Постанова

від 22.09.2020 по справі 824/393/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/393/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

22 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року (рішення ухвалене суддею Лелюком О.П. 19 червня 2020 року в м.Чернівці в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області в особі державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель Стражира Михайла Тодоровича та ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування приписів,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель Стражира Михайла Тодоровича та ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування приписів, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0039Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0040Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0041Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0042Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0043Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0044Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0045Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0046Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0047Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0048Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0049Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0050Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0051Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в оскаржуваних приписах відповідачем наведено висновок про використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, оскільки такі на день перевірки, на думку відповідача, використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані приписи позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки окрім права постійного користування земельними ділянками для науково-дослідної діяльності Державним актом на право постійного користування землею №А-000004 передбачено їх використання і для виробничої діяльності, тобто для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також вказано і про безпідставність висновків відповідача щодо відсутності науково-дослідного компонента при використанні земельних ділянок. Крім цього, в обґрунтування незаконності припису від 11 лютого 2020 року №103-ДК/0051Пр/03/01-20 зазначено про те, що земельна ділянка, відносно якої складено такий припис, дійсно заросла кущами, що свідчить про можливе тимчасове невикористання її, а не про використання не за цільовим призначенням.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року адміністративний позов Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування приписів задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0039Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0040Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0041Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0042Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0043Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0044Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0045Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Стражира Михайла Тодоровича №103-ДК/0046Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0047Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0048Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0049Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0050Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Іванюка Владислава Славковича №103-ДК/0051Пр/03/01-20 від 11 лютого 2020 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без надання оцінки доказам. Серед доводів апеляційної скарги зазнає, що земельні ділянки, відносно яких проводилась перевірка, використовуються позивачем не за їх основним цільовим призначенням, оскільки на них провадиться виключно товарне сільськогосподарське виробництво, що прямо суперечить основним напрямкам діяльності позивача. Вказує, що під час проведення перевірки державні інспектори діяли згідно порядку її проведення, у визначений спосіб та у межах, передбачених законодавством України.

21 вересня 2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю представників в інших судових засіданнях.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши зазначене клопотання дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки участь сторін не є обов`язковою, а матеріали справи містять належні докази для розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторони/сторін належним чином повідомлених про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України є державною організацією з видами діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22), дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (КВЕД 72.19).

27 січня 2020 року зареєстрована нова редакція Статуту названої юридичної особи.

В пункті 4 Статуту висвітлено історію створення, діяльності та реорганізації цієї установи, зокрема, в 1940 році створено Чернівецьку науково-дослідну станцію рільництва, яка в 1956 році реорганізована в Чернівецьку державну сільськогосподарську дослідну станцію. В подальшому, після ряду перетворень установа отримала назву - Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

У відповідності до пунктів 8, 9 Статуту дослідна станція створена з метою: концентрації та ефективнішого використання наявного наукового потенціалу, фінансових і матеріальних ресурсів та комплексного вирішення проблем агропромислового комплексу Чернівецької області.

Основними напрямами і видами діяльності Дослідної станції є: розробка ґрунтозахисних систем землеробства та проблем агроекології; освоєння і впровадження науково-обґрунтованих систем ведення тваринництва і рослинництва в регіоні; розробка систем кормовиробництва, підвищення продуктивності та ефективності використання природних кормових угідь і пасовищ; селекція, насінництво зернових, зернобобових, кормових та інших сільськогосподарських культур; розробка та наукове супроводження технологічних проектів вирощування сільськогосподарських культур, ефективного використання земельних угідь; вдосконалення існуючих і виведення нових порід, породних груп, типів, ліній сільськогосподарських тварин; технологія виробництва та переробки продукції тваринництва; здійснення науково-консультаційного та інформаційного забезпечення товаровиробників різних форм власності; виконання функцій регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва; розробка і науковий супровід регіональних і місцевих програм розвитку галузей сільського господарства та сільських територій; здійснення трансферу інновацій у сфері АПВ; розробка економічно-обґрунтованих моделей виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах різних форм власності; ефективне використання інновацій в агропромисловому виробництві з урахуванням загальних особливостей регіону; надання платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами згідно чинного законодавства; господарська діяльність, не заборонена чинним законодавством.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №А-000004, виданого Вижницькою районною радою народних депутатів Вижницького району Чернівецької області 03 червня 1993 року, позивачу надано у постійне користування для науково-дослідної і виробничої діяльності 825,3 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 29 січня 2020 року №103-Дк Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності 11 лютого 2020 року державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області ОСОБА_2 та Іванюком В.С. проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, які розташовані на території Вижницького району Чернівецької області, за результатами якої складено Акт №103-ДК/0073/АП/09/01-20.

В названому Акті, зокрема, зазначено про те, що протягом декількох років земельні ділянки, відносно яких проводилась перевірка та які перебувають у постійному користуванні позивача, не використовуються за цільовим призначеним для здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності , а здають в обробіток для товарного виробництва під олійні та зернові культури різним суб`єктам господарювання із укладенням різного роду договорів контрактації та надання послуг, що призвело за останні роки до повного знищення тваринництва, міліоративних систем, що призвело до заболочення деяких земельних ділянок.

