отримання пояснень зі спірних питань, а було зазначено лише в рішенні Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару Одеської митниці ДФС №UA500020/2019/000020/2 від 03 грудня 2019 року, що, на думку колегії суддів, унеможливило надання позивачем ґрунтовних пояснень з вказаного питання на стадії митного оформлення.

Щодо неможливості ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою у зв`язку із зазначенням в копії митної декларації країни відправлення від 10 вересня 2019 року №370820190080487995 номеру документу: EGLV149904107115, що відповідає номеру коносаменту, з датою, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту, наданого до митного оформлення -12 вересня 2019 року, а дата експортної декларації - 10 вересня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливі окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів, відповідальність за оформлення експортної декларації несе продавець товару та за твердженнями позивача в паперовій формі коносаменту зазначається дата його видачі вже після оформлення експортної декларації.

Крім того, з приводу вказаного зауваження колегія суддів зазначає, що митним органом не було досліджено та з`ясовано господарські відносини між контрагентами, зокрема, в контексті наявності певних звичаїв ділового обороту, та/або експортну процедуру в країні відправлення, внаслідок реалізації якої (яких) виникла ситуаціїя з зазначенням в копії митної декларації країни відправлення від 10 вересня 2019 року номеру документу: НОМЕР_1 , що відповідає номеру коносаменту, з датою, який на дату видачі цієї декларації не існував.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в спірній картці відмови на Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного та належного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2018 року в справі № 814/2659/16, від 24 січня 2019 року в справі № 804/3893/17.

Окрім іншого, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.