Згідно матеріалів справи в ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області складались Акти обстеження відповідних земельних ділянок.

Після проведеної перевірки старшим державним інспектором контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Стражиром М.Т. та державним інспектором контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Іванюком В.С. 11 лютого 2020 року видано приписи №103-ДК/0039Пр/03/01-20, №103-ДК/0040Пр/03/01-20, №103-ДК/0041Пр/03/01-20, №103-ДК/0042Пр/03/01-20, №103-ДК/0043Пр/03/01-20, №103-ДК/0044Пр/03/01-20, №103-ДК/0045Пр/03/01-20, №103-ДК/0046Пр/03/01-20, №103-ДК/0047Пр/03/01-20, №103-ДК/0048Пр/03/01-20, №103-ДК/0049Пр/03/01-20, №103-ДК/0050Пр/03/01-20, №103-ДК/0051Пр/03/01-20, відповідно до змісту яких встановлено, що на останній день перевірки позивач використовує не за цільовим призначенням земельні ділянки державної власності (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності :

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320510400:01:001:0146 площею 31,3864 га, яка знаходиться на території міста Вашківці Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320585300:01:001:0006 площею 18,3977 га, яка знаходиться на території села Слобода-Банилів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320585300:02:001:0005 площею 18,7361 га, яка знаходиться на території села Слобода-Банилів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320585300:02:001:0004 площею 17,5472 га, яка знаходиться на території села Слобода-Банилів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320582000:03:001:0038 площею 20,904 га, яка знаходиться на території села Замостя Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320582000:03:001:0039 площею 24,6978 га, яка знаходиться на території села Замостя Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320582000:03:001:0042 площею 65,8671 га, яка знаходиться на території села Замостя Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320582000:03:001:0043 площею 70,5702 га, яка знаходиться на території села Замостя Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320583000:05:001:0025 площею 147,931 га, яка знаходиться на території села Карапчів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна ріпаком);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320583000:05:001:0024 площею 51,2171 га, яка знаходиться на території села Карапчів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320583000:05:001:0023 площею 40,135 га, яка знаходиться на території села Карапчів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320582000:03:001:0042 площею 65,8671 га, яка знаходиться на території села Замостя Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими зерновими культурами);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320583000:05:001:0022 площею 36,0516 га, яка знаходиться на території села Карапчів Вижницького району Чернівецької області, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна ріпаком);

- земельна ділянка за кадастровим номером №7320583000:05:001:0020 площею 22,8259 га, яка знаходиться на території села Карапчів Вижницького району Чернівецької області, використовується не за цільовим призначенням: на день перевірки заросла кущами та рідколіссям.

Зазначеними приписами встановлено у 30-денний термін приступити до використання вказаних земельних ділянок за цільовими призначеннями згідно основних напрямів діяльності.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається про складення відповідачем за результатом указаної вище перевірки відносно директора Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Осадчука В.Д. протоколів про адміністративне правопорушення та прийняття постанов про накладення адміністративного стягнення.

За таких обставин Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулася до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 КУпАП, визначено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону, кримінальної відповідальності.

Статтею 187 Земельного кодексу України, визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства У країни.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється Законом України Про охорону земель (ч. 3 ст. 19 Закон №962-IV).

В свою чергу Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 963-IV) визначено правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У частині першій статті 5 Закону № 963-IV визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України (ст. 4 Закону № 963-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №963-IV, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

За змістом частини першої статті 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення, основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За змістом пп. 25-1 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Приписами пп. 2 п. 6 Положення визначено, що Держгеокадастр для виконання покладених на нього завдань має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521.

Відповідно до Положення №333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Пунктом 6 Положення № 333 визначено, що посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право, зокрема: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", визначається іншими нормативно-правовими актами. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Полженнями п. а ч.1 ст.96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

З аналізу змісту ст.211 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Положення ст.53 КпАП України передбачають адміністративну відповідальність громадян за використання земель не за цільовим призначенням у вигляді штрафу від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваних приписах зазначено, що земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні позивача та відносно яких здійснювалась перевірка, використовуються не за цільовим призначенням, а використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначено, що категорія таких земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності . Оскаржувані приписи прийняті на підставі Акту перевірки №103-ДК/0073/АП/09/01-20 від 11 лютого 2020 року, в якому вказано про порушенням позивачем вимог статті 96 Земельного кодексу України та пункту ґ статті 211 Земельного кодексу України.

Згідно пункту ґ статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Однак позивач стверджує, що він використовує земельні ділянки за цільовим призначенням.

Згідно з ч.1 ст.19, ч.5 ст.20, частинами 1, 2 ст.22, ч.1 ст.96 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення (пункт а ). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Вказані землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки №103-ДК/0073/АП/09/01-20 від 11 лютого 2020 року, на підставі якого і було прийняті оскаржувані приписи, зазначено, що протягом декількох років земельні ділянки, відносно яких проводилась перевірка та які перебувають у постійному користуванні позивача, не використовуються за цільовим призначеним для здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності , а здаються в обробіток для товарного виробництва під олійні та зернові культури різним суб`єктам господарювання із укладенням різного роду договорів контрактації та надання послуг, що призвело за останні роки до повного знищення тваринництва, міліоративних систем, що призвело до заболочення деяких земельних ділянок.

Разом з тим ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних належних доказів та підтвердження висновків, вказаних в Акті перевірки про те, що земельні ділянки, відносно яких проводилась перевірка та які перебувають у постійному користуванні позивача, здаються в обробіток для товарного виробництва під олійні та зернові культури різним суб`єктам господарювання із укладенням різного роду договорів контрактації та надання послуг, і що саме ці дії (якщо такі дійсно мали місце) призвели до повного знищення тваринництва, міліоративних систем, заболочення деяких земельних ділянок. Однак, у відзиві відповідач вказує, що факт невикористання позивачем земельних ділянок за їх цільовим призначенням (для наукових і дослідних цілей) убачається з Довідки виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 26 лютого 2020 року №143.

Так, в наявній у матеріалах справи Довідці виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 26 лютого 2020 року №143 зазначено, що протягом останніх десяти років земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, не використовуються для наукових та дослідних цілей, а фактично використовуються для товарного виробництва різними суб`єктами господарювання під посів зернових культур.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана довідка видана уже після проведеної у позивача перевірки та прийняття оскаржуваних приписів. Водночас за змістом положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Крім цього, з наявних у справі Актів обстеження земельних ділянок, Акту перевірки та оскаржуваних приписів (крім припису №103-ДК/0051Пр/03/01-20) вбачається, що до висновку про ведення позивачем на земельних ділянках товарного сільськогосподарського виробництва відповідач дійшов з огляду на встановлення в результаті обстеження земельних ділянок їх засіяння озимими зерновими культурами та ріпаком.

Між тим, згідно пункту 9 Статуту позивача одними із основних напрямків і видів його діяльності є рослинництво та насінництво зернових, зернобобових, кормових та інших сільськогосподарських культур.

А відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача у розділі види діяльності вказано КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Отже, засіяння земельних ділянок, щодо яких здійснювалась перевірка, озимими зерновими культурами та ріпаком не суперечить видам діяльності позивача, визначеними його Статутом та відображеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Указана обставина сама по собі не є безумовним свідченням використання позивачем земельних ділянок не за їх цільовим призначенням.

Поряд з цим ні в Акті перевірки №103-ДК/0073/АП/09/01-20 від 11 лютого 2020 року, ні у відзиві відповідачем не обґрунтовано (відсутні посилання на обставини та, відповідно, не надано підтверджуючих доказів) встановлення державними інспекторами того, що земельні ділянки використовуються позивачем виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та без використання позивачем земельних ділянок і для науково-дослідної та навчальної діяльності.

Суд вважає, що відповідач дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, а тому прийняті у зв`язку з такими висновками оскаржувані приписи є протиправними та підлягають скасуванню.

Необґрунтованість припису №103-ДК/0051Пр/03/01-20 полягає в тому, що земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 7320583000:05:001:0020 площею 22,8259 га, тимчасово не використовується позивачем, проте не свідчить про не використання землі за нецільовим призначенням.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 19 частин першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваних приписах зазначено про суть виявленого за результатом проведеної перевірки порушення. Однак в них не міститься визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення порушення.

Зміст оскаржуваних приписів, датованих 11 лютого 2020 року, полягає у зобов`язанні позивача у 30-денний термін приступити до використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно основних напрямів діяльності . В них також зазначено вимогу повідомити про виконання приписів до 11 березня 2020 року .

Однак, зазначивши наведене, відповідач не вказав, які саме дії повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушень вимог законодавства.

Аналіз змісту оскаржуваних приписів свідчить про те, що вони є неконкретними й незрозумілими для виконання, оскільки не містять чітко визначених заходів щодо усунення порушень, які мали місце на думку відповідача.

Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача про фактичну неможливість з 11 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року приступити до використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно основних напрямів діяльності , як вказав відповідач.

Суд зазначає, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах, що відображено у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №806/1723/18, яку враховано судом в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також колегія суддів погоджується з доводами позивача, висловленими у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідно до змісту ч.1 ст.24 Земельного Кодексу України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Зазначений правовий висновок висловлений, зокрема, в постанові Верховного суду в складі касаційного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі №263/13201/15-а.

Враховуючи вищезначене, Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція не обмежена в праві використовувати надану їй у постійне користування землю як для науково-дослідної, так і для виробничої діяльності у відповідності до цільового призначення земельної ділянки, визначеному у відповідному Державному акті та відповідно до напрямів і видів діяльності Дослідної станції.

З огляду на викладене правильними є висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувані приписи є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач - державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, суб`єкт владних повноважень, не виконав обов`язку, покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятих ним постанов.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на правильному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржників у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 вересня 2020 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